05 серпня 2025 р. Справа № 520/3664/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.05.2025, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., м. Харків, по справі № 520/3664/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Тренд"
до Харківської митниці
про визнання протиправним та скасування рішення,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто Тренд", звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № UА807000/2025/000031/2 від 23.01.2025;
- стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 13 830,10 грн;
- стягнути з відповідача на користь позивача витрати на оплату професійної правничої допомоги у сумі 5000.00 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 задоволено позов.
Визнано протиправним та скасовано рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № UА807000/2025/000031/2 від 23.01.2025.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Тренд" судовий збір у сумі 13830,10 грн. (тринадцять тисяч вісімсот тридцять гривень десять копійок).
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Тренд" витрати на оплату професійної правничої допомоги у сумі 2000,00 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Доводи апелянта обґрунтовані тим, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам у справі, обставинам та матеріалам, що мають значення для правильного вирішення справи, не застосував до спірних правовідносин приписи ст. ст. 51, 52, 58, 280, 295, 336, 345, 346 Митного кодексу України.
Тож, скаржник вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UА807000/2025/000031/2 від 23.01.2025 оформлене з додержанням вимог ч. 2 ст. 55 МКУ та Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195. Також, рішення про коригування митної вартості № UА807000/2025/000031/2 від 23.01.2025 винесене на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами МКУ та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень, тому обставини для його скасування відсутні.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд апеляційної інстанції стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судовим розглядом встановлено, що між позивачем та виробником товару ZHEJIANG ZHENGSHENG SHOCK ABSORBER CO.,LTD (Китай) укладено контракт № SH10062023 від 10.06.2023.
Умовами контракту передбачене наступне: продавець продає, а покупець купує товар запасні частини, матеріали для ремонту автомобілів па умовах FОВ Нінгбо. Китай. Асортимент товару визначається в інвойсах. які є невід'ємною частиною цього контракту (п. 1.1 контракту).
Ціна товару, що поставляється, встановлюється у доларах СІНА за одиницю - товару і визначається в інвойсах, які є невід'ємною частиною цього контракту. Ціпа товару включає вартість упаковки, маркування, доставки до місця призначення та навантаження на судно, вартість експортних митних процедур, мит, податків, що сплачується при вивезенні (п. 3.2. контракту).
Згідно з інвойсом № ZS-АSR005 від 25.10.2024, наданим продавцем, позивач ввіз па митну територію України товар на загальну суму 70 039.90 доларів США.
20.01.2025 для митного оформлення товару позивач падав до відповідача електронну митну декларацію № 25UA807200000553U5.
На підтвердження митної вартості товару позивач надав до митниці наступні документи:
1. декларацію митної вартості;
2. пакувальний лист бн до інвойсу;
3. інвойс № ZS-АASR005 від 25.10.2024;
4. коносамент UTRUST24101507 від 29.10.2024;
5. залізнична накладна № 31513451 від 08.01.2025;
6. сертифікат про походження товару;
7. банківський платіжний документ № 001454126 від 31.10.2024;
8. рахунок експедитора № LS-4614877 від 08.01.2025;
9. довідка експедитора № 450596 від 08.01.2025;
10. контракт з виробником № SН10062023 лід 10.06.2023;
11. договір про транспортно-експедиторське обслуговування № АТ-23-0205 від 15.11.2023;
12. додаткова угода № 1 від 03.01.2024 до договору про транспортно-експедиторське обслуговування № АТ-23-0205 від 15.11.2023;
13. заявка від 28.10.2024 до договору про транспортне - експедиторське обслуговування.
Перелік наданих до митної декларації документів вказаний у картонці відмови № UA807200/2025/000034 та у гр, 44 митної декларації.
