05 серпня 2025 року
м. Рівне
Справа № 559/3997/24
Провадження № 22-ц/4815/863/25
Головуючий у Дубенському міськрайонному суді
Рівненської області: суддя Жуковська О.Ю.
Рішення суду першої інстанції
(вступна і резолютивна частини) ухвалено:
26 березня 2025 року у м. Дубно
Дубенського району Рівненської області
Повний текст рішення складено: 02 квітня 2025 року
Фіксування судового засідання за допомогою
звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: Хилевич С.В.
судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.
секретар судового засідання: Пиляй І.С.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач1 - Дубенський міський голова Антонюк Василь Михайлович;
відповідач2 - Дубенська міська рада Дубенського району Рівненської області;
за участі: ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Дубенської міської ради Дубенського району Рівненської області на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 26 березня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дубенського міського голови Дубенського району Рівненської області Антонюка Василя Михайловича, Дубенської міської ради Дубенського району Рівненської області про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди,
У жовтні 2024 року в суд звернулася ОСОБА_1 з позовом до Дубенського міського голови Дубенського району Рівненської області Антонюка В.М. , Дубенської міської ради Дубенського району Рівненської області про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди.
Мотивуючи вимоги, позивачем вказувалося, що Дубенський міський голова виявив до неї неприязне відношення через прийняття наказу про притягнення її до дисциплінарної відповідальності, що згодом було скасовано адміністративним судом. На її прохання нарахувати і виплатити кошти він, як посадова особа, в офіційному листі від 27.09.2024, поряд із тим, що відмовив у виплатах, посилаючись на його дискреційні повноваження, ще й виклав недостовірну інформацію і таку, що принижує її честь і гідність та ганьбить ділову репутацію. Він безпідставно обвинуватив її у неналежному виконанні своїх посадових обов'язків як начальника Управління освіти Дубенської міської ради через самоусунення від контролю за виконанням договірних зобов'язань відповідно до Акту ревізії від 05.12.2023. Зафіксовані обставини не відповідають дійсності, на що звертала увагу з урахуванням рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року.
Крім того, відповідач1 вдався до особистих образ, вживаючи такі вирази як «безвольність, боягузтво, пасивність і слабкість» і називаючи її «керівником, який не впевнений у собі, та ховається за підлеглими під час ухвалення управлінських рішень, таким, що неналежно виконує свої функціональні повноваження та не заслуговує на виплату щомісячної премії, пов'язаної з успішним виконанням виробничих завдань і функцій». Він, не маючи на те жодних законних підстав, вдаючись до власних суджень та особистих мотивів, не лише позбавив її потенційного прибутку, а й продовжує її принижувати, зводити на неї наклепи та дуже образливо висловлюватися в її сторону.
Зазначену письмову відповідь готував юрист Дубенської міської ради Мякищук О., про що міститься відповідна вказівка у листі. Кожен лист реєструється у Відділі з питань кадрової роботи, контролю та документообігу органу міського самоврядування, а це - ще троє працівників за даними сайту Дубенської міської ради. Саме в зв'язку із цим відбулося публічне поширення інформації відповідачем1.
Також з метою захисту своїх трудових та особистих немайнових прав вона змушена була звертатись до голови Первинної профспілкової організації Дубенської міської ради Бондарчук С., якій стало відомо про усі описані обвинувачення та принизливі слова від Дубенського міського голови. Зазначеними діями порушено її немайнові права на честь, гідність та ділову репутацію, а тому просить суд їх захистити.
Тому вважає, що внаслідок порушення особистих немайнових прав має право на відшкодування моральної шкоди, розмір якої оцінила у 20 000 гривень, з огляду на глибину негативних емоцій.
Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 26 березня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недостовірною та такою, що принижує честь і гідність, та порушує право на недоторканість ділової репутації ОСОБА_1 , інформацію, поширену міським головою Дубенської міської ради Василем Антонюком у відповіді за №3475/05-02-29/24 від 27.09.2024, адресованій ОСОБА_1 , в таких фразах:
«З акту ревізії від 05.12.2023 №13-17-03-06/18, котрий було складено Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області, вбачалося, що Ви, як начальник управління освіти міської ради, самоусунулися від контролю за виконанням договірних зобов'язань, котрі підписувалися від імені управління освіти Вашим підлеглим. У більшості випадків, Ви уникали підписання господарських договорів, актів виконаних робіт, переклавши ці обов'язки на підлеглих працівників. Тим самим, Ви показово проявили не найкращі ділові якості керівника, такі як безвольність, боягузтво, пасивність і слабкість».
