04 серпня 2025 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 361/5810/22
номер провадження 22-ц/824/9708/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,
розглянуву порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 лютого 2025 року /суддя Дутчак І.М./
та на додаткове рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2025 року /суддя Дутчак І.М./
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Т2», ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, -
ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ТОВ «Комфорт-Т2» про відшкодування майнової шкоди в розмірі 17 186, 24 грн і 5 000 грн за висновок експерта, загалом 22 186,24 грн, завданої внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 , яке, за твердженням позивача, сталося через протікання з квартири №22 , що належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , та/або через неналежне виконання обов'язків ТОВ «Комфорт-Т2» як управителя будинку.
Рішенням Броварського міськрайонного суду від 26 лютого 2025 року (провадження №2/361/539/24) у задоволенні позову відмовлено./ т. 2 а.с. 102-108/
Додатковим рішенням від 24 березня 2025 року (провадження №2-др/361/12/25) суд частково задовольнив заяву ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення судових витрат, стягнувши з ОСОБА_1 3 000 грн на користь ОСОБА_3 та 2 000 грн на користь ОСОБА_4 за професійну правничу допомогу. /т. 2 а.с. 161-164/
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та додаткове рішення, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, стягнути з відповідачів судові витрати.
Апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, зокрема ст. 1166 ЦК України, ігнорування презумпції вини заподіювача шкоди, неналежну оцінку акту обстеження від 26 травня 2022 року, який підтверджує залиття з квартири №22 , та ігнорування факту обмеженого доступу до сантехнічного обладнання в квартирі №22 . Отже, наявна вина відповідачів у спричиненні шкоди, оскільки залиття квартири позивачки сталося через неналежний догляд за технічним станом устаткування у квартирі, а саме внаслідок підтікання на крані рушникосушувача та також через неналежне утримання ТОВ «Комфорт-Т2» внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання. Відповідачами не надано жодних доказів на спростування фактів того, що залиття квартири сталося не з їх вини. Щодо додаткового рішення апелянт зазначає про порушення норм процесуального права, зокрема не направлення заяви про додаткове рішення позивачу та відсутність попереднього розрахунку витрат у відзивах відповідачів.
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , через представника ОСОБА_5 подали відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечують її доводи, стверджуючи, що рішення суду першої інстанції є законним, оскільки позивач не довів їхньої вини, протікання сталося на стояку внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, що входить до зони відповідальності ТОВ «Комфорт-Т2», а акт обстеження від 26 травня 2022 року не відповідає Правилам утримання жилих будинків. Відповідачі також зазначають, що не перешкоджали доступу до квартири №22 , а дата залиття залишається невизначеною. Додаткове рішення вважають обґрунтованим.
Відповідач ТОВ «Комфорт-Т2» через представника ОСОБА_6 також звернувся з відзивом, наголошуючи на правильності висновків суду першої інстанції. Вказував, що відсутні докази протиправності поведінки товариства, оскільки після виявлення протікання і надання доступу, були зроблені ремонті роботи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення скасуванню з частковим задоволенням позовних вимог, на підставі наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .
Квартира №22 , розташована поверхом вище, належить на праві спільної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4
ТОВ «Комфорт-Т2» є управителем будинку на підставі рішення виконавчого комітету Броварської міської ради від 25 лютого 2020 року №163 та укладеного договору №274 від 26 лютого 2020 року.
30 квітня 2022 року ОСОБА_1 виявила затікання води до своєї квартири, про що повідомила співвласника квартири №22 ОСОБА_4 .
25 травня 2022 року позивач повторно звернулася до ОСОБА_4 та ТОВ «Комфорт-Т2» через продовження протікання.
26 травня 2022 року комісією ТОВ «Комфорт-Т2» у складі головного інженера ОСОБА_9, юриста ОСОБА_7 , сантехніка ОСОБА_8 та позивача складено акт обстеження, який зафіксував залиття квартири №17 через протікання рушникосушувача та врізки гарячого водопостачання в квартирі №22 .
Акт містить інформацію про пошкодження штукатурки стелі у ванній (1 м?), коридорі (1,5 м?), туалеті (0,5 м?) та шпалер у коридорі (5 м?). ОСОБА_4 був присутній під час складання акту, але відмовився його підписати. ОСОБА_3 зазначила, що акт складено без участі представників квартири №22 , а вода в квартирі була перекрита з березня 2022 року.
08 червня 2022 року ТОВ «Комфорт-Т2» провело ремонтно-зварювальні роботи в квартирі №22 , усунувши підтікання зварювального шва на стику врізки подачі гарячої води та різьби рушникосушувача.
Згідно з висновком будівельно-технічної експертизи №06/22 від 12 жовтня 2022 року, розмір завданої шкоди становить 17 186,24 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції керувався ст. 1166 ЦК України про те, що майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, якщо вона не доведе відсутність своєї вини; ст.ст. 4, 5, 12, 13 ЦПК України про те, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, кожна сторона доводить обставини, на які посилається, а суд розглядає справи в межах заявлених вимог і поданих доказів; ст.ст. 76, 77, 79, 80, 81 ЦПК України про те, що доказами є дані, які встановлюють обставини справи, вони повинні бути належними, достовірними, достатніми, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України про те, що судове рішення має бути законним, обґрунтованим, містити оцінку доказів і мотивування висновків.
Суд мотивував рішення тим, що позивач не довів протиправність поведінки відповідачів, причинно-наслідковий зв'язок між їхніми діями/бездіяльністю та шкодою, а також вину відповідачів. Акт обстеження від 26 травня 2022 року визнано неналежним доказом через невідповідність Правилам утримання жилих будинків, зокрема через відсутність представників винної сторони та висновку про вину. Суд також зазначив, що позивач не повідомила своєчасно ТОВ «Комфорт-Т2» про залиття, що сприяло настанню шкоди.
Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, якщо не доведе відсутність своєї вини. Частина друга цієї статті встановлює презумпцію вини заподіювача шкоди, покладаючи на нього обов'язок довести її відсутність. Для застосування відповідальності необхідно встановити: наявність шкоди, протиправну поведінку, причинний зв'язок між поведінкою та шкодою, а також вину.
Суд першої інстанції помилково поклав на позивача обов'язок доведення вини відповідачів, ігноруючи презумпцію вини, передбачену ст. 1166 ЦК України.
Акт обстеження від 26 травня 2022 року є належним доказом факту залиття квартири №17 з квартири №22 , оскільки містить опис пошкоджень, причину протікання (рушникосушувач та врізка гарячого водопостачання) та підтверджується актом ремонтно-зварювальних робіт від 08 червня 2022 року. /т. 1 а.с. 42-43, 44/. Верховний Суд у постанові від 22 лютого 2023 року у справі №263/14437/19 зазначив, що факт залиття та причинний зв'язок можуть доводитися будь-якими засобами доказування, а не виключно актом за формою Додатку 4 до Правил.
Суд першої інстанції не врахував, що доступ до сантехнічного обладнання в квартирі №22 був обмежений через зашиття стіни гіпсокартоном, що підтверджується поясненнями ОСОБА_3 та фотографіями в матеріалах справи.
Відповідно до ст. 177 ЖК України та ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», власники житла зобов'язані забезпечувати належний стан сантехнічного обладнання та своєчасно усувати неполадки. Обмеження доступу до кранів свідчить про неналежне виконання відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 цих обов'язків, що є протиправною бездіяльністю.
Щодо ТОВ «Комфорт-Т2», відповідно до п. 8 Порядку формування тарифів, затвердженого постановою КМУ №869 від 01 червня 2011 року, управитель відповідає за технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем до першої запірної арматури в квартирі. Оскільки протікання сталося на врізці гарячого водопостачання та рушникосушувачі, які належать до внутрішньоквартирної мережі, відповідальність ТОВ «Комфорт-Т2» не встановлена.
Отже, шкода в розмірі 17 186,24 грн, підтверджена експертизою, завдана протиправною бездіяльністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які не спростували своєї вини підлягає солідарному стягненню на користь позивачки.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, розподілу підлягають судові витрати. Вимоги щодо стягнення 5 000 грн за проведення експертизи задовольняються, оскільки ці витрати є судовими витратами, пов'язаними з розглядом справи (ст. 133 ЦПК України) а експертиза використана судом. Також стягується з відповідачів в рівних частинах судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції 992, 40 грн, апеляційної 1487, 60 грн.
Щодо розподілу витрат на правову допомогу, відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, докази щодо розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Вказаний порядок та строки заявником дотримані. Оріжнтовний розрахунок надано у позові в розмірі 10 000 грн, в подальшому в суді першої інстанції надано Акт від 09.05.2023 р. / т. 1 а.с. 220/
Згідно з ч. 3, ч. 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вказує, що у матеріалах справи наявні належні та допустимі докази на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу в межах розгляду даної справи, вказані витрати є співмірними із складністю справи та виконаною роботою, а відтак, доходить висновку щодо наявності підстав для їх стягнення у розмірі 10 000 грн.
Щодо додаткового рішення, воно підлягає скасуванню, оскільки скасовується основне рішення, позов задовольняється частково, підстави для стягнення витрат з позивача на користь відповідачів відсутні.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню через неповне з'ясування обставин, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального.
Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 лютого 2025 року та на додаткове рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2025 року - задовольнити частково.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 лютого 2025 року та додаткове рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2025 року - скасувати.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Т2», ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 17 186, 24 грн.
В частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Т2» - відмовити.
Судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції розподілити наступним чином:
Стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в рівних частинах на користь ОСОБА_1 5 000 грн за проведення експертного дослідження, тобто по 2 500 грн з кожного.
Стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в рівних частинах на користь ОСОБА_1 992, 40 грн судового збору, тобто по 496, 20 грн з кожного.
Стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в рівних частинах на користь ОСОБА_1 10 000 грн витрат на правову допомогу, тобто по 5 000 грн з кожного.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції розподілити наступним чином:
Стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в рівних частинах на користь ОСОБА_1 1487, 60 грн, тобто по 743, 80 грн з кожного.
Дані сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса АДРЕСА_5 РНОКПП НОМЕР_1 ;
Відповідачі: ОСОБА_3 , адреса АДРЕСА_6 РНОКПП НОМЕР_2 ;
ОСОБА_4 , адреса АДРЕСА_7 РНОКПП НОМЕР_3 .
Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Головуючий: Судді: