04 серпня 2025 року справа №320/14016/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод спеціальних труб" до Антимонопольного комітету України, треті особи: Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та Товариство з обмеженою відповідальністю «БІОНІТ» про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровський завод спеціальних труб» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Антимонопольного комітету України, Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Антимонопольного комітету з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель прийнято від 11.03.2024 №4376-р/пк-пз про припинення розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод спеціальних труб" від 26.02.2024 №UA-2024-01-18-010274-а.а3;
- визнати протиправним та скасувати рішення Філії Відокремленого підрозділу Атоменергомаш Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 26444970) щодо визнання переможцем та про намір укласти договір з ТОВ "БІОНІТ", яке оформлене протоколом розгляду тендерних пропозицій від 22.02.2024 на закупівлю ДК 021:2015-44310000-6 Вироби з дроту (заготовки) 1245,372 м), що оголошена ідентифікатор № UA-2024-01-18-010274-а.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.04.2024 позовну заяву залишено без руху.
Надалі, до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.07.2024 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю Дніпровський завод спеціальних труб у відкритті провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення Філії Відокремленого підрозділу Атоменергомаш Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 26444970) щодо визнання переможцем та про намір укласти договір з ТОВ "БІОНІТ", яке оформлене протоколом розгляду тендерних пропозицій від 22.02.2024 на закупівлю ДК 021:2015-44310000-6 Вироби з дроту (заготовки) 1245,372 м), що оголошена ідентифікатор № UA-2024-01-18-010274-а.
Отже, предметом розгляду у даній справі є вимога про визнання протиправним та скасування рішення Комісії Антимонопольного комітету з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель прийнято від 11.03.2024 №4376-р/пк-пз про припинення розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод спеціальних труб" від 26.02.2024 № UA-2024-01-18-010274-а.а3.
Ухвалою суду від 05.07.2024 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що рішення є протиправним та підлягає скасуванню, позаяк Антимонопольний комітет України всі обставини не встановив та прийняв протиправне рішення, що стало підставою, для вибору переможця який не відповідає умовам тендерної документації, адже тендерна пропозиція переможця не відповідає умовам технічної специфікації тендерної документації. Пояснено, що припинення розгляду скарги ТОВ «Дніпровський завод спеціальних труб» є порушенням права позивача, як учасника відкритих торгів, конкурувати за єдиними правилами в межах одного тендеру, закону з іншим учасником щодо одного товару який є предметом тендерної закупівлі.
Від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що суб?єкт оскарження ТОВ "Дніпровський завод спеціальних труб" протягом останніх трьох років притягувалось до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у виді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів тендерів, тому скарга позивача не відповідає вимогам частини п?ятої статті 18 Закону України «Про публічні закупівлі».
Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» подало до суду пояснення, зазначивши, що позивачем не надано жодних доказів, що підтверджують наявність його порушених прав та охоронюваних законом інтересів у прийнятті замовником рішення від 22.02.2024 про визначення переможця процедури закупівлі UA-2024-01-18-010274-а ТОВ «БІОНІТ» та не надано доказів, що дії чи бездіяльності замовника при проведенні даної закупівлі, суперечать законодавству у сфері публічних закупівель і внаслідок яких порушено право чи законні інтереси позивача, пов?язані з його участю в процедурі закупівлі.
Третя особа ТОВ «БІОНІТ» правом на надання пояснень не скористалась.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем через електронну систему закупівель до органу оскарження подана скарга від 26 лютого 2024 Nє UA-2024-01-18-010274-а.а3 щодо порушення Акціонерним товариством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» порядку проведення процедури закупівлі за предметом "Заготовки", оголошення про проведення якої оприлюднене на веб-порталі Уповноваженого органу за № UA-2024-01-18-010274-а.
Скаржник повідомляв про порушення замовником порядку проведення процедури закупівлі та просив, зокрема, зобов?язати замовника скасувати рішення визначення переможця процедури закупівлі.