Стягнуто з Дубенської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000 гривень.
В решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Дубенської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 14 239, 20 гривень, що складаються із судового збору у розмірі 4 239,20 гривень та 10 000 гривень витрат на правничу допомогу.
У поданій апеляційній скарзі Дубенська міська рада, вважаючи оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, що полягало у порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права, просить його скасувати, відмовивши у позові повністю.
Обґрунтовуючи її, зазначалося про неврахування судом того, що ОСОБА_1 у 2020 році була кандидатом на посаду Дубенського міського голови. Разом з тим уже по завершенню судового засідання встановлено, що ОСОБА_3 , яка є матір'ю головуючого судді, здійснювала передвиборчу агітацію за позивача як кандидата міського голови. Зокрема, на сторінці ОСОБА_1 як депутата органу міського самоврядування у соціальній мережі Facebook розміщений відеофайл з політичною рекламою, відповідно до якого у проміжку з 02 хвилини 16 секунд до 03 хв. 12 секунд політичну агітацію за позивача здійснює саме ОСОБА_3 . Тому заявник вважає наявними підстави для самовідводу судді, адже ці обставини свідчать про її упередженість та необ'єктивність.
Звертає увагу на недодержання судом вимог ст. 244 ЦПК України щодо строку відкладення ухвалення та проголошення свого рішення - не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення. Тобто перейшовши 19 березня 2025 року до стадії ухвалення судового рішення, суд оголосив лише вступну і резолютивну частини 26 березня 2025 року, тоді як повний текст складено лише 02 квітня 2025 року, що вказує на порушення норм процесуального права.
Також вважає порушеними і норми ст. 83 ЦПК України щодо порядку подання доказів у справі, оскільки судом задоволено відповідне клопотання позивача про доручення інформаційної довідки з реєстру Національних публічних діячів без надсилання копій учасникам справи.
Не погоджується із розподілом судових витрат, адже суд помилково ототожнив Дубенського міського голову із Дубенською міською радою, хоча вони є окремими суб'єктами місцевого самоврядування. При цьому вважає хибним висновок про те, що поширювачем оспорюваної інформації є відповідач1.
На думку заявника, необґрунтованими є і твердження суду про те, що ОСОБА_1 діяла як посадова особа, а тому їй може бути відшкодована моральна шкода. Лист Дубенської міської ради від 27.09.2024 №3475/05-02-29/24, інформацію з якого позивач оспорює, підготовлено як відповідь на листи Управління освіти Дубенської міської ради від 30.08.2024 №1232 і від 23.09.2024 №1357, що підписані ОСОБА_1 як керівником структурного підрозділу та як посадовою особою. Тобто суд не вправі був стягувати моральну шкоду на користь позивача. Правовідносини між сторонами слід вважати публічно-правовими, а тому їх слід вирішувати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Зазначалося, що лист, в якому містилася оспорювана інформація, було виготовлено на підставі Акту ревізії від 05.12.2023 №13-17-03-06/18. Цим Актом встановлено факти неналежного виконання ОСОБА_1 своїх посадових обов'язків як керівника Управління освіти Дубенської міської ради. Тому суд не врахував, що відомості, які оспорюються позивачем, по своїй суті, є лише критикою дій начальника Управління освіти Дубенської міської ради, а, отже, є оціночними судженнями, які не підлягають спростуванню в судовому порядку.
Непідтвердженими є і обставини існування кримінального провадження, відкритого за результатами ревізії, на що посилається суд. Більше того, матеріали справи таких доказів не містять.
У поданому відзиві ОСОБА_1 , вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.
Згідно зі ст.ст. 263, 367 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із часткових доведеності і обґрунтованості вимог позивача, оскільки ОСОБА_1 і Дубенський міський голова Антонюк В.М. як публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків, вони повинні це усвідомлювати та бути готовими до такого. При цьому з'ясовано, що між ними склалися напружені недоброзичливі відносини і саме існування особистих мотивів у голови органу місцевого самоврядування було підставою притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, про що зазначено у рішенні Рівненського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року, яке набрало законної сили. Внаслідок цього факту в подальшому конфлікт загострився та в результаті виник спір про захист особистого немайнового права, а також спростування недостовірної інформації.
