05 серпня 2025 року м. Київ № П/320/251/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши адміністративну справу в порядку письмового провадження за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАКТИК" до Головного управління Держпраці в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАКТИК» звернулось до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови відповідача про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 26.11.2019 №КВ1860/1520/АВ/ТД/ФС-667.
В обґрунтування позовних вимог вказується, що спірна постанова про накладення штрафу є протиправною та підлягає скасуванню, з огляду на те, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки, не відповідають фактичним обставинам, оскільки суб'єктом владних повноважень не доведено факту допущення позивачем фізичних осіб до роботи без укладення трудового договору та без повідомлення уповноваженого органу про прийняття зазначених осіб на роботу. Позивач стверджує про наявність трудових відносин між нею та фізичними особами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Крім того, позивач стверджує про порушення відповідачем процедури прийняття оскаржуваної постанови без надання можливості позивачу надати свої зауваження до акта інспекційного відвідування, на підставі якого і винесено спірні постанову. У зв'язку з викладеним, просить суд задовольнити позовні вимоги.
Відповідач надав суду відзив, в якому заперечує проти задоволення позову та зазначає, що оскаржувана постанова про накладення штрафу є такою, що прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним трудовим законодавством, оскільки перевіркою встановлено порушення вимог ч.1 ст.21, ч.3 ст.24 КЗпП України шляхом допуску до роботи фізичних осіб без укладення з ними трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України. Враховуючи наведене, на думку відповідача, позивачем не спростовано протиправність прийнятої постанови, а тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя ОСОБА_3 ) відкрито провадження у справі.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 13.02.2024 №411/0/15-24 звільнено ОСОБА_3 з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
За результатами повторного автоматизованого розподілу адміністративна справа була передана для розгляду судді Лисенко В.І.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.03.2024 прийнято до провадження дану адміністративну справу та визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Встановивши правові позиції сторін по справі та їх обґрунтування, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані до матеріалів справи, судом встановлено наступне.
Головним управлінням Держпраці у Київській області на підставі направлення на проведення інспекційного відвідування №5524 від 04.11.2019 року та наказу №5524 від 04.11.2019 було проведено інспекційне відвідування ТОВ "Тактик" на предмет виявлення неоформлених трудових відносин.
Директору товариства Кольчевському Ю.П. було надано службове посвідчення інспектора праці, а також надано для ознайомлення направлення на проведення інспекційного відвідування № 1860 від 04.11.2019, що підтверджується наявним підписом директора.
Інспектором праці було відібрано пояснення у працівників, які здійснювали трудові функції на ТОВ "Тактик".
Також, інспектором було складено вимогу про надання документів № 1860 від 06.11.2019, якою ТОВ "Тактик" було зобов'язано у строк до 11 год. 00 хв. 11.11.2019 року надати документи необхідні для проведення інспекційного відвідування. Вказана вимога була вручена 06.11.2019 директору ресторану Кольчевському Ю.П. під підпис.
За наслідками інспекційного відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАКТИК" посадовими особами ГУ Держпраці у Київській області складено акт №КВ 1860/1520/АВ від 14.11.2019 (далі також - Акт перевірки), яким встановлено порушення вимог ч.1 ст.21, ч.3 ст.24 КЗпП України працівники допускаються до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
26.11.2019 уповноваженими посадовими особами ГУ Держпраці у Київській області прийнято постанову про накладення штрафу КВ 1860/1520/АВ/ТД/ФС-667, якою накладено на ТОВ "Тактик" штраф у розмірі 250380,00 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування. Громадський контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють професійні спілки та їх об'єднання.
Державна служба України з питань праці (Держпраці) здійснює свою діяльність відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 «Про затвердження Положення про Державну службу України з питань праці».
Відповідно до п.п.1 п.3 даного Положення завданням Держпраці є реалізація державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Відповідно до п.п.6 п.4 Положення Держпраці на виконання покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотримання законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, та які використовують найману працю.
Згідно з п.п.5 п.6 Положення Держпраці має право безперешкодно, проводити відповідно до вимог Закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.
Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №823 від 21.08.2019 (далі - Порядок №823) визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).
Згідно п. 2 Порядку №823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Заходи контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються інспекторами праці виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, дотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).
Питання проведення інспекційних відвідувань та організація невиїзних інспектувань регламентуються п. 5 Порядку №823. Так, інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту (пп.3 п. 5 Порядку №823).
