31 липня 2025 року м. Дніпросправа № 187/2057/24
Головуючий суддя І інстанції - Говоруха В.О.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),
суддів: Чередниченка В.Є., Шальєвої В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції на рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 30.12.2024 року в адміністративній справі №187/2057/24 за позовом ОСОБА_1 до Полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 3341380 від 25.10.2024 року та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 30.12.2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено.
Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 3341380 від 25 жовтня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 3400.00 грн. та закрито провадження у справі.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Полк патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що з огляду на допущене позивачем адміністративне правопорушення, останній був обґрунтовано притягнутий до адміністративної відповідальності.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, відповідно до ст. 311 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, 25.10.2024 щодо Ганенка О.М. інспектором 2 взводу 1 роти 2 батальйону полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області лейтенантом поліції Коломійцевим В.А. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 3341380.
За змістом наведеної постанови, позивач рухався на транспортному засобі Toyota Prado
Державний номер НОМЕР_1 зі швидкістю 98 км/год. у населеному пункті, де дозволяється рухатись зі швидкістю не більше 50 км/год., чим перевищив максимальне обмеження швидкості на 48 км/год. Швидкість руху вимірювалась приладом Trucam TCOO0659 та не мав посвідчення водія відповідної категорії. Нагрудні відеореєстратори: 475085 та 474738, чим порушив п. 2.1 а) Правил дорожнього руху керування транспортним засобом особою яка не має права керування таким ТЗ, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП.
На підставі викладеного, до позивача було застосовано штраф у розмірі 3400.00 грн.
Не погодившись з обґрунтованістю прийняття вказаної постанови, позивач звернувся до суду з метою захисту порушених прав.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було доведено правомірність спірної постанови, що свідчить про необхідність її скасування.
Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Приписами ст. 14 Закону України “Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.
Згідно ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП), органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 441, частина друга статті 106 1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116 2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121 1, 121 2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124 1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128 - 129, стаття 132 1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133 1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164 4, статтею 175 1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181 1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189 2, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Приписами ч. 2 ст. 126 КУпАП визначено, що керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Аналіз зазначених правових норм вказує на те, що Національна поліція України уповноважена через своїх працівників притягувати учасників дорожнього руху до адміністративної відповідальності за вчинення ними визначених законом адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, зокрема за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
При цьому, частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Як свідчать встановлені обставини справи, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності було встановлення факту керування останнім транспортним засобом за відсутності посвідчення водія відповідної категорії.
Так, відповідно до наявного в матеріалах справи свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 02.09.2021 транспортний засіб TOYOTA PRADO, яким керував ОСОБА_1 - загальний легковий універсал, дозвіл на керування таким автомобілем відноситься до категорії «В».
В матеріалах справи наявна копія посвідчення водія серії НОМЕР_2 (дублікат), виданого РЕВ 5-го МВ ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області, відповідно до якого ОСОБА_1 має право керувати транспортними засобами категорії «В» з 28.10.1983.
Вказаний дублікат посвідчення водія виданий на підставі водійського посвідчення серії АБИ 095675 від 28.10.1983, відповідно до якого водію ОСОБА_1 дозволено керувати транспортними засобами категорії «В» та яке позивач отримав за результатами складених іспитів, що підтверджується копією екзаменаційної картки водія.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що вказані докази в своїй сукупності вказують про те, що на час притягнення позивача до відповідальності за порушення вимог п. 2.1 а) Правил дорожнього руху України і ч. 2 ст. 126 КУпАП, він мав відповідне посвідчення водія, а відповідні висновки працівника поліції є помилковими.
При цьому, що стосується посилань відповідача на те, що відсутність в інформаційно-телекомунікаційній системі інформаційного порталу Національної поліції України відомостей про отримання позивачем посвідчення водія відповідної категорії, є беззаперечним підтвердженням факту правопорушення, колегія суддів апеляційного суду вважає безпідставним оскільки надані позивачем докази, а також надане посвідчення водія працівнику поліції під час складення адміністративного матеріалу свідчать про протилежне, тобто, про наявність у ОСОБА_1 права керування таким транспортним засобом відповідної категорії.
Крім того, вчинення дій по внесенню відповідної інформації до вказаних систем не є обов'язком позивача, а отже останній не може зазнавати негативних наслідків від бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відносно доводів відповідача, що надане водійське посвідчення містить ознаки підробки, то колегія суддів зазначає, що певні факти повинні підтверджуватися відповідними доказами (ст. 72 КАС України), що в даному випадку відповідачем, в силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України, доведено не було.
Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що спірна постанова про притягнення до адміністративної відповідальності була прийнята відповідачем з порушенням приписів чинного законодавства та підлягає скасуванню, а провадження з урахуванням п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України - закриттю.
Що стосується посилань апелянта на те, що належним відповідачем у справі є Департамент патрульної поліції, то колегія суддів апеляційного суду вважає їх хибними, оскільки за приписами п.п. 7, 9 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача;
Так, відповідно до ч. 2 ст. 222 КУпАП, від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про Національну поліцію» систему поліції складають: - центральний орган управління поліцією; - територіальні органи поліції.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про національну поліцію» територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання.
Територіальні органи поліції утворює, ліквідовує та реорганізовує Кабінет Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України на підставі пропозицій керівника поліції.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» створено Департамент патрульної поліції як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції.
Відповідно до п. 3 розд. І, п. 9 розд. V «Положення про Департамент патрульної поліції» затвердженого Наказом НП України № 73 від 06.11.2015 року, Департамент патрульної поліції складається із структурних підрозділів апарату Департаменту патрульної поліції і територіальних (відокремлених) підрозділів Департаменту патрульної поліції. Департамент патрульної поліції є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки…, печатку…
Відповідно до структури Департаменту патрульної поліції до його структури входить територіальний підрозділ - Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області.
Оскаржувану постанову винесено інспектором 2 взводу 1 роти 2 батальйону Полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, який є працівником органу Національної поліції, а саме - Полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, як територіального підрозділу.
Отже, на переконання колегії суддів, відповідачами у даній справі можуть бути як Департамент патрульної поліції, так і Полк патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції.
Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення.
Рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 30.12.2024 року в адміністративній справі №187/2057/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко
суддя В.А. Шальєва