23.01.2025 декларантом від митниці отримано повідомлення, в якому зазначалось наступне:
«... На виконання вимог статті 54 МКУ та відповідно до вимог статті 53 МКУ в зв'язку з тим, що документи, зазначені у частині другій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторській договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення з перекладом (згідно ст. 254 МКУ); 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (бажано ДП Дердзовнішінформ або ДП Укрпромзовнішекспертиза) з урахуванням Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДМС України від 01.07.2021 № 476; 9) Транспортно-експедиційні рахунки, заявки перевезення, договори тощо...».
Позивач 23.01.2025 надав пояснення вих. №58 щодо митної декларації № 25UA807200000553U7, в яким зазначено, що ТОВ "Авто Тренд" надано всі наявні у нього документи.
За результатами проведеного контролю митної вартості товару відповідачем видано рішення про коригування митної вартості товарів № UА807000/2025/000021/2 від 23.01.2025, відповідно до якого митна вартість товару визначена митницею за другорядним резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС.
На підставі рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем також видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2025/000034.
Позивач не погодився із завищенням митної вартості і звернувся до відповідача з проханням про випуск товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання згідно із ч.7 ст.55 Митного кодексу України.
Також, позивач звернувся до Харківської митниці із заявою №05/02-1 від 05.02.2025 із проханням скасувати рішення про коригування митної вартості згідно із ч.8 ст. 55 Митного кодексу України.
Харківською митницею було направлено лист від 14.02.2025, яким було відмовлено у скасуванні рішення про коригування митної вартості.
Не погодившись із прийнятим Харківською митницею рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що рішення про коригування митної вартості товарів №UА807000/2025/000031/2 від 23.01.2025 є протиправним та підлягає скасуванню.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Правовідносини, пов'язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі - МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Положеннями статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно із частиною 1 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
За змістом частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Положення статті 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).
Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Із положень частин 1 та 2 статті 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Відповідно до частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
За приписами частини 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно з частиною 3 статті 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
За частиною 5 статті 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до частин 1, 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).
Відповідно до приписів статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
За положеннями статей 57, 58 МК України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.
Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
Водночас, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до частини 8 статті 57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Єдиними підставами, які надають митному органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
В той же час, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 по справі 809/1469/16, від 04.06.2020 у справі №1.380.2019.001823, від 01.04.2021 у справі № 260/695/19.
Частинами 7-10 статті 55 МК України передбачено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.
Так, 20.01.2025 року до митного поста «Барабашово» Харківської митниці ТОВ «Авто Тренд» (код ЄДРПОУ 38493680) була подана митна декларація №25UA807200000553U5 на товар №1: «Запасні частини до автомобілів, не для промислового складання транспортних засобів, амортизатори підвіски….» код товару згідно з УКТЗЕД 8708803598, товар №2: «Запасні частини до системи підвіски автомобілів….» код товару згідно з УКТЗЕД 8708809998, що надійшов на адресу ТОВ «Авто Тренд» за зовнішньоекономічним контрактом з підприємством ZHEJIANG ZHENGSHENG SHOCK ABSORBER CO.,LTD Китай.
У графі 43 ЕМД №25UA807200000553U5 від 20.01.2025 позивачем зазначено основний метод визначення митної вартості за ціною угоди, який передбачено ст. ст. 57, 58 МКУ. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
На підтвердження митної вартості товару позивач надав до митниці наступні документи: декларацію митної вартості; пакувальний лист бн до інвойсу; інвойс № ZS-АASR005 від 25.10.2024; коносамент UTRUST24101507 від 29.10.2024; залізнична накладна № 31513451 від 08.01.2025; сертифікат про походження товару; банківський платіжний документ № 001454126 від 31.10.2024; рахунок експедитора № LS-4614877 від 08.01.2025; довідка експедитора № 450596 від 08.01.2025; контракт з виробником № SН10062023 лід 10.06.2023; договір про транспортно-експедиторське обслуговування № АТ-23-0205 від 15.11.2023; додаткова угода № 1 від 03.01.2024 до договору про транспортно-експедиторське обслуговування № АТ-23-0205 від 15.11.2023; заявка від 28.10.2024 до договору про транспортне - експедиторське обслуговування.
