05 серпня 2025 року
м. Рівне
Справа № 565/2752/24
Провадження № 22-ц/4815/811/25
Головуючий у Кузнецовському міському суді
Рівненської області: суддя Зейкан І.Ю.
Рішення суду першої інстанції (повним текстом)
ухвалено 21 березня 2025 року в м. Вараш
Вараського району Рівненської області
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: Хилевич С.В.
судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Процент" - адвоката Руденка Костянтина Васильовича на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 21 березня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Процент" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Процент" (далі - ТОВ "ФК "Процент") звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №2394-1679-1 від 16 листопада 2023 року, яка станом на 09 грудня 2024 року становила 68 875 гривень та складалася з 5000 гривень заборгованості за тілом кредиту і 63 875 гривень за нарахованими відсотками за період з 16 листопада 2023 року по 15 листопада 2024 року, нарахованих відповідно до п. 1.2. кредитного договору за ставкою 3,5% за кожен день користування кредитом.
Мотивуючи свої вимоги, позивач покликався на те, що договір було укладено в електронній формі і за ним ОСОБА_1 отримала у кредит 5000 гривень строком на 365 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 3,5% від суми кредиту за кожний день користування (1277,50% річних), шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану Акціонерним товариством "Ощадбанк".
Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 21 березня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Процент" 35 250 гривень заборгованості за договором № 2394-1679-1 від 16 листопада 2023 року.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Процент" судові витрати у сумі 2 239,78 гривень.
У задоволенні вимог в іншій частині відмовлено.
Приходячи до такого висновку, суд першої інстанції виходив з того, що статтею 8, розділом IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" визначені певні максимальні розміри денної процентної ставки залежно від часу, тоді як позивачем здійснювалося нарахування відсотків за ставкою, яка була вищою, ніж встановлена законодавством.
На рішення суду представником позивача - адвокатом Руденком К.В. подано апеляційну скаргу.
У ній, посилаючись на незаконність і необґрунтованість рішення, що полягали у порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права, заявник просить скасувати судове рішення в частині зменшення суми заборгованості за нарахованими процентами, суми судового збору та суми витрат на професійну правничу допомогу, ухваливши в цій частині нове, яким задовольнити позовні вимоги та повністю відшкодувати судові витрати.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, покликався на те, що суд попередньої інстанції дійшов хибного висновку про необхідність застосування при обчисленні заборгованості за відсотками положень щодо максимального розміру денної процентної ставки, які встановлені ч.5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" та п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування".
Зважав на те, що в розумінні законодавства обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки базується на припущенні. Натомість відповідачу були нараховані відсотки відповідно до п. 1.2. кредитного договору та графіку платежів за ставкою 3,5 % за кожен день користування кредитом, яка є фіксованою та незмінною - як це визначено ст. 10561 ЦК України. Отже, розрахунок заборгованості був належним, обґрунтованим та правомірним.
Також, на переконання заявника, суд першої інстанції неправомірно зменшив суму понесених витрат на професійну правничу допомогу з 10 000 гривень до 1 000 гривень, коли вони були співмірними із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Правом надання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався, хоча йому про це роз'яснювалось ухвалою Рівненського апеляційного суду від 02 липня 2025 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.
Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Тому судом апеляційної інстанції рішення суду попередньої інстанції переглядається лише в частині оскаржуваних заявником грошових сум.
Як з'ясовано судом, 16 листопада 2023 року між ТОВ "ФК "Процент" та ОСОБА_1 був укладений в електронній формі кредитний договір №2394-1679-1. За його умовами ТОВ "ФК "Процент" надало відповідачу кредит у розмірі 5000 гривень, строком на 365 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,5% від суми кредиту за кожний день користування (1277,50% річних).
Звертаючись до суду з позовом, як на підставу для його задоволення позивач посилався на те, що в порушення умов договору та законодавства відповідач свої зобов'язання за договором не виконала, а тому станом на 09 грудня 2024 року утворилася заборгованість, яка становила 68 875 гривень та складалася з 5000 гривень заборгованості за тілом кредиту і 63 875 гривень за нарахованими відсотками за період з 16 листопада 2023 року по 15 листопада 2024 року, нарахованих відповідно до п. 1.2. кредитного договору за ставкою 3,5% за кожен день користування кредитом
Відповідно до ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За правилами ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
З дослідженого кредитного договору видно, що його умови відповідають законодавчому визначенню кредитного договору, передбаченому ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Між тим, пунктом 5 розділу I Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" доповнено статтю 8 Закону України "Про споживче кредитування" частиною п'ятою, згідно з якою максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Цим Законом розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" доповнено пунктом 17, згідно з яким тимчасово протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Повно і правильно з'ясувавши обставини справи та застосувавши при вирішенні спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягали застосуванню, суд першої дійшов обґрунтованого висновку про необхідність здійснення власного розрахунку заявленої до заборгованості за відсотками, ґрунтуючись на встановлених законодавством розмірах максимальної денної процентної ставки.
З цим розрахунком погоджується і колегія суддів.
Апеляційним судом береться до уваги те, що передбачена законодавством максимальна денна процентна ставка, яка хоч і ґрунтується на припущенні, не може бути меншою за фактичну процентну ставку, визначену ст. 1056? ЦК України, яка, в свою чергу, повинна бути покладена в розрахунок тої ставки.
Так, відповідно до п. 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
Згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
При цьому відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у Рішенні від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Тобто у справах споживачів кредитних послуг держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну, рівність сторін у цивільно-правових відносинах шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Тому аргументи заявника щодо незастосовності при вирішенні спірних правовідносин законодавчого обмеження розміру денної процентної ставки колегію суддів відхиляються.
Не спонукають доводи апеляційної скарги й до скасування оскаржуваного рішення в частині розподілу понесених позивачем витрат на правничу допомогу.
Колегія суддів зважає на те, що наявні в матеріалах справи відповідні докази не є безумовною підставою для їхнього відшкодування, адже цей розмір був необґрунтованим, не відповідав критерію розумної необхідності таких витрат і був непропорційними до складності справи для адвоката, виконаних ним робіт, а також позовним вимогам,
Представництво адвокатам здійснювалось в типовій справі незначної складності, де позивачем був його довіритель, а спір виник із стягнення заборгованості за електронним кредитним договором лише до одного боржника із істотної кількості в інших судових справах, з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких заявлено аналогічні вимоги.
Отже, із здійсненим судом розподілом цих витрат колегія суддів також погоджується.
Підсумовуючи, апеляційний суд зауважує, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення суду попередньої інстанції в оскаржуваній частині, оскільки зводяться до викладення обставин справи з наданням коментарів і тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, поданих у зручний для заявника спосіб, метою якого є задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.
Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення у справах Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Процент" - адвоката Руденка Костянтина Васильовича залишити без задоволення, а рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 21 березня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: С.В. Хилевич
Судді: Н.М. Ковальчук
С.С. Шимків