05 серпня 2025 року м. Дніпросправа № 160/2832/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),
суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року (суддя Юрков Едуард Олегович, повний текст рішення складено 01 квітня 2025 року) в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області
третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання неправомірними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 19.12.2024 № 046350017937 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 09.07.1991 № 1788-ХІІ, з урахуванням рішення Конституційного Суду № 2-р/2019 від 04.06.2019; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу та стажу роботи на посадах охорони здоров'я період роботи з 15.04.1998 по 30.06.1998 на посаді провізора, період роботи з 20.10.1997 по 14.04.1998 на посаді провізора-аналітика; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 09.07.1991 № 1788-ХІІ, з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 2-р/2019 від 04.06.2019, починаючи з дати звернення до органів Пенсійного фонду України, тобто з 13.12.2024.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 19.12.2024 № 046350017937 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 09.07.1991 № 1788-ХІІ. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу та стажу роботи на посадах охорони здоров'я період роботи з 15.04.1998 по 30.06.1998 року на посаді провізора, період роботи з 20.10.1997 по 14.04.1998 року на посаді провізора-аналітика. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.12.2024 про призначення пенсії за вислугу років на підставі п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 09.07.1991 №1788-ХІІ, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 13.12.2024 звернулася до Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за вислугою років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення від 19.12.2024 № 046350017937, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв'язку з відсутності необхідного стажу за вислугу років, передбаченого статтею 55 Закону - 26 років 6 місяців станом на 11.10.2017 та роботою на посаді, що дає право на призначення пенсії за вислугу років.
Згідно з названим рішенням: страховий стаж на дату звернення становить 36 років 7 місяців 4 дні, в тому числі стаж роботи відповідно п. «е» ст. 55 Закону на посадах охорони здоров'я станом на 10.10.2017 - 24 роки 5 місяців 29 дні.
За результатами розгляду заяви до загального стажу та стажу роботи на посадах охорони здоров'я не зараховано: згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 03.08.1992 період роботи з 15.04.1998 по 30.06.1998, оскільки відсутній код ЄДРПОУ на печатці; період роботи з 20.10.1997 по 14.04.1998 в якості провізора-аналітика, оскільки ця посада відсутня в Постанові Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 «Про переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років»; на дату заяви заявницею не надано підтверджуючи документи про припинення трудових відносин на посаді, що дає право на призначення пенсії за віком.
Вважаючи протиправним таке рішення, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку обґрунтованості та правомірності оскаржуваного рішення УПФУ, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
За приписами пункту «е» статті 55 названого Закону право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення: які в період до 01 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першими та другими цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацом другим-одинадцятим цього пункту та після досягнення ними такого віку, зокрема: 50 років - які народилися з 01 січня 1966 року по 30 червня 1966 року.
Записами трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 03.08.1992 підтверджено, що остання у період з 20.10.1997 по 14.04.1998 працювала на посаді провізора-аналітика.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 затверджено перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, до якого входить, у тому числі, робота на посадах фармацевтів, асистенти фармацевтів (незалежно від найменування посад), лаборантів.
Відповідно до 5 примітки Постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 робота на посаді провізора в закладах і установах, зазначених у цьому Переліку, до переведення на посаду фармацевта відповідно до Зміни № 10 до національного класифікатора ДК 003:2010 «Класифікатор професій» (v0810930-21), затвердженої наказом Мінекономіки від 25 жовтня 2021 р. № 810, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.
Також постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 в редакції, чинної на час роботи позивача, затверджено перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, до якого входить, у тому числі, робота на посадах провізорів, фармацевтів (незалежно від найменування посад), лаборантів.
З огляду на наведене відповідач протиправно не зарахував період роботи з 20.10.1997 по 14.04.1998 на посаді провізора-аналітика до стажу роботи на посадах охорони здоров'я.
Щодо не врахування відповідачем до загального стажу та стажу роботи на посадах охорони здоров'я період роботи з 15.04.1998 по 30.06.1998, оскільки відсутній код ЄДРПОУ на печатці, колегія суддів звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України № 118 від 22.01.1996 затверджене Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, який введений в дію з 1 січня 1996 року. Відповідно до Положення Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) - це автоматизована система збирання, накопичення та опрацювання даних про юридичних осіб всіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, що знаходяться на території України, а також відокремлені підрозділи юридичних осіб України, що знаходяться за її межами.
Абзац перший пункту 5 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України в редакції постанови КМУ № 1298 від 17.08.1998 передбачав, що державний реєстр ведеться на основі нормативних, установчих (для включення до Державного реєстру) та ліквідаційних (для виключення з Державного реєстру) документів, а для суб'єктів підприємницької діяльності - на основі копії реєстраційної картки з відміткою про державну реєстрацію в органах державної реєстрації за місцезнаходженням суб'єкта.
За нормами пункту 5 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України в редакції постанови КМУ № 499 від 22.06.2005 присвоєння ідентифікаційних кодів з Реєстру здійснюється державними реєстраторами - суб'єктам, на яких поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».
Відповідно до пунктів 6, 7 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України ідентифікаційний код зберігається за суб'єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним. Ідентифікаційний код є обов'язковим для використання в усіх видах звітних та облікових документів суб'єкта і зазначається на його печатках та штампах.
Пункт 7 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України в редакції, застосований відповідачем станом на дату виникнення спірних правовідносин, набув чинності лише із внесенням змін постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2005 № 499 «Про внесення змін до Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України».
Відтак, у спірному періоді роботи позивача законодавство не містило вимогу щодо зазначення на печатці підприємства коду ЄДРПОУ, а тому відмова відповідача у зарахуванні періоду роботи з 20.10.1997 по 14.04.1998 є протиправною.
Щодо зауважень відповідача, що на дату заяви заявницею не надано підтверджуючи документи про припинення трудових відносин на посаді, що дає право на призначення пенсії, суд апеляційної також вважає їх необґрунтованими.
Згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 03.08.1992 ОСОБА_1 з 25.10.2024 переведена на посаду касира торговельного залу в аптеку № 93.
При цьому посада касира торговельного залу відсутня в Постанові Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 «Про переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років», а відтак позивач припинила роботу на посаді, що дає право на призначення пенсії на підставі п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
З огляду на наведене, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року в адміністративній справі № 160/2832/25 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з 05 серпня 2025 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 05 серпня 2025 року.
Головуючий - суддя О.В. Головко
суддя Т.І. Ясенова
суддя А.В. Суховаров