Перелік наданих до митної декларації документів вказаний у картонці відмови № UA807200/2025/000034 та у гр, 44 митної декларації.
Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем одночасно із митною декларацією контролюючому органу подано усі необхідні документи, перелік яких визначений частиною другою статті 53 Митного кодексу України, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору. Під час розгляду справи суд не виявив розбіжностей у наданих документах.
Проте, за результатами проведеного контролю митної вартості товару відповідачем прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UА807000/2025/000021/2 від 23.01.2025, відповідно до якого митна вартість товару визначена митницею за другорядним резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС
Підставою для прийняття рішення №UА807000/2025/000021/2 від 23.01.2025 про коригування митної вартості товару слугувало:
1. наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству;
2. в СМГС - №31513451 зазначено відправник Гливеця, але відповідно до коносаменту №UTRUST24101507 вантаж прибув до Gdansk, тобто відсутні складові митної вартості на маршруті Gdansk- Гливиця;
3. в рахунку на перевезення №LS-4614877 від 08.01.2025 відсутнє посилання на географічні пункти між якими було здійснено переміщення ватажу це свідчить про суттєві розбіжності, які впливають па правильність визначення митної вартості, оскільки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей стосовно ціпи, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, або містять суттєві розбіжності;
4. відсутні умови поставки в рахунку №ZS-ASR005 від 25.10.2024 не дає можливість прорахувати всі складові митної вартості;
5. відсутні каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
6. відсутня експортна декларація, яка обумовлена п. 2.3 Контракту (митна декларація країни відправлення, в якої міститься інформація щодо, контрагентів, вагові характеристики, умови поставки товару, товаросупровідні документи, а також саме головне вартість товару. Всі ці значення впливають на як на підтвердження митної вартості товару, а також її спростування;
7. відсутня проформа-інвойс;
8. відсутні банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг, що суперечить вимогам Наказу МФУ від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» за умовам договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 15.11.2023 АТ-23-0205;
9. вартість морського фрахту, суперечить інформації, зазначеної в листі ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 16.01.2024 №81;
а також в зв'язку з неможливістю надати декларантом всі витребувані додаткові документи, передбачені п.3 ст.53 МКУ.
У рішенні також зазначено, що з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості раніше визнаних (визначених) товарів, оформлених митними органами становить: товар 1) 6,68$/кг, товар 2) 7,59$/кг. Враховуючи вищезазначене, митну вартість даних товарів скориговано до цього рівня.
Джерелом інформації для даного рішення по товарам є наявна у митного органу цінова інформація щодо раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях: тов. 1) МД №24UA100120222904U1 від 09.12.2024, (UA100120/2024/222904) (тов.15, країна походження товару Китай, умови поставки FCA, метод ДМВ-1); тов. 2) МД №24UA100120222935U4 від 09.12.2024 (UA100120/2024/222935) (тов.15, країна походження товару Китай, умови поставки FCA, метод ДМВ-1).
Перевіряючи правомірність спірного рішення про коригування митної вартості товарів, колегія суддів зазначає наступне.
Щодо доводів відповідача про наявність рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству, судом встановлено, що основною підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначеного в митній декларації, поданій позивачем, став аналіз цінової інформації, яка міститься в базах АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України.
Колегія суддів зазначає, що спрацювання ризиків є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена в постанові від 19.02.2019 року по справі № 805/2713/16-а.
У постанові від 04.11.2021 у справі № 120/2634/19-а Верховний Суд навів ряд причин, з яких показники автоматизованої інформаційної системи не є безумовним джерелом інформації для визначення митної вартості товару, оскільки в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Відтак зазначені доводи представника відповідача не можуть вважатися судом доведеними та обґрунтованими.
