Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
05 серпня 2025 р. справа № 520/7919/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 20551088) про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просить суд:
- скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №204650024758 від 20.11.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу та до стажу, що дає право на призначення пенсії за п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», період роботи з 02.10.2000 по 31.03.2002, а також до стажу, що дає право на призначення пенсії за п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди роботи з 01.03.2009 по 30.09.2012, з 01.11.2012 по 30.06.2013, з 01.09.2013 по 31.03.2014, з 01.11.2014 по 23.08.2017;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 22.09.2024 та провести відповідні виплати.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене провадження в адміністративній справі згідно з положеннями п. 3 та п. 10 ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 257 КАС України, якими унормовано що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення відповідача №204650024758 від 20.11.2024 є протиправним і таким, що не відповідає чинному законодавству, з огляду на те, що на підставі записів трудової книжки позивача вбачається, що він працював у період з 02.10.2000 по 23.08.2017 на посаді помічника командира 4 взводу в Другому воєнізованому гірничорятувальному загоні. Вказана посада відноситься до Списку №1 і дає право на пільгову пенсію. У спірний період позивач періодично працював за сумісництвом лікарем ортопедом-травматологом на 0,5 ставки в травматологічному відділенні в Лисичанській комунальній лікувально-профілактичній установі «Центральна міська лікарня імені Титова» з 02.03.2009 по 04.06.2013, а також з 06.11.2014 з 31.08.2017 за сумісництвом лікарем-хірургом екстреної хірургічної допомоги на 0,5 ставки хірургічного відділення в Лисичанській комунальній лікувально-профілактичній установі «Центральна міська лікарня імені Титова» (01.08.2016 переведений на посаду лікаря-ортопеда-травматолога за сумісництвом відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги). Через сумісництво орган Пенсійного фонду не зарахував весь період роботи позивача з 01.10.2000 по 23.08.2017 до пільгового стажу за Списком №1, а саме з 01.03.2009 по 30.09.2012, з 01.11.2012 по 30.06.2013, з 01.09.2013 по 31.03.2014, з 01.11.2014 по 23.08.2017, а зарахував лише окремі періоди: з 01.04.2002 по 28.02.2009, з 01.10.2012 по 31.10.2012, з 01.07.2013 по 31.08.2013, з 01.04.2014 по 31.10.2014, що склало 7 років 9 місяці пільгового стажу, замість необхідних 10 років. Окремо, до страхового та пільгового стажу позивача за Списком №1 не зараховано період роботи позивача з 02.10.2000 по 31.03.2002, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу (довідка Форми ОК-5) відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Проте, оскільки трудова книжка позивача належним чином підтверджує роботу з 02.10.2000 по 31.03.2002, останній підлягає зарахуванню до його стажу на основі даних трудової книжки. По-друге, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Таким чином, із 16 років 10 місяців 22 днів пільгового стажу за Списком №1 (період роботи з 01.10.2000 по 23.08.2017) позивачу було зараховано лише 7 років 9 місяців, що є недостатнім для призначення пільгової пенсії. Пенсійним органом не наведено жодної правової норми, яка б виключала право позивача на зарахування періоду його роботи помічником командира 4 взводу до пільгового стажу за Списком №1 з підстав виконання ним іншої роботи у вільний від основної роботи час за сумісництвом. Крім того, позивач зазначає, що відсутність документів про проведення атестації робочого місця позивача, за належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для відмови у зарахуванні пільгового стажу за Списком №1.
Представник відповідача надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, враховуючи наявні у нього документи, оскаржуване рішення про відмову в призначенні пенсії було прийняте відповідно до вимог діючого законодавства. До страхового та пільгового стажу за Списком №1 позивачу не зараховано період роботи з 02.10.2000 по 31.03.2002, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу (довідка Форми ОК-5) відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Відсутність у Реєстрі відомостей за певний період свідчить про не нарахування і виплату в користь позивача доходу у вигляді заробітку за окремі періоди трудової діяльності. Позивач не надав жодних доказів про нараховану заробітну плату (дохід) та сплачені страхові внески. Щодо не зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії за п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періодів роботи з 01.03.2009 по 30.09.2012, з 01.11.2012 по 30.06.2013, з 01.09.2013 по 31.03.2014, з 01.11.2014 по 23.08.2017, відповідач зазначив, що трудова книжка ОСОБА_1 не містить відповідних записів про характер і час виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи тощо, в ній не зазначено про зайнятість повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці. На момент прийняття рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №204650024758 від 20.11.2024, позивачем не було надано до пенсійного органу уточнюючої довідки, яка б підтвердила або спростувала наявність у позивача стажу роботи на пільгових умовах, відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Також, до пільгового стажу за Списком №1 згідно індивідуальних відомостей про, застраховану особу (довідка Форми ОК-5) позивачу не зараховано такі періоди роботи, оскільки заявник працював по сумісництву, в той час як пунктом 1 частини другої статті 114 Закону №1058-ІV передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1.
