05 серпня 2025 р.Справа № 953/633/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. ,
за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 23.04.2025, головуючий суддя І інстанції: Шаренко С.Л., вул. Блюхера, 7б, м. Харків, Харківська, 61168, повний текст складено 23.04.25 року по справі № 953/633/25
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції , Командира взводу управління патрульної у м. Києві Департаменту патрульної поліції Крадожона Дмитра Миколайовича
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі,
23.01.2025 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати постанову командира взводу управління патрульної поліції у місті Києві Крадожона Д.М. серії ЕНА №03840229 від 12.01.2025, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 гр. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення просить закрити.
В обґрунтування позову зазначає, що згідно постанови командира взводу управління патрульної поліції у місті Києві Крадожон Д.М. серії ЕНА №03840229 від 12.01.2025, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 гр. за ч. 1 ст. 122 КУпАП за те, що він керуючи транспортним засобом не виконав вимогу дорожнього знаку 3.21 «в'їзд заборонено» та здійснив рух в зоні дії даного знаку, чим порушив вимоги ПДР України.
Проте, з даною постановою позивач не погоджується, вважає, що вона винесена з порушенням вимог чинного законодавства та не може бути визнана законною. Зазначає, що з постановою та матеріалами вчинення адміністративного правопорушення його ніхто не ознайомив, права йому не роз'яснено, в наданні копії протоколу відмовлено. Про накладення на нього грошового стягнення та реквізити постанови йому стало відомо із застосунку «Дія». З метою отримання інформації щодо зазначеного вище факту та вирішення питання про подальше оскарження зазначеного рішення працівника поліції позивачем направлялись запити до Департаменту патрульної поліції та Управління патрульної поліції у м. Києві, однак всупереч вимогам законодавства, відповідь так і не надано.
Зазначає, що командиром взводу управління патрульної поліції у м. Києві Крадожон Д.М. 12.01.2025 безпідставно зупинено рух транспортного засобу, в якому він знаходився. Водночас про суть правопорушення працівник поліції Калашнікова П.В. не повідомив, докази його вчинення не надав, вимогу про роз'яснення прав працівником поліції проігнорував.
Після ігнорування його слів, працівником поліції поінформовано його про притягнення до адміністративної відповідальності та надано для підпису фіскальний чек незрозумілого для нього змісту, на що ОСОБА_1 відповів, що підпише його після отримання копії постанови та ознайомлення з нею, на що працівник поліції повідомив, що зазначить про відмову ОСОБА_1 від отримання протоколу. На підтвердження викладених в позові обставин надав фотознімки з місця події, на яких не вбачається дорожнього знаку 3.21 «В'їзд заборонено».
У зв'язку з чим, позивач не погоджується із рішенням командира взводу правління патрульної поліції у місті Києві Крадожона Д.М. та вважає себе невинним, а постанову серії ЕНА №03840229 від 12.01.2025 необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 23.04.2025 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, командира взводу управління патрульної у м. Києві Департамент патрульної поліції Крадожон Дмитра Миколайовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що пропозиція підійти до дорожнього знаку не є належним способом ознайомленням з матеріалами адміністративного правопорушення. Розташування дорожнього знаку поряд з місцем зупинки транспортного засобу свідчить про його наявність, а не підтверджує порушення його вимог позивачем, проїзд в зону його дії. На думку позивача, при розгляді судом першої інстанції позовної заяви зазначені вище обставини проігноровано, межі дії дорожнього знаку 3.21 «В'їзд заборонено» не досліджено.
На переконанн позивача, суд першої інстанції, неповно встановивши обставини справи та неналежно дослідивши наявних в матеріалах справи доказ, дійшов передчасного висновку про доведення відповідачем акту вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП.
Відповідач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначає, що 12.01.2025 о 09.07 год. екіпаж автопатруля РУБІН-611 в складі працівників поліції, патрулюючи територію Печерського району м. Києва в місті Києві по вул. Болсуновській помітили транспортний засіб BMW X5. н.з. НОМЕР_1 , водій якого не виконав вимогу дорожнього знаку 3.21 «В'їзд заборонено», здійснив рух в напрямку виїзду (а не в'їзду) із паркінгу. Екіпажем було прийнято рішення про зупинку транспортного засобу. Для чого були ввімкнуті спеціальні світлові сигнали, а саме: червоно-сині проблискові маячки. На що водій спершу не реагував та продовжував рух. Зупинившись лише в зоні виїзду із паркінгу перед зачиненим шлагбаумом. В ході подальшого спілкування працівник поліції Крадожон Д.М. представився, пояснив причину зупинки та повідомив, що відносно позивача буде розглянути справа про адміністративне правопорушення, за порушення ним п. 8.4. «В» ПДР України.
Представник відповідача зазначає, що на відеофайлі «Part 2» зафіксовано факт зупинки транспортного засобу BMW X5 за те, що водій ОСОБА_1 проїхав на заборонений сигнал світлофору, та відповідно розгляд справи відносно водія.
Зі змісту відеозапису та діалогу інспектора з позивачем вбачається, що причиною зупинки транспортного засобу був проїзд на заборонений сигнал світлофору, однак позивач не зупинився, в ході діалогу зазначив, що не зрозумів за ким їде поліція і що не чув повідомлення про зупинку транспортного засобу, на що інспектор відповів, що ним були ввімкнені спеціальні світлові сигнали: червоно -сині проблискові маячки, однак водій не реагував та продовжував рух, зупинившись лише в зоні виїзду з паркінгу перед зачиненим шлагбаумом.
