про повернення позовної заяви
05 серпня 2025 рокум. ПолтаваСправа № 440/9763/25
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Костенко Г.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до 3 Територіального Одеського вузла урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до 3 Територіального Одеського вузла урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність 3 Територіального Одеського вузла урядового зв?язку Державної служби спеціального зв?язку та захисту інформації України, яка полягає у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року N? 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції чинній з 29.01.2020 при обчисленні ОСОБА_1 , в період з 29.01.2020 р. по 20.05.2023 р. включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на і січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови;
- зобов?язати 3 Територіальний Одеський вузол урядового зв?язку Державної служби спеціального зв?язку та захисту інформації України здійснити ОСОБА_1 , перерахунок з 29.01.2020 р. по 20.05.2023 р. включно належні, з урахуванням проведених раніше виплат, суми грошового забезпечення, обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року N? 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції чинній з 29.01.2020 року, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01.01.2020 року, Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01.01.2021 року, Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022 року, Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до 3 Територіального Одеського вузла урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху в частині позовних вимог щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року.
01.08.2025 до суду від представника позивача надійшла заява про поновлення процесуального строку.
Суд зазначає, що у поданій заяві про поновлення строку звернення до суду наведено загальні норми права, що стосуються строку звернення до суду, однак не наведено обставини які можуть слугувати підставною для поновлення ОСОБА_1 строку звернення до суду.
Згідно з частинами першою, другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зокрема, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року № 340/1019/19).
Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 у справі №380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Отож для визначення строку звернення до суду з цим позовом слід врахувати приписи статті 233 КЗпП України.
Такий підхід відповідає висновку Верховного Суду, наведеному у постановах від 03.08.2023 у справі №280/6779/22, від 08.05.2024 у справі №600/4133/22-а, від 20.06.2024 у справі №420/29265/23.
Частиною другою статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 18.07.2022) було передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).".
Тобто до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Таким чином, до позовних вимог щодо зобов'язання відповідача здійснити ОСОБА_1 , перерахунок з 29.01.2020 по 18.07.2023 включно належні, з урахуванням проведених раніше виплат, суми грошового забезпечення, обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року N? 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції чинній з 29.01.2020 року, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01.01.2020 року, Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01.01.2021 року, Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022 року, Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум - строк звернення не застосовується.
Водночас до позовних вимог за період з 19.07.2022 по 20.05.2023 застосовується трьохмісячний строк звернення до суду, який обраховується з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Остаточний правовий висновок щодо строку звернення до суду в порядку статті 233 Кодексу законів про працю України викладений у постанові cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян у складі Верховного Суду від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 за позовом військовослужбовця щодо обрахунку грошового забезпечення, згідно із яким строк звернення до суду із позовними вимогами з 19.07.2022 становить три місяці і спливає 30.09.2023 з урахуванням карантинних законодавчих обмежень.
Позивач звернувся до суду з позовом - 10.07.2025 (позов здано на пошту).
Суд враховує, що наказом начальника 3 Територіального Одеського вузла урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України від 13.02.2025 №14-ОС позивача виключено зі списків особового складу 28.02.2025.
Тож позивач пропустив строк звернення до суду з позовними вимогами щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 20.05.2023.
Про ненарахування грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 20.05.2023 у належному розмірі (з урахуванням розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законами на 1 січня 2022, 2023) позивач також знав (мав можливість дізнатись) у день отримання такого грошового забезпечення.
В той же час, позивачем не було надано доказів вчинення активних дій направлених на отримання відповідної інформації від відповідача щодо складових таких виплат та/або детальних розрахунків, у спірний період.
Тож з дня отримання грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 20.05.2023 у неналежному розмірі позивач також мав реальну, об'єктивну можливість дізнатися, виявивши належну зацікавленість до розрахунку грошового забезпечення та вчинити активні дії з метою здійснення відповідачем перерахунку та виплати грошового забезпечення у належному розмірі (з урахуванням розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законами на 1 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року).
Відтак, направлення позивачем до відповідача адвокатського запиту про здійснення перерахунку і виплати грошового забезпечення, та отримання від відповідача листа про відсутність підстав для здійснення перерахунку і доплати грошового забезпечення не змінює моменту, з яким законодавство пов'язує початок перебігу строку звернення до суду, а свідчить лише про час, коли позивач виявив зацікавленість до стану своїх прав та почав вчиняти активні дії щодо реалізації своїх прав і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду, а є лише фактично штучно створеною новою часовою передумовою звернення з позовом до суду.
Суд зауважує, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача, про що неодноразово зазначав Верховний Суд, в тому числі і в постанові від 21 вересня 2023 року у справі № 340/341/23. У будь-якому випадку позивач повинен обґрунтувати наявність поважних причин для пропуску строку звернення до суду у період з 11 січня 2024 року (дата звільнення) по 11 квітня 2024 року (останній день встановленого строку звернення до суду).
Суд наголошує на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.
Встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (суб'єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії, рішення від 22 жовтня 1996 року, справа Девеер проти Бельгії, рішення від 27 лютого 1980 року)."
Поновлення пропущеного строку звернення до суду є порушенням принципу правової визначеності, а відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим.
У цій справі позивач звернувся до суду із пропуском установленого процесуальним законом строку, при цьому звернення до суду з позовом напряму залежало від його волевиявлення, а наведені ним обставини не можна визнати поважними причинами пропуску цього строку, що унеможливлює його поновлення.
Жодних обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку на звернення до суду з позовом у період, який пропущено, позивачем не наведено, змістовних і вагомих доводів щодо існування будь-яких перепон у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів не заявлено та доказів на підтвердження наявності обставин, які були об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили звернення до суду у встановлений законом строк, суду не надано.
Таким чином, суд не знаходить підстав для визнання поважними вказаних причин пропуску строку звернення до суду у частині позовних вимог щодо перерахунку грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 20.05.2023.
Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною другою статті 123 КАС України встановлено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Підсумовуючи вищевикладене, зважаючи на те, що позивач не повідомив поважних причин пропуску строку звернення до суду, у суду наявні підстави, встановлені частиною 2 статті 123 та пунктом 9 частини 4 статті 169 КАС України, для повернення позовної заяви в частині вимог, що заявлені з пропуском строку, встановленого частиною 2 статті 122 КАС України.
Відтак, враховуючи, що позовні вимоги викладені в тексті прохальної частини позову (не оформлене у вигляді окремого письмового документу) і не можуть бути фізично виокремлені судом в окремий письмовий документ з метою їх повернення, останні належить вважати повернутими та без окремого направлення позивачеві позовної заяви засобами поштового зв'язку.
Керуючись статтями 122, 123, 169 Кодексу адміністративного судочинства України,
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 20.05.2023.
Позовну заяву ОСОБА_1 до 3 Територіального Одеського вузла урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог, що охоплюють період з 19.07.2022 по 20.05.2023 - повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення судового рішення шляхом подання апеляційної скарги в порядку, визначеному ч.8 ст. 18, ч.ч. 7-8 ст. 44 та ст. 297 КАС України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підп. 15.5 підп. 15 п. 1 р. VII "Перехідні положення" КАС України.
Суддя Г.В. Костенко