У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, є необґрунтованими. Доводи відзиву не спростовують викладених у позовній заяві обставин. У свою чергу позовні вимоги ОСОБА_1 є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою від 14.11.2024 про призначення пенсії за віком за Списком №1.
Вказана заява про призначення пенсії та додані до неї документи за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийнято рішення від 20.11.2024 №204650024758, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
У вказаному рішенні пенсійним органом зазначено, що до стажу роботи за Списком №1 зараховано періоди згідно даних, відображених в індивідуальних відомостях про застраховану особу (довідка форми ОК-5) за періоди роботи, в яких підтверджено нарахування заробітної плати і спеціального стажу роботи Другим воєнізованим гірничорятувальним загоном, який знаходиться на тимчасово окупованій території. Періоди, в яких крім вказаного підприємства, заробіток вказують інші підприємства, до уваги не взято, оскільки право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці.
На адвокатський запит представника позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надано лист від 06.03.2025 за №0900-0202-8/12582, в якому роз'яснило прийняте рішення від 20.11.2024 №204650024758.
Так, до страхового та пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №1 не зараховано період роботи з 02.10.2000 по 31.03.2002, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу (довідка Форми ОК-5) відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
До пільгового стажу позивача за Списком №1 згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу (довідка Форми ОК-5) по коду підстави для обліку спецстажу ЗП3014А1 (ЄДРПОУ 00159367) Другий воєнізований гірничорятувальний загін зараховано такі періоди роботи, а саме: з 01.04.2002 по 28.02.2009, з 01.10.2012 по 31.10.2012, з 01.07.2013 по 31.08.2013, з 01.04.2014 по 31.10.2014.
До пільгового стажу за Списком №1 згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу (довідка Форми ОК-5) не зараховано, зокрема, такі періоди роботи, оскільки заявник працював по сумісництву, а саме:
- 01.03.2009 по 30.09.2012 - (ЄДРПОУ 00159367) Другий воєнізований гірничорятувальний загін, (ЄДРПОУ 25370548) Комунальна установа територіальне медичне об'єднання м. Лисичанськ та (ЄДРПОУ 32292929) ПАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія»;
- 01.11.2012 по 30.06.2013 - (ЄДРПОУ 00159367) Другий воєнізований гірничорятувальний загін, (ЄДРПОУ 25370548) Комунальна установа територіальне медичне об'єднання м. Лисичанськ;
- 01.09.2013 по 31.03.2014 - (ЄДРПОУ 00159367) Другий воєнізований гірничорятувальний загін та (ЄДРПОУ 25356637) Комунальне некомерційне підприємство «Кремінська багатопрофільна лікарня Кремінської міської ради»;
- 01.11.2014 по 23.08.2017 - (ЄДРПОУ 00159367) Другий воєнізований гірничорятувальний загін, (ЄДРПОУ 25370548) Комунальна установа територіальне медичне об'єднання м. Лисичанськ.
Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 20.11.2024 №204650024758 протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Згідно з пунктом 2 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону №1058-ІV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до положень пункту 16 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Статтею 114 цього Закону передбачено умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Відповідно до частини 1 статті 114 Закону №1058, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Аналогічна норма закріплена в статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Тобто, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах за списком №1 за статтею 114 Закону №1058-ІV, є належність професії, посади до пільгової, тобто до Списку №1 в даному випадку, та наявність необхідного страхового та пільгового стажу.
Згідно із статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Зазначеній нормі відповідає і пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Як зазначає Верховний Суд у постановах від 25.04.2019 у справі №336/6112/16-а та від 31.10.2019 у справі №688/4170/16-а, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне тільки за відсутності трудової книжки, або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
В даному випадку, позивачем було надано трудову книжку видану на ім'я ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 01.09.1989, з якої вбачається, що 02.10.2000 позивач прийнятий на посаду помічника командира 4 взводу в Другий воєнізований гірничорятувальний загін, підписано контракт.