Щодо листа від 27.09.2024, адресованого ОСОБА_1 , то його виконано начальником юридичного відділу Дубенської міської ради Мякищуком О.Ф. та підписано Дубенським міським головою Антонюком В.М. Крім того, цей лист зареєстровано у Відділі з питань кадрової роботи, контролю та документообігу, що за даними в загальному доступі на сайті Дубенської міської ради нараховує трьох працівників, тобто відбулося поширення інформації шляхом доведення її до відома щонайменше двом особам.
Отже, частина інформації, що зафіксована в абзаці дев'ятому листа від 27.09.2024, яку оспорює позивач, міститься у такому твердженні: «З акту ревізії від 05.12.2023 №13-17-03-06/18, котрий було складено Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області, вбачалося, що Ви, як начальник управління освіти міської ради, самоусунулися від контролю за виконанням договірних зобов'язань, котрі підписувалися від імені управління освіти Вашими підлеглими. У більшості випадків Ви уникли підписання господарських договорів, актів виконаних робіт, переклавши ці обов'язки на підлеглих працівників» свідчить про конкретні факти вчинення ОСОБА_1 як начальником Управління освіти Дубенської міської ради певних дій, тоді як правдивість цієї інформації може бути перевірена і спростована.
У висловлюванні вказується про дії конкретної особи у певний період часу, тобто про фактичні обставини, достовірність яких може бути перевірено на предмет їх дійсності щодо істинності фактів. Формулювання «з Акту ревізії … вбачалося, що Ви…» означає, що в документі офіційного ревізійного органу висловлено позицію про вчинення конкретних порушень конкретною особою.
Натомість протягом часу перебування на посаді начальника Управління освіти Дубенської міської ради ОСОБА_1 особисто підписувала усі розпорядчі та договірні документи, за винятком одного договору, який було підписано її заступником - виконувачем обов'язки начальника у період перебування позивача у відпустці. В Акті ревізії не зазначається про ім'я ОСОБА_1 з критичної точки зору її роботи чи щодо якихось помилок при прийнятті рішень, а зауважень до неї від ревізії не було.
Також до суду надійшли матеріали кримінального провадження, звідки вбачається, що Управління освіти Дубенської міської ради є потерпілою особою, а ОСОБА_1 - її уповноваженим представником. Отже, оспорювана інформація щодо позивача є неправдивою та підлягає спростуванню.
З приводу фрази в абзаці дев'ятому листа, де зазначено, що «тим самим Ви показово проявили не найкращі ділові якості керівника такі, як безвольність, боягузтво, пасивність і слабкість» в контексті першої фрази є продовженням попередньо сформульованої думки і також висловлена у формі фактичного твердження. При цьому вона негативно характеризує ОСОБА_1 як посадову особу, політичну діячку, адже вона є депутатом органу місцевого самоврядування.
Крім того, застосоване поняття «безвольність» в контексті фрази сприймається як «нездатність самостійно щось вирішувати», а «боягузтво», як риса, характеризується відчуттям непевності, а також бажанням уникати ризику та відповідальності. Тобто це твердження для позивача містить негативний характер та зміст, а також принижує її ділову репутацію.
Встановивши факт завдання моральної шкоди, суд урахував приниження честі і гідності позивача в одному листі, який не розповсюджено на широкий загал, а поширено серед працівників Дубенської міської ради.
Оскільки судом встановлено порушення особистих немайнових прав позивача, враховуючи витрачений час, за який вона намагалася відновити своє порушене право шляхом звернення до суду з позовом про визнання недостовірної інформації, а також заперечення відповідачів проти позову, дотримуючись принципів розумності, виваженості та справедливості, зроблено висновок, що позивач зазнала моральних страждань. При цьому взято до уваги, що розмір відшкодування моральної шкоди судом визначається залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнала ОСОБА_1 , та з урахуванням інших обставин. Тому до відшкодування Дубенською міською радою на користь позивача підлягала моральна шкода у розмірі 5 000 гривень, що відповідає обставинам справи і вимогам закону.