В ході діалогу, інспектор повідомив, що позивачем окрім проїзду на заборонений сигнал світлофору було порушено вимогу дорожнього знаку 3.21 «в'їзд заборонено», за що буде складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Окрім того, в ході діалогу позивачем зазначено, що він не місцевий, тому їздить «як всі», просив надати йому докази вчиненого правопорушення, на що поліцейські пропонували йому пройти подивитися на дорожній знак, який він порушив, однак позивач відмовився.
Відповідачем також долучено до відзиву фото-знімки з місця події, де видно дорожній знак 3.21 «В'їзд заборонено», а також горизонтальну розмітку, яка забороняє поворот ліворуч, де повернув позивач, з яких вбачається, що позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано фотознімки з місця події, які зроблені таким чином, аби не було видно дорожнього знаку, який порушив позивач.
На переконання представника відповідача, зібрані інспектором докази повністю узгоджуються між собою та відтворюють фактичні обставини цієї справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 12 січня 2025 року командир взводу № 2 роти № 3 батальйону № 1 полку №1 УПП у м. Києві ДПП майор поліції Крадожон Д.М. виніс оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3840229 на підставі якої ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та на нього накладений штраф у розмірі 340 гр. (а.с. 20).
Зі змісту постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 3840229 від 12.01.2025 вбачається, що 12.01.2025 близько 09.12 год. за адресою: м. Київ, вул. Болсуновська водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом BMW X5, реєстраційний номер НОМЕР_1 не виконав вимогу дорожнього знаку 3.21 «В'їзд заборонено», та здійснив рух в зоні дії даного знаку, чим порушив п. 8.4 в ПДР України.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач при винесенні постанови відносно позивача діяв у рамках чинного законодавства України та у спосіб, визначений законом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 7 КУпАП гарантовано, що ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (ПДР України). Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з п. 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.
Притягнути до адміністративної відповідальності можна лише ту особу, яка вчинила дії, що підпадають під ознаки адміністративного правопорушення та яка є або може бути суб'єктом адміністративного правопорушення.
Притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Згідно з п. 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично -дорожній мережі.
За змістом статті 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху - частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 122. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Як встановлено, зі змісту оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 3840229 від 12.01.2025, ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, за порушення п. 8.4в Правил дорожнього руху.
Пункт 8.4.в ПДР встановлює, що заборонні дорожні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.
Знак 3.21 «В'їзд заборонено» забороняє в'їзд усіх транспортних засобів.
Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1 статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію" поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Статтею 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.
Позивач посилається на безпідставність вимоги працівника поліції зупинити транспортний засіб, а також на відсутність доказів вчинення адміністративного правопорушення.
Обґрунтовуючи правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відповідач надав відзив на позовну заяву, до якого долучив в якості доказу відеофайл «Part 1», «Part 2» з відеозаписом подій, що відбулися 12.01.2025 року, а також фотознімки з місця події, на яких чітко відображено дорожній знак 3.21 «В'їзд заборонено» а також горизонтальну розмітку, яка забороняє поворот ліворуч.
Колегія суддів дослідивши відеозапис встановила, що ОСОБА_1 дійсно не зупинився на вимогу поліцейського, а продовжував рух, окрім того порушив вимогу дорожнього знаку 3.21 «В'їзд заборонено».
Також, з дослідженого відеозапису вбачається, що на зауваження поліцейського про порушення вимог дорожнього знаку позивач зазначив, що не місцевий, а тому їздить як всі.
Позивач зазначив, що поліцейські не надали доказів порушення ним Правил дорожнього руху, однак поліцейські запропонували позивачу пройти та подивитись на дорожній знак, на що позивач ніяк не відреагував. Зазначене підтверджує обставини, зазначені в постанові серії ЕНА № 3840229 від 12.01.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Отже, встановлено та підтверджено матеріалами справи факт порушення позивачем ОСОБА_1 вимог п. 8.4 «В» ПДР України.
Аналізуючи матеріали адміністративного позову та відзиву на адміністративний позов, колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_1 звертаючись до суду з позовом про скасування спірної постанови, у якості доказів долучив до позовної заяви фотознімки з місця події, які зроблені таким чином, щоб не було видно дорожнього знаку 3.21 «В'їзд заборонено», оскільки з долучених до відзиву відповідача фотознімків вбачається, що на місці події встановлений заборонений знак 3.21«В'їзд заборонено», за порушення якого винесено постанову.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що такі дії позивача свідчать про його намагання ввести суд в оману, з метою отримати на свою користь позитивне рішення суду. Отже, відповідач при винесенні постанови відносно позивача діяв у рамках чинного законодавства України та у спосіб, визначений законом.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим у їх задоволенні слід відмовити за необґрунтованістю та безпідставністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення Київського районного суду м. Харкова від 23.04.2025 року по справі № 953/633/25 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 23.04.2025 по справі № 953/633/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя В.А. Калиновський
Судді А.О. Бегунц В.Б. Русанова
Повний текст постанови складено 05.08.2025 року