Рішенням Комісії від 28.02.2024 №3688-р/пк-пз скарга була прийнята до розгляду та зобов?язано замовника надати пояснення по суті скарги.
За результатами розгляду скарги Комісією 11.03.2024 прийнято рішення №4376-р/пк-пз про припинення розгляду скарги.
Згідно змісту спірного рішення: «За таких умов, враховуючи, що суб?єкт оскарження ТОВ "Дніпровський завод спеціальних труб" протягом останніх трьох років притягувалось до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів тендерів, та, відповідно, це є підставою для відмови Замовником в участі у відкритих торгах, Скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод спеціальних труб" від 26 лютого 2024 №UA-2024-01-18-010274-а.а3 не відповідає вимогам частини п?ятої статті 18 Закону [зокрема, відсутні обґрунтування наявності порушених прав та охоронюваних законом інтересів з приводу рішення, дії чи бездіяльності замовника, що суперечать законодавству у сфері публічних закупівель і внаслідок яких порушено право чи законні інтереси такої особи (пов?язаних з її участю у процедурі закупівлі)].».
Не погоджуючись з висновками Антимонопольного комітету України у рішенні від 11.03.2024 №4376-р/пк-пз, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об?єднаних територіальних громад встановлює Закон України "Про публічні закупівлі" (надалі - Закон).
Зазначеним Законом на Комітет покладено функції органу оскарження.
Порядок та умови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування визначається Особливостями здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників. передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року №1178 (далі - Особливості).
Відповідно до частини першої статті 18 Закону Комітетом як органом оскарження з метою неупередженого та ефективного захисту прав та законних інтересів осіб, пов?язаних з участю у процедурах закупівлі, утворена Постійно діюча адміністративна комісія Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель (надалі - Комісія). Рішення Комісії ухвалюються від імені Антимонопольного комітету України.
Відповідно до пункту 55 Особливостей (в редакції чинній на момент оголошення процедури закупівлі) оскарження відкритих торгів відбувається відповідно до статті 18 Закону з урахуванням цих особливостей.
Відповідно до пункту 56 Особливостей Скарга до органу оскарження подається суб?єктом оскарження у формі електронного документа через електронну систему закупівель. Якщо оскаржуються умови тендерної документації, разом із скаргою повинно бути завантажене документальне підтвердження/докази.
Якщо оскаржуються умови тендерної документації, разом із скаргою повинно бути завантажене документальне підтвердження/докази.
За подання скарги до органу оскарження справляється плата через електронну систему закупівель.
Відповідно до пункту 57 після здійснення оплати скарга автоматично вноситься до реєстру скарг і формується її реєстраційна картка, яка разом із скаргою автоматично оприлюднюється в електронній системі закупівель.
Відповідно до пункту 30 частини першої статті 1 Закону суб?єкт оскарження в органі оскарження (далі - суб?єкт оскарження) - фізична чи юридична особа, яка звернулася до органу оскарження з метою захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів з приводу рішення, дії чи бездіяльності замовника, що суперечать законодавству у сфері публічних закупівель і внаслідок яких порушено право чи законні інтереси такої особи, пов?язаних з її участю у процедурі закупівлі.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону Антимонопольний комітет України як орган оскарження з метою неупередженого та ефективного захисту прав і законних інтересів осіб, пов?язаних з участю у процедурах закупівлі, утворює Комісію (комісії) з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель та здійснює інші повноваження, визначені цим Законом та Законом України "Про Антимонопольний комітет України". Рішення Комісії з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель ухвалюються від імені Антимонопольного комітету України.
Згідно з пунктом 55 Особливостей оскарження відкритих торгів відбувається відповідно до статті 18 Закону з урахуванням цих особливостей.