02.03.2009 позивач прийнятий на посаду лікаря ортопеда-травматолога на 0.5 ставки за сумісництвом в травматологічне відділення в Лисичанську комунальну лікувально-профілактичну установу "Центральна міська лікарня імені Титова".
04.06.2013 позивач звільнений із посади за ст. 43-1 КЗпП України, у зв'язку із прийомом на роботу основного робітника.
06.11.2014 позивач прийнятий на посаду лікаря-хірурга екстреної хірургічної допомоги на 0.5 ставки за сумісництвом хірургічного відділення в Лисичанську комунальну лікувально-профілактичну установу "Центральна міська лікарня імені Титова".
01.08.2016 позивач переведений на посаду лікаря-ортопеда-травматолога за сумісництвом відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги.
23.08.2017 позивач звільнений з посади помічника командира 4 взводу в Другий воєнізований гірничорятувальний загін за згодою сторін, розірвано контракт.
Також, трудова книжка містить відмітки про проведення атестації робочого місця, а саме:
1) запис №14: 03.06.2005 за результатами атестації робочих місць, підтверджено право на пенсію за Списком №1 на підставі наказу №71 від 03.06.2005;
2) запис №15: 03.06.2010 за результатами атестації робочих місць підтверджено право на пенсію за Списком №1 на підставі наказу №122 від 03.06.2010;
3) запис №16: 03.06.20215 за результатами атестації робочих місць підтверджено право на пенсію за Списком №1 на підставі наказу №45 від 03.06.2015.
Отже, в трудовій книжці позивача наявна інформація про те, що у період з 02.10.2000 по 23.08.2017 позивач працював на посаді, яка віднесена до Списку №1, а також наявна інформація про проведення атестації посади за Списком №1.
Під час розгляду справи судом встановлено, що позивачу при призначенні пенсії, не враховано до пільгового стажу роботи окремий період роботи, дані про який наявні в трудовій книжці позивача.
Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 06.03.2025 за №0900-0202-8/12582 до пільгового стажу ОСОБА_1 при призначенні пенсії не зараховано період роботи з 01.03.2009 по 30.09.2012, з 01.11.2012 по 30.06.2013, з 01.09.2013 по 31.03.2014, з 01.11.2014 по 23.08.2017.
Відповідно до пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Щодо можливості визнання пільговим трудового стажу позивача за спірний період за відсутності уточнюючої довідки про характер роботи суд зазначає наступне.
Як було зазначено вище, записи трудової книжки свідчать про те, що в період з 02.10.2000 по 23.08.2017 позивач працював на посаді, стаж роботи на якій зараховується до пільгового (спеціального) стажу за Списком №1.
Судом встановлено, що позивачем на підтвердження пільгового стажу надано довідку форми ОК-5.
Відповідно до довідки форми ОК-5 (індивідуальні відомості про застраховану особу) щодо позивача обліковується спеціальний стаж на підприємстві з кодом ЄДРПОУ: 00159367 з кодами підстави для обліку спецстажу ЗП3014А1, ЗП3055Е2.
Згідно Довіднику кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства містить код підстави, якому належать працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць; чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.
Положеннями статті 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що органами пенсійного фонду здійснюється персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. На кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки. Персональна електронна картка застрахованої особи повинна містити такі відомості, як ознака особливих умов праці, що дають право на пільги в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 20 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону.
Реєстр застрахованих осіб складається з електронних облікових карток застрахованих осіб, до яких включаються відомості про застрахованих осіб, інформація про набуття прав на одержання страхових виплат за всіма видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та інформація про виплати за всіма видами загальнообов'язкового державного соціального страхування і соціальними та іншими виплатами, передбаченими законодавством, та електронного реєстру листків непрацездатності, порядок організації ведення та надання інформації з якого встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд.
Положенням про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління ПФУ від 18.06.2014 №10-1, передбачено, що дооблікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства: про трудовий та страховий стаж, особливі умови праці, які дають право на пільги в пенсійному забезпеченні.
Постановою ПФУ від 18.06.2014 №10-1 також затверджено форму довідки ОК-5.
Довідка ОК-5 це індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Як зазначено вище, позивачем для підтвердження пільгового стажу було надано довідку за формою ОК-5, в якій зазначено підстави обліку за кодом спецстажу.
