Справа №757/28776/25-к Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/4890/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
29 липня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19 червня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України у кримінальному провадженні №62025000000000543,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19 червня 2025 року частково задоволено клопотання слідчого ОСОБА_8 , за погодженням прокурора ОСОБА_9 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосовано до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 17 серпня 2025 року включно.
Визначено ОСОБА_7 альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає у сумі 90 840 гривні, із покладенням, у разі внесення застави, обов'язків, відповідно до ч.5 ст. 194 КПК України.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу з доповненнями до неї, в якій просить змінити оскаржувану ухвалу, застосувавши до підозрюваного альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 9 992 400 грн.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги з доповненнями тим, що враховуючи майновий стан підозрюваного, те, що він підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, встановлені обставини у даному кримінальному провадженні, застосування стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із альтернативою внесення застави у розмірі 9 992 400 грн є виправданим.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора ОСОБА_6 , яка підтримала апеляційну скаргу, думку підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_10 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, Головним слідчим управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025000000000543 від 29.05.2025, за підозрою ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України.
Наказом начальника Територіального управління служби судової охорони у Львівській області ОСОБА_11 (далі - ТУ ССО у Львівській області) від 11.06.2025 № 269 «Про оголошення конкурсу» оголошено конкурс на зайняття вакантних посад, утому числі 1 посаду - контролера ІІ категорії 1 відділення 9 взводу охорони 3 підрозділу охорони (для охорони Стрийський міськрайонний суд Львівської області) ТУ ССО у Львівській області.
Відповідно до п. п. 4-6 вказаного наказу співробітникам ТУ ССО у Львівській області доручено забезпечити проведення відповідного конкурсу.
Наказом Державної судової адміністрації України № 83 від 15.02.2023 (зі змінами згідно з наказом від 14.11.2024 № 491) затверджено персональний склад комісії з проведення конкурсу на зайняття вакантних посад у ТУ ССО у Львівській області.
Разом з цим, ОСОБА_11 , діючи у порушення наведених вимог законодавства, будучи службовою особо, який займає відповідальне становище, обіймаючи посаду начальника ТУ ССО у Львівській області, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, всупереч інтересам служби, з метою особистого збагачення, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 , висловив ОСОБА_12 прохання про надання неправомірної вигода та одержав неправомірну вигоду в сумі 3 000 доларів США за сприяння останньому у призначенні на посаду контролера ІІ категорії 1 відділення 9 взводу охорони 3 підрозділу охорони ТУ ССО у Львівській області та подальше переведення на командира взводу зазначеної служби.
17.06.2025 о 20 год. 36 хв. ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
18.06.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України.
18.06.2025 старший слідчий другого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, катувань, інших видів неналежного поводження з особами, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань підполковника Державного бюро розслідувань ОСОБА_8 , за погодженням заступника начальника третього відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , із альтернативою внесення застави у розмірі 9 992 400 грн.
19.06.2025 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва щодо ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 17.08.2025 року включно.
Визначено ОСОБА_7 альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає у сумі 90 840 гривні.
У разі звільнення підозрюваного з-під варти у зв'язку з внесенням визначеного розміру застави, зобов'язано його:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їхнім викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю;
- не відлучатися за межі Львівської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утримуватися від спілкування із визначеними слідчим або прокурором свідками;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Як вбачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегія суддів вважає, що застосовуючи відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість на даному етапі досудового розслідування підозри останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України, що підтверджується фактичним даними, наданими суду та наведеними в ухвалі слідчого судді.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Таким чином, на переконання колегії суддів, сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту розгляду справи в суді, є достатньою для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім цього, колегія суддів вважає, що перевіряючи доводи клопотання на предмет існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінальних проваджень, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 , у разі визнання його вини у інкримінованому кримінальному правопорушенні, а також з огляду на характер та наслідки кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
У справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, його вік та стан здоров'я, майновий та сімейний стан, репутацію, спосіб життя, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, у відповідності до вимог ч. 4, 5 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України, взявши до уваги дані, які характеризують особу підозрюваного, конкретні обставини інкримінованого кримінального правопорушення, задовольнив клопотання слідчого частково та дійшов обґрунтованого висновку про визначення йому альтернативного запобіжного заходу у виді застави у межах 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає у сумі 90 840 гривень, з покладенням обов'язків, на підставі ст.194 КПК України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді та вважає, що вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 .
Посилання прокурора в апеляційній скарзі на те, що з урахуванням кваліфікації інкримінованого ОСОБА_7 дій, слідчий суддя дійшов помилкового висновку про можливість визначення йому застави у розмірі 90 840 гривень, колегія суддів вважає безпідставними.
Так, згідно практики Європейського суду з прав людини, у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Вренчев проти Сербії" п. 76).
Автоматична відмова в застосування застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі "S.B.C. v. the UK" п. п. 23-24).
Так, як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні "Istomina v. Ukraine" від 13.01.2022 (заява № 23312/15), «гарантія, передбачена пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок підозрюваного злочину, а лише присутність обвинуваченого на судовому засіданні. Таким чином, розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на обвинуваченого, його майно та його чи її відносини з особами, які мають надати особисту поруку, іншими словами, на ступінь впевненості щодо можливої перспективи того, що втрата застави або позов проти гарантів у разі неявки підсудного в судове засідання буде діяти як достатній стримуючий фактор, щоб запобігти бажанню втекти з його або її боку… Оскільки йдеться про основне право на свободу, гарантоване статтею 5, органи влади повинні надзвичайно обережно встановити відповідний розмір застави, і вирішити, чи є необхідним продовження тримання під вартою. Серйозність звинувачень проти обвинуваченого не може бути вирішальним фактором, що виправдовує суму застави» (§25 рішення).
Разом з цим, при визначенні розміру застави слід не допускати встановлення такого її розміру, що є завідомо непомірним для особи та призводить до неможливості виконання застави. З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
При цьому, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Враховуючи конкретні обставини кримінального провадження та дані про особу підозрюваного, на переконання колегії суддів, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про можливість визначення йому застави у розмірі 90 840 гривень, із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що застава в розмірі 9 992 400 грн, яку просить визначити сторона обвинувачення, є завідомо непомірною для підозрюваного, тим більше такий розмір обґрунтовано прокурором, виходячи із розміру майнової шкоди, без урахування положень однієї із загальних засад кримінального провадження презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, регламентованої ст. 17 КПК України, та практики Європейського суду з прав людини.
Інші доводи апеляційної скарги прокурора висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідає вимогам статті 370 КПК України та є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування, а відтак доходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 407, 418, 422 КПК України,
постановила:
Апеляційну скаргу прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19 червня 2025 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ________________ ОСОБА_13
Судді:
ОСОБА_14