05 серпня 2025 р.Справа № 537/186/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,
за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 26.05.2025, головуючий суддя І інстанції: ДЯДЕЧКО І.І., м. Кременчук, по справі № 537/186/25
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України
про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 (далі- позивач) звернувся до Крюківського районного суду міста Кременчук із позовом до Департаменту патрульної поліції (далі- відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 3791478 від 04.01.2025 за ч. 1 ст. 121 КУпАП та закрити провадження у справі.
Рішенням Крюківського районного суду міста Кременчук від 26.05.2025 року у справі № 537/186/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до суб'єкта владних повноважень Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задоволено частково.
Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3791478 від 04.01.2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, із накладенням стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн.
Закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 605 грн 60 коп.(шістсот п'ять грн 60 коп.).
Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального та матеріального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Крюківського районного суду міста Кременчук від 26.05.2025 року у справі № 537/186/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що з відеозапису, який надано до суду чітко вбачається рух транспортного MITSUBISHI PAJERO. номерний знак НОМЕР_1 у м. Кременчук по вул. Лейтенанта Дніпрова. 105 близько 22:27:30 год. з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла в темну пору доби та зупинка ТЗ на вимогу працівників поліції. При цьому інші транспортні засоби на проїзній частині відсутні та на відеозаписі також чітко зафіксовано, як після зупинки поліцейськими з вказаного вище транспортного засобу з місця водія виходить позивач, будь- які інші особи з ТЗ не виходять. Крім того, постановою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19.03.2025 року по справі №537/219/25 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.І ст. 130 КУпАП та підтверджено що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом MITSUBISHI PAJERO. номерний знак НОМЕР_1 . 04.01.2025 року.
Відповідно до ч. ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 04.01.2025 року інспектором взводу №1 роти № 4 УПП БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області Скляренко О.О. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3791478, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн.
Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що останній 04.01.2025 о 22:27:29 в м. Кременчук, наб. Лейтенанта Дніпрова, 105, керував транспортним засобом MITSUBISHI PAJERO, д.н.з. НОМЕР_2 , з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла в темну пору доби, чим порушив п. 31.4.3 (в) ПДР України.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що суду не було подано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту, що 04.01.2025 о 22:27:29 в м. Кременчук, наб. Лейтенанта Дніпрова, 105, ОСОБА_1 керував транспортним засобом MITSUBISHI PAJERO, д.н.з. НОМЕР_2 .
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частин першої статті 8 Закону України “Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно із пунктів 8, 11 частини першої статті 23 Закону України “Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
На виконання приписів частини п'ятої статті 14 Закону України “Про дорожній рух» (далі - Закон №3353-XII), учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
За пунктом 1.3. Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).
Згідно з п. 2.3 "а" та "б" ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу; бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
У відповідності до п. 31.1 ПДР України технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
Відповідно до п. 31.4.3 "в" ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла.
Згідно із частиною першою статті 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, серед іншого, справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 121 КУпАП.
Відповідно до частини першої статті 121 КУпАП передбачена відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
Отже, у разі якщо ліва фара в режимі ближнього світла у транспортному засобу не горить, то експлуатація вказаного транспортного засобу забороняється, а у разі такої експлуатації настає відповідальність за частиною першою статті 121 КУпАП.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Із матеріалів справи встановлено, що 04.01.2025 року інспектором взводу №1 роти № 4 УПП БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області Скляренко О.О. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3791478, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн.
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 04.01.2025 о 22:27:29 у м. Кременчук, наб. Лейтенанта Дніпрова, 105 водій керував транспортним засобом з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла в темну пору доби, чим порушив п. 31.4.3 (в) ПДР України.
Відповідачем разом з відзивом на позовну заяву було надано відео з нагрудного відеореєстратора 476811, 476196.
Апеляційним судом досліджено докази, долучені до матеріалів справи, переглянуто наявний відеозапис щодо обставин події та встановлено, що факт вчинення позивачем правопорушення підтверджується наданим суду відео-доказом, зокрема: відео з нагрудного відеореєстратора 476811, 476196, на якому зафіксовано, що ліва фара в режимі ближнього світла у транспортному засобу не працює в темну пору доби, що також відображено в оскаржуваній постанові.
Також, з наданого відеозапису колегією суддів встановлено, що в темну добу (о 22:28) на запитання поліцейського до позивача: «У вас щось зламалося?», ОСОБА_1 відповів: «Та щось фара не горить».
Колегія суддів зазначає, що адміністративна відповідальність за ч.1 ст.121 КУпАП наступає саме за факт керування транспортним засобом із несправностями зовнішніх світлових приладів.
При цьому, колегія суддів вважає помилковим висновки першої інстанції щодо відсутності належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту, що 04.01.2025 о 22:27:29 в м. Кременчук, наб. Лейтенанта Дніпрова, 105, ОСОБА_1 керував транспортним засобом MITSUBISHI PAJERO, д.н.з. НОМЕР_2 , виходячи з наступного.
Так, з матеріалів справи встановлено, що в цей же день поліцейським було складено протокол щодо позивача про вчинення ним правопорушення, передбаченим ч.1 ст.130 КУпАП.
За наслідком розгляду якого постановою Крюківського районного суду міста Кременчук від 19 березня 2025 року у справі №537/219/25 позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17 000,00 грн (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
В постанові Крюківського районного суду міста Кременчук від 19 березня 2025 року у справі №537/219/25 відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП встановлено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом «Mitsubishi Pajero», д.н.з. НОМЕР_1 - 04.01.2025 року о 22.27 год.
На підставі вказаного Крюківським районним судом міста Кременчук від 19 березня 2025 року було прийнято постанову відносно ОСОБА_1 , яким було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Вказана постанова була оскаржена до Полтавського апеляційного суду, за результатами розгляду якого постановою Полтавського апеляційного суду від 02 червня 2025 року постанову судді Крюківського районного суду м.Кременчук Полтавської області від 19 березня 2025 року щодо ОСОБА_1 було залишено без змін.
Вказана постанова Полтавського апеляційного суду набрала законної сили - 02 червня 2025 року.
В силу ч.4, 6 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, факт керування позивачем транспортним засобом MITSUBISHI PAJERO, д.н.з. НОМЕР_2 - 04.01.2025 року о 22.27 год підтверджується судовим рішенням, яке набрало законної сили -02.06.2025 року, а наявність несправності лівої фари підтверджується відеозаписом доданим до постанови.
Отже, приймаючи оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №3791478 від 04.01.2025 року, відповідач діяв на підставі та у спосіб, передбачений законодавством України.
З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем доведено належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів погоджується з доводами Департаменту патрульної поліції, які викладено в апеляційній скарзі, про те, що ним доведено належними доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Підсумовуючи приведене вище, оцінюючи в сукупності наявні в справі докази, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова про накладення на позивача адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3791478 від 04.01.2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, із накладенням стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн., є обґрунтована.
Інші доводи сторін не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді апеляційної інстанції та не впливають на висновки суду, викладені у даному рішенні.
Ухвалюючи це судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно частини першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з приписами пункту другого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задовольнити.
Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 26.05.2025 по справі № 537/186/25 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій