Справа № 500/3074/25
05 серпня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Дерех Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (надалі, відповідач), в якому просить ухвалити рішення, яким визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області за № 192550006179 від 16.05.2025 року про відмову ОСОБА_1 у зарахуванні до його страхового стажу періодів роботи ПМК та в колгоспі, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09 травня 2025 року, зарахувавши йому до загального страхового стажу періоди роботи в ПМК-327 із 01.09.1979 по 30.08.1980 та у колгоспі ім. Ілліча, колгоспі ім. Щорса, колгоспі «Галичина», селянській спілці «Галичина», ТОВ «Галичина» (колишнього Гусятинського району Тернопільської області) із 01.07.1983 по 30.01.1999 року.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що у зв'язку із втратою трудової книжки позивач, на підтвердження страхового стажу надав відповідачу архівні довідки зокрема за №1349 від 04.09.2014 року про роботу в ПМК-327 та архівні довідки за вих.№120, 121 від 16.09.2021 року про роботу в колгоспі, проте відповідач їх до уваги не прийняв, через наявність у довідках скорочення ініціалів позивача. При цьому, зазначає, що у своєму рішенні відповідач зазначив лише причину не зарахування стажу, відображеного у довідках за вих.№120, 121 від 16.09.2021 року, про причину не зарахування стажу, відображеного у довідці за №1349 від 04.09.2014, відповідач взагалі нічого не вказав. Неправомірність дій відповідача полягає в тому, що позивач не може нести відповідальності за правильність, повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення внутрішньої документації працедавцями (книг обліку трудового стажу, заробітку) оскільки не був наділений повноваженнями здійснювати контроль за діяльністю працедавців.
Ухвалою суду від 26.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
У встановлений судом строк відзиву на позовну заяву до суду не надходило.
Судом встановлено, що 09.05.2025 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №192550006179 від 16.05.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Зокрема, згідно наданих документів не взято до уваги довідки про факт роботи №121 від 16.09.2021 та №120 від 16.09.2021 так як в довідках про батькові зазначено не повністю, можливо врахувати після одержання акту зустрічної перевірки правильності та достовірності видачі довідок. Стаж заявника розраховано згідно військового квитка та даних СПОВ.
Не погоджуючись з рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Так, частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII Про пенсійне забезпечення (далі - Закон №1788-XII) та від 09.07.2003 року № 1058-IV Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до положень ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону № 1058-IV за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Закону № 1058-IV.
Так, згідно з ст. 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю (ч. 2 ст. 56 Закону № 1788-XII).
Статтею 62 Закону № 1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
На виконання зазначеної норми Закону, постановою Кабінету міністрів України №637 від 12.08.1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній (далі - Порядок).
Пунктом 1 Порядку встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Також згідно із ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. А необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Подібний висновок відображений у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 року у справі № 588/647/17.
Суд звертає увагу на тому, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому їх не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірних періодів роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Як встановлено судом, архівна довідка про заробітну плату №1349 від 04.09.2014, що видана Гусятинським трудовим архівом, містить відомості про заробітну плату позивача у період з вересня 1979 року по серпень 1980 року у ПМК-327; архівна довідка-виписка №120 від 16.09.2022, видана "Центром надання соціальних послуг Васильковецької сільської ради", Чортківський район Тернопільська область (трудовий архів), містить відомості про роботу позивача за періоди з серпня 1978 року по грудень 1979 року, з липня 1983 року по січень 1988 року, з липня 1991 року по серпень 2000 року у колгоспі ім.Ілліча, ім.Щорса, "Галичина", селянська спілка"Галичина" с.Нижбірок Гусятинського району; архівна довідка-виписка №121 від 16.09.2022, видана "Центром надання соціальних послуг Васильковецької сільської ради", Чортківський район Тернопільська область (трудовий архів), містить відомості про роботу позивача за період з квітня 1986 року по жовтень 1986 року, з жовтня 1988 року по вересень 1991 року.
Суд зауважує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Подібна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25.04.2019 року у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 року у справі № 638/18467/15-а.
Відтак, на думку суду, дії відповідача щодо не зарахування стажу лише через формальні неточності, а саме покликання відповідача на те, що в довідках №121 від 16.09.2021 та №120 від 16.09.2021 по батькові позивача зазначено не повністю, є протиправними.
Між тим, відповідач у спірному рішенні покликається також на те, що довідки №121 від 16.09.2021 та №120 від 16.09.2021 можливо врахувати після одержання акту зустрічної перевірки правильності та достовірності видачі довідок.
Суд критично оцінює такі доводи позивача та звертає увагу на тому, що частиною 3 ст. 44 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV органам Пенсійного фонду України надано право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Однак, як свідчать матеріали справи, вказаних дій відповідач не вчинив, тим самим не дотримався вимог п. 4.7. Порядку №22-1 щодо встановлення права особи на зарахування спірних періодів до страхового стажу на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів.
У сукупності наведених обставин, суд вважає, що відповідач формально та без детального з'ясування обставин та документів поданих позивачем для призначення пенсії, прийняв рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії, що у контексті частини другої ст.2 КАС України свідчить про протиправність оскаржуваного рішення та необхідність його скасування.
Крім цього, вирішуючи даний спір по суті, суд звертає увагу на тому, що призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України.
Відповідно до частини першої статті 58 Закону №1058-IV, пенсійний фонд є органом, який, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій.
Питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
За таких обставин адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Відтак, у сукупності наведених вище обставин, на переконання суду, у спірному випадку належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву позивача від 09.05.2025 про призначення пенсії за віком, прийнявши відповідне рішення, з врахування правових висновків, зазначених судом у рішенні.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
Сплачений судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єктів владних повноважень в порядку частини третьої ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №192550006179 від 16.05.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.05.2025 про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено та підписано 05 серпня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ),
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження:майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків Харківський р-н, Харківська обл., 61022 код ЄДРПОУ:14099344).
Головуюча суддя Дерех Н.В.