Проте з такими висновками частково погодитися не можна.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі розпорядження Дубенського міського голови №85-к від 29.06.2021 ОСОБА_1 з 01 липня 2021 року призначено на посаду начальника Управління освіти Дубенської міської ради (а.с.13).
В подальшому, 10 січня 2024 року, розпорядженням Дубенського міського голови №3-к від того ж дня начальника Управління освіти Дубенської міської ради Іваницьку Н.О. притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану за неналежне виконання функціональних обов'язків, що призвело до недостатнього контролю за дотриманням бюджетної дисципліни в Управлінні і порушення норм бюджетного законодавства, завищення вартості та обсягу ремонтно-будівельних робіт та зайвої оплати коштів місцевого бюджету працівникам, а також порушення вимог законодавства про публічні закупівлі (а.с.14).
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року визнано протиправним та скасовано розпорядження Дубенського міського голови Василя Антонюка №3-к від 10.01.2024 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ».
Стягнуто з Дубенської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки за невиплачену додаткову винагороду у виді щомісячних премій за січень, лютий, березень 2024 року у зв'язку із накладенням на неї дисциплінарного стягнення в сумі 14 837,07 гривень, матеріальні збитки за витрати на лікування в сумі 425,19 гривень, моральну шкоду в розмірі 20 000 гривень та судові витрати у справі.
Цим рішенням встановлено мотиви прийняття протиправного розпорядження про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Так, судом визначено, що «ураховуючи наявні у справі докази, а саме розпорядження відповідача від 21.12.2023 №131-к «Про преміювання», згідно з яким відсоток преміювання усіх посадових осіб Управління освіти Дубенської міської ради, крім ОСОБА_1 , був встановлений у розмірі 250% від посадового окладу, позивача - 10%, витягу з Акту ревізії Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області від 14.03.2018 за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, згідно з яким аж у чотирьох випадках вказувалося на порушення норм чинного законодавства колишнім начальником Управління освіти ОСОБА_5 , проте до дисциплінарної відповідальності останнього притягнуто не було на відміну від позивача, хоча її ім'я не зазначалося в Акті ревізії від 05.12.2023, а також статус позивача, крім того, як депутата місцевої ради, яка на 64 сесії Дубенської міської ради від 14.12.2023 «утрималась» від голосування за питання «Про умови оплати праці міського голови у 2024 році», хоча знаходиться у його безпосередньому підпорядкуванні, її опозиційної позиції до відповідача та інших посадових осіб Дубенської міської ради, що підтверджується порушенням позивачем двох кримінальних проваджень за перешкоджання у здійсненні нею депутатських повноважень, та й загальну риторику відповідача у відзиві і запереченнях на позов, яка дійсно межує з особистою неприязню та намаганням образити позивача, суд дійшов висновку про існування особистих мотивів у відповідача до винесення оскаржуваного розпорядження» (а.с.15-24).
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2024 року у справі №460/1195/24 рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року в частині стягнення з Дубенської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 матеріальних збитків за невиплачену додаткову винагороду у вигляді щомісячних премій за січень, лютий, березень 2024 року у зв'язку із накладенням на неї дисциплінарного стягнення в сумі 14 837,07 гривень скасовано та прийнято нове, яким в задоволенні позову в цій частині відмовлено.
В решті рішення залишено без змін (а.с.25-32).
Згідно із ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
30 серпня 2024 року начальник Управління освіти Дубенської міської ради ОСОБА_1. звернулася із заявою до Дубенського міського голови та до голови Первинної профспілкової організації Дубенської міської ради, у якій просила здійснити нарахування та виплату безпідставно невиплачених начальнику Управління освіти Дубенської міської ради коштів в сумі 37 538, 55 гривень, оскільки підстава ненарахування таких щомісячних виплат визнана протиправною та скасована 22 серпня 2024 року, а відповідно до усіх розпоряджень «Про преміювання» від січня по серпень 2024 року Дубенського міського голови зазначалося як "премія не встановлена у зв'язку із дисциплінарним стягненням". Додатковим листом від 23.09.2024 ОСОБА_1 було виправлено суму, яка підлягає виплаті, а саме в останньому абзаці листа замість суми 43 936,19 гривень було вказано суму 37 538,55 гривень (а.с.37-40).
