04 серпня 2025 р. Справа № 480/10033/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Калиновського В.А. , Бегунца А.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.04.2025, (головуючий суддя І інстанції: Н.В. Савицька) по справі № 480/10033/24
за позовом Головного управління ДПС у Сумській області
до ОСОБА_1
про стягнення податкового боргу,
Головне управління ДПС у Сумській області (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило:
стягнути з ОСОБА_1 податковий борг на загальну суму 66 940,42 грн, з:
- податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості на суму 59 382,10 грн на р/р UА478999980314050512000018554, отримувач ГУК Сум.обл/Лебединська МТГУ18010300, код отримувача 37970404, банк отримувача Казначейство України (ЕАП);
-податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості на суму 7 558,32 грн на р/р UА828999980314040617000018540, отримувач ГУК Сум.обл/ Сумська МТГ /18010200, код отримувача 37970404, банк отримувача Казначейство України (ЕАП).
В обґрунтування позову зазначило, що відповідач має податковий борг у розмірі 66 940,42 грн, який у добровільному порядку не сплачений, а тому наявні правові підстави для його стягнення у судовому порядку.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 позов задоволено.
ОСОБА_1 (далі - відповідач), не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, що призвело до неправомірного висновку, просив його скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що позивачем порушено процедуру, що передує зверненню до суду, а саме не направлено боржнику податкову вимогу на суму 66 940,42 грн.
Вважає, що податкова вимога від 22.04.2024 на суму податкового боргу 155 246,56 грн бепідставно врахована судом першої інстанції, оскільки складена на іншу суму боргу та надавалась податковим органом в якості доказу дотримання процедури стягнення боргу в межах іншої справи.
Також, зазначає, що ГУ ДПС у Сумській області не надано суду належних доказів направлення відповідачу податкових повідомлень-рішень від 16.04.2024, на підставі яких у ОСОБА_1 виник податковий борг.
Крім того, звертає увагу на протиправність податкових повідомлень-рішень, оскільки станом на час їх прийняття, нерухоме майно належне ОСОБА_1 не підлягало оподаткуванню на підставі п. 69.22 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПК України.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає не задоволенню з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є платником податків та перебуває на обліку у ГУ ДПС у Сумській області.
16.04.2024 податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № 0138721-2409-1819-UA5908011000003461, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізособами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2023 р. в розмірі 59 382,10 грн;
- № 0138724-2409-1819- НОМЕР_1 , яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізособами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2023 р. в розмірі 7 456,70 грн (а.с. 8).
Вказані податкові повідомлення-рішення направлені ГУ ДПС у Сумській області за адресою проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , проте поштове відправлення повернуто відправнику у зв'язку із закінченням терміну зберігання (а.с. 8-9).
Доказів оскарження податкових повідомлень-рішень матеріали справи не містять.
На виконання вимог ст. 59 ПК України, контролюючим органом сформовано податкову вимогу від 22.04.2024 № 0002254-1303-1828 про необхідність ОСОБА_1 сплати податкового боргу в сумі 155 246,56 грн (а.с. 10), яка направлена боржнику за його податковою адресою: АДРЕСА_1 та повернута із відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 11).
З моменту виникнення податкового боргу по теперішній час борг не переривався, що підтверджується доданою до матеріалів справи копією ІКПП ІКС «Податковий блок» (а.с. 6-7).
У зв'язку з несплатою відповідачем у добровільному порядку узгоджених сум грошових зобов'язань в розмірі 66 940,42 грн, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач має податковий борг, який в добровільному порядку не сплачено, позивачем дотримано процедуру його стягнення, що є підставою для задоволення позову.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, відповідальність за порушення податкового законодавства, функції та правові основи діяльності контролюючих органів та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику врегульовані Податковим Кодексом України (далі - ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК України, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Відповідно до п. 56.18. статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Отже, факт узгодження податкового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк. Невиконання обов'язку зі сплати узгодженого податкового зобов'язання призводить до набуття таким зобов'язанням статусу податкового боргу.