Таким чином, враховуючи інформацію з трудової книжки, індивідуальні відомості про застраховану особу, суд зазначає, що позивачем подані достатні документи для підтвердження пільгового стажу роботи за Списком №1 саме за період з 01.03.2009 по 30.09.2012, з 01.11.2012 по 30.06.2013, з 01.09.2013 по 31.03.2014, з 01.11.2014 по 23.08.2017.
Подібна позиція щодо визначення пільгового стажу, у тому числі із урахуванням довідки форми ОК-5, висловлена Верховним Судом у справі №227/4273/16-а від 23.09.2021.
Крім того, пунктом 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою Правління ПФУ 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27.12.2005 за №1566/11846, встановлено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Системний аналіз положень Порядку №637 та Порядку №22-1 дає підстави для висновку, що при зверненні особи із заявою про призначення пенсії, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, зокрема, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи. Для підтвердження трудового стажу приймаються відповідні довідки, виписки із наказів та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Приписами підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.
Таким чином, відповідач, у разі наявності розбіжностей у документах, відсутності даних, чи відсутності окремих документів у архівних установах, наділений повноваженнями, для підтвердження стажу роботи особи, звертатися із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання певної інформації, в тому числі, уточнюючих довідок, архівних документів, що містять відомості про періоди роботи, характер праці, встановлений мінімум трудоднів тощо.
Щодо посилання пенсійного органу на роботу позивача у спірний період за сумісництвом, суд зазначає наступне.
Сумісництво - це виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (приватної особи, підприємця) за наймом. У разі сумісництва передбачається укладення двох трудових договорів за основним місцем роботи та сумісництвом.
Робота вважається сумісництвом за таких умов: наявність основної роботи на умовах трудового договору; робота виконується у вільний від основної роботи час.
Питання щодо роботи за сумісництвом працівників державних установ і організацій регулюється постановою Кабінету Міністрів України "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій" від 03.04.1993 №245 та Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженим наказом Мінпраці, Мін'юсту, Мінфіну України від 28.06.1993 №43.
Згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Мінпраці, Мін'юсту, Мінсоцзахисту України від 29.07.1993 №58, на осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за основним місцем роботи. Запис у трудову книжку відомостей про роботу за сумісництвом провадиться на бажання працівника власником або уповноваженим ним органом за місцем основної роботи окремим рядком.
Судом встановлено, що позивач в період з 02.03.2009 по 04.06.2013 ОСОБА_1 працював за сумісництвом на 0,5 ставки лікарем ортопедом-травматологом у травматологічному відділенні в Лисичанській комунальній лікувально-профілактичній установі "Центральна міська лікарня імені Титова"; з 06.11.2014 по 31.08.2017 працював за сумісництвом на 0,5 ставки лікарем-хірургом екстреної хірургічної допомоги хірургічного відділення у Лисичанській комунальній лікувально-профілактичній установі "Центральна міська лікарня імені Титова" (01.08.2016 переведений на посаду лікаря-ортопеда-травматолога за сумісництвом відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги), про що зроблено записи в трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 01.09.1989, а також підтверджується довідкою за формою ОК-5, де містяться відомості про сплату Єдиного соціального внеску за вказані періоди часу.
Відповідно до статті 102-1 КЗпП України сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця - фізичної особи. Працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.
Таким чином, робота за сумісництвом не суперечить чинному трудовому законодавству України та не позбавляє права позивача працювати за основним місцем роботи, якій необхідно враховувати при розрахунку стажу роботи.
Крім того, як уже зазначалось судом, основним документом, що підтверджує стаж роботи є саме трудова книжка. Більше того, суд наголошує, що уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників подаються лише за умови, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників. Тому робота за сумісництвом не спростовує наявний пільговий стаж позивача на займаній посаді помічника командира 4 взводу в Другому воєнізованому гірничорятувальному загоні у спірний період роботи.
Суд зазначає, що трудова книжка ОСОБА_1 не містять жодних записів щодо того, що останній приймався на роботу до Другого воєнізованого гірничорятувального загону з режимом неповного робочого дня, або ж переводився на режим неповного робочого дня, тому твердження відповідача про роботу позивача в спірний період з 01.03.2009 по 30.09.2012, з 01.11.2012 по 30.06.2013, з 01.09.2013 по 31.03.2014, з 01.11.2014 по 23.08.2017 за сумісництвом, що стало підставою для відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах, суд вважає безпідставними та необґрунтованими.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що стаж роботи ОСОБА_1 з 01.03.2009 по 30.09.2012, з 01.11.2012 по 30.06.2013, з 01.09.2013 по 31.03.2014, з 01.11.2014 по 23.08.2017, підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах за Списком №1.