Згодом, 27 вересня 2024 року, Дубенським міським головою було надано відповідь №3475/05-02-29/24 на звернення начальника Управління освіти Дубенської міської ради Іваницької Н.О. Цей лист-відповідь містить інформацію такого змісту:
«З акту ревізії від 05.12.2023 №13-17-03-06/18, котрий було складено Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області, вбачалося, що Ви, як начальник управління освіти міської ради, самоусунулися від контролю за виконанням договірних зобов'язань, котрі підписувалися від імені управління освіти Вашими підлеглими. У більшості випадків Ви уникли підписання господарських договорів, актів виконаних робіт, переклавши ці обов'язки на підлеглих працівників. Тим самим, Ви показово проявили не найкращі ділові якості керівника такі, як безвольність, боягузтво, пасивність і слабкість.
З огляду на обставини Вашого самоусунення від керівництва справами управління освіти міської ради, вважаю, що керівник, який не впевнений у собі та ховається за підлеглими під час ухвалення управлінських рішень, уже неналежно виконує свої функціональні повноваження та не заслуговує на виплату щомісячної премії, пов'язаної з успішним виконанням виробничих завдань і функцій».
У нижньому лівому кутку вказаного листа виконавцем зазначено Олександра Мякищука (а.с.41).
На підтвердження факту розповсюдження оспорюваної інформації позивачем долучено до матеріалів справи витяг щодо структури Дубенської міської ради, згідно із яким Юридичний відділ Дубенської міської ради налічує особовий склад у два працівники, а саме: начальник відділу Мякищук О.Ф. та головний спеціаліст ОСОБА_7 . Відділ з питань кадрової роботи, контролю та документообігу налічує трьох працівників, не рахуючи начальника відділу (а.с.148-149).
30 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до голови Первинної профспілкової організації Дубенської міської ради про скликання та проведення засідання профкому з метою захисту її трудових, майнових і особистих немайнових прав (а.с.42).
07 жовтня 2024 року вона звернулася до Дубенської міської ради із листом, у якому просила повідомити, чи створена в органі місцевого самоврядування комісія по розгляду трудових спорів, а у випадку її нестворення - просила створити та запросити її на засідання комісії.
11 жовтня 2024 року начальнику Управління освіти Дубенської міської ради Іваницькій Н.О. Дубенським міським головою надано письмовий лист-відповідь, за якою в органі місцевого самоврядування комісія з розгляду трудових спорів не створена, а її створення визнано недоцільним (а.с.43-44).
Разом з тим у матеріалах справи міститься Акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Управління освіти Дубенської міської ради за період з 01 січня 2020 року по 30 червня 2023 року від 05.12.2023 №13-17-03-06/18. Відповідно до цього Акту в період перебування на посаді начальника Управління освіти Дубенської міської ради, а саме з 01 липня 2021 року по 30 червня 2023 року ОСОБА_1 особисто підписувала усі розпорядчі та договірні документи. Лише одного разу було підписано договір від 14.04.2023 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 та Управлінням освіти в особі т.в.о. начальника ОСОБА_9 щодо капітального ремонту найпростішого укриття в корпусі №2 ЗДО №3 Дубенської міської ради (а.с.45-126).
Також з'ясовано, що на підставі наказу Управління освіти Дубенської міської ради №11-к/тм від 27.03.2023 протягом часу з 07 квітня 2023 року до 16 квітня 2023 року, тобто на момент укладення та підписання договору щодо капітального ремонту найпростішого укриття в корпусі №2 ЗДО №3 Дубенської міської ради позивач перебувала в офіційній додатковій відпустці як одна з батьків, що має двох дітей віком до 15 років (а.с. 127).
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 має пільги, передбачені законодавством України для багатодітних сімей (а.с.209).
Вона ж є депутатом Дубенської міської ради VIII демократичного скликання, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_2 , яке дійсне до 10 грудня 2025 року (а.с.128).
З посвідчення №4 від 27.09.2020 видно, що ОСОБА_1 була кандидатом на посаду Дубенського міського голови Дубенського району Рівненської області (а.с.147).
За багаторічну сумлінну працю, високу професійну майстерність, вагомі досягнення у діяльності ОСОБА_1 , як депутат місцевої ради та начальник Управління освіти Дубенської міської ради, має нагороди, грамоти та подяки (а.с.129-146).