Щодо таких підстав для винесення рішення, як: в СМГС №31513451 зазначено відправник Гливеця, але відповідно до коносаменту №UTRUST24101507 вантаж прибув до Gdansk, тобто відсутні складові митної вартості на маршруті Gdansk- Гливиця та відсутні банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно експедиційних послуг, що суперечить вимогам Наказу МФУ від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» та умовам договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 15.11.2023 АТ-23-0205, колегія суддів зазначає наступне.
Для підтвердження витрат на транспортування товару декларантом відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Згідно із наказом МФУ від 24 травня 2012 року №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» до зазначених документів можуть належати:
- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Верховний Суд в постановах від 31.05.2019 року по справі №804/16553/14 та від 15.10.2024 по справі № 520/6058/24 зазначив, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Так колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції, що зазначені довідки про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів, враховуючи, що Правилами №599 наведено приблизний перелік документів, які можуть підтвердити витрати на транспортування. При цьому, положеннями Митного кодексу України не визначено конкретного переліку документів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів.
Отже, довідка про транспортні витрати, надана експедитором, є допустимим доказом на підтвердження транспортних витрат.
Організація перевезення вантажу була здійснена експедитором ТОВ «Ламан Шипінг». На підтвердження транспортних витрат до кордону з Україною, які включаються у митну вартість товару, декларантом до митниці надано договір про транспортно - експедиторське обслуговування № АТ-23-0205 від 15.11.2023, додаткову угоду № 1 від 03.01.2024 до нього, довідку експедитора про транспортні витрати № 450596 від 08.01.2025 та рахунок експедитора № LS-4614877 від 08.01.2025.
Також, до митниці разом с заявою № 05/02-1 від 05.02.2025 про перегляд рішення про коригування митної вартості товарів додатково було надіслано акт № ЛШ00-000756 надання послуг експедитором від 22.01.2025, платіжну інструкцію № 14509 від 27.01.2025 про оплату послуг експедитора, довідку експедитора № 2 від 03.02.2025, транзитну митну декларацію Т1.
Крім того, позивач зазначає, що експедитор допустив описку у довідці № 2 від 03.02.2025, а саме помилково вказав митний пункт пропуску - замість п/п Мостиська-Пшемисль, вказав м/п Ягодин, до митниці 11.02.2025 надіслано доповнення до заяви № 05/02-1 від 05.02.2025 разом з довідкою експедитора № 10/02 від 10.02.2025.
Платіжну інструкцію № 14509 від 27.01.2025 про оплату послуг експедитора надано до митниці після митного оформлення товару у зв'язку з тим, що умовами додаткової угоди № 1 від 03.01.2024 до договору № АТ-23-0205 від 15.11.2023 передбачено, що оплата здійснюється після доставки вантажу на склад ТОВ «Авто Тренд» (п. 4.1.3). На момент митного оформлення товар не було доставлено на склад позивача, відповідно послуги експедитора не були оплачені.
Отже, відсутність банківських/платіжних документів, що підтверджують оплату транспортно-експедиційних послуг, не суперечить вимогам Наказу МФУ від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» та умовам договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 15.11.2023 АТ-23-0205. Крім того, їх було надіслано до митниці після митного оформлення товару разом с заявою № 05/02-1 від 05.02.2025.
Щодо зауваження митниці про відсутність складової митної вартості на маршруті м.Гданськ- м.Гливіце, у зв'язку з тим, що в залізничній накладній №31513451 зазначено відправник м. Гливіце, але відповідно до коносаменту №UTRUST24101507 вантаж прибув до м.Гданськ, апеляційний суд зазначає наступне.
Перевезення вантажу здійснювалось з Китаю до м. Гданськ, Польща морським транспортом. В порту м. Гданськ вантаж було завантажено на залізничний транспорт та оформлено транзитну митну декларацію Т1, яку надіслано до митниці разом із заявою про перегляд оскаржуваного рішення. Т1- це документ, який є митною гарантією і застосовується для товарів, що перетинають територію Євросоюзу транзитом.