Процедуру проведення Управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю, визначено Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 р. № 877-V (далі Закон № 877-V).
Відповідно до ст. 1 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Згідно ч. 4 ст. 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються, в т. ч., органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21,частини третьої статті 22 цього Закону.
Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (ст. 3 Закону № 877-V).
Вимогами пункту 16 Порядку №823 регламентовано, що за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю
Відповідно до п. 17, 18, 19 Порядку №823 акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об'єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування. Другий примірник акта залишається в інспектора праці.
Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною.
Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів після дня підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.
Матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото- та відеотехніки в ході інспекційних відвідувань, долучаються до акта у паперовому або електронному вигляді на дисках для лазерних систем зчитування, на яких проставляється номер і дата складення акта. Про долучення таких матеріалів робиться відмітка в акті.
Припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень вимог законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування (п. 20 Порядку №823).
Згідно п. 21 Порядку №823 припис вноситься об'єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.
Припис складається у двох примірниках, що підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування, та об'єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник припису залишається в об'єкта відвідування.
У той же час, механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України врегульовано Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою КМУ від 17.07.2013 №509 (далі Порядок №509).
Згідно пункту 2 Порядку №509 штрафи накладаються на підставі акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників.
Водночас, пунктом третім вказаного порядку встановлено, що справа про накладення штрафу розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.
Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб'єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п'ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Пунктом 4 Порядку №509 передбачено, що під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.
За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб'єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв'язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.
Згідно зі статтею 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до статті 2 частини 1 КЗпП України основними трудовими правами працівника є право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.
Частиною 1 статті 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі; додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім; 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
Відповідно до статті 24 частини 3 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з статтею 4 частиною 1 Закону України "Про зайнятість населення" до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.
Згідно зі ст. 1 Закону № 877-ІУ заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.
Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону України від 05 квітня 2007 р. № 877-ІУ Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема Законом України від 8 вересня 2004 р. №1985-ІУ Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі та Законом України від 08.09.2004 № 1986 Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві.
Згідно з частиною п'ятою статті 2 Закону № 877 такий державний нагляд (контроль) здійснюється у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідній сфері та міжнародними договорами, із забезпеченням дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.
Держпраці України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує, зокрема, реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення.
З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що встановлення законодавцем такої форми перевірки, як інспекційне відвідування обумовлено необхідністю реалізації статті 259 КЗпП України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Заходи контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються інспекторами праці виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, дотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).
Питання проведення інспекційних відвідувань та організація невиїзних інспектувань регламентуються п. 5 Порядку №823. Так, інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту (пп.3 п. 5 Порядку №823).
Статтею 16 Конвенції МОП №81 передбачено, що інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.
Відтак, суд вказує про наявність правових підстав для проведення відповідачем інспекційного відвідування, що є обґрунтованим, а тому у відповідача були правові підстави для проведення інспекційного відвідування.
Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17 липня 2013 року визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення"
Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 однією з підстав для накладення штрафів є акт про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.
Таким чином, підставою для накладення штрафів є виявлені під час перевірки суб'єкта господарювання порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення зафіксовані в акті перевірки.
Наказом "Про затвердження Форми трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, та Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю" від 08.06.2001 №260, затверджено Порядок реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю.
Укладений у письмовій формі трудовий договір між працівником і фізичною особою у трьох примірниках фізична особа повинна подати на реєстрацію до державної служби зайнятості за місцем свого проживання у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи. У разі коли інтереси фізичної особи представляє дорученням уповноважена нею особа, така особа повинна подати на реєстрацію укладений між працівником і фізичною особою трудовий договір до державної служби зайнятості за місцем проживання фізичної особи (пункт 2 Порядку №260).
Відповідальна особа центру зайнятості в день подання фізичною особою (або дорученням уповноваженою нею особою) трудового договору, а у разі відсутності працівника при проведенні реєстрації трудового договору - в день подання фізичною особою (або дорученням уповноваженою нею особою) документів, передбачених пунктом 4 цього Порядку, реєструє його у книзі реєстрації трудових договорів за формою, згідно з додатком. Трудовому договору присвоюється номер, за яким він зареєстрований у книзі, і ставиться дата його реєстрації (пункт 5 Порядку №260).