Разом з тим протягом часу з 03 вересня 2024 року по 06 вересня 2024 року позивач хворіла, причина непрацездатності: "захворювання загального характеру"; також хворіла з 11 вересня 2014 року по 16 вересня 2024 року, причина непрацездатності: "захворювання загального характеру". Медичною картою амбулаторного хворого встановлено, що ОСОБА_1 11 вересня 2024 року та 16 вересня 2024 року зверталася зі скаргами до невролога та 01 жовтня 2024 року знаходилася на огляді у терапевта (а.с.150-155).
З інформаційної довідки з реєстру Національних публічних діячів (РЕР) вбачається, що ОСОБА_1 не має статусу національного публічного діяча (а.с.214). Разом з тим вона є публічною особою.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Частиною другою ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
Свобода на вираження поглядів (свобода слова) не є безмежною, вона може обмежуватися законодавчими нормами для захисту загальних інтересів національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, а також прав, свобод та законних інтересів окремої людини (ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Згідно зі ст.ст. 23, 269, 271, 275, 276, 277, 280, 297, 299 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом.
Особисті немайнові права фізичної особи не мають економічного змісту.
Особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.
Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.
Зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя.
Фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.
Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.
Орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, фізична особа або юридична особа, рішеннями, діями або бездіяльністю яких порушено особисте немайнове право фізичної особи, зобов'язані вчинити необхідні дії для його негайного поновлення.
Якщо дії, необхідні для негайного поновлення порушеного особистого немайнового права фізичної особи, не вчиняються, суд може постановити рішення щодо поновлення порушеного права, а також відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням.
Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.
Якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню, крім випадку неумисного повідомлення викривачем недостовірної інформації про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції" в порядку, передбаченому зазначеним Законом, яка підлягає спростуванню.
Кожен має право на повагу до його гідності та честі.
Гідність та честь фізичної особи є недоторканними.
Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації.
Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Норма частини другої ст. 30 Закону України "Про інформацію" передбачає, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.
З висновків Верховного Суду, що висловлені у постановах від 01 лютого 2018 року у справі № 761/9347/15-ц та від 14 лютого 2018 року у справі № 754/11312/15, вбачається, що повідомлення оспорюваної інформації лише особі, якої вона стосується, не може визнаватися її поширенням, якщо особа, яка повідомила таку інформацію, вжила достатніх заходів конфіденційності для того, щоб ця інформація не стала доступною третім особам.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Розрізняючи факти та оціночні судження, слід виходити з того, що існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Окрім того, аналіз національного законодавства та статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і практики її застосування свідчить про те, що межі свободи вираження думок залежать від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки висловлені.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи.
Відповідно до пункту 2 ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вона стосується не лише «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (KARPYUK AND OTHERS v. UKRAINE, № 30582/04, 32152/04, § 188, Європейський суд з прав людини, 6 жовтня 2015 року). Слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень - ні (LINGENS v. AUSTRIA, № 9815/82, § 46, Європейський суд з прав людини, 8 липня 1986 року).
Такий висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 761/7795/17.
У постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 758/14324/15-ц і від 24 квітня 2019 року у справі № 569/5269/16-ц вказується, що у справах про захист гідності, честі та ділової репутації суд повинен розмежовувати відомості, які принижують честь та гідність особи, від думок, поглядів, критичних висловлювань, ідей, оцінок, висловлених у порядку реалізації конституційного права на свободу думки і слова.
Як убачається, суд першої інстанції правильно визначився із тим, що оспорювана інформація, яка була зафіксована у листі Дубенської міської ради від 27 вересня 2024 року №3475/05-02-29/24, була доведена до відома щонайменше двох осіб, а саме одного працівника юридичного відділу - Мякищука О.Ф. , який готував цей документ, і одного працівника відділу з питань кадрової роботи, контролю та документообігу, який здійснював його реєстрацію. Тобто таким чином відбулося поширення інформації, яка порушує особисті немайнові права позивача.
Звертається увага на те, що під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її в пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобі телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі (абзац другий п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 "Про судову практику у справах про захист гідності, честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи").
Як уже зауважувалося, оспорювана інформація була поширена щонайменше двом особам, тобто відбувся сам факт її поширення, що порушує особисті немайнові права, які підлягають судовому захисту.
