05 серпня 2025 року
м. Рівне
Справа № 569/21010/24
Провадження № 22-ц/4815/913/25
Головуючий у Рівненському міському суді
Рівненської області: суддя Першко О.О.
Рішення суду першої інстанції ухвалено
(вступна і резолютивна частини)
о 14 год. 44 хв. 03 квітня 2025 року в м. Рівне
Рівненської області
Повний текст рішення складено: 14 квітня 2025 року
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: Хилевич С.В.
судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.
секретар судового засідання: Пиляй І.С.
за участі: представника Рівненської обласної прокуратури - Кректун Олександри Андріївни, ОСОБА_1 та його представника - адвоката Брусніка Івана Анатолійовича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Брусніка Івана Анатолійовича та представника Рівненської обласної прокуратури - Кректун Олександри Андріївни на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 квітня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області, Рівненської обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача,: Головне управління Державної казначейської служби України в Рівненській області; про відшкодування шкоди,
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Олексюка Р.Р., звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції в Рівненській області (далі - ГУНП у Рівненській області), Рівненської обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача,: Головне управління Державної казначейської служби України в Рівненській області; в якій просив стягнути солідарно з відповідачів 3 500 000 гривень.
Мотивуючи свої вимоги, позивач покликався на те, що 24 березня 2010 року придбав у ТОВ «Техноторг-дон» трактор марки «Беларус-920», 2008 року випуску, вартістю 146 000 гривень.
07 квітня 2010 року він звернувся до СВ Дубенського МВ УМВС України в Рівненській області із заявою про викрадення належного йому трактора марки «МТЗ-920», 2008 року випуску. За фактом вказаної події відкрито кримінальне провадження № 12013190040000068.
Між тим, вважав, що розслідування кримінального провадження здійснюється неналежно.
Як встановлено працівниками правоохоронних органів, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , були викриті у вчиненні ряду злочинів, в т.ч. і у викраденні належного йому трактора. Його дружиною було впізнано особу злочинця, що вчинив крадіжку.
Неодноразово кримінальне провадження зупинялося і поновлювалося, що підтверджується відповідними листами від 12 травня 2011 року та 16 травня 2012 року. 08 жовтня 2012 року працівниками органу досудового слідства було встановлено, що розслідування справи проводиться поверхнево та в зв'язку із цим надано вказівки на проведення слідчих дій.
22 січня 2013 року вчергове було розпочате досудове розслідування за фактом вчинення стосовно нього злочину. В листі від 13 лютого 2013 року наводиться інформація про те, що розслідування проводиться без усіх можливих та необхідних слідчих дій. 26 червня 2014 року працівникам поліції вкотре були дані вказівки, тотожні до попередніх, щодо проведення дій, пов'язаних із розкриттям злочину. При цьому моніторинг мобільного зв'язку підозрюваних почав здійснюватися лише з 2012 року. Орієнтування на перевірку транспортних засобів, подібних до викраденого, було подано лише у 2014 році. Доручення на пошук інформації про вчинення подібних злочинів надано лише у 2014 році. Попри те, що подія злочину відбулася у 2010 році, трасологічну експертизу призначено лише у 2012 році. В 2022, 2023 роках були дані вказівки на перевірку автосалонів/крамниць на предмет реалізації викраденого трактора.
Органами досудового розслідування встановлено підозрюваних, однак обвинувального акта до суду скеровано не було. Винні особи не притягнуті до відповідальності.
Викрадений трактор знаходився на зберіганні в ОСОБА_4 , який мав статус свідка у кримінальному провадженні. Проте трактор втрачений.
Працівники правоохоронних органів в період проведення розслідування під причиною пришвидшення слідчих дій вимагали у нього кошти, які він їм надавав, з поміж іншого і в позику. На розгляді Рівненського міського суду Рівненської області перебувала цивільна справа № 569/23303/13-ц, згідно з якою на його користь із екс-начальника відділу карного розшуку УМВС України в Рівненській області ОСОБА_5 стягується 10 432, 22 гривні в рахунок повернення коштів за договором позики. В подальшому ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 30 вересня 2024 року у виконавчому провадженні № 43423823 з примусового виконання виконавчого листа Рівненського міського суду Рівненської області, виданого 20 травня 2014 року, замінено на правонаступника боржника з огляду на смерть попереднього.
В 2019 році в Інтернет-мережі вийшов документальний фільм «Два трактори за межами Рівного», в якому зібрані відеоматеріали та показання як працівників поліції, так і потерпілих щодо вимагання коштів та неналежного проведення досудового розслідування. Більше 14 років розслідування триває.
Надмірне, несвоєчасне та поверхневе проведення досудового розслідування завдало йому шкоди. Він та його дружина за останні 14 років зазнали погіршення стану здоров'я. Розмір заподіяної моральної шкоди він оцінює в 3 500 000 гривень.
15 січня 2025 року представник позивача - адвокат Олексюк Р.Р. подав заяву про зміну предмета позову, в якій просив стягнути за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за завдану моральну шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження в розмірі 3 500 000 гривень.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 17 січня 2025 року прийнято заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Олексюка Р.Р. про зміну предмета позову.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 03 квітня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 50 000 гривень компенсації моральної шкоди.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Приходячи до такого висновку, суд попередньої інстанції виходив із того, що в ході судового розгляду справи позивачем доведено наявність причинного зв'язку між винними рішеннями, діями та бездіяльністю посадових осіб відповідачів та негативними наслідками у вигляді моральних страждань, що не спростовано представниками відповідачів, однак розмір відшкодування моральної шкоди, визначений позивачем, на думку суду попередньої інстанції, є завищеним, а тому суд визначив необхідним та достатнім стягнути на його користь з Державного бюджету України 50 000 гривень компенсації моральної шкоди, що визнав розумним та справедливим.
На рішення суду представником ОСОБА_1 - адвокатом Брусніком І.В. подано апеляційну скаргу, де покликався на його незаконність та необґрунтованість, які полягали в неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначалось про відсутність будь-якого судового аналізу щодо змісту позовної заяви, відсутність жодної відповіді на аргументи позивача. Тому вважає, що оскаржуване рішення порушує право позивача на справедливий судовий розгляд, захист прав та інтересів судом.
Вважав, що оскаржуваним рішенням не дано відповіді на питання конкуренції норм права в її фабулі, а спірні відносини вирішено поверхнево, не надавши належної оцінки фактичним обставинам справи.
До того ж, відмова суду першої інстанції у задоволенні клопотання позивача про призначення судової психологічної експертизи у справі не ґрунтувалася на обставинах справи, та підірвала принцип верховенства права.
З наведених підстав просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю і ухвалити нове, яким стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 500 000 гривень компенсації моральної шкоди. Також просить призначити у справі судово-психологічну експертизу для підтвердження ступеня психологічних страждань позивача як наслідку тривалого та неефективного розслідування кримінального правопорушення № 12013190110000067 від 22 січня 2013 року.
Рішення суду попередньої інстанції оскаржено і представником Рівненської обласної прокуратури з мотивів неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права в частині задоволених вимог позивача.
Зазначає, що ОСОБА_1 у позовній заяві та під час розгляду справи по суті не було доведено факту спричинення йому моральної шкоди чи немайнових втрат, протиправності дій, бездіяльності чи рішень відповідачів у справі, а також причинно-наслідкового зв'язку між ними, оскільки відсутні будь-які докази на їх підтвердження.
Посилається на відсутність у матеріалах справи беззаперечних доказів неефективності досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12013190110000067, а, отже, і вважає відсутніми підстави для стягнення моральної шкоди на користь позивача.
З викладених міркувань просить скасувати оскаржуване рішення повністю і ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу представника Рівненської обласної прокуратури представник позивача просить залишити її без задоволення, скасувати рішення суду першої інстанції повністю і ухвалити нове, яким стягнути на користь ОСОБА_1 3 500 000 гривень компенсації моральної шкоди.
ГУНП в Рівненській області у своєму відзиві покликається на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Брусніка І.В. залишити без задоволення, а апеляційну скаргу представника Рівненської обласної прокуратури задовольнити, рішення суду попередньої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Представник Рівненської обласної прокуратури в поданому на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Брусніка І.В. відзиві просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявників, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційних скарг.
Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (ст. 1173 ЦК України).
За змістом ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Тобто відповідачем у зазначених категоріях справ є держава Україна, а не посадова особа, орган державної влади чи орган місцевого самоврядування.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою ст. 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст. 1173, 1174 цього Кодексу).
Проаналізувавши встановлені судом фактичні обставини у справі та положення норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що до спірних правовідносин слід застосовувати положення ст. 1174 ЦК України.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування матеріальної чи моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв'язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.
При цьому причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв'язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди).
Частиною 1, п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17 (адміністративне провадження № К/9901/59673/18) зазначав, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (пункт 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (пункт 52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого (пункт 56).
Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров'я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже, і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.
У практиці Європейського суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (наприклад, "Рисовський проти України", № 29979, пункти 86, 89, від 20 жовтня 2011 року, "Антоненков та інші проти України", № 14183/02, пункт 71, від 22 листопада 2005 року).
Отже, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров'я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.
Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.
При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб'єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов'язкам (статті 3, 19 Конституції України).
Частиною другою ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, у визначених цією нормою випадках, який не є вичерпним, оскільки пункт 3 передбачає, що її відшкодування можливе за наявності інших випадків, встановлених законом.
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставини справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
У постанові від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17, провадження № 12-199гс18, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що питання наявності між сторонами деліктних зобов'язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого і держави, що не регулюються нормами Кримінального процесуального кодексу України, а суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.
Як з'ясовано судом, 24 березня 2010 року ОСОБА_1 придбав у ТОВ «Техноторг-дон» трактор марки «Беларус-920», вартістю 146 000 гривень, що підтверджується накладною № 000028 від 24 березня 2010 року, довідкою-рахунком № 153616, актом приймання-передачі від 24 березня 2010 року та квитанцією №055411147 від 24 березня 2010 року.
07 квітня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до СВ Дубенського МВ УМВС України в Рівненській області із повідомленням про викрадення належного йому трактора марки «МТЗ-920», 2008 року випуску.
За фактом події 17 квітня 2010 року дізнавачем СВ Дубенського МВ УМВС України в Рівненській області Островською О.В. порушено кримінальну справу № 7/88-10 по факту таємного викрадення майна, що належить ОСОБА_1 , за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
08 серпня 2010 року слідчим СВ Дубенського МВ УМВС України в Рівненській області Пасічник Ю.О. винесено постанову про зупинення досудового слідства до моменту необхідності проведення слідчих дій.
12 травня 2011 року старшим слідчим СВ Дубенського МВ УМВС України в Рівненській області Стрільчуком М.В. вказаний злочин перекваліфіковано з ч. 4 ст. 185 на ч. 3 ст. 289 КК України.
23 травня 2011 року винесено постанову про зупинення досудового слідства по кримінальній справі на підставі п. 3 ст. 206 КПК України.
18 червня 2011 року Дубенський міжрайонний прокурор своєю постановою про скасування постанови про зупинення досудового слідства у кримінальній справі № 7/88-10 скасував постанову слідчого про зупинення досудового слідства від 23 травня 2011 року як незаконну. Постановою зокрема, встановлено, що досудове слідство зупинено у зв'язку з невстановленням особи, яка вчинила злочин, однак на момент зупинення досудового слідства у кримінальній справі не виконані всі слідчі дії для встановлення особи, яка вчинила злочин. Допит потерпілого ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 проведено поверхнево, без з'ясування всіх обставин зникнення трактора, не проведено відтворення обстановки та обставин події з потерпілим ОСОБА_1 та свідком ОСОБА_7 , не усунені суперечності в показаннях ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , не прийнято процесуального рішення в порядку ст. 97 КПК України щодо причетності ОСОБА_8 до вчинення злочину.
10 червня 2011 року та 25 квітня 2012 року прокуратурою Рівненської області скеровано Дубенському міжрайонному прокурору звернення ОСОБА_1 щодо неналежного розслідування кримінальної справи.
З відповіді СУ УМВС України в Рівненській області від 17 травня 2012 року за скаргою ОСОБА_1 видно, що слідчим управлінням проведено службове розслідування і надано письмові вказівки СВ Дубенського МВ УМВС України в Рівненській області порядку ст. 114-1 КПК України.
