05 серпня 2025 р. Справа № 520/5447/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Калиновського В.А. , Бегунца А.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2025, (головуючий суддя І інстанції: Шляхова О.М.) по справі № 520/5447/25
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України , які виразилися у відмові у звільненні з військової служби за сімейними обставинами, на підставі абзацу "г" п. 3 ч.5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" №2232-ХІІ, через необхідність здійснювати постійний догляд за матір'ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи, за відсутності членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення такої особи за результатом розгляду його рапорту від 31.01.2025;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, на підставі абзацу "г" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" №2232-ХІІ, через необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, а саме за матір'ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи, з огляду на відсутність членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення такої особи від 31.01.2025;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України звільнити ОСОБА_1 з військової служби за сімейними обставинами, на підставі абзацу "г" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" №2232-ХІІ, через необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, а саме за матір'ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи, з огляду на відсутність членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення такої особи.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що його мати є особою з інвалідністю II групи та потребує постійного догляду, що підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії №6317 від 11.10.2024. Надавши підтверджуючі документи та рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, відповідач безпідставно відмовив у його задоволенні , що слугувало підставою звернення до суду.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2025 року відмовлено у задоволенні позову.
Позивач, не погоджуючись з рішенням суду , подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що надані документи є достатнім підтвердження потреби постійного догляду, а тому відмова відповідача, з якою погодився суд першої інстанції, що надані документи взагалі не передбачають необхідності постійного догляду, а тому не може бути підставою для звільнення з військової служби на підставі пп. "г" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", є помилковою.
Позивач зазначає, що висновок ЛКК є належним та достатнім документом підтвердження потреби постійного догляду, а тому висновки суду першої інстанції, що такий висновок не є документом, що передбаченим чинним законодавством, на підставі якого позивач підлягає звільненню з військової служби, є помилковим.
Також позивач просить врахувати, що підстава, за якої він просив звільнити його зі служби взагалі відсутня в постанові КМУ № 413 від 12.06.2013, а тому цей нормативно-правовий акт не підлягає застосуванню до спірних правовідносин та на нього помилково посилається відповідач та суд.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст. 311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційних скарг, в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що заступник командира 2-ї роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) по роботі з особовим складом 2-го батальйону оперативного призначення, капітан, ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом з 25.07.2017 до цього часу, має матір - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є інвалідом 2 групи, згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 12ААГ №956301 від 30.09.2024 .
Згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 12ААГ №956301 від 30.09.2024 встановлено, що причиною інвалідності ОСОБА_2 є загальне захворювання, у висновку про умови та характер праці зазначено, що протипоказана важка фізична праця.
КНП “Міська поліклініка №6» ХМР 11.10.2024, видано ОСОБА_1 висновок про наявність порушення функції організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватись і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі №6317 (далі по тексту - Висновок № 6317)
Згідно висновку № 6317 рекомендовано отримання догляду вдома, соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. Висновок надано для одержання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі. Строк дії Висновку - до 11.10.2025 .
01.02.2025 позивач за місцем служби подав рапорт про звільнення з військової служби в запас ЗСУ за сімейними обставинами відповідно до абзацу "г" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", а саме - у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою мамою, до якого додав нотаріально посвідчені копії:
паспорту та ідентифікаційного коду ОСОБА_1 ; довідки військової частини НОМЕР_1 від 22.10.2024 №2378 та довідки військової частини НОМЕР_1 від 22.10.2024 №3977; свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ; паспорту та ідентифікаційного коду ОСОБА_3 ; довідки до акта огляду медико - соціальною експертною комісією серії 12ААГ №956301; індивідуальної програми реабілітації інваліда Nє2428; висновку №6317 від 11.10.2024 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі; довідки №25 від 09.10.2024 виданої КП «Кулиничі комунсервіс» Харківського району Харківської області; свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 ; свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 ; паспорту та ідентифікаційного коду ОСОБА_4 ; довідки до акта огляду МСЕК серії ХАР-07 №009474; висновку ЛКК №98 від 10.01.2025 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі; посвідчення серії НОМЕР_5 ; свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 ;свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_7 ; свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 .
У відповідь на звернення командиром Військової частини НОМЕР_1 за вих. № П-28/22-1283 від 26.02.2025 надано відповідь, якою з посиланням на абзацу "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою КМУ від 03.12.2009 № 1317, абз. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 “Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу», зазначено, що, висновок ЛКК , в даному випадку не є належним підтверджуючим документом для звільнення зі служби за мобілізацією в Збройних Силах України за абз.12 п.3 ч.12 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу».
Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду з позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що долучений позивачем до рапорту висновок ЛКК не є належною підставою в розумінні абзацу "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» звільнення із військової служби за сімейними обставинами, оскільки такий висновок не відноситься до документів, що підтверджують необхідність здійснення постійного догляду за матір'ю позивача, а його призначенням є отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч.5 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
За змістом абзацу "г" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом та він припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах під час проведення мобілізації та дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Згідно ч. 7 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153/2008), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі (пункт 1).
Відповідно до п. 233 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу» від 12.06.2013 за № 413 передбачено, що військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини: необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
Спір у цій справі виник у зв'язку з відмовою відповідача у звільненні позивача з військової служби на підставі абзацу "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Підставою відмови, як зазначено у відповіді на рапорт позивача, є те, що наданий висновок ЛКК не є належним підтверджуючим документом для звільнення зі служби за мобілізацією в Збройних Силах України.