Щодо того, що оспорювана інформація є фактичним твердженням, а не оціночним судженням, то судом правильно враховано те, що наведені в листі обставини, а саме те, що ОСОБА_1 самоусунулася від контролю за виконанням договірних зобов'язань, котрі підписувалися підлеглими працівниками, а не безпосередньо нею, чим перекладено обов'язки на цих працівників, спростовуються змістом самого Акту ревізії від 05.12.2023 №13-17-03-06/18, складеним Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області. Отже, існування оспорюваних фактів є встановленим. Цим обставинам суд дав повну і правильну оцінку.
При цьому у листі Дубенської міської ради, який містить оспорювану інформацію, використано такі характеризуючі вирази, адресовані ОСОБА_1 , як "безвольність, боягузтво, пасивність і слабкість".
Між тим, колегія суддів враховує, що префікс "без" вживається для утворення, зокрема, прикметників (від іменників) зі значенням "який не має чогось"; "позбавлений чогось" ("Сучасний тлумачний словник української мови": 100 000 слів/ за заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. - Х.: Видавничий дім "Школа", 2011. - С. 52). Тобто застосований термін "безвольність" свідчить про відсутність волі.
Термін "Боягузтво" утворений від слова "боягуз", що означає "дуже несмілива, ляклика людина, яка легко піддається страхові; боязкий, лякливий" ("Сучасний тлумачний словник української мови": 100 000 слів/ за заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. - Х.: Видавничий дім "Школа", 2011. - С. 73).
Термін "пасивність" утворений від слова "пасивний", що означає "бездіяльний, байдужий до навколишньої дійсності; позбавлений активної, діяльної основи; зумовлений діяльністю, активністю або впливом кого-небудь іншого" ("Сучасний тлумачний словник української мови": 100 000 слів/ за заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. - Х.: Видавничий дім "Школа", 2011. - С. 639).
Термін "слабкість" утворений від кореня "слаб||ак", що означає: 1.) "людина, що має невелику фізичну силу"; 2.) "людина, що не відзначається силою волі"; 3.) перен. "людина, що не має певних знань" ("Сучасний тлумачний словник української мови": 100 000 слів/ за заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. - Х.: Видавничий дім "Школа", 2011. - С. 810).
Отже, застосована Дубенською міською радою характеристика ОСОБА_1 у листі-відповіді від 27.09. 2024 №3475/05-02-29/24 є відверто негативною, такою, що принижує як особистість, а тому порушує її особисті немайнові права. Тобто судом першої інстанції правильно зважено, що ці права підлягають судовому захисту.
Разом з тим суд апеляційної інстанції прийшов до переконання, що у позові ОСОБА_1 в частині вимог про захист честі, гідності та ділової репутації до Дубенського міського голови Антонюка В.М. слід відмовити.
Так, у постанові Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 761/29315/16-ц зазначається, що у разі поширення інформації посадовою чи службовою особою для визначення належного відповідача судам необхідно з'ясовувати, від імені кого ця особа виступає. Якщо посадова чи службова особа виступає не від імені юридичної особи й не під час виконання посадових (службових) обов'язків, то належним відповідачем є саме вона.
Згідно зі ст. 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
У частині четвертій ст. 277 ЦК України передбачено, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа під час виконання своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.
Відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦК України в разі поширення недостовірної інформації посадовою чи службовою особою для визначення належного відповідача судам необхідно з'ясовувати, від імені кого ця особа виступає. Якщо посадова чи службова особа виступає не від імені юридичної особи й не під час виконання посадових (службових) обов'язків, то належним відповідачем є саме вона.
Встановлено, що Антонюк В.М. є Дубенським міським головою.
Очевидним є те, що у письмовій відповіді від 27 вересня 2024 року №3475/05-02-29/24 на звернення ОСОБА_1 від 30 серпня 2024 року і від 23 вересня 2024 року за своїм підписом він діяв саме як посадова особа - Дубенський міський голова, а, отже, використовував надані йому законом повноваження від імені Дубенської міської ради. Про ці обставини безумовно свідчить факт складення цього листа на офіційному бланку Дубенської міської ради із зазначенням поштової адреси, засобів зв'язку (електронної пошти та веб-сайту), коду ЄДРПОУ, реєстрації вихідної кореспонденції. Отже, належним відповідачем у справі є саме орган місцевого самоврядування, у службових відносинах з яким перебував відповідач1.