08 серпня 2012 року на скаргу позивача прокуратура Рівненської області надала відповідь, з якої вбачається, що з метою активізації досудового слідства та розкриття злочину, подальше розслідування кримінальної справи доручено слідчому управлінню УМВ України в Рівненській області і 22 липня 2012 року її прийнято до провадження старшим слідчим СУ УМВС України в Рівненській області Шевчук О.Г. Зокрема, проведено ряд оперативно-розшукових заходів та встановлено осіб, причетність яких до вчинення злочину перевіряється оперативним шляхом.
08 жовтня 2012 року СУ УМВС України в Рівненській області надано начальнику СВ Дубенського МВ УМВС України в Рівненській області вказівки по кримінальній справі №7/88-10 в порядку ст. 114-1 КПК України, з яких видно, що досудове слідство проведене поверхнево та неякісно.
12 жовтня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Дубенського МВ УМВС України в Рівненській області із заявою про притягнення до відповідальності ОСОБА_9 , який в листопаді 2011 року шахрайським шляхом заволодів його грошовими коштами в сумі 10 000 гривень.
22 жовтня 2012 року постановою начальника СКР Дубенського МВ УМВС України в Рівненській області відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_9 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 190 КК України. Рекомендовано ОСОБА_1 звернутися до суду.
В подальшому СВ Дубенського МВ УМВС України в Рівненській області зареєстровано кримінальне провадження № 12013190040000068 від 22 січня 2013 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, а 15 липня 2014 року вказане кримінальне провадження об'єднано з кримінальним провадженням № 12013190110000067 (основний номер) від 21 січня 2014 року по факту викрадення трактора в ОСОБА_10 .
З приводу бездіяльності співробітників УМВС України в Рівненській області та працівників Дубенської міжрайонної прокуратури ОСОБА_1 звертався на урядову гарячу лінію, до Департаменту карного розшуку, Департаменту внутрішньої безпеки МВС України, Генеральної прокуратури України, Дубенської міжрайонної прокуратури, прокуратури Рівненської області, що підтверджується письмовими відповідями про надіслання звернень для розгляду за належністю.
13 лютого 2013 року СУ УМВС України в Рівненській області в ході вивчення матеріалів кримінального провадження встановлено, що розслідування у ньому проводиться без всіх необхідних та можливих слідчих дій для з'ясування істотних, юридично значущих фактів.
Як вбачається з відповіді Дубенської міжрайонної прокуратури від 31 жовтня 2013 року № 1846-13, в ході вивчення матеріалів провадження виявлено недобросовісне відношення до розслідування та розкриття злочину слдічим СВ Дубенського МВ УМВС України в Рівненській області ОСОБА_11 та начальником СКР ОСОБА_12 . Прокурором в Дубенській МВ УМВС України підготовлено та внесено подання про усунення порушень закону та притягнення ОСОБА_12 до дисциплінарної відповідальності.
З відповіді УМВС України в Рівненській області від 22 лютого 2014 року № 1/ц-27о/п видно, що на звернення позивача щодо неналежного проведення досудового розслідування за фактом незаконного заволодіння трактором «МТЗ-920» слідчим управлінням УМВС вивчено стан досудового розслідування кримінального провадження, при цьому викладені у зверненні факти підтвердилися. До осіб, винних у неналежному розслідуванні кримінального провадження, вжито заходів дисциплінарного впливу.
03 березня 2014 року СУ УМВС України в Рівненській області надано першому заступнику начальника СВ Дубенського МВ УМВС України в Рівненській області вказівки в порядку ст. 39 КПК України у кримінальному провадженні № 12013190040000068, з яких видно, що контроль за станом розслідування кримінального провадження здійснюється неналежно, слідчо-оперативну групу досі не створено, план слідчих (розшукових) дій з метою розкриття злочину в максимально короткий термін, викриття учасників злочину, збирання доказів вини осіб, які його вчинили не складено. Оперативний супровід відсутній, надані слідчим доручення залишено без належного виконання, допити свідків проведено неналежним чином, при цьому не з'ясовано обставини, що мають значення для розкриття злочину. Залишаються недопитаними ряд свідків.
