04 серпня 2025 року м. Київ № 320/30220/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марича Є.В., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу заборгованості по пенсії, перерахованої за період з 01.04.2019р. по 31.05.2022р. (161 839,56 грн.), та відповідно, зобов'язання відповідача виплатити вказану заборгованість.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Київського окружного адміністративного суду зобов'язано ГУ ПФУ у Київській області здійснити перерахунок та виплату з 01.04.2019 ОСОБА_1 пенсію у розмірі 90% від суми грошового забезпечення. На виконання вказаного рішення відповідач здійснив нарахування відповідних виплат, однак нараховані суми пенсії досі не виплачені позивачу. З огляду на наведене, позивач просив позов задовольнити повністю.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. На обґрунтування своїх заперечень повідомив про відсутність правових підстав, оскільки такі виплати фінансуються з Державного бюджету України. Зазначив, що єдиною причиною, яка ускладнює виконання рішення суду є неналежне фінансування державою витрат по виплаті пенсії. Вважає, що в спірних правовідносинах він діяв в межах та у спосіб, визначені чинним законодавством, а тому просив відмовити в задоволенні позовної заяви повністю.
Розглянувши заяви по суті, матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 є пенсіонером Збройних Сил України, з 24 червня 1994 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області (Відповідач), і отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі 90% від суми його грошового забезпечення.
На виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2022 року у справі № 320/16371/21, судом:
- Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 перерахувати та виплатити пенсію у розмірі 90% від суми грошового забезпечення на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.08.2021 № 2/3/1/4240, починаючи з 01.04.2019.
зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату з 01.04.2019 ОСОБА_1 пенсію у розмірі 90% від суми грошового забезпечення на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.08.2021 №2/3/1/4240, з урахуванням фактично здійснених виплат.
Також Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2021 року по справі № 320/4948/21, частково змінено постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2022 року: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо зменшення гр. ОСОБА_1 основного розміру пенсії з 90% до 70% від сум грошового забезпечення та щодо виплати з 05 березня 2019 року лише 75% підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018.
Листом від 18.05.2022 у відповідь на звернення позивача ГУ ПФУ у Київській області повідомило, що на виконання рішення суду пенсійним органом проведено перерахунок пенсії позивача та за період з 01.04.2019р. по 31.05.2022р нараховано доплату в сумі 161 839,56 грн. Вказано, що виплата у визначеному судовим рішенням розмірі проводиться з червня 2022 року, а кошти в сумі 161 839,56 грн будуть виплачені за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.
Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо ненарахування та невиплати суми боргу у розмірі 161 839,56 грн позивач звернувся до суду.
Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Відповідно до п.4 Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затверджений постановою Пенсійного фонду України від 31.08.2009 №21-2 (далі - Порядок №21-2) кошти Державного бюджету України передбачаються в бюджеті Пенсійного фонду в обсягах, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
У структурі доходів бюджету Пенсійного фонду до складу коштів Державного бюджету України входять асигнування державного бюджету у плановому періоді на:
виплату пенсій військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу строкової служби та членам їхніх сімей, пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, іншим особам, визначеним законом, та доставку цих виплат;
виплату доплат, надбавок, підвищень до пенсій, додаткових пенсій, пенсій за особливі заслуги перед Україною, встановлених законом, державної соціальної допомоги на догляд особам, зазначеним у пунктах 1 - 3 частини першої статті 7 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", та доставку цих виплат;
погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду;
покриття різниці між розміром пенсії, обчисленим відповідно до абзаців першого та третього частини першої, частини третьої статті 28 Закону, та розміром пенсії, обчисленим відповідно до статті 27 Закону;
покриття витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, передбачених абзацами п'ятим та шостим пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону;
покриття дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (перевищення видатків над доходами, у тому числі з урахуванням резерву коштів Пенсійного фонду);
здійснення інших виплат, фінансування яких згідно із законодавством забезпечується за рахунок коштів державного бюджету.
Згідно з п.7 Порядку №21-2 за рахунок коштів Державного бюджету України здійснюються видатки, фінансування яких згідно із законодавством забезпечується за рахунок коштів державного бюджету.
Видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, виданими або ухваленими після набрання чинності Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (далі - рішення суду), плануються в межах коштів Державного бюджету України, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування пенсійних програм. Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили.
22.08.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду", якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.
Відповідно до п. 2 Порядку №649 рішення - це рішення суду, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", на виконання яких стягувачу нараховано пенсію або щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці (надбавки, підвищення, компенсацію втрати частини доходу, грошову допомогу), що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету та залишаються невиплаченими, або рішення суду про стягнення коштів.
Нормами п.4,5 Порядку №649 визначено, що черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника. Для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.
Іншими словами, механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень визначено Порядком №649.
Доводи позивача, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень не може посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, у контексті спірних правовідносин, суд вважає необґрунтованими, оскільки як встановлено судом, у ході розгляду даної справи, відповідач не заперечує та не відмовляється від свого обов'язку щодо виплати спірних сум пенсії, зазначаючи, що така виплата буде здійснена у порядку черговості внесених рішень до реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.
З огляду на викладене, оскільки заборгованість з пенсійних виплат за період з 01.04.2019 по 31.05.2022 в сумі 161839,56 грн утворилась внаслідок перерахунку розміру пенсії позивача на виконання рішення суду у справі №320/16371/21, то погашення такої заборгованості здійснюється пенсійним органом у відповідності до Порядку №21-1 та №649, а не в позовному провадженні.
Водночас, задоволення позовних вимог в цій частині призведе до дублювання існуючого на цей час зобов'язання пенсійного органу щодо виплати позивачу певної суми грошових коштів, що виникло на виконання рішення суду у справі №320/16371, та, відповідно, зумовить виникнення подвійного отримання позивачем таких з ГУ ПФУ в Київській області.
Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.
Суд враховує, що при розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення.
Висновки аналогічного змісту викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а та постановах Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 520/11829/17, від 21.08.2019 у справі № 295/13613/16-а.
Більше того, суд зауважує, що відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, та КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого позовного провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.02.2024 у справі №120/13369/23, від 17.05.2023 у справі №580/5096/22, від 03.04.2019 у справі № 820/4261/18 та від 09.07.2019 у справі №826/17587/18.
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що порушення прав позивача, про захист яких вона просить в судовому порядку, не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.
За наведеного, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Правові підстави для застосування положень ст.139 КАС України відсутні.
Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 134, 241-246, 255, 263, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
У задоволенні позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Марич Є.В.