31 липня 2025 року справа №320/35105/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СУ 630» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «СУ 630» (далі - позивач та/або ТОВ «СУ 630», товариство) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач та/або ГУ ДПС у м. Києві, контролюючий орган) та просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «С» від 12.09.2023 № 57587/0902, прийняте ГУ ДПС у м. Києві;
- - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «С» від 12.09.2023 № 57588/0902, прийняте ГУ ДПС у м. Києві;
- судові витрати покласти на відповідача.
Мотивуючи позовні вимоги представник позивача стверджує, що товариство не здійснює діяльність, пов'язану з обігом пального, в тому числі діяльність, пов'язану з його виробництвом, зберіганням, реалізацією. Натомість здійснює діяльність у сфері будівництва, та задля виконання будівельно-монтажних робіт, використання будівельної техніки, товариство потребує значної кількості пального. Представник позивача наголошує, що ТОВ «СУ 630» є кінцевим споживачем придбаного пального, яке використовується ним виключно для власних потреб. Резюмуючи викладене представник товариства наполягає на відсутності правових підстав для отримання ліцензії на зберігання пального, оскільки такі дії останній не здійснює. Також представник позивача стверджує про порушення ГУ ДПС України порядку призначення фактичної перевірки.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Відповідач адміністративний позов не визнає та стверджує, що спірні рішення прийняті в порядок, спосіб та в межах наданих йому повноважень. ГУ ДПС у м. Києві наполягає, що ТОВ «СУ 630» порушено вимоги пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України та частини 8 стаття 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР.
Своєю чергою представником позивача подано відповідь на відзив, в якій останній наполягає на порушенні відповідачем порядку призначення фактичної перевірки та наголошує на відсутності порушення, про наявність яких, стверджує ГУ ДПС у м. Києві.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.01.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
25.07.2024 представником позивача подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, щодо задоволення якого представник відповідача не заперечував.
Згідно із частиною 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Приймаючи уваги викладене, протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.07.2024 вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю «СУ 630» зареєстровано як юридична особа за адресою: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, б. 4-б, код ЄДРПОУ 41947434, основний виді діяльності згідно КВЕД: 42.11 Будівництво доріг і автостра; Інші: 42.22 Будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій; 42.21 Будівництво трубопроводів; 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів; 71.11 Діяльність у сфері архітектури; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 81.22 Інша діяльність із прибирання будинків і промислових об'єктів; 77.32 Надання в оренду будівельних машин і устатковання; 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.; 43.39 Інші роботи із завершення будівництва; 43.34 Малярні роботи та скління; 43.31 Штукатурні роботи; 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 43.21 Електромонтажні роботи; 43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику; 43.11 Знесення; 42.99 Будівництво інших споруд, н.в.і.у.; 25.99 Виробництво інших готових металевих виробів, н.в.і.у.; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.
На підставі підпункту 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1, підпункту 19-1.1.16 та підпункту 19-1.1.17 пункту 19-1 статті 19-1, керуючись підпунктами 20.1.6, 20.1.8, 20.1.9, 20.1.10, 20.1.11, 20.1.12, 20.1.13 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80, розділом ІІ пункту 50-2.2 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України та наказу ГУ ДПС у м. Києві від 07.05.2021 № 3754-п з метою здійснення функцій визначених законодавством у сфері ліцензування, виробництва, придбання, зберігання, реалізації, транспортування та обліку пального, ГУ ДПС у м. Києві проведено фактичну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «СУ 630» за адресою: м. Київ, вул. Ярославська, б. 4-Б, за результатами якої складено акт фактичної перевірки від 31.05.2021 № 42750/Ж5/26-15-09-02/41947434 (далі - акт перевірки) (т. 1, а.с. 28-32).
ГУ ДПС у м. Києві виписано направлення на проведення фактичної перевірки від 19.05.2021 № 8475/26-15-09-02, № 8753/26-15-09-02 (т. 1, а.с. 150-151).
Листом ГУ ДПС у м. Києві від 19.05.2021 № б/н запитано у товариства додаткові документи (т. 1, а.с. 152-153).
Вказаний лист - запит отримано позивачем та зазначене про необхідність надання більшого терміну для підготовки й відповідно надання контролюючому органу запитуваних документів (т. 1, а.с. 152-153).
В ході проведення фактичної перевірки контролюючим органом встановлено порушення товариством пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України та частини 8 стаття 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР (т. 1, а.с. 32).
Не погоджуючись із висновками акту перевірки ТОВ «СУ 630» подано заперечення (т. 1, а.с. 34-39), за результатами розгляду яких ГУ ДПС у м. Києві листом від 05.07.2021 № 17273/І/26-15-09-02-16 повідомив скаржника, що враховуючи надані до заперечення на акт перевірки додаткові документи, за результатами розгляду по ТОВ «СУ 630» буде проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань, що стали предметом оскарження, у відповідності до вимог підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, згідно з наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 05.07.2021 № 5468-п (т. 1, а.с. 40-42).
21.08.2023 ГУ ДПС у м. Києві видано наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СУ 360» № 4271-п (т. 1, а.с. 146-147), з урахуванням наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 05.07.2021 № 5468-п.
05.09.2023 ГУ ДПС у м. Києві виписано направлення на проведення документальної позапланової виїзної перевірки товариства № 18302/26-15-03-02, № 15404/26-15-07-02-05 з 05.09.2023 протягом п'яти робочих днів (т. 1, а.с. 144-145).
Відповідно до акта від 05.09.2023 №4965/Ж6/26-15-07-02-05 контролюючим органом не проведено перевірку ТОВ «СУ 630) у терміни, зазначені у наказі та направленнях, оскільки посадові особи або законні (уповноважені) працівники ТОВ «СУ 630» були відсутні за податковою адресою.