Прокуратурою Рівненської області у відповіді на звернення ОСОБА_1 13 червня 2014 року зазначено, що досудове розслідування проводиться з порушенням вимог статей 2, 9, 28 КПК України. У зв'язку з викладеним вирішено питання про вжиття заходів дисциплінарного впливу на працівників Дубенської міжрайонної прокуратури, винних у порушенні вимог кримінального процесуального законодавства, а на ім'я начальника СУ УМВС України в Рівненській області внесено подання з вимогою притягнути до дисциплінарної відповідальності слідчих СВ Дубенського МВ УМВС України в Рівненській області, які здійснюють неналежне досудове розслідування кримінального провадження.
Як вбачається з відповіді прокуратури Рівненської області від 01 серпня 2014 року № 04/2/2-0098-12, стан розслідування кримінального провадження за фактом незаконного заволодіння трактором «МТЗ-920» заслухано на оперативній нараді у прокурора області. За її підсумками вирішено питання про вжиття заходів дисциплінарного впливу на працівників Дубенської міжрайонної прокуратури винних у порушенні вимог кримінального процесуального законодавства при розслідуванні провадження. Виконувачем обов'язків Дубенського міжрайонного прокурора підготовлено та скеровано подання на ім'я начальника СУ УМВС України в Рівненській області з вимогою вжиття заходів дисциплінарного впливу на слідчих СВ Дубенського МВ УМВС України в Рівненській області.
З відповіді прокуратури Рівненської області від 25 серпня 2016 року № 04/2/2-0098-12 видно, що наказом прокурора області № 651 від 27 червня 2014 року за неналежний нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування кримінального провадження та незабезпечення проведення досудового розслідування у розумні строки старшому прокурору Дубенської міжрайонної прокуратури ОСОБА_13 оголошено догану.
Як вбачається з відповіді прокуратури Рівненської області від 05 жовтня 2017 року № 04/2/2-0098-12, досудове розслідування у кримінальному провадженні №12013190110000067 проводиться неповно та поверхово.
Відповіддю Дубенської місцевої прокуратури від 09 жовтня 2020 року вбачається, що під час вивчення матеріалів кримінального провадження №12013190110000067 встановлено, що слідчим не повною мірою проведено необхідні слідчі та процесуальні дії з метою встановлення усіх обставин кримінального правопорушення.
Як вбачається з відповіді прокуратури Рівненської області від 27 жовтня 2021 року № 09/1-358-20, керівництву ГУНП в Рівненській області направлено лист про вжиття заходів щодо усунення порушень вимог законодавства, допущених при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні, забезпечення відомчого контролю та притягнення винних осіб до дисциплінарної відповідальності із долучення матеріалів кримінального провадження. На виконання листа обласної прокуратури наказом ГУНП в Рівненській області від 02 вересня 2021 року за № 596 призначено та проведено службове розслідування, за наслідками якого керівника органу досудового розслідування Дубенського районного відділу поліції та слідчого зобов'язано провести ряд необхідних та можливих слідчих (розшукових дій).
Ухвалою слідчого судді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 21 травня 2021 року у справі № 559/2411/14-к задоволено частково скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого, щодо зобов'язання вчинити процесуальні дії у визначений законом строк. Зобов'язано слідчого слідчого відділення Дубенського РВП ГУНП в Рівненській області Єрмолаєва А.В. розглянути клопотання представника скаржника та прийняти рішення щодо допиту свідка від 08 квітня 2021 року, яке отримано 08 квітня 2021 року, про проведення впізнання осіб від 08 квітня 2021 року, отримано 08 квітня 2021 року, про допит свідка від 16 квітня 2021 року, отримано 16 квітня 2021 року.