Відповідальна особа центру зайнятості на підставі запису про реєстрацію трудового договору, зробленого в книзі реєстрації трудових договорів, робить на трьох примірниках трудового договору запис (пункт 6 Порядку №260).
Аналіз положень наведеного Порядку дає підстави для висновку, що трудовий договір укладений між найманий працівником і фізичною особо, яка використовує працю підлягає обов'язковій реєстрації в державної служби зайнятості за місцем проживання такої особи, після реєстрації договору працівником служби зайнятості робиться відповідна відмітка на таких договорах.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що під час організації проведення інспекційного відвідування товариства, з?ясовано, що ТОВ «Тактик» здійснює діяльність за адресою м. Бровари, вул. Академіка Амосова, 141, у ресторані «ВЕНСЬКИЙ» (далі - об?єкт) та використовує працю найманих працівників без належного оформлення трудових відносин, a саме громадянки ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та громадянки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Так, в ході проведення інспекційного відвідування було опитано працівників, які знаходились на об?єкті.
Згідно інформації, наданої працівниками (яка знайшла своє відображення на паперових носіях) встановлено наступне:
- громадянка ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) 06.11.2019 о 13 год. 40 хв. надала письмові пояснення. Згідно наданих пояснень встановлено, що гр. ОСОБА_2 проходить стажування на посаді адміністратора на ТОВ «Тактик» 2 дні. З правилами внутрішнього трудового розпорядку ознайомлена та їм підпорядковується. ТОВ «Тактик» надало інспектору праці Повідомлення про прийняття на роботу, датоване 07.11.2019.
-громадянка ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) 06.11.2019 о 13 год. 50 хв. надала письмові пояснення. Згідно наданих пояснень встановлено, що гр. ОСОБА_1 проходить стажування на посаді офіціанта на ТОВ «Тактик» 3 дні. З правилами внутрішнього трудового розпорядку ознайомлена та їм підпорядковується.
З викладеного вбачається, що на час проведення інспекційного відвідування гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 працювали у ТОВ "Тактик" без укладення трудових договорів, оформлених наказом чи розпорядженням власника та повідомлення ДПС про прийняття працівника на роботу.
Будь-яких документів, які б свідчили про легальний характер діяльності громадянки ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та громадянки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 на момент інспекційного відвідування, контролюючому органу не було надано.
При цьому, під час проведення інспекційного відвідування посадовими особами ГУ Держпраці у Київській області були відібрані пояснення у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які підписані ними особисто. Відповідно до наданих пояснень вкзаані особи проходить стажування на посадах адміністратора ( ОСОБА_2 ) та офіціанта ( ОСОБА_1 ), а з правилами внутрішнього трудового розпорядку ознайомлені та їм підпорядковуються.
Крім того, під час судового розгляду даної справи встановлено, що 11.08.2020 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в якості свідків підтвердили відсутність належного оформлення трудової діяльності у ТОВ "Тактик".
Статтею 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення вимог трудового законодавства.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Згідно ч.3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.
Суд звертає увагу, що у трудовому законодавстві України, чинному на момент виникнення спірних правовідносин, не містилося поняття стажування, а регламентовано, що при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. Отже, в період випробування на працівників поширюється законодавство про працю в повному обсязі.
Вищевказана позиція узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 30.10.2018 р. по справі № 817/2331/16.
Верховний Суд України у пункті 7 Постанови Пленуму від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснив, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на робочу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.
Позивачем не спростовано встановлені відповідачем під час здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань оформлення трудових відносин порушення позивачем трудового законодавства, що зафіксовані актом інспекційного відвідування №КВ 1860/1520/АВ від 14.11.2019.
Враховуючи вищевикладене, прийнята відповідачем постанова про накладення штрафу за порушення вимог ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України прийнята в межах повноважень, у визначений законодавством спосіб та з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено, а позивачем не спростовано правомірність прийняття спірної постанови № КВ 1860/1520/АВ/ТД/ФС-667 від 26.11.2019.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах вимог ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано.
Належних та достатніх доказів, які б доводили обґрунтованість заявленого позову, суду не надано.
За визначенням ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Достатніми, у розумінні ч. 1 ст. 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За змістом ч. 2 вищезазначеної правової норми процесуального закону, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Разом з тим частина перша статті 77 КАС України покладає на кожну сторону обов'язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про залишення позовних вимог без задоволення.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Враховуючи висновки суду за наслідками вирішення справи, положення ст. ст. 139, 143 КАС України, у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.