03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/6579/2025
11 липня 2025 року м. Київ
Справа № 642/4353/24
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 наухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 08 січня 2025 року, постановлену у складі судді Анохіна А.М.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київстар» про повернення безпідставно набутих коштів,
встановив:
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 31 липня 2024 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Київстар» про повернення безпідставно набутих коштів передано за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 08 січня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ «Київстар» про повернення безпідставно набутих коштів - визнано не поданою та повернуто позивачу.
Не погоджуючись з ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки у даному випадку у цій справі позивач, як споживач, звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону № 1023- ХІІ «Про захист прав споживачів».
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V (перегляд судових рішень) ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, про повернення заяви позивачеві (заявникові), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, справу розглянуто апеляційним судом відповідно до ст. 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Форма та зміст позовної заяви, яка подається до суду, визначені у статтях 175, 177 ЦПК України.
Відповідно до ч.4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Згідно з ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Як вбачається з матеріалів справи, у липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив: зобов'язати відповідача повернути ОСОБА_1 20 грн. на його мобільний рахунок, з якого ці кошти утримав.
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що він є отримувачем послуг у тарифі LOVEUA Сила Контракт від надавача послуг ПАТ «Київстар».
24.07.2024 року користуючись мобільним пристроєм отримав смс-повідомлення про те, що у нього закінчуються тарифні гігабайти інтернет трафіку і що з нього будуть вираховані кошти у розмірі 20 грн. за 500 мегабайтів до закінчення доби, але цього не було зазначено в описі тарифного плану LOVEUA Сила Контракт та не зазначено цього в договорі про надання послуг.
Того ж дня з ОСОБА_1 вирахували в борг 20 грн. за послугу, якою він не мав бажання користуватися у борг або без боргу, та послугу, якої немає в описі тарифу LOVE UAСила Контракт. Вважає, що відповідач повинен був припинити надавати послугу, а не насильно без жодних домовленостей ставити споживача перед фактом, що з нього буде утримано 20 грн. за послугу, яку він не замовляв і якої немає в тарифі LOVE UAСила Контракт.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12 грудня 2024 рокупозовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків 10 днів з моменту отримання копії цієї ухвали - для сплати судового збору.
Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу на виконання вимог Закону України «Про судовий збір» необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1211,20 грн. та надати до суду оригінал квитанції про його сплату, або обґрунтувати підстави звільнення від сплати судового збору із наданням відповідних доказів.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху ОСОБА_1 було доставлено до електронного кабінету 12.12.2024 року.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 08 січня 2025 рокупозовну заяву повернуто позивачу.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції посилався на те, що ухвалу про залишення позовної заяви без руху позивачу доставлено до електронного кабінету 12.12.2024 року, однак недоліки позовної заяви позивач не усунув.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, оскільки він зроблений з порушенням норм процесуального права, враховуючи наступне.
Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
У Законі України «Про захист прав споживачів» не визначено вичерпного переліку правових відносин, на які поширюється його дія, втім з урахуванням характеру правовідносин, які ним регулюються, та виходячи з принципів цивільного судочинства, а також наявності у цивільних правовідносинах такої слабкої сторони, як фізична особа - споживач, можна зробити висновок, що цим Законом регулюються відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу, майнового найму (оренди), надання комунальних послуг, прокату, перевезення, зберігання, доручення, комісії, фінансово-кредитних послуг тощо.
Згідно з пунктом 22 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Частиною третьою статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов'язаними з порушенням їх прав.
У статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору. Системний аналіз зазначеного Закону та статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, визначеного статтею 5 Закону України «Про судовий збір», який не є вичерпним, не може безумовно свідчити про те, що споживачі не мають такої пільги, оскільки вона встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.
Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову зазначив, що вони звільняються з метою захисту своїх порушених прав. Порушені права підлягають захисту як при пред'явленні позову у суді першої інстанції, так і на наступних стадіях цивільного процесу (стадії апеляційного та касаційного провадження), оскільки ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права.
Вищевказаний правовий висновок було зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18).
Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що ОСОБА_1 обґрунтовував свої позовні вимоги порушенням його права як споживача телекомунікаційних послуг, зокрема зазначав про безпідставне списання грошових коштів з його рахунку, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Відповідно до приписів пункту 17 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
Отже, послугами згідно із Законом України «Про захист прав споживачів» є всі види взаємодії суб'єктів господарювання із споживачами, які не вписуються у набагато більш конкретні й чіткі визначення понять «товарів» та «робіт» і є набагато ширшими за аналогічне поняття, що вжите в ЦК України.
Таким чином, з урахуванням предмету спору та заявлених у позові вимог у справі, яка переглядається, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про захист своїх прав, як споживач телекомунікаційних послуг, про що зазначив у позовній заяві, а тому звільнений від сплати судового збору.
Проте, надаючи строк для усунення недоліків, суд першої інстанції на вищевказане уваги не звернув, та безпідставно поклав на позивача обов'язок зі сплати судового збору, а в подальшому необґрунтовано визнав позовну заяву неподаною та повернув її.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги та наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали.
Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 374 - 379, 381 - 384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 08 січня 2025 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Кирилюк Г.М.
Рейнарт І.М.