05 серпня 2025 р.Справа № 636/3008/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,
за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 20.05.2025, головуючий суддя І інстанції: Золотоверха О.О., м. Чугуїв Харківської області по справі № 636/3008/25
за позовом ОСОБА_1
до Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2
про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
У квітні 2025 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Чугуївського районного суду Харківської області із позовом до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, у якій позивач просив:
- скасувати постанову №7/3956 по справ про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП від 04.04.2025 стосовно ОСОБА_1 , а провадження у справ закрити.
Рішенням Чугуївського районного суду Харківської області від 20 травня 2025 року у справі № 636/3008/25 залишено без задоволення позов ОСОБА_1 .
Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Чугуївського районного суду Харківської області від 20 травня 2025 року у справі № 636/3008/25 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач вказав, що ним не було вчинено ніякого правопорушення, він своєчасно з'являвся за викликами до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також уточнив своєчасно свої облікові дані та вчасно пройшов ВЛК. При цьому, жодних судових повісток позивач не отримував, а тому позивача не було належним чином оповіщено про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Разом з тим, відповідачем не доведено, що в силу приписів примітки до статті 210 КУпАП ним не могли бути отримані необхідні дані про позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими базами/системами/реєстрами.
Відповідачем на апеляційну скаргу надано відзив, в якому він просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно копії паспорта на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.16-17), останній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується копію посвідчення серії НОМЕР_1 від 20.09.2018 (а.с.18).
Згідно копії довідки від 02.12.2022 №6340-7001650198 про взяття на облік ВПО (а.с.19) ОСОБА_1 взятий на облік за адресою: АДРЕСА_2 .
Надано до суду і копію військового квитка серії НОМЕР_2 , виданого 24.10.2016 (а.с.20), з якого вбачається що 08.10.2024 медичною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 визнаний придатним до військової служби за гр.І, 30.01.2020 медичною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 визнаний придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ за гр.ІІ.
Згідно копії довідки №Е203719/03/2025/0003 від 19.03.2025 (а.с.31) ОСОБА_1 перебуває на обліку як безробітний в Чугуївській філії Харківського ОЦЗ з 25.10.2024.
Згідно копії довідки №1663 ВЛК (наявний кутовий штамп ІНФОРМАЦІЯ_3 з датою 08.10.2024 №8/11627) ОСОБА_1 пройшов медичний огляд 30.01.2025, діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Дисциркуляторна токсична енцефалопатія II ст. зі стійким цефалгічним, вестибуло - атактичним, астенічним синдромами. Змішаний тривожно і депресивний розлад, стійкий, виражений. Остеартроз лівого плечового та ліктьового суглобів І-ІІ ст., больовий синдром, комбінована післятравматична контрактура V пальця правої кисті, незначне порушення функцій. На підставі статті 41Б., 17Б., 61В. графи II Розкладу хвороб: Придатний до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
Надано до суду також копію повідомлення від 16.03.2023 про початок досудового розслідування №12022170590000240 від 23.08.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч.1,2 ст. 438 КК України, адресованого слідчим СУ ГУНП в Харківській області потерпілому ОСОБА_1 .
Згідно копії повістки №2873307 від 07.03.2025 (а.с.27) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_2 , викликано на 20.03.2025 о14:00 год. для уточнення даних до ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_3 ). Надано також копію опису вкладення №0610237522748 (а.с.28, на ім'я ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 ), копію конверта №0610237522748 (а.с. 29, на ім'я ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 ), поштове відстеження відправлення №0610237522748 (а.с.30, прийнято поштовим відділенням у м. Київ 11.03.2025, повернення відправнику від 17.03.2025, вручено відправнику 19.03.2025).
25 березня 2025 року (при цьому на кутовому штампі зазначена дата 31.03.2025) головним спеціалістом мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 складено протокол №7/3956 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.21-23), згідно якої останній вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП за наступних обставин: 31.03.2025 по прибуттю ОСОБА_1 до відповідача було перевірено виконання ним правил військового обліку, а саме обов'язку з'явитись за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 у строк та місце, зазначені у повістці. В ході проведення перевірки встановлено, що 07.03.2025 позивачу на адресу: АДРЕСА_4 , направлено повістку про виклик №2873307 до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 20.03.2025 14:00 год. з метою уточнення даних. Вказана повістка 17.03.2025 повернута без вручення у зв'язку з відсутністю ОСОБА_1 за вказаною адресою. Таким чином ОСОБА_1 , сповіщений належним чином, за викликом не з'явився, чим порушив ч.3 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Обставин, що обтяжують відповідальність не виявлено, обставиною, що пом'якшує відповідальність, є щире розкаяння. Наявні примітки щодо роз'яснення ст. 63 Конституції України, прав та обов'язків, передбачених ст. 268 КУпАП, повідомлення, що розгляд справи відбудеться 04.04.2025 об 11:00 год. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 . Наявна власноручна примітка за підписом ОСОБА_1 «Заяв, зауважень та доповнень до складання протоколу не маю» та підпис про отримання примірника протоколу від 31.03.2025. Ознаки підпису особи, яка склала протоколі відсутні.
