05 серпня 2025 року м. Дніпросправа № 340/7302/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства агрофірма «Сагайдацька», Головного управління ДПС у Кіровоградській області на додаткове рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року (суддя Сагун А.В.) в адміністративній справі за позовом Приватне-орендного сільськогосподарського підприємства агрофірми «Сагайдацька» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Приватне-орендне сільськогосподарське підприємство агрофірма «Сагайдацька» звернулось до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного Управління ДПС у Кіровоградській області № 00164670702 від 24.10.2024 року, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 655 753, 00 грн, з яких: 524 602 грн - сума грошового зобов'язання за основним платежем, 131 151 грн - штрафні санкції.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року адміністративний позов задоволено.
20.01.2025 надійшла заява представника позивача про стягнення на користь позивача судових витрат пов'язаних з наданням правничої допомоги.
Додатковим рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року заяву представника позивача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.
Стягнуто на користь Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства агрофірма «Сагайдацька» здійснені ним судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн (п'ять тисяч гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області.
Не погоджуючись з додатковим рішенням суду про часткове задоволення вимог його заяви, позивач, через свого представника звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права, просить скасувати додаткове рішення в частині відмови та ухвалити нове додаткове рішення, яким заяву про розподіл судових витрат задовольнити в повному обсязі.
Мотивуючи свою позицію про порушення судом першої інстанції норм процесуального права скаржника зазначає, зменшуючи заявлену суму витрат на оплату послуг адвоката, суд першої інстанції фактично втрутився у договірні відносини Адвокатського об'єднання та Клієнта, оскільки самостійно вирішив загальну вартість наданих послуг. Жодних мотивів (розрахунків) для зменшення вартості кожної із складових заявлених до загальної суми витрат на професійну правничу допомогу не наведено. Крім того, висновки суду першої інстанції про те, що такі види правової допомоги як консультація усна з вивченням документів та складання позовної заяви охоплюються таким видом як складання позовної заяви, є незаконними. Надання позивачу Адвокатським об'єднанням консультації є невід'ємною складовою правничої допомоги, яка в комплексі з іншими видами правничої допомоги спрямована на звернення до суду за захистом порушених суб'єктом владних повноважень прав позивача. Отже, доводи суду першої інстанції, які є підставою для зменшення заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу є такими, що прямо суперечать фактичним обставинам відносин між адвокатом та клієнтом, зокрема під час надання останній правової допомоги.
Також, не погоджуючись з прийнятим рішенням, Головне управління ДПС у Кіровоградській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій, покликаючись на порушенням норм процесуального права просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні заяви позивача відмовити.
Скаржником зазначено, що в адміністративних справах, що вникали з подібних правовідносин, адвокати також заявляли до стягнення з контролюючого органу витрат на професійну правничу допомогу та оцінювали свою роботу дещо в інших сумах, хоча й розмір позовних вимог був дещо більшим й кількість таких судових засідань також була більшою ніж в даній адміністративній справі, в зв'язку з чим вважає суму в 5 000 грн., є не співмірною по факту. На думку контролюючого органу, заява представника позивача щодо стягнення судових витрат, які складаються з витрат на послуги адвоката в розмірі 34 480 грн., не є досить вмотивованим та обґрунтованим, й з огляду на ситуацію не підлягає задоволенню саме в даній сумі. В зв'язку з викладеним контролюючий орган вважає, що винесене судом додаткове рішення, в частині задоволених вимог представника позивача, по даній адміністративній справі
було прийняте без врахування всіх обставин та не вивчено детально прейскурант цін на надання саме такого виду послуг.
Позивач, у відзиві на апеляційну скаргу відповідача заперечив проти її доводів.
Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч.1 п. 1 ч. 3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно ч. 1 ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч. 2-7 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 7 ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з п. 4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, часу, витраченого адвокатом, їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 18.10.2023 у справі № 1740/2143/18, від 06.12.2023 у справі № 140/763/22.
Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат застосовує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, що на підтвердження обґрунтованості витрат на оплату правничої допомоги надано: копію ордер, копію договору № 58 про надання професійної правничої допомоги від 30.09.2024, копію додатку № 1 до договору, копія заявки від 01.11.2024 на надання професійної правничої допомоги на підставі договору № 58 від 30.09.2024, копія акту № 1 про приймання професійної правничої допомоги на підставі договору № 58 від 30.09.2024, копію рахунку № 58/1-АС/2 від 20.01.2025, копія платіжної інструкції від 07.11.2024 щодо сплати авансового платежу у розмірі 32787,50 грн та копія платіжної інструкції від 20.01.2025 щодо плати 1692,50 грн за правничу допомогу.