11 серпня 2021 року прокурором Дубенської окружної прокуратури Шрамовичем Р.М. було надано вказівки заступнику начальника СВ Дубенського РВП ГУНП в Рівненській області Єрмолаєву А.В. щодо проведення слідчих дій у кримінальному провадженні в порядку ст. 36 КПК України, а саме: додатково допитати у якості потерпілого ОСОБА_1 , щодо відомих нових обставин вчинення кримінального правопорушення та інформації про проживання ОСОБА_14 ; виконати у повному обсязі вимоги ухвали слідчого судді Дубенського міськрайонного суду від 21 травня 2021 року; особисто допитати з використанням відеозапису у якості свідка ОСОБА_15 , ОСОБА_14 ; пред'явити для впізнання ОСОБА_15 та ОСОБА_14 для ОСОБА_16 ; провести перевірки власників сільськогосподарської техніки «Беларус 892» та «Беларус 900», якими користуються фізичні особи та юридичні особи, що знаходяться на території обслуговування Дубенського РВП ГУНП в Рівненській області на предмет належності до викрадених тракторів; провести аналіз інформації з метою встановлення ймовірних підозрюваних. Для виконання вказівок встановлено строк до 30 серпня 2021 року.
З відповіді Рівненської обласної прокуратури від 16 вересня 2021 року вбачається, що у кримінальному провадженні №12013190110000067 слідчим не забезпечено виконання всіх можливих та необхідних (слідчих) розшукових дій.
02 липня 2024 року представник позивача - ОСОБА_17 звернувся із заявою до Дубенського відділу поліції ГУНП в Рівненській області про надання інформації у кримінальному провадженні.
У відповідь на заяву Дубенським РВП ГУНП в Рівненській області 09 липня 2024 року за № 8679/208/10-2024 повідомлено, що місцезнаходження трактора марки «МТЗ-90», 2008 року випуску, в ході досудового слідства не встановлено. Досудове розслідування триває. Про підозру не повідомлялося.
Як видно з довідки у кримінальному провадженні № 12013190110000067 від 22 січня 2013 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, досудове розслідування проводиться з 17 квітня 2010 року і наразі не закінчене.
Допитана в засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_18 , яка є дружиною позивача, показала, що вони придбали трактор у 2010 році. З 25 березня 2010 року по 07 квітня 2010 року трактор знаходився у них, однак потім його викрали. Вони відразу викликали поліцію, але трактор так і не знайшли, хоча вона була на впізнанні і впізнала особу, яка, на її думку, викрала майно. Держава не сприяла розкриттю злочину, в зв'язку з чим її чоловік зазнав моральних страждань.
Судом попередньої інстанції встановлено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12013190110000067 від 22 січня 2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, триває з 17 квітня 2010 року та по час вирішення справи залишається незакінченим. Місцезнаходження трактора марки «МТЗ-90», 2008 року випуску, який був викрадений у ОСОБА_1 , в ході досудового слідства не встановлено, про підозру нікому не повідомлялося.
ОСОБА_1 з жовтня 2010 року постійно звертається із заявами про неналежне розслідування кримінальної справи за фактом заволодіння його трактором.
Протиправність дій органів досудового розслідування та прокуратури підтверджується численними відповідями за результатами розгляду заяв та скарг позивача.
Зокрема, СУ УМВС України в Рівненській області неодноразово встановлювалося, що досудове розслідування проводиться поверхнево та неякісно, без всіх необхідних та можливих слідчих дій.
Дубенською міжрайонною прокуратурою виявлено недобросовісне відношення до розслідування та розкриття злочину з боку слідчої СВ Дубенського МВ УМВС України в Рівненській області ОСОБА_11 та начальника СКР ОСОБА_12 . Прокурором до Дубенського МВ УМВС України підготовлено та внесено подання про усунення порушень закону і притягнення ОСОБА_12 до дисциплінарної відповідальності.
УМВС України в Рівненській області підтверджено неналежне проведення досудового розслідування, до осіб, винних у неналежному розслідуванні кримінального провадження, вжито заходів дисциплінарного впливу.
Прокуратурою Рівненської області констатовано, що досудове розслідування проводиться з порушенням Кримінального процесуального кодексу України, неповно та поверхнево, вирішено питання про вжиття заходів дисциплінарного впливу на працівників Дубенської міжрайонної прокуратури, винних у порушенні вимог кримінального процесуального законодавства. Прокуратурою Рівненської області за неналежний нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування кримінального провадження та незабезпечення проведення досудового розслідування у розумні строки старшому прокурору Дубенської міжрайонної прокуратури ОСОБА_13 оголошено догану, а керівництву ГУНП в Рівненській області направлено лист про вжиття заходів щодо усунення порушень вимог законодавства, допущених при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні, забезпечення відомчого контролю та притягнення винних осіб до дисциплінарної відповідальності.
