05 серпня 2025 року м. Дніпросправа № 160/4336/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),
суддів: Чепурнова Д.В., Іванова С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року
у адміністративній справі № 160/4336/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року відмовлено у задоволені поданого ОСОБА_1 до суду 15.02.2024 року адміністративного позову про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягають у відмові надати ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 4 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та у зобов'язанні ІНФОРМАЦІЯ_1 надати ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 4 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Зазначене рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку позивачем по справі з підстав його незаконності і необґрунтованості, що обумовлено неповним дослідженням та з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не належної оцінки доказів по справі та порушення норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити інше рішення про задоволення заявлених у цій справі вимог у повному обсязі.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин, правильність їх оцінки та застосування до них норм матеріального права, а також питання дотримання судом норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача та для скасування рішення суду першої інстанції виходячи з нижченаведеного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 17.09.2021 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , якою ІНФОРМАЦІЯ_3 народжено ОСОБА_3 , який є сином позивача, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 від 17.09.2021 року та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 05.03.2022 року. Крім того, дружина позивача має від першого шлюбу двох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьком яких свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 08.10.2008 року та серії НОМЕР_4 від 21.12.2010 є ОСОБА_6 .
Як з'ясовано судом за матеріалами справи, позивач з березня 2021 року проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом з дружиною та має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, що підтверджується складеним ТОВ «УЮТ-2011» актом від 25.10.2023 року, а також позивач має право на пільги, передбачені законодавством України для багатодітних сімей, що підтверджується виданим виконкомом Тернівської районної у місті Кривому Розі ради посвідченням серії НОМЕР_5 від 25.03.2022 року. Разом з тим, батько дітей ОСОБА_4 2008 року народження та ОСОБА_5 , 2010 року народження - ОСОБА_6 не проживає з сім'єю і у вихованні дітей участі не приймає, але зобов'язаний судом до виплати на утримання дітей аліментів, що підтверджується довідками Криворізької гімназії №45 Криворізької міської ради №203 від 25.10.2023 року і Комунального закладу освіти «Криворізький ліцей «Джерело» ДОР» №385 від 25.10.2023, та довідкою розрахунком Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 01.11.2023 року №28.11-34/214447/18 за змістом якої за період з 01.05.2022 року по 01.11.2023 року ОСОБА_6 нараховано аліменти у розмірі 52924,84 грн. на двох дітей, але сплачено аліменти у розмірі 25345,84 грн. і заборгованість по аліментам складає 27579,00 грн.
За наведених обставин, позивач 05.12.2023 року звертався до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 4 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв'язку з наявністю на утриманні трьох дітей віком до 18 років, до якої долучав відповідно посвідчені копії: паспорту НОМЕР_6 ; паспорту НОМЕР_7 ; свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_8 ; свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ; свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 ; свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ; посвідчення серії НОМЕР_5 ; довідки № 203 від 25.10.2023; довідки № 385 від 25.10.2023; та акту від 25.10.2023, але у відповідь ІНФОРМАЦІЯ_6 листом від 03.01.2024 року №к-юр/82 повідомив позивача про відсутність підстав для надання відстрочки від проходження військової служби під час мобілізаці оскільки: ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ) відповідно наданих свідоцтв про народження мають батька ОСОБА_6 , який здійснює їх утримання за виданим 10.03.2016 р. виконавчим листом № 215/6076/15-ц, а його заборгованість по виплаті аліментів не надає можливості стверджувати, що ОСОБА_6 взагалі не здійснює утримання ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ). Також цим же листом відповідачем надано роз'яснення про те, що посвідчення НОМЕР_5 дата видачі 25 березня 2022 року, в якому ОСОБА_1 вписаний у графі "Батько" свідчить про право на пільги, передбачені законодавством України для багатодітних сімей, але право на оформлення відстрочки від призову під час мобілізації за статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" надається чоловіку, на утриманні якого перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, при цьому позивачу додатково повідомлено, що абзацом 5 частини 2 статті 293 Цивільного процесуального кодексу України передбачено встановлення фактів, що мають юридичне значення. Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 315 Цивільного процесуального кодексу України передбачено провадження справ про встановлення фактів що мають юридичне значення, а саме перебування фізичної особи на утримання.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні відстрочки від призову під час мобілізації, позивач звернувся до суду з даним позовом, і суд першої інстанції вирішуючи позовні вимоги по суті спору правильно спираючись на положення: ст.19, ст.65, п.20 ч.1 ст.106 Конституції України; ч.3 і ч.5 ст.1, ч.1 і ч.2 ст.2, ч.1 ст.4, абз.3 ч.6 ст.2, абз.1 ч.1 ст.39 України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ); абз.4 ст.1, ч.5 ст.4, ст.22, ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі Закон № 3543-ХІІ); ст.1, ст.3, ст.4 Указу Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України від 03.03.2022 № 2105-ІХ (далі - Указ № 65/2022); та Указів Президента України від 17.05.2022 № 342/2022, від 12.08.2022 № 574/2022, від 07.11.2022 № 758/2022, від 06.02.2023 № 59/2023, від 01.05.2023 № 255/2023, від 26.07.2023 № 452/2023, від 06.11.2023 № 735/2023, затверджених відповідно Законами України від 22.05.2022 № 2264-ІХ, від 15.08.2022 № 2501-ІХ, від 16.11.2022 № 2739-ІХ, від 07.02.2023 № 2916-ІХ, від 02.05.2023 № 3058-ІХ, від 27.07.2023 № 3276-ІХ, від 08.11.2023 № 3430-ІХ, якими продовжувався строк проведення загальної мобілізації - обґрунтовано акцентував увагу на тому, що у період проведення загальної мобілізації, оголошеної Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», не підлягають призову на військову службу військовозобов'язані, у тому числі, на утриманні яких перебуває троє і більше дітей віком до 18 років. Водночас діти вважаються такими, які перебувають на утриманні рідних батьків, за виключенням випадку позбавлення їх батьківських прав.