Далі вантаж їхав територією Польщі залізничним транспортом з м. Гданськ до м. Гливіце.
В Європі поширена так звана європейська колія, у якої відстань між внутрішніми краями рейок становить 1435 мм. В Україні колії мають ширину 1520 мм і рухомий склад для них використовується інший.
Також позивач зазначає, що у зв'язку з тим, що колії в Європі вужчі ніж в Україні вантаж було перевантажено у м. Гливіце для подальшого транспортування в Україну та оформлено залізничну накладну №31513451, яку і надано до митниці при митному оформлені товару.
З цієї причини у залізничній накладній №31513451 зазначено місце відправки м. Гливіце, а не м. Гданськ, куди відповідно до коносаменту №UTRUST24101507 прибув вантаж. Роз'яснення з цього питання було надано експедитором у довідці № 10/02 від 10.02.2025.
Також, у довідках експедитора № 450596 від 08.01.2025 та №10/02 від 10.02.2025, наданих до митниці, зазначена загальна вартість міжнародного залізничного перевезення вантажу за межами державного кордону України за маршрутом м. Гданськ - п/п Мостиська-Пшемисль склала 38916.00грн. Тобто, в цю вартість включено, в тому числі, і вартість перевезення з м. Гданськ до м. Глиціве і з м. Гливіце до пункту пропуску Мостиська-Пшемисль.
Отже, твердження митниці про відсутність складової митної вартості на маршруті м.Гданськ - м. Гливіце спростовується наданими до відповідача документами.
Щодо висновків відповідача про відсутність в рахунку на перевезення № LS-46148775 від 07.01.2025 посилання на географічні пункти між якими було здійснено переміщення вантажу колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що посилання на географічні пункти є у довідці експедитора № 450596 від 08.01.2025, яку надано до митниці при митному оформлені товару. Крім того, їх повторно було вказано експедитором у довідці, надісланій в рамках ст. 55 Митного кодексу України. Також географічні пункти вказані в товаросупровідних документах до вантажу - коносаменті та залізничній накладній.
Водночас суд зазначає, що діюче законодавство України не містить норм про необхідність вказання географічних пунктів між якими було здійснено переміщення вантажу саме у рахунку на оплату послуг експедитора, тому зазначення їх у довідці експедитора не суперечить чинному законодавству та не впливає на числовий показник митної вартості товару.
Щодо висновків відповідача про відсутність умов поставки в рахунку №ZS-АSR005 від 25.10.2024, колегія суддів зазначає, що у міжнародній комерційній практиці інвойс (рахунок-фактура) це документ, що надається продавцем покупцеві та містить перелік товарів, їх кількість і ціну, за якою вони поставлені покупцеві, формальні особливості товару (вага та інші) і відомості про відправника та одержувача. Отже, фактично інвойс є розрахунково-платіжним документом, що передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за товари, що поставляються (або вже фактично поставлені) чи послуги, що надаються (або фактично надані).
Слід зазначити, що затвердженої форми інвойсу та вимог щодо його заповнення законодавством України не передбачено, як і не передбачено вимоги щодо необхідності зазначення умов поставки в інвойсі.
Так, судом установлено, що умови поставки узгоджені сторонами та вказані в 1.1 контракту № SH10062023 від 10.06.2023, який надано до митного органу при митному оформлені товарів. Товар постачається на умовах FOB Китай, Нінгбо.
Отже, посилання митного органу на відсутність умов поставки в інвойсі, як на підставу коригування митної вартості товарів, є неправомірним.
Щодо доводів митного органу про те, що декларантом не надано каталогів, специфікації, загальних прейскурантів (прайс-листів) виробника товару, колегія суддів зазначає, що складання специфікації не передбачено умовами контракту з продавцем.
Крім того, колегія суддів зазначає, що положеннями ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України визначено перелік обов'язкових документів, які підтверджують митну вартість товарів, серед яких відсутні такі документи як каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.
Згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.
Тобто, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, на які посилається відповідач, не входять до переліку обов'язкових документів, які має надати декларант до митного органу, визначеного ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, в тому числі і тому, що ці документи відсутні у розпорядженні декларанта і тільки від доброї волі продавця залежить їх отримання.
Як зазначає позивач, продавець не надіслав позивачу таких документів, тому надати їх до митниці підприємство не мало можливості.
Стосовно доводів відповідача про відсутність експортної декларації, передбаченої п.2.3 Контракту, суд зазначає, що позивачем разом із заявою від 05.02.2025 №05/02-1 до митного органу було надано експортну митну декларацію №310120240515506262 разом із перекладом. Вказана декларація із перекладом також містяться у матеріалах справи.
Щодо відсутності проформи-інвойсу, суд зазначає, що оплату було здійснено на підставі комерційного інвойсу ZS-ASR005 від 25.10.2024, про що також свідчить призначення платежу у платіжному документі №001454126 від 31.10.2024, який було надано до митного органу.
Відповідні роз'яснення з цього приводу також були надані позивачем до митного органу у заяві № 05/02-1 від 05.02.2025, яка міститься у матеріалах справи.
Отже, суд не приймає до уваги вказані доводи відповідача.
Щодо доводів відповідача у спірному рішенні, що вартість морського фрахту суперечить інформації, зазначеної в листі ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 16.01.2024 №81, суд зазначає, що митний орган при винесенні рішення має керуватися чинним законодавством України. Листи Державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза» не є нормативно-правовими актами та не можуть застосовуватися як підстава для коригування митної вартості товарів та не містять жодного правового обов'язку для суб'єктів господарювання або митниці. Отже, посилання відповідача у рішенні про коригування митної вартості на листи ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 16.01.2024 № 81, як на підставу для коригування митної вартості, є необґрунтованим.
Щодо доводів митного органу про не надання декларантом (відсутність у розпорядженні митного органу) інформації щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані та відсутності даних щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України, суд апеляційної інстанції зауважує наступне.
Так, частиною 2 статті 62 МК України визначено, що у разі якщо оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортні товари продаються (відчужуються) на митній території України у незмінному стані, для визначення митної вартості товарів за цим методом за основу береться ціна одиниці товару, за якою оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортовані товари продаються на території України у найбільших загальних кількостях покупцю, який не є пов'язаною з продавцем особою, одночасно або у час, наближений до дати ввезення оцінюваних товарів, за умови вирахування, якщо вони можуть бути виділені, таких компонентів: витрат на виплату комісійних, що звичайно сплачуються або підлягають сплаті, чи звичайних торговельних надбавок, які робляться для одержання прибутку та покриття загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України товарів того ж класу та виду. Товарами одного класу та виду є товари, які підпадають під групу або спектр товарів, що виробляються конкретною галуззю чи сектором промисловості та включають ідентичні або подібні (аналогічні) товари. Термін "товари того ж класу або виду" включає товари, імпортовані з тієї ж країни, що й оцінювані товари, а також товари, імпортовані з інших країн.
Сума прибутку та загальних витрат, до яких належать прямі та непрямі витрати, пов'язані із збутом зазначених товарів, повинна братися в цілому. Числове значення витрат для цілей вирахування цієї суми визначається на основі інформації, поданої декларантом або уповноваженою ним особою, якщо тільки ця інформація не є несумісною з даними, одержаними при продажу в Україні ввезених (імпортованих) товарів того ж класу або виду. У разі якщо інформація, надана декларантом або уповноваженою ним особою, є несумісною з такими даними, сума для обчислення прибутку та загальних витрат може ґрунтуватися на іншій відповідній інформації, а не тій, що надана декларантом або уповноваженою ним особою.
При визначенні комісійних або звичайних прибутків та загальних витрат віднесення товарів до "товарів того ж класу або виду" повинно здійснюватися у кожному конкретному випадку з посиланням на відповідні обставини.