Відповідно до пункту 4 частини п?ятої статті 18 Закону скарга повинна містити, зокрема, обґрунтування наявності порушених прав та охоронюваних законом інтересів з приводу рішення, дії чи бездіяльності замовника, що суперечать законодавству у сфері публічних закупівель і внаслідок яких порушено право чи законні інтереси такої особи.
Відповідно до пункту 63 Особливостей орган оскарження залишає скаргу без розгляду в разі, зокрема, коли скарга не відповідає вимогам частини п?ятої статті 18 Закону, пунктам 56, 59 і 60 цих особливостей.
Відповідно до пункту 64 Особливостей орган оскарження приймає рішення про припинення розгляду скарги в разі, коли обставини, зазначені в підпунктах 1-4 пункту 63 цих особливостей, установлені органом оскарження після прийняття скарги до розгляду.
Судовим розглядом встановлено, що за результатами опрацювання поданої позивачем скарги відповідач прийняв рішення про припинення розгляду скарги з підстав невідповідності поданої скарги вимогам пункту 4 частини п?ятої статті 18 Закону України «Про публічні закупівлі», тобто відсутності порушених прав та охоронюваних законом інтересів з приводу рішення, дії чи бездіяльності замовника.
До зазначеного висновку орган оскарження дійшов з тих підстав, що стосовно ТОВ "Дніпровський завод спеціальних труб" приймалось рішення ід 14.09.2023 №65/40-р/к, щодо притягнення його до відповідальності за спотворення результатів торгів (тендерів) та накладення штрафу. Відтак, на переконання відповідача, позивач не може брати участь у процедурах закупівель протягом 3-х років.
З даного приводу суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до частини першої статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до частини другої статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України оприлюднюють рішення за результатом розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції на офіційному веб-сайті Антимонопольного комітету України протягом 10 робочих днів з дня його прийняття.
Згідно з частиною першою статті 481Закону України "Про захист економічної конкуренції" Антимонопольний комітет України для цілей Закону України "Про публічні закупівлі" створює, веде та оприлюднює єдиний відкритий Державний реєстр суб?єктів господарювання, яких притягнуто до відповідальності за вчинення порушення, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.
Відповідно до частини другої статті 481Закону України "Про захист економічної конкуренції" доступ до інформації з Державного реєстру є вільним та безоплатним.
Згідно з частиною першою статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції е, зокрема, антиконкурентні узгоджені дії.
Відповідно до частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції за порушення, передбачені: пунктами 1, 2 та 4 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи.
Відповідно до статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов?язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.
Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.
Згідно з частиною другою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов?язковими до виконання. Рішення та розпорядження органу Антимонопольного комітету України набирають чинності з дня їх прийняття.
Фактичними обставинами справи є те, що відповідно до інформації про рішення та розпорядження адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного України від 14.09.2023 прийнято рішення у справі №48-02/2021 про порушення ТОВ "ПРЕЦИЗІЙНІ ТРУБИ" та ТОВ "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД СПЕЦІАЛЬНИХ ТРУБ" законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та накладено штраф.
При цьому, суд вказує, що відповідно до підпункту 4 пункту 47 Особливостей замовник приймає рішення про відмову учаснику процедури закупівлі в участі у відкритих торгах та зобов?язаний відхилити тендерну пропозицію учасника процедури закупівлі в разі, коли суб?єкт господарювання (учасник процедури закупівлі) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у виді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів тендерів.
Тобто, правовим наслідком визнання суб'єкта господарювання (учасника торгів) винним у порушенні законодавства про захист економічної конкуренції є відхилення тендерної пропозиції такого учасника замовником.
У цьому контексті суд наголошує, що матеріали справи не містять докази існування рішення замовника про відхилення тендерної пропозиції ТОВ "Дніпровський завод спеціальних труб", тому, на переконання суду, позивач на момент визнання переможця закупівлі за № UA-2024-01-18-010274-а вважався учасником такої закупівлі, та відповідно, мав встановлене законодавством право на звернення до органу оскарження.