При цьому, аналізуючи положення ч.2 і ч.4 ст.3, ст.180, ст.181, ч.1 ст.268 Сімейного кодексу України і ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» у співвідношенні до встановлених у цій справі обставин стосовно: укладення шлюбу між позивачем та ОСОБА_2 ; народження під час шлюбу сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ; проживання разом із позивачем дітей ОСОБА_2 народжених у шлюбі з ОСОБА_6 , а саме: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; не належної участі ОСОБА_6 в утриманні його доньки та сина, наявності заборгованість зі сплати аліментів, що не спростовує його обов'язок в утриманні своєї доньки ОСОБА_4 та сина ОСОБА_5 також як і не свідчить про відсутність обов'язку такого утримання та не виключає стягнення аліментів в майбутньому в процесі здійснення державним виконавцем виконавчих дій - суд першої інстанції на переконання колегії суддів дійшов обґрунтовано висновку у даному випадку про те, що неналежне утримання дітей ОСОБА_6 , наявність у нього заборгованості зі сплати аліментів, невідвідування ним шкільних закладів, може свідчити виключно про неналежне виконання своїх обов'язків батьком ОСОБА_6 та не свідчить про утримання дітей позивачем, яким в свою чергу не надано належних та допустимих доказів саме того факту, що діти дружини позивача - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 перебувають на його утриманні, окрім спільного проживання, що відповідно свідчить про не підтвердження позивачем належними доказами факту перебування на його утриманні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
При цьому суд першої інстанції правильно акцентував увагу на тому, що сам факт визнання родини позивача багатодітною не спростовує вищевикладених висновків, оскільки в силу положень ст.1 Закону України «Про охорону дитинства» багатодітна сім'я - сім'я, в якій подружжя (чоловік та жінка) перебуває у зареєстрованому шлюбі, разом проживає та виховує трьох і більше дітей, у тому числі кожного з подружжя, або один батько (одна мати), який (яка) проживає разом з трьома і більше дітьми та самостійно їх виховує, і до складу багатодітної сім'ї включаються також діти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, - до закінчення закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років.
Відповідно, дійсно сім'я позивача є багатодітною, оскільки в ній подружжя (чоловік та жінка) перебувають у зареєстрованому шлюбі, разом проживають та виховують трьох дітей, у тому числі кожного з подружжя (діти дружини від першого шлюбу), але позивачем щодо спірного випадку не надано суду доказів про перебування на його утриманні трьох і більше дітей віком до трьох років, і довідки Криворізької гімназії №45 Криворізької міської ради №203 від 25.10.2023 року та Комунального закладу освіти «Криворізький ліцей «Джерело» ДОР» №385 від 25.10.2023 року цей факт не спростовують, тому на переконання суду першої інстанції позивачем не доведено протиправності відмови відповідача у наданні йому ( ОСОБА_1 ) відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 4 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як чоловіка, на утриманні якого перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, і колегія суддів у повному обсязі погоджується з такими висновками суду першої інстанції, також як і погоджується з викладеною в оскаржуваному судовому рішенні правовою позицією стосовно можливості підтвердження позивачем факту утримання трьох дітей в судовому порядку у спосіб встановлення факту перебування фізичних осіб на утриманні, а також можливості розгляду питання про надання відстрочки від призову під час мобілізації відповідачем за заявою позивача за умови надання доказів знаходження на його утриманні трьох і більше дітей, і розглянута у цій справі відмова не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою.
Підсумовуючи вищевикладене у сукупності та з огляду на те, що доводами апеляційної скарги позивача висновки суду першої інстанції не спростовуються, колегія суддів вважає за необхідне залишити без задоволення вимоги апеляційної скарги позивача, а рішення суду першої інстанції, яким залишено без задоволення позов ОСОБА_1 - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Головуючий - суддя С.В. Сафронова
суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.М. Іванов