Разом з цим, зі змісту спірного рішення вбачається, що відповідачем вибірково процитовано положення статті 64 МК України, які стосуються методу визначення митної вартості за другорядним (резервним) методом, при цьому не наведено жодних посилань на інформацію щодо товарів того ж класу або виду, яка б спростовувала числові значення вартості товарів, зазначені у митній декларації.
Слід зауважити, що інформація щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані, та дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України не є документом, що підтверджує митну вартість товару та який повинен надаватися позивачем відповідно до положень статті 53 МК України, а відсутність такої інформації у розпорядженні митного органу не може бути належною підставою для коригування митної вартості.
Суд також звертає увагу на те, що відповідач в оскаржуваному рішенні зазначив, що джерелом інформації для даного рішення по товарам є наявна у митного органу цінова інформація щодо раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях: тов. 1) МД №24UA100120222904U1 від 09.12.2024, (UA100120/2024/222904) (тов.15, країна походження товару Китай, умови поставки FCA, метод ДМВ-1); тов. 2) МД №24UA100120222935U4 від 09.12.2024 (UA100120/2024/222935) (тов.15, країна походження товару Китай, умови поставки FCA, метод ДМВ-1).
У постановах Верховного Суду від 17.01.2022 у справі №520/2000/19, від 09.11.2022 у справі № 520/10381/2020, від 07.12.2023 у справі № 380/23618/21 викладено правові висновки, які передбачають, що при застосуванні резервного методу крім номера та дати митної декларації має бути зазначена докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Позиція Верховного Суду України при вирішенні спорів про коригування митної вартості товарів полягає у наступному: «посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні про коригування допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Проте, текст оскарженого рішення про коригування митної вартості не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. Відповідачем зазначено лише номер та дату митних декларацій, які стали джерелом інформації для коригування митної вартості та не зазначено докладної інформації, та джерел, які використовувалися контролюючим органом, при її визначенні, а саме ним не було зазначено митна вартість якого товару бралася за основу, торгова марка, фактурна вартість, країна експорту цього товару, час експорту в Україну, виробник, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.».
Колегія суддів звертає увагу на те, що у спірному рішенні відповідач обмежився лише посиланням на номери та дати митних декларацій, які були взяті за основу для коригування митної вартості оцінюваних товарів, умови поставки та країну походження товару, не навівши при цьому жодних пояснень зроблених коригувань, зокрема, не зазначивши обсяги партії товару, митна вартість якого товару (назва, характеристики) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, країну експорту цього товару в Україну, виробника, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.
При цьому, умовами поставки в межах даної справи є FOB (перевезення морським транспортом), водночас умовами поставки за митними деклараціями, які стали джерелом інформації при прийнятті оскаржуваного рішення, є - FCA (перевезення автомобільним транспортом).
Щодо ненадання декларантом усіх витребуваних додаткових документів, передбачених частиною 3 ст. 53 МКУ, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
У той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
У спірному випадку суд не вбачає ознак недостовірності задекларованої вартості.
Судом встановлено, що декларантом надано до контролюючого органу усі необхідні документи на підтвердження митної вартості товару, а відповідачем, у свою чергу, не наведено обґрунтованих підстав для витребування у позивача додаткових документів та подальшого прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду (постанова від 02.07.2020 у справі №803/916/17) контроль правильності обчислення декларантом митної вартості здійснюють митні органи у визначений законом спосіб у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей "Декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ніш митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість. За таких обставин, Суд вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами та доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена".
Крім того, колегія суддів зазначає, що неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 Митного кодексу України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Така позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17.
Отже, митним органом не доведено наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, оскільки усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано, що, своєю чергою, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого підприємством товару.