Згідно акту № 1 про приймання професійної правничої допомоги на підставі договору № 58 від 30.09.2024, адвокат надав наступну правову допомогу: 1. Консультація усна, з вивченням документів (акт ГУДПС в Кіровоградській області від 08.10.2024 № 14912/11-28-07-02/00852476 про результати перевірки ПОСП Агрофірма «Сагайдацька») щодо порядку та підстав оскарження прийнятого ППР за результатами перевірки, 01.11.2024, всього 1600 грн; 2. Складання позовної заяви про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення Головного Управління ДПС у Кіровоградській області № 00164670702 від 24.10.2024, у справі №340/7302/24, справи по КАСУ, ціна позову від 500 тис. до 1 млн. грн., 12.11.2024, всього 20000 грн; 3. Складання заяви (повідомлення) на адресу Головного управління ДПС у Кіровоградській області про оскарження в судовому порядку ППР № 00164670702 від 24.10.2024, 22.11.2024, всього 800 грн; 4. Складання відповіді на відзив у справі №340/7302/24, справи по КАСУ, ціна позову від 500 тис. до 1 млн., 29.12.2024, всього 12000 грн, 5. Відправка процесуального документа, 29.12.2024, всього 80 грн.
Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 23.04.2019 у справі № 826/9047/16, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Зі змісту норм частин 4, 5 та 6 статті 134 КАС України вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (саме така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.
Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Колегія суддів зазначає, що незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 5 статті 134 КАС України.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду від 02.08.2022 у справі № 640/14930/20.
Колегія суддів також зазначає, що розгляд справи відбувався в порядку письмового провадження. Крім того, на час розгляду справи вже була сформована правова позиція, у тому числі щодо захисту прав та інтересів позивача та доводів відповідача. Дана справа є справою незначної складності, обсяг обставин, які є предметом доказування по даній справі, та доказів, якими підтверджуються ці обставини, не є надто значним.
Заявлені витрати в частині поточних усних консультацій, вивчення документів в спірних правовідносинах не відповідають критерію неминучості витрат сторони у судовій справі, оскільки саме по собі формування позиції, підготовка та подання позову не належать до представництва та захисту прав клієнта у суді та охоплюються (є складовою) підготовкою та поданням позовної заяви, що заявлені як окремі послуги, тому не можуть вважатися фактично понесеними як окремий вид робіт, виконаних адвокатом.
Позивач та його представник не надали обґрунтованих доказів того, що вивчення документів у даній справі вимагала значного обсягу та за своїми характеристиками була віднесено до обсягу складних справ.
Таким чином, під час вирішення питання визначення суми відшкодування витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку суд має керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з фінансового стану обох сторін, поведінкою сторін під час судового процесу тощо.
Відтак, колегія суддів, оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи, дійшла висновку, що визначена вартість витрат у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції у розмірі 34480,00 грн. не є співмірною зі: складністю справи та з виконаною адвокатом роботою (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, оскільки підготовка цієї справи до розгляду не потребувала настільки значного часу для надання адвокатом послуг та виконання робіт з правової (правничої) допомоги позивачу у співвідношенні до гонорару адвоката, а сума, заявлена до відшкодування позивачу за надану послугу, не є належним чином обґрунтованою на предмет її розміру, який визначений в поданій заяві.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що заявлені представником позивача до відшкодування на загальну суму 34480,00 грн витрати на правничу допомогу не відповідають реальності таких, розумності їхнього розміру.
Крім того, стягнення таких витрат на загальну суму 34480,00 грн з Головного управління ДПС у Кіровоградській області становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат являється не співмірним із складністю справи та виконаних адвокатами робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатами та із обсягом наданих адвокатами послуг (виконаних робіт).
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку представник позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає задоволенню частково, а саме в сумі 5000,00 грн, а відтак доводи апеляційної скарги позивача є безпідставними.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційних скарг та скасування рішення.
Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства агрофірма «Сагайдацька», Головного управління ДПС у Кіровоградській області залишити без задоволення.
Додаткове рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя А.В. Суховаров
суддя О.В. Головко