Щодо не зарахування до страхового та пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №1 періоду роботу з 02.10.2000 по 31.03.2002, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу (довідка Форми ОК-5) відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 з 02.10.2000 по 23.08.2017 працював на посаді помічника командира 4 взводу в Другому воєнізованому гірничорятувальному загоні, що відноситься до Списку №1 і дає право на пільгову пенсію.
Відповідно до ст. 1 Закону №1058-ІV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 24 Закону №1058-ІV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом ст. 20 Закону №1058-ІV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ст. 106 Закону №1058-ІV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Отже, обов'язок зі сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.
Суд встановив, що позивач з 02.10.2000 прийнятий на посаду помічника командира 4 взводу в Другому воєнізованому гірничорятувальному загоні. Звільнений з даної посади 23.08.2017.
При цьому суд звертає увагу, що спору щодо належності робіт, на яких працював позивач у спірний період з 02.10.2000 по 31.03.2002, до Списку № 1 немає.
Суд зазначає, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства зі сплати страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.
Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для не зарахування періоду роботу з 02.10.2000 по 31.03.2002 в Другому воєнізованому гірничорятувальному загоні через несплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
За умови підтвердження пільгового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.
До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 01.03.2021 у справі №423/757/17 та у постанові від 31.03.2021 у справі №242/5696/16-а.
З огляду на наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що відповідач діяв протиправно, не врахувавши до страхового та пільгового стажу позивача період роботи з 02.10.2000 по 31.03.2002 на посаду помічника командира 4 взводу в Другому воєнізованому гірничорятувальному загоні.
Отже, період роботи позивача з 02.10.2000 по 31.03.2002 має бути зарахований до його страхового та пільгового стажу.
З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 20.11.2024 №204650024758 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового (загального) та пільгового (спеціального) стажу за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад, і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, згідно пункту першого частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", періоду роботи з 02.10.2000 по 31.03.2002 та до пільгового (спеціального) стажу за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад, і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, згідно пункту першого частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періодів роботи з 01.03.2009 по 30.09.2012, з 01.11.2012 по 30.06.2013, з 01.09.2013 по 31.03.2014, з 01.11.2014 по 23.08.2017 на посаді помічника командира 4 взводу в Другому воєнізованому гірничорятувальному загоні.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 22.09.2024 та провести відповідні виплати, суд зазначає, що обчислення стажу та призначення пенсії є дискреційними повноваженнями пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених законодавцем повноважень.
Суд зазначає, що у даній справі, пенсійним органом не здійснено розрахунок пільгового стажу роботи позивача згідно з записами трудової книжки та не зроблено висновок чи такий є достатнім для призначення пенсії.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України).
У випадку, визначеному п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, суд може зобов'язати відповідача суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання пенсійного органу повторно розглянути заяву позивача від 14.11.2024 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення у встановленому порядку відповідно до вимог законодавства, з урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки.
Суд зазначає, що порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 за №1566/11846 (далі - Порядок).
Відповідно до абз. 13 п. 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно з п. 4.3 Порядку створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до п. 4.10 Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
З матеріалів справи встановлено, що розгляд заяви та прийняття рішення за заявою позивача від 14.11.2024 здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2 Порядку. Проте, з огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивача, що потягло за собою порушення прав позивача, суд вважає наявними підстави покласти обов'язок щодо повторного розгляду заяви про призначення пенсії позивачу на Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, як визначеного суб'єкта призначення.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 19, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 20551088) про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 20.11.2024 №204650024758 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового (загального) та пільгового (спеціального) стажу за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад, і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, згідно пункту першого частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", період роботи з 02.10.2000 по 31.03.2002 та до пільгового (спеціального) стажу за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад, і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, згідно пункту першого частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", періоди роботи з 01.03.2009 по 30.09.2012, з 01.11.2012 по 30.06.2013, з 01.09.2013 по 31.03.2014, з 01.11.2014 по 23.08.2017 на посаді помічника командира 4 взводу в Другому воєнізованому гірничорятувальному загоні.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 14.11.2024 та прийняти рішення у встановленому порядку відповідно до вимог законодавства, з урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 20551088) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Біленський О.О.