Листом ГУ ДПС у м. Києві від 05.09.2023 № 30354/І/26-15-09-02-07 повідомило позивача про залишення його заперечень без задоволення, а висновків акта перевірки без змін (т. 1, а.с. 44-48).
Надалі ГУ ДПС у м. Києві винесено наступні податкові повідомлення-рішення:
1) податкове повідомлення-рішення форми «С» від 12.09.2023 № 57587/0902, яким за порушення частини 8 стаття 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 і абзацу 9 частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» до позивача застосовано штраф у сумі 4 500 000,00 грн (далі - оскаржуване та/або спірне рішення 1) (т. 1, а.с. 20-22);
2) податкове повідомлення-рішення форми «С» від 12.09.2023 № 57588/0902, яким за порушення пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, керуючись підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 і пунктом 121.1 статті 121 Податкового кодексу України до товариства застосовано штраф у сумі 1 200,00 грн (далі - оскаржуване та/або спірне рішення 2) (т. 1, а.с. 23-25).
Тут і надалі спірні та/або оскаржувані рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю «СУ 630» категорично не погоджується зі спірними рішеннями, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на що звернулось до суду з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Вирішуючи спір по суті, суд керується положеннями законодавства, чинним станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Відповідно до пунктів 19-1.1.4, 19-1.1.14, 19-1.1.16, 19-1.17 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу:
- здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів;
- здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері;
- здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального;
- проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.
Згідно із підпунктом 20.1.4 та підпунктом 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки врегульовано положеннями статті 80 ПК України.
Так фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального (пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України).
За правилами визначеними в пункті 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що пункт 80.2 статті 80 ПК України виокремлює різні підстави для проведення контролюючим органом фактичної перевірки суб'єкта господарювання.
У постановах від 5 квітня 2023 року (справа № 200/1354/21-а), від 11 січня 2023 року (справа №160/2357/21), від 12 серпня 2021 року (справа №140/14625/20), від 10 квітня 2020 року (справа №815/1978/18), від 25 січня 2019 року (справа №812/1112/16), від 5 листопада 2018 року (справа №803/988/17), від 22 травня 2018 року (справа №810/1394/16), від 20 березня 2018 року (справа №820/4766/17) Верховний Суд вказував, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо, а саме:
- наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;
- здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.
У даному випадку достатньо самого факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).
Тобто, вказана норма дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» покладені на відповідача.
При цьому, слід зазначити, що окремою підставою, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки, згідно положень підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України є також наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками.
Тобто, саме за вказаною підставою контролюючий орган, окрім посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, у наказі має зазначати конкретну інформацію, яка була наявна у контролюючого органу чи отримана ним в установленому порядку та свідчить про порушення платником податків відповідного законодавства.
Щодо правового змісту підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України в контексті визначення підстави для проведення фактичної перевірки, а також застосування абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України в аспекті достатності відображення в змісті наказу підстав для її проведення, Верховний Суд у постанові від 28 травня 2024 року у справі №280/1431/23, ухваленої у складі Судової палати, сформулював висновки, в яких зазначив, що оскільки підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов'язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов'язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.
У зазначеній постанові суду Судова палата зосередила увагу на тому, що у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити.
Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України має це відобразити у вищезазначений спосіб. Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки.
Досліджуючи матеріали справи, судом встановлено, що фактична перевірка ТОВ «СУ 630» проведена ГУ ДПС у м. Києві з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері ліцензування, виробництва, придбання, зберігання, реалізації, транспортування та обліку пального, у тому числі враховуючи підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Відтак, суд вважає відсутніми правові підстави для формування висновку про порушення контролюючим органом порядку призначення фактичної перевірки ТОВ «СУ 630».
Аналогічний правовий підхід застосовано в постанові Верховного Суду від 4 липня 2024 року у справі № 520/5841/21.
Отже, суд переходить до дослідження наявності / відсутності допущення позивачем порушень податкового законодавства, які стали підставою для винесення ГУ ДПС у м. Києві спірних рішень.
Щодо порушення частини 8 статті 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон № 481/95-ВР), суд звертає увагу на наступне.
Так, з 01.01.2016 ПК України визначав, що діяльність з реалізації пального обумовлювалася обов'язком суб'єкта господарювання зареєструватися платником акцизного податку, а також виконувати вимоги, пов'язаних із обігом пального. Водночас, законодавець встановив, що приміщення для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального не є акцизним складом (підпункт 14.1.6), а суб'єкти господарювання, які використовують приміщення, розташовані на митній території України, для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального не є розпорядниками акцизного складу (підпункт 14.1.224).
До 01.07.2019 року діяльність з виробництва, реалізації та зберігання пального не підлягала ліцензуванню.
З 01.07.2019 року набрав чинності Закон України від 23.11.2018 року № 2628-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів", яким внесено зміни до ПК України та Закону №481/95-ВР.
З цього часу Закон №481/95-ВР почав додатково визначати основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі пальним, забезпечення його високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом пального на території України, а норми ПК України встановили більш ширше поняття акцизних складів, в тому числі, визначили критерії, за яких відповідна територія/ємність не вважається акцизним складом.
Відповідно до абзацу восьмого частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлена відповідальність за зберігання пального без наявності ліцензії у вигляді штрафних санкцій в сумі 500000 гривень. Водночас така санкція не може бути застосована у випадку, якщо місце зберігання пального є таким, яке за змістом статті 15 Закону №481/95-ВР звільняє суб'єкта господарювання від обов'язку отримувати відповідну ліцензію.
Крім того, абзацом двадцