31 липня 2025 року м. Дніпросправа № 391/888/24
Головуючий суддя І інстанції - Козюменська В.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 06.02.2025 року в адміністративній справі №391/888/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, відділення поліції №2 (м.Кропивницький) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області, інспектора сектора поліцейської діяльності № 2 (смт.Компаніївка) відділення поліції №2 (м.Кропивницький) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області Пашковського Дениса Михайловича про скасування постанови, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, відділення поліції №2 (м.Кропивницький) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області, інспектора сектора поліцейської діяльності № 2 (смт.Компаніївка) відділення поліції №2 (м.Кропивницький) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області Пашковського Дениса Михайловича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №2350413 від 09 червня 2024 року у виді штрафу, за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 125, ч. 4 ст.126 КУпАП.
Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 06.02.2025 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що оскаржувана постанова була прийнята протиправно та з порушенням приписів чинного законодавства, оскільки останній не вчиняв правопорушень, за обставин, зазначених у спірній постанові.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, відповідно до ст. 311 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, 09 червня 2024 року інспектором сектору поліцейської діяльності № 2 (смт.Компаніївка) відділення поліції №2 (м.Кропивницький) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області Пашковським Д.М. відносно ОСОБА_1 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 2350413.
Згідно вказаної постанови, 09.06.2024 р. о 11:11:48 у смт Компаніївка, по вул. Перемоги, 109, водій ОСОБА_1 керував ТЗ ВАЗ 21099 д.н. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування, та під час вимушеної зупинки не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію, чим порушим п.п.9.9.б ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 125 КУпАП, дану постанову об'єднано за ч.2 ст. 36 КУпАП, чим порушив п.2.1.а ПДР України - керування ТЗ особою, позбавленою права керування ТЗ.
Вказаною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 20400,00 грн.
Не погодившись з обґрунтованістю прийняття вказаної постанови, позивач звернувся до суду з метою захисту порушених прав.
Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спірна постанова була прийнята відповідачем з дотриманням приписів КУпАП, що свідчить про відсутність підстав для її скасування.
Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Приписами ст. 14 Закону України “Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.
Згідно ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП), органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 441, частина друга статті 106 1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116 2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121 1, 121 2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124 1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128 - 129, стаття 132 1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133 1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164 4, статтею 175 1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181 1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189 2, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Приписами ч. 4 ст. 126 КУпАП визначено, що керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Аналіз зазначених правових норм вказує на те, що Національна поліція України уповноважена через своїх працівників притягувати учасників дорожнього руху до адміністративної відповідальності за вчинення ними визначених законом адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, зокрема за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
При цьому, частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Як видно з матеріалів справи, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності було висновки відповідача, з урахуванням ч. 2 ст. 36 КУпАП, про керування останнім транспортним засобом будучи позбавленим права керування.
З матеріалів справи видно, що постановою Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 05.04.2024 року № 391/37/24 позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.121 КУпАП та призначено йому стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три місяці.
Вказана постанова набрала законної сили 16.04.2024 року.
В свою чергу, на підтвердження обставин правопорушення, вчиненого 09.06.2024 року, до суду було надано відеозапис з бодікамер поліцейських.
Згідно вказаного відеозапису, позивач дійсно 09.06.2024 р. об 11:11:48 (з урахуванням часу, необхідного на складання постанови, у зв'язку з чим постанова Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 25.06.2024 р. (справа № 391/400/24) не має приюдиційного значення, в розумінні ч. 4 ст. 78 КАС України, по даній справі) керував транспортним засобом ВАЗ 21099 д.н. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування.
Поряд з вказаним, доказів, які б спростовували факт керування позивачем транспортним засобом будучи позбавленим права керування, останнім до суду надано не було.
Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що спірна постанова про притягнення до адміністративної відповідальності була прийнята відповідачем з дотриманням приписів чинного законодавства, що свідчить про відсутність підстав для її скасування.
Що стосується інших доводів позивача, то колегія суддів апеляційного суду вважає їх такими, що не мають правового значення для вирішення справи та зазначає, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що оскаржуване рішення відповідача було прийнято у відповідності з приписами чинного законодавства, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.
Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 06.02.2025 року в адміністративній справі №391/888/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя В.А. Шальєва
суддя В.Є. Чередниченко