У решті, повно і правильно з'ясувавши обставини справи та встановивши, що при вирішенні спірних правовідносин до застосування підлягають норми матеріального права, які підлягали до застосування, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов у тій частині, що залишається апеляційним судом без змін.
Щодо недодержання судом норм процесуального права, в т.ч. і щодо строку відкладення ухвалення та проголошення свого рішення, а також ст. 83 ЦПК України щодо порядку подання доказів у справі, - на що покликається Дубенська міська рада, то відповідно до абз. другого ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Однак будь-яких фактів про процесуально-правові дефекти, що потягли би помилкове розв'язання цивільно-правового спору, автор апеляційної скарги не надав, матеріали справи їх не містять, а апеляційним судом здобуто не було.
При цьому встановлено й відсутність обставин, які свідчили би про обов'язкове скасування судового рішення внаслідок існування підстав, передбачених ч. 3 ст. 376 ЦПК України.
Не можна погодитися з доводами заявника про існування публічно-правових відносин між сторонами, виходячи з такого.
Верховний Суду у своїй постанові від 05 червня 2019 року у справі № 758/6022/14-ц висновував, що відкриваючи провадження у справі, суд насамперед має з'ясувати, за правилами якого судочинства підлягає розгляду заява. При цьому слід виходити з компетенції суду щодо розгляду цивільних справ та враховувати положення Господарського процесуального кодексу України.
Оскільки характер спірних правовідносин є цивільно-правовим (незалежно від суб'єктного складу), то всі справи зазначеної категорії підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, за винятком справ про захист ділової репутації між юридичними особами та іншими суб'єктами підприємницької діяльності у сфері господарювання та іншої підприємницької діяльності, що розглядаються в порядку господарського судочинства
З абзацу другого пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" видно, що справи зазначеної категорії не можуть розглядатися за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки такі спори не мають публічно-правового характеру, навіть якщо стороною у ньому виступає суб'єкт владних повноважень.
Не можна погодитися із твердженнями про наявність підстав для самовідводу головуючого судді.
Так, відповідно до ст. ст. 34, 36, 39 ЦПК України цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються одноособово суддею, який є головуючим і діє від імені суду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
З підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
З підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.
Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Отже, будь-яких обставин, які могли би бути підставою для самовідводу (відводу) судді колегією суддів не встановлено. Тобто сама по собі та обставина, що мати головуючого агітувала під час виборчої програми за Іваницьку Н.О. як за кандидата на посаду Дубенського міського голови, не свідчить про особисту заінтересованість останньої в ухваленні рішення на користь позивача, її упередженість чи необ'єктивність при вирішенні справи.
За правилами ст.ст. 12, 76, 77-80 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або запеечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Автор апеляційної скарги покликається на хибність визначення самого факту завдання моральної шкоди та її розміру, проте колегія суддів з ними також погодитися не може.
Так, суд першої інстанції з урахуванням вимог закону та обставин справи правильно визначив, що розмір відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач та з урахуванням інших обставин. Отже, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.
Встановлено, що у спірних правовідносинах принижено честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_1 в листі Дубенської міської ради, який не розповсюджено на широкий загал, проте поширено серед працівників Дубенської міської ради. Оскільки судом встановлено порушення прав позивача, враховуючи витрачений час, за який позивач намагалася відновити своє порушене право шляхом звернення до суду з позовом про визнання недостовірної інформації, дотримуючись принципів розумності та справедливості, зроблено висновок, що ОСОБА_1 зазнала моральних страждань, а до відшкодування із Дубенської міської ради на її користь підлягає моральна шкода в розмірі 5 000 гривень, що відповідає характеру і природі правопорушення.
Цим обставинам суд попередньої інстанції також дав детальну і вичерпну оцінку.
В решті доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на обставинах справи та вимогах закону, а тому колегією суддів також відхиляються.
Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003).
Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.
Підставою для часткового скасування оскаржуваного рішення відповідно до пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права при його ухваленні.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Дубенської міської ради Рівненської області задовольнити частково.
Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 26 березня 2025 року частково скасувати.
ОСОБА_1 відмовити у позові у частині вимог до Дубенського міського голови Дубенського району Рівненської області Антонюка Василя Михайловича про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено: 05.08.2025
Головуючий: С.В. Хилевич
Судді: Н.М.Ковальчук
С.С.Шимків