Натомість, відповідач, у рамках даних правових відносин переймає на себе право та обов'язок замовника публічної закупівлі, визнаючи відсутність у ТОВ "Дніпровський завод спеціальних труб" права брати участь у процедурі закупівлі.
З огляду на вищевикладене, Комісія Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель не правомірно припинила розгляд скарги позивача, посилаючись на вимоги пункту 4 частини п?ятої статті 18 Закону України «Про публічні закупівлі».
Разом із цим, суд зазначає, що у рамках даної справи не досліджується питання правомірності рішення визначення переможця та відповідності/невідповідності тендерної пропозиції ТОВ «БІОНІТ», оскільки скарга позивача не розглянута по суті відповідачем.
Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується розгляді обставин справи в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ "Дніпровський завод спеціальних труб" підлягають задоволенню.
Що стосується вимоги про стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Так, позивачем зазначено про понесення ним витрат, зокрема, на правову допомогу в розмірі 10400,00 грн.
Згідно з ч.ч. 2-5 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 9 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Тобто, розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт.
На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10400,00 грн до суду надано копії наступних документів: договір про надання професійної правничої допомоги (адвокатських послуг) від 03.01.2024 №03/01 та додаткову угоду до нього, акт прийому-передачі послуг від 26.07.2024, рахунок на оплату від 24.07.2024 та платіжна інструкція від 24.07.2024 №9619.
Суд враховує, що цей спір виник у справі незначної складності та не характеризується наявністю виключної правової проблеми, значним суспільним інтересом до її розгляду, великою кількістю зібраних і поданих до суду доказів тощо.
Матеріали справи не містять відомостей про збирання представником позивача доказів задля звернення до суду, обсяг наданих письмових доказів є незначним; всі надані докази наявні в позивача.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників, судові засідання не проводились. Адвокат не відвідував суд для з'ясування обставин справи, не ознайомлювався з матеріалами справи.
Зазначена справа належить до справ незначної складності, а тому написання позовної заяви, яка здебільшого містить цитовані норми законодавчих актів, не вимагало значного обсягу юридичної і технічної роботи, не потребувало тривалого часу та надмірних зусиль адвоката.
Суд акцентує увагу на тому, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
За обставин цієї справи суд, окрім вищенаведеного, також враховує, що визначений адвокатом розмір гонорару є непомірно завищеним щодо предмета спору.
Верховний Суд у постанові від 26.06.2019 у справі №200/14113/18-а звернув увагу на те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
При визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 19.09.2019 у справі №826/8890/18.
Виходячи з вищеописаних обставин справи, зважаючи на те, що підготовлена представником позивача позовна заява не потребує значних затрат часу для її складення, суд, оцінивши надані представником позивача докази у їх сукупності, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності й пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу в цій справі до 5000,00 грн.
Стосовно розподілу витрат зі сплати судового збору, суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у розмірі 4844,80 грн. Позивачем подано до суду позовну заяву через систему "Електронний суд", зважаючи на положення ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір".
Разом з тим, судом враховується, що дана справа розглянута у межах однієї вимоги немайнового характеру, тобто на рівні 2422,40 грн. судового збору, який і підлягає стягненню на користь позивача.
Суми судового збору, зайво сплачені позивачем при поданні позовної заяви, можуть бути повернуті за заявою позивача.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Антимонопольного комітету з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель прийнято від 11.03.2024 №4376-р/пк-пз про припинення розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод спеціальних труб" від 26.02.2024 № UA-2024-01-18-010274-а.а3.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод спеціальних труб" (код ЄДРПОУ 33338597) за рахунок бюджетних асигнувань Антимонопольного комітету України (код ЄДРПОУ 00032767) судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод спеціальних труб" (код ЄДРПОУ 33338597) за рахунок бюджетних асигнувань Антимонопольного комітету України (код ЄДРПОУ 00032767) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.