Разом з тим наказом ГУНП в Рівненській області від 02 вересня 2021 року за № 596 призначено та проведено службове розслідування, за наслідками якого керівника органу досудового розслідування Дубенського районного відділу поліції та слідчого зобов'язано провести ряд необхідних та можливих слідчих (розшукових дій).
Дубенською місцевою прокуратурою встановлено, що слідчим не повною мірою проведено необхідні слідчі та процесуальні дії з метою встановлення усіх обставин кримінального правопорушення.
Рівненською обласною прокуратурою встановлено, що у кримінальному провадженні №12013190110000067 слідчим не забезпечено виконання всіх можливих та необхідних (слідчих) розшукових дій.
У зв'язку з тривалим здійсненням досудового розслідування позивач змушений був відвідувати органи досудового розслідування, прокуратури, звертатися з відповідними клопотаннями, заявами, скаргами, що не входить до його звичної діяльності та призводить до моральних страждань.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із того, що зазначені рішення, дії та бездіяльність посадових осіб відповідачів є протиправними, внаслідок чого позивачу спричинена моральна шкода, яка полягає в душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою відносно нього.
Також при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди судом попередньої інстанції враховано суть позовних вимог, характер діяння осіб, які заподіяли шкоду, моральних страждань позивача, які настали у нього внаслідок протиправних рішень, дій та бездіяльності посадових осіб відповідачів, а також вимоги ч. 3 ст. 23 ЦК України та положення п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", згідно з яким розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
З такими висновками погоджується і колегія суддів, яка вважає, що встановлений розмір компенсації моральної шкоди в розмірі 50 000 гривень є виваженим, розумним та справедливим.
З приводу покликань апеляційної скарги представника позивача - адвоката Брусніка І.А. на невідповідність висновків суду обставинам справи, то цим доводам суд попередньої інстанції уже дав детальну і вичерпну оцінку.
Необґрунтованими є і твердження заявників про хибне застосування судом норм матеріального права, адже спростовуються правильністю висновків суду першої інстанції.
Так, згідно із абз. першим ч. 2 ст. 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Однак будь-яких фактів неправильного застосування норм матеріального права, що потягли би помилкове розв'язання цивільно-правового спору, заявники не надали, матеріали справи їх не містять, а апеляційним судом здобуто не було.
Так само не можна погодитися і з доводами апеляційних скарг щодо порушення норм процесуального права.
Згідно із до абз. другим ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Однак будь-яких фактів про процесуально-правові дефекти, що потягли би помилкове розв'язання цивільно-правового спору, заявники не надали, матеріали справи не містять, а апеляційним судом також здобуто не було.
Щодо заявленого в апеляційній скарзі представника позивача клопотання про призначення у справі судово-психологічної експертизи, то колегія суддів зауважує таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Призначення експертиз для визначення моральної шкоди не є обов'язковим, оскільки таке визначення, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, належить до компетенції суду. Подібна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №372/4412/15-ц.
Отже, клопотання до задоволення не підлягає.
Решті аргументам апеляційної скарги суд попередньої інстанції дав об'єктивну та переконливу оцінку, з чим погоджується і апеляційний суд, відхиляючи їх.
Тому аргументи заявників є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, позаяк зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, тоді як часткове задоволення позову в здійснений судом спосіб узгоджується з висновками Верховного Суду.
Повно і правильно з'ясувавши обставини справи та встановивши, що при вирішенні спірних правовідносин підлягають до часткового задоволення норми матеріального права, на застосуванні яких наполягав позивач, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов частково.
Залишаючи апеляційні скарги без задоволення, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення у справах Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003).
Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.
Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Брусніка Івана Анатолійовича та представника Рівненської обласної прокуратури - Кректун Олександри Андріївни залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 квітня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено: 05.08.2025
Головуючий: С.В. Хилевич
Судді: Н.М. Ковальчук
С.С. Шимків