В свою чергу, колегією суддів встановлено та не спростовано відповідачем, що позивачем були подані всі наявні документи, які давали змогу митному органу достовірно та обґрунтовано визначити митну вартість товарів, а також про те, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Судом апеляційної інстанції з'ясовано, що ціна, вказана платником в митній декларації, об'єктивно підтверджується контрактом і наданим повним пакетом документів, передбачених статтею 53 Митного Кодексу України, та підлягає обчисленню.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні числові дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої, п'ятої статті 58 Митного кодексу України.
Ураховуючи встановлені судом обставини та наведені норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про надання позивачем Митниці належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Відповідачем не визначено встановлених під час митного оформлення розбіжностей в наданих позивачем документах на підтвердження митної вартості товару.
Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.
Відповідно, застосування митним органом резервного методу визначення митної вартості, а також розрахунок скоригованої митної вартості є необґрунтованим.
Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із врахуванням вищевикладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення митного органу необґрунтоване, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та не узгоджуються із правовим регулюванням спірних правовідносин, позицію щодо чого неодноразово висловлював Верховний Суд, зокрема й у постановах, згаданих вище.
Фактично доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, відповідачами не зазначено. Відповідачем наводяться доводи, аналогічні тим, які містяться у відзиві на позовну заву та були предметом розгляду судом першої інстанції інстанцій та спростовані ним.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах зазначених вище в даній постанові.
Зважаючи на вказані судові рішення Верховного Суду, суд апеляційної інстанції не виключає можливості того, що після прийняття судом рішення у цій справі, остання правова позиція Верховного Суду буде незмінною.
Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 по справі № 520/3664/25 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.
Щодо заявлених представником позивача витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 3000, 00 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ОСОБА_1 укладено Договір про надання правничої (правової) допомоги від 04.01.2024 № 04/01-24С.
Відповідно до п. 3.3 Договору про надання правничої (правової) допомоги від 04.01.2024 № 04/01-24С підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу - 3000, 00 грн.
На підтвердження витрат з оплати правової допомоги, понесених ним при розгляді справи у суді апеляційної інстанції, подано копії наступних документів:
- Акт прийому-передачі виконаних послуг від 18.06.2025 до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 04.01.2024 № 04/01-24С;
- платіжна інструкція від 17.06.2025 №15263;
- Довіреність від 10.05.2023;
- свідоцтво про право заняття адвокатською діяльність Серія ПТ №3363 від 18.03.2020.
Відповідно до акту прийому-передачі виконаних послуг від 06.06.2025 виконавцем надані клієнту наступні послуги: підготовка та подання до Другого апеляційного адміністративного суду відзиву на апеляційну скаргу по справі №520/3664/25 - 3000, 00грн.
Всього: 3000 грн.
Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто законодавець визначив, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами та при наявності зазначеного положення суд розглядає питання співмірності витрат.
Відповідач не скористався можливістю згідно ст. 134 КАС України довести неспівмірність заявлених вимог.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п.269).
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить, зокрема, із того, що ця справа відноситься до справ незначної складності. Ця справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми, не стосується встановлення значного обсягу фактичних обставин справи, що потребувало б подання великої кількості письмових доказів та вжиття дій щодо їх збирання.
Тож, стороною позивача подані необхідні документи на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу адвоката.
Таким чином, з урахуванням опису кожної складової наданих послуг, зазначених в акті, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача у сумі 3000,00 грн. У цій частині така сума відповідає встановленим процесуальним законом критеріям, є розумною/співмірною, а витрати реально понесеними.
В зв'язку з тим, що у спірних правовідносинах права позивача порушені прийняттям протиправного рішення Харківської митниці, зважаючи на задоволення адміністративного позову, колегія судів вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Харківської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 по справі № 520/3664/25 - залишити без змін.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Тренд" (ЄДРПОУ 38493680) за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (ЄДРПОУ 44017626) судові витрати щодо витрати на професійну правничу допомогу в сумі - 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.А. Калиновський
Судді А.О. Бегунц В.Б. Русанова