Стягненню несплачених у зазначені вище строки грошових зобов'язань передує певна процедура, визначена Податковим кодексом України.
Відповідно до п. 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (пункт 59.3 статті 59 ПК України).
Відповідно до п. 59.3 ст. 59 ПК України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Приписами п. 59.5 ст. 59 ПК України встановлено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Зміст вказаних правових норм свідчить, що законодавець встановлює певні процедури, яких має дотриматись контролюючий орган до звернення до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу - направлення платнику податків податкового повідомлення-рішення (у випадку донарахування податкового зобов'язання контролюючим органом), узгодження суми податкового зобов'язання; направлення податкових вимог.
При цьому, момент узгодження суми податкового зобов'язання законодавець пов'язує або з подачею податкової декларації, або з отриманням платником податків податкового повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобов'язання, за винятком випадків оскарження такого податкового повідомлення-рішення.
Судом першої інстанції встановлено, що податковий борг ОСОБА_1 виник, зокрема, на підставі податкових повідомлень рішень від 16.04.2024 № 0138721-2409-1819-UA5908011000003461, № 0138724-2409-1819-UA59080270000073662.
Наведені вище податкові повідомлення-рішення направлені ГУ ДПС у Сумській області за адресою проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , проте 24.07.2024 поштове відправлення повернуто відправнику у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
Доказів оскарження податкових повідомлень-рішень як протягом 60 календарних днів, що настають за днем його отримання, так і в цілому, матеріали справи не містять і судом таких не встановлено.
Таким чином, податкові зобов'язання за такими податковими повідомленнями-рішеннями набули статусу узгоджених.
Враховуючи, що відповідачем не сплачено визначені податковим органом грошові зобов'язання в добровільному порядку, останні набули статусу податкового боргу.
Доводи скаржника про відсутність належних доказів вручення податкових повідомлень-рішень колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
Так, згідно п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідно до абз. 6 п. 42.4 ст. 42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Згідно із абз. 3 п. 58.3 ст. 58 ПК України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Аналіз податкового законодавства свідчить про те, що рішення податкового органу повинно бути надіслано за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням, не можливість її вручення через незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, свідчить, що таке рішення вважається врученим платнику податків у день вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення.
Водночас, жодна норма податкового законодавства не зобов'язує податковий орган повторно надсилати рішення у випадку його повернення чи здійснювати заходи для з'ясування причин його невручення.
Враховуючи зазначене вище правове регулювання, колегія суддів дійшла висновку, що податкові повідомлення-рішення надіслані в порядку встановленому ПК України, за зареєстрованим місцезнаходженням відповідача.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу на тому, що добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 20.10.2020 у справі № 140/30/20.
Крім того, судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 810/3116/18 зазначено, що відповідно до п. 42.2. ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Судом також зазначено, що постійне неотримання поштової кореспонденції, яка направляється контролюючим органом на адресу платника податків є зловживанням останнім правом платника податків бути повідомленим контролюючим органом щодо прийнятих стосовно нього рішень.
Враховуючи, що податкові повідомлення-рішення від 07.04.2024 направлено податковим органом за адресою реєстрації відповідача, проте повернуто з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання, останні слід вважати врученим ОСОБА_1 у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення 24.07.2024.
Доводи апеляційної скарги про безпідставне врахування судом першої інстанції рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, в якості належних доказів направлення податкових повідомлень-рішень, оскільки останні не містять жодної інформації щодо документів, які направлялись вказаним відправленням колегія суддів вважає помилковими з огляду на наступне.
Так, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення містить штрихкодовий ідентифікатор № 0600934326846, який відповідає ідентифікатору, вказаному на поштовому конверті. В свою чергу, поштовий конверт містить штемпель АТ «Укрпошта», довідку із зазначенням причини повернення поштового відправлення з підписом уповноваженого працівника поштового зв'язку.
З наданого позивачем рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, зі штрих-кодом № 0600934326846, вбачається, що 23.06.2024 на адресу ОСОБА_1 АДРЕСА_1 податковим органом направлено поштове відправлення.
