Рівненський апеляційний суд
Іменем України
31 липня 2025 року м. Рівне
Справа № 569/13056/25
Провадження № 11-сс/4815/203/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
підозрюваного - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 27 червня 2025 року про обрання щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави у кримінальному провадженні №12025180000000152 від 11.03.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.209 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 27 червня 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Рівненській області ОСОБА_8 та обрано щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 454 200 грн..
Не погодившись з рішенням суду, захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді від 27 червня 2025 року та постановити нову, якою обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Зазначає, що ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 27.09.2024 року до ОСОБА_9 був застосований запобіжний захід у вигляді застави у кримінальному провадженні №12023180000000225 від 14.06.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307, ч.2 ст.307, ч.1 ст.311, ч.2 ст.311, ч1 ст.309, ч.2 ст.313, ч.1 ст.263 КК України в розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 454 200 грн., яка була внесена підозрюваним та відповідно до якої на нього покладені обов'язки, передбачені чинним законодавством, які він дотримується належним чином. Вважає, що кримінальне провадження, в рамках якого вже було внесено заставу, безпосередньо пов'язане з кримінальним провадженням, в якому ОСОБА_6 підозрюється на даний час, тому наявні законні підстави для об'єднання цих кримінальних проваджень, що сприятиме повному та всебічному судовому розгляду у встановлені законом строки.
Наголошує, що оскільки по відношенню до ОСОБА_6 вже діє запобіжний захід у вигляді застави і він належним чином виконує покладені на нього обов'язки, то ризики, передбачені ст.177 КПК України, є недоведеними, крім того застосування щодо підозрюваного даного запобіжного заходу є невиправданим та таким, що покладе на нього додатковий фінансовий тягар, оскільки судом не враховано майновий стан підозрюваного та відсутність доходів, а також той факт, що на все його майно накладений арешт.
Заслухавши суддю-доповідача щодо суті поданої апеляційної скарги, думку учасників провадження, перевіривши матеріали провадження і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
За вимогами ч.1 ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно вимог ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м'яких запобіжних заходів.
У відповідності до ч.1 ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність його соціальних зв'язків в місці постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; його майновий стан; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.
Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
На переконання колегії суддів оскаржувана ухвала слідчого судді в повній мірі відповідає вказаним вимогам процесуального закону.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 , в порушення вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» № 60/95-ВР від 15 лютого 1995 року та інших нормативно-правових актів, в період з 01.03.2024 року по 25.09.2024 року отримав грошові кошти на банківські рахунки, відкриті в банківських установах від незаконного виготовлення психотропної речовини, обіг якої обмежено - метамфетамін та подальшого збуту такої речовини на території м. Рівне, у загальному розмірі 1 851 707,15 гривень, якими володів та розпоряджався, за наступних обставин.
Так, у період з 01 березня 2024 року до 25 вересня 2024 року, ОСОБА_6 , користуючись банківськими рахунками № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 за номером банківської картки НОМЕР_3 , відкритими в АТ «Універсалбанк» на своє ім'я, № НОМЕР_4 за номером банківської картки № НОМЕР_5 , відкритим в АТ «Універсалбанк» на ім'я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також банківськими рахунками за номером банківської картки № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 , відкритими в АТ КБ «Приватбанк» на своє ім'я, та банківським рахунком за номером банківської картки № НОМЕР_8 , відкритою в АТ КБ «Приватбанк» на ім'я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , набув та володів, тобто отримав, шляхом безготівкового перерахунку від незаконного виготовлення та збуту психотропної речовини, обіг якої обмежено - метамфетамін, грошові кошти у загальному розмірі 1 851 707,15 гривень,
25 червня 2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.209 КК України.
Вимогами ст.177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченимпокладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до ч.1 ст.182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов'язків.
Апеляційний суд вважає, що рішення про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави постановлене слідчим суддею з дотриманням вимог зазначених статей.
Так, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про існування обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення, що підтверджується доказами, зібраними органом досудового розслідування, а саме: протоколами оглядів речей та документів від 23.12.2024 року, від 06.02.2025 року, від 14.02.2025 року, протоколами за результатами проведення негласних слідчих розшукових дій; висновком аналітичного дослідження від 18.06.2025 року; висновками експерта та іншими матеріалами провадження в їх сукупності. Тобто на час повідомлення про підозру ОСОБА_6 існували факти та інформація, які свідчили про те, що він міг вчинити інкриміноване кримінальне правопорушення, оскільки повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею, судом при з'ясуванні достатності доказів, що стали підставою повідомлення особі про підозру.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо наявності у цьому кримінальному провадженні передбачених ч.1 ст.177 КПК України ризиків, колегія суддів виходить з того, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Ризики слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Таким чином апеляційний суд прийшов до висновку про існування ризиків, зазначених в клопотанні слідчого, зокрема ризик переховування від органу досудового розслідування та суду та ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити те, в якому наразі підозрюється, оскільки органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 офіційно не працевлаштований, немає постійних доходів, на розгляді Рівненського міського суду Рівненської області щодо нього перебувають інші кримінальні провадження, що свідчить про те, що він займається злочинною діяльністю протягом тривалого часу, а вчинення злочинів є основним джерелом доходу для нього.
З огляду на викладене, суд першої інстанції під час розгляду клопотання слідчого про застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави, з урахуванням фактичних обставин справи, даних про особу підозрюваного, дійшов вірного висновку про необхідність встановлення застави в розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 454 200 грн.. Такий розмір застави визначений тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано даний запобіжний захід, якесь бажання сховатися, а також буде належною гарантією того, що у разі її сплати, ОСОБА_6 вирішить не зникати через побоювання втратити цю заставу.
Доводи захисника ОСОБА_7 про неможливість обрання запобіжного заходу у вигляді застави у кримінальному провадженні №12025180000000152 від 11.03.2025 року у зв'язку з обранням такого ж запобіжного заходу у кримінальному провадженні №12023180000000225 від 14.06.2023 року, які, на його думку, є пов'язаними та мають відношення до однієї події, є необґрунтованими, оскільки захисником не надано доказів щодо об'єднання цих проваджень, а твердження про їх майбутнє об'єднання не є беззаперечним доказом такої події, оскільки питання в порядку ст.334 КПК України вирішує суд, в якому перебувають ці провадження.
Слідчим суддею 27 червня 2025 року обрано щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді застави у кримінальному провадженні 12025180000000152 від 11.03.2025 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.209 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України, є тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років та з конфіскацією майна, враховано суму легалізації майна, одержаного злочинним шляхом, тому застава в розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб не є непомірною з урахуванням всіх обставин справи, захищеного законного інтересу, і саме такий розмір застави здатний забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання ним обов'язків (вказаний висновок відповідає позиції Європейського суду з прав людини, викладеному у рішенні по справі «Мангурас проти Іспанії»).
Крім того, в разі об'єднання кримінальних провадження, підозрюваний, його захисник чи заставодавець мають право звернутися до суду з заявою про повернення застави.
Таким чином, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження строку тримання під вартою підозрюваному, які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення, колегією суддів не встановлено.
На підставі викладеного, ухвала місцевого суду винесена з додержанням вимог кримінального процесуального закону, є обґрунтованою і підстав для її скасування та обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, про що ставиться питання в апеляційній скарзі захисника, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 27 червня 2025 року про обрання щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави у кримінальному провадженні №12025180000000152 від 11.03.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.209 КК України, залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3