04 квітня 2025 року за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 винесено постанову №7/4173 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.24-26), згідно якої останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000.00 грн. за вчинення правопорушення за наступних обставин: 31.03.2025 по прибуттю ОСОБА_1 до відповідача було перевірено виконання ним правил військового обліку, а саме обов'язку з'явитись за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 у строк та місце, зазначені у повістці. В ході проведення перевірки встановлено, що 07.03.2025 позивачу на адресу: АДРЕСА_4 , направлено повістку про виклик №2873307 до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 20.03.2025 14:00 год. з метою уточнення даних. Вказана повістка 17.03.2025 повернута без вручення у зв'язку з відсутністю ОСОБА_1 за вказаною адресою. Таким чином ОСОБА_1 , сповіщений належним чином, за викликом не з'явився, чим порушив ч.3 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На підставі зазначеного начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 направлено звернення до органів НПУ №Е1819176 від 30.03.2025 щодо доставлення особи, яка порушує законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію для складання протоколу про адміністративне правопорушення. Обставин, що обтяжують відповідальність не виявлено, обставиною, що пом'якшує відповідальність, є щире розкаяння. Наявні примітки щодо роз'яснення ст. 63 Конституції України, прав та обов'язків, передбачених ст. 268 КУпАП. Наявні відмітка б/д про отримання копії постанови №7/4173 від 04.04.2025 особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Залишаючи без задоволення позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП встановлено належними, допустимими та достатніми доказами наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, а тому оскаржувана постанова не підлягає скасуванню.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Відповідно до статті 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП України) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі по тексту - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини сьомої та восьмої статті 1 Закону № 2232-XII виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Положення про центри рекрутингу, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України. Діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, центрів рекрутингу координується та спрямовується Міністерством оборони України.
Відповідно до частини восьмої статті 1 Закону № 2232-XII Кабінетом Міністрів України постановою від 23 лютого 2022 року № 154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі по тексту - Положення № 154).
Згідно із пунктом 1 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
В силу пункту 3 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки очолюють керівники, які організовують діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя підпорядковуються оперативному командуванню, в зоні відповідальності якого вони перебувають згідно з військово-адміністративним поділом території України.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки як структурні підрозділи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя підпорядковуються відповідному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя, на території відповідальності якого вони перебувають згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.
За змістом пункту 7 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Положення про районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджуються керівниками відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки має печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.
Відповідно до пункту 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, розглядають справи (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення відповідно та з дотриманням Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно із пунктом 12 Положення № 154 керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки представляє інтереси Збройних Сил у відносинах з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, іншими державними органами, підприємствами та громадянами на відповідній території.
ІНФОРМАЦІЯ_5 має право, зокрема, розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 Кодексу України, і накладати адміністративні стягнення.
З наведеного слідує, що від імені ТЦК та СП розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення має право керівник відповідного ТЦК та СП, в межах покладених на нього повноважень.
При цьому, належним відповідачем у справах, які розглядаються судом у визначеному КАС України порядку, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебувала з таким органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
З матеріалів справи вбачається, що в якості відповідача у справі позивачем визначено начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , як фізичну особу, який, в свою чергу, перебуває у трудових відносинах із ІНФОРМАЦІЯ_3 та не є органом державної влади (суб'єктом владних повноважень).
З цього приводу слід зазначити, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення працівники відповідного органу діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені та в інтересах центрального органу виконавчої влади, а саме територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до частини третьої статті 43 КАС України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).
Колегія суддів зазначає, що оскільки начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 відповідно до статті 43 КАС України не є юридичною особою, а особою, яка перебуває з ІНФОРМАЦІЯ_3 у трудових відносинах та від його імені та в інтересах здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення, останній не має адміністративної процесуальної правосуб'єктності, а тому не може самостійно виступати відповідачем по справі.
