Справа № 420/18944/21
05 серпня 2025 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Завальнюка І.В.,
за участю секретаря - Галата В.І.,
розглянувши у закритому судовому засіданні в м. Одесі заяву представника ОСОБА_1 про відвід головуючому судді по справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального управління Служби безпеки України, Управління Служби безпеки України в Сумській області, Служби безпеки України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку з час вимушеного прогулу,
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Центрального управління Служби безпеки України, Управління Служби безпеки України в Сумській області, в якому позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати наказ Голови Служби безпеки України від 06.08.2021 №1020-ОС/ДСК в частині накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з військової служби через службову невідповідність полковника ОСОБА_1 ; визнати протиправним та скасувати наказ Голови Служби безпеки України від 02.09.2021 за №1154-ОС/ДСК в частині звільнення з військової служби з дня виключення зі списків особового складу полковника ОСОБА_1 ; визнати протиправним та скасувати наказ начальника управління Служби безпеки України в Сумській області від 16.09.2021 за №306-ОС/ДСК в частині виключення зі списків особового складу полковника ОСОБА_1 ; поновити ОСОБА_1 на військовій службі в розпорядженні начальника Управління Служби безпеки в Сумській області за посадою начальника відділу; стягнути з Управління Служби безпеки України в Сумській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 17.09.2021 р. по день винесення судом рішення про поновлення на військовій службі; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на військовій службі в розпорядженні начальника Управління Служби безпеки в Сумській області за посадою начальника відділу з моменту проголошення рішення суду та стягнення заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць; стягнути з Управління Служби безпеки України в Сумській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10000 гривень.
05.08.2025 до суду від представника ОСОБА_1 адвоката Панчошака О.Д. надійшла заява про відвід головуючого судді Завальнюка І.В.
В обґрунтування відводу заявником зазначено, що відповідачами втрачені (знищенні тощо) матеріали які слугували підставою для звільнення позивача (не надані жодні пояснення та/або рапорти позивача, жоден арк. ознайомлення, як щодо початку перевірки так й щодо закінчення, не надане подання на звільнення тощо). В 2024 році суд І інстанції в цьому складі відмовив в задоволенні клопотання відповідачів про визнання явки позивача обов'язковою. 3 аналогічного питання 09.01.2025 суд задовольнив клопотання відповідачів пославшись на неможливість спілкування між представником позивача та позивачем, оскільки матеріали містять інформацію з грифом таємно та бажанням контролювати спілкування позивача та його адвоката. Фактично суд І інстанції створює перешкоди в реалізації прав позивача та його представника - адвоката Панчошака О.Д. Відповідачами жодних належних доказів на підтвердження правомірності власних дій, які є предметом оскарження, суду І інстанції не надано. Окремо наголошую, що суд І інстанції відхилив первісне клопотання відповідачів щодо визнання явки позивача обов'язковою та витребував ухвалою належні докази від відповідачів, які визнали їх втрату (знищення) тощо. Після чого відповідачі вдруге звертаються до суду з клопотання про визнання явки позивача обов'язковою, яке суд і інстанції задовольняє, а також викликає ряд свідків без клопотання сторін (з власної ініціативи) та не оформлюючи це процесуально. До втрати або знищення вказаних матеріалів позивач та/або його представник жодного відношення не мають. Фактично суд І інстанції перекладає на позивача обов'язки відповідачів, відмовляється залучати надані позивачем через свого представника клопотання та докази, подане уповноваженою особою та у передбачений спосіб. У позивача наявні обґрунтовані сумніви у неупередженості судді Одеського окружного адміністративного суду Завальнюка І.В., він йому не довіряє. Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Отже, право на подання заяви про відвід (самовідвід) судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатись особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Суд І інстанції надає перевагу відповідачам суб'єктам владних повноважень та не забезпечуєте рівні та ефективні засоби для здійснення прав і свобод.
В судовому засіданні представник позивача вищезазначену заяву про відвід підтримав та просив задовольнити.
Представник Центрального управління Служби безпеки України, Служби безпеки України проти відводу головуючому судді заперечував з підстав відсутності будь-якого упередженого ставлення до будь-якої із сторін справи.
Представник Управління Служби безпеки України в Сумській області до суду не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.
Вислухавши пояснення учасників справи та дослідивши матеріали справи, суд вважає зазначений відвід необґрунтованим, з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст.36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч.2 ст.73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
В силу ч.2 ст.74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд враховує, що в силу ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Поряд із тим, ч. 1 цієї ж статті визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України одним із завдань адміністративного судочинства визначено змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Вирішуючи поставлене перед судом процесуальне питання, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 196 КАС України головуючий у судовому засіданні відповідно до завдання адміністративного судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їхніх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин у справі, усуваючи із судового розгляду все, що не має значення для вирішення справи.
При цьому в силу ч. 4 ст. 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Суд дійшов висновку, що підстави для відводу головуючого судді, викладені представником позивача, є необґрунтованими, оскільки вони ґрунтуються виключно на незгоді з процесуальними рішеннями суду, зокрема щодо визнання явки позивача обов'язковою і виклику свідків та, як наслідок залишення позову без розгляду через повторну неявку позивача без поважних причин. При цьому, суд не оминає увагою, що постановою 5ААС від 23.05.2025 ухвала суду від 27.02.2025 про залишення позову без розгляду була скасована із направленням справи для продовження розгляду. Разом із тим, згідно з частиною четвертою статті 36 КАС України, незгода з процесуальними діями чи рішеннями суду не є підставою для його відводу.
Суд також врахував, що рішення про виклик свідків і забезпечення явки позивача приймалися з метою повного, всебічного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи, як цього вимагає стаття 196 КАС України. Такі дії не свідчать про упередженість судді, а навпаки - спрямовані на реалізацію завдань адміністративного судочинства. Водночас відсутність доведених фактів особистої або процесуальної заінтересованості судді виключає наявність об'єктивних підстав для його відводу.
Посилання представника позивача на втрату (знищення) матеріалів відповідачем та недостатню доказову базу з боку останнього не може бути пов'язане з упередженістю суду, оскільки, відповідно до статті 77 КАС України, обов'язок доведення правомірності дій чи бездіяльності покладено саме на відповідача. Однак це не позбавляє суд права ухвалювати процесуальні рішення з урахуванням наявних обставин і потреб судового розгляду. У зв'язку з цим підстав для відводу судді Завальнюка І.В. не встановлено.
Згідно з Бангалорськими принципами професійної поведінки суддів (2002), безсторонність є однією з ключових цінностей судової етики. У Принципі 2 цих принципів зазначено, що безсторонність є обов'язковою умовою здійснення правосуддя. Вона має бути і об'єктивною (фактичною), і суб'єктивною (у сприйнятті сторін).
Виходячи з цього, суддя має не лише бути безстороннім, а й виглядати безстороннім в очах розсудливої сторонньої особи. Тобто, навіть якщо відсутні фактичні докази упередженості, презюмується безсторонність судді, доки не доведено інше. Ця презумпція базується на довірі до судової системи та професійної етики суддів.
Таким чином, у разі сумнівів щодо упередженості, тягар доведення лежить на стороні, яка ці сумніви висловлює, і ці сумніви мають бути обґрунтованими та такими, що можуть підірвати довіру громадськості до неупередженості суду.
З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого представником позивача відводу та відсутність підстав для його задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 36-40 КАС України, суд
В задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про відвід головуючому судді Завальнюку І.В. відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 05.08.2025
Суддя І.В. Завальнюк