04 серпня 2025 рокум. ПолтаваСправа № 440/10497/25
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Супрун Є.Б., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Чорнухинської селищної ради Лубенського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення щодо визнання права власності на житловий будинок, зобов'язання вчинити дії щодо виключення записів про право власності на житловий будинок,
24.07.2025 ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом (зареєстрований судом 30.07.2025), що заявлений до Чорнухинської селищної ради Лубенського району Полтавської області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Кізлівської сільської ради, прийняте у 2007 році, про визнання права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 , а також зобов'язати Чорнухинську селищну раду забезпечити виключення записів про право власності ОСОБА_2 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 з відповідних реєстрів (книг господарського обліку), що ведуться у Центрі надання адміністративних послуг Чорнухинської селищної ради.
Мотиви заявленого позову заявниця пов'язує обставинами незаконності рішення 9 сесії 5 скликання Кізлівської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області від 10.09.2007 "Про визнання права власності ОСОБА_2 ", яким визнано право власності на жилий будинок в АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 та надано дозвіл на виготовлення технічної документації в МБТІ.
Обставини незаконності вказаного рішення позивачка обґрунтовує доводами про порушення її спадкових прав, оскільки спірне рішення створює перешкоди для оформлення її спадкових прав на частину будинку, який належав її покійній матері ОСОБА_3 . Стверджує, що на момент прийняття оскаржуваного рішення у 2007 році єдиним законним власником будинку була її мати ОСОБА_3 , яка не вчиняла жодних дій, спрямованих на відчуження будинку, не підписувала жодних договорів купівлі-продажу, дарування чи будь-яких інших правочинів, які б передавали право власності на будинок ОСОБА_2 . Сільська рада прийняла рішення про визнання права власності на будинок за ОСОБА_2 на підставі розписки, наданої її братом, ОСОБА_4 , який не був власником будинку і не мав жодних повноважень на розпорядження майном своєї матері, ОСОБА_3 . Тож рішення сільської ради, яке ґрунтується на приватній розписці невласника, не відповідає вимогам законодавства щодо підстав виникнення права власності на нерухоме майно.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
За приписами частини другої статті 171 КАС України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження в адміністративній справі, суддя виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Справою адміністративної юрисдикції, у розумінні пунктів 1 та 2 частини 1 статті 4 КАС України, є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб'єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов'язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Наведене узгоджується й з положеннями ст.ст. 2, 4, 19 КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суд має виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Мотиви заявленого позову ґрунтуються на доводах заявниці про порушення її спадкових прав, оскільки спірне рішення створює перешкоди для оформлення нею права власності на частину будинку, який належав її покійній матері.
У постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №826/20197/13-а зроблено правовий висновок про те, що неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір лише тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2018 у справі №826/27224/15 наголосила на тому, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що даний спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу державної влади, що виключає можливість його розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Вирішення таких спорів регламентовано Цивільним процесуальним кодексом України, статтею 19 якого установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі, й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
Враховуючи вищезазначене, суддя дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки даний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Тож повернути судовий збір, сплачений за звернення до адміністративного суду з цим позовом, заявниця може шляхом надання до суду відповідного клопотання.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2, 19, 170, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Чорнухинської селищної ради Лубенського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення щодо визнання права власності на житловий будинок, зобов'язання вчинити дії щодо виключення записів про право власності на житловий будинок.
Роз'яснити заявнику право на звернення до суду з цим позовом в порядку цивільного судочинства.
Копію ухвали направити особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею, але може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання до Другого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Є.Б. Супрун