Судом встановлено, що на підтвердження наявності підстав звільнення з військової служби позивачем надано висновок ЛКК №6317 від 11.10.2024, про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі..
Суд першої інстанції виходив з того, що наданий висновок не є належним доказом потреби матері позивача в постійному догляді, а отже відсутності підстав звільнення з військової служби.
Так, визначення терміну «медичний висновок» наведено у пункті 3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України «Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я» від 18.09.2020 № 2136, як електронний документ, що формується на підставі медичних записів в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров'я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством.
У пункті 3 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.10.2020 № 705, термін «медичний висновок» вжито у значенні висновку у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров'я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого поліцейського.
У пункті 3 розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337, термін «медичний висновок» визначено, як висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров'я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та висновок у формі рішення лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я (у разі хронічного професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого про встановлення зв'язку погіршення стану здоров'я працівника з впливом на нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних, шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров'я виконувати роботу.
Отже, медичний висновок це документ, який містить дані про стан здоров'я особи та видається з питань, пов'язаних з таким станом здоров'я.
Суб'єктами формування та видачі медичного висновку є лікарі, лікарсько-консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров'я.
Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначено Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення № 1317).
Відповідно до пунктів 19, 24 Положення № 1317 комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.
Комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.
Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також лікувально-профілактичному закладові і органові праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи з інвалідністю. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги.
З наведеного вбачається, що лікар, лікарсько-консультативна комісія та лікарсько-експертна комісія формують медичний висновок, а медико-соціальні експертні комісії - довідку, акт огляду (витяг з акту огляду).
Щодо повноважень лікарсько-консультативної комісії та медико-соціальної експертної комісії на видачу медичного висновку щодо необхідності здійснення постійного догляду, суд зазначає таке.
Положенням № 1317 визначено процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.
Відповідно до пункту 3 Положення № 1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
За приписами підпункту 1 пункту 11 Положення № 1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають:
ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків;
потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;
потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;
ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;
причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім'ї померлого;
медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.
У наведеному переліку прав та обов'язків медико-соціальної експертної комісії відсутнє поняття «отримання догляду вдома, соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи», який може бути визначений для осіб, яким інвалідність встановлена, та вказано право визначати необхідність стороннього нагляду, догляду.
Поняття «отримання догляду вдома, соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи» не є тотожним поняттю «постійний догляд», позаяк перше говорить про те, ким надається догляд, а друге коли надається такий догляд. В свою чергу, поняття «постійний догляд» передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком.
Відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.2008 № 189 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 01.06.2021 № 1066), при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункту 1 розділу III).
За приписами пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить:
1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку;
2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності;
3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження;
4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб'єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб'єкта господарювання).
Пунктом 4 розділу ІV Порядку передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи:
форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв'язку захворювання з умовами праці відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві»;
висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 № 407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися і та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі».
Пунктом 4 цієї Інструкції визначено, що Висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року N 859.
У пункті 4 висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома; отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. (пункт 7 Інструкції).
Повноваження лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я визначені також в наказі Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 № 667 «Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання», в якій зазначено, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу (далі - висновок ЛКК) видається лікарською консультативною комісією (далі - ЛКК) закладу охорони здоров'я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю.
Отже існує недосконалість та неузгодженість термінів та понять в нормативно-правових актах стосовно питання, яким документом підтверджується необхідність здійснення постійного догляду та який орган має право видавати цей документ.
Аналізуючи повноваження медико-соціальної експертної комісії, передбачені Положенням № 1317, є підстави висновку, що така визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.
Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров'я нездатні до самообслуговування і потребують постійного стороннього догляду, то суд приходить до переконання, що такі повноваження можуть бути віднесені до лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, які також мають право приймати висновки, зокрема, про наявність порушень функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-4/о) з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг.
Крім того, суд зауважує, що абзац "г" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначає два документи альтернативно для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою або висновок медико-соціальної експертної комісії, або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Судом встановлено, що позивачем до рапорту про звільнення з військової служби додано висновок про наявність порушень функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, відповідно до якого рекомендовано отримання догляду вдома, соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
При цьому, абзацем "г" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що підставою для звільнення є саме необхідність здійснення постійного догляду.
Висновок не містить відомостей про необхідність постійного догляду, систематичність, чи іншу періодичність такого догляду. Саме по собі поняття «догляд на непрофесійній основі» є не є тотожним поняттю «постійний догляд», позаяк останнє передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком.
З огляду на відсутність у висновку ЛКК №6317 від 11.10.2024 інформації про необхідність постійного догляду, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанцій, що позивач не надав відповідачу доказів на підтвердження існування підстав для звільнення, визначених , абзацем "г" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
При вирішенні справи суд враховує правову позицію Верховного Суду викладену в постанові від 21.02.2024 по справі № 120/1909/23.
Отже дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у звільненні з військової служби на підставі абзацу "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», як військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом під час мобілізації, за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за своєю хворою матір'ю, є правомірними.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2025 по справі № 520/5447/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді В.А. Калиновський А.О. Бегунц