На конверті наявний такий самий штрих-код №0600934326846, як і на рекомендованому повідомленні , а також напис із зазначенням адреси та прізвища відповідача. До конверту прикріплено довідку АТ «Укрпошта» ф.20 з відміткою «повертається» із зазначенням причини повернення (досилання) «за закінченням встановленого строку зберігання» та підписом працівника поштового зв'язку.
Доводи апелянта , що вказані докази не є належними, оскільки не місять інформації про документи, які направлялись поштою, колегія суддів вважає помилковими .
Пунктом 8 Правил надання послуг поштового зв'язку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270 (далі - Правила № 270) передбачено, що оператори поштового зв'язку надають послуги з пересилання внутрішніх та міжнародних поштових відправлень, поштових переказів, зокрема, до внутрішніх поштових відправлень належать: листи - прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю.
Згідно п. 11 Правил № 270 поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/ вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю.
Відповідно до п. 19 Правил № 270 внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.
Колегія суддів зазначає, що Правила № 270 не встановлюють вимог до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення в частині зазначення реквізитів документа, що надсилається.
При цьому, Правилами визначено окремі категорії поштових відправлень: рекомендовані листи та листи з оголошеною цінністю; з описом вкладення можуть бути лише листи з оголошеною цінністю; до інших видів листів опис вкладення не передбачений.
Такі висновки сформовані Верховним Судом в постанові від 20 жовтня 2020 року у справі №140/30/20.
Крім того, податковим законодавством також не встановлено додаткових вимог до надсилання рішень податкового органу (зокрема, зазначення в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення реквізитів документа, що надсилається) окрім обов'язку надсилати їх за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням.
Доводи скаржника щодо безпідставного нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023, оскільки останнє не підлягало оподаткуванню на підставі п. 69.22 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПК України колегія суддів відхиляє, оскільки вказане свідчить про незгоду ОСОБА_1 із податковими повідомленнями-рішеннями, які не є предметом спору у цій справі.
Також, судом встановлено, що 22.04.2024 податковим органом сформовано податкову вимогу про необхідність ОСОБА_1 сплатити податковий борг в сумі 155 246,56 грн, яка направлена боржнику за його податковою адресою: АДРЕСА_1 та повернута із відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Доказів оскарження податкової вимоги судом не встановлено, отже вимога є чинною, з дати її винесення податковий борг відповідачем в повному обсязі не погашався та не переривався, що підтверджується інтегрованими картками.
Доводи скаржника про не надання податковим органом доказів направлення ОСОБА_1 податкової вимоги на суму податкового боргу, що є спірною в межах цієї справи колегія суддів вважає помилковими, оскільки ст. 59 ПК України не передбачено обов'язку контролюючого органу направляти платнику податків нову податкову вимогу у випадку збільшення суми податкового боргу.
Таким чином, наявна в матеріалах справи податкова вимога від 22.04.2024 є належним доказом вжиття позивачем дій з метою погашення податкового боргу, що передує зверненню до суду.
Враховуючи, що податковим органом підтверджено обставини безперервності податкового боргу у відповідача впродовж періоду часу з виникнення податкового боргу, стосовно суми якого направлялась податкова вимога до звернення до суду з даним позовом, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем дотримано вимоги податкового законодавства щодо процедури, яка передує зверненню до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу, а саме: з метою погашення податкового боргу контролюючим органом сформовано податкову вимогу, проте зазначені заходи не призвели до задовільного результату - сума боргу відповідачем погашена не була, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем дотримано вимоги податкового законодавства щодо процедури, яка передує зверненню до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу.
Згідно з п. 41.2 ст. 41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.
Контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини (пп. 20.1.34 п. 20.1. ст. 20 ПК України).
Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
За приписами пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Судом встановлено та не спростовується відповідачем, що станом на час звернення контролюючого органу до суду та прийняття судового рішення за ним рахувався податковий борг з податку на нерухоме майно в розмірі 66 940,42 грн.
Доказів погашення суми боргу матеріали справи не містять та відповідачем не надано ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Головного управління ДПС в Сумській області.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 по справі № 480/10033/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді В.А. Калиновський А.О. Бегунц