Натомість, належним відповідачем, рішення якого оскаржує позивач, у даній справі має бути ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто, відповідний суб'єкт владних повноважень від імені якого винесена постанова про накладення адміністративного стягнення, проте, останній не був визначений позивачем, як відповідач у цій адміністративній справі, та не залучений судом першої інстанції в якості співвідповідача.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем заявлено позов до неналежного відповідача.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини першої статті 48 КАС України суд першої інстанції, встановивши, що з позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, може за згодою позивача та особи, якій належить право вимоги, допустити заміну первинного позивача належним позивачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
Частиною третьою статті 48 КАС України передбачено, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні адміністративного позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави (частина четверта статті 48 КАС України).
Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов'язком суду першої інстанції є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.
Колегія суддів зауважує, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач вказує відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.
Так, суд першої інстанції, на виконання вимог статті 48 КАС України, зобов'язаний вжити відповідних заходів та запропонувати сторонам подати відповідне клопотання про заміну неналежного відповідача на належного, або залучення співвідповідача, проте цього не зробив, чим фактично унеможливив позивачу реалізувати своє конституційне право на судовий захист.
Особа, яка залучається до участі у справі у процесуальному статусі відповідача має процесуальні права та процесуальні обов'язки, визначені КАС України.
За правилами частини сьомої статті 48 КАС України заміна відповідача допускається лише до ухвалення рішення судом першої інстанції, а суд апеляційної інстанції позбавлений процесуального права здійснювати заміну неналежної сторони по справі або залучати до участі у справі другого відповідача.
Зокрема, залучення такої особи на стадії апеляційного розгляду справи позбавило би залученого відповідача можливості користуватися своїми процесуальними правами, гарантованими КАС України в суді першої інстанції, що є порушенням принципу рівності сторін.
Така правова позиція щодо застосування норм процесуального права, зокрема, була висловлена Верховним Судом у постанові від 09.07.2020 у справі № 2040/5355/18.
Крім того, колегія суддів зауважує, що позовні вимоги заявляє позивач, водночас адміністративний суд може, якщо вважатиме за потрібне, застосувати інший, аніж той, який зазначив позивач, спосіб захисту його прав та інтересів, який не суперечитиме закону і забезпечуватиме їхній ефективний захист. Вибір/застосування способу захисту порушених прав та інтересів детермінується через призму суті порушеного (суб'єктивного) права в рамках правовідносин, з яких виник спір.
Тож результативним обраний спосіб захисту порушеного права (у контексті цього спору) буде тоді, коли існуватиме взаємозв'язок між порушенням (суб'єктивного права особи) та (дозволеним, прийнятним) способом його захисту, водночас останній сприятиме вичерпному його поновленню. Однією з умов для досягнення такого результату є визначення належного відповідача/відповідачів за позовом, адже від цього значною мірою теж залежить ефективність захисту порушеного права (втілена у процедурі виконання судового рішення).
Колегія суддів зауважує, що у суду апеляційної інстанції відсутні повноваження на здійснення дій щодо заміни відповідача на належного або залучення в якості співвідповідача на стадії апеляційного перегляду справи, що унеможливлює дослідження таких обставин під час апеляційного перегляду справи, у зв'язку із чим, відсутні підстави для задоволення позовних вимог, звернених до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з частиною першою статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на вищевикладене та те, що судом при прийнятті оскаржуваного рішення не з'ясовано належність відповідача та не запропоновано сторонам здійснити заміну неналежного відповідача на належного, або залучити співвідповідача, що в свою чергу, взагалі унеможливило позивачу захистити свої права у судовому порядку, рішення Чугуївського районного суду Харківської області від 20 травня 2025 року у справі №636/3008/25 слід скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Одночасно колегія суддів роз'яснює позивачу його право повторно звернутися з адміністративним позовом до належного відповідача.
При цьому, слід звернути увагу апелянта на те, що порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що полягало у не вирішенні питання заміни неналежного відповідача або залучення другого відповідача, яке призвело до відмови у задоволенні позову саме з вищенаведених підстав та мотивів, не свідчить про відсутність порушеного права позивача у спірних відносинах або про пропуск позивачем строку звернення до суду у разі звернення з адміністративним позовом до належного відповідача.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 20.05.2025 по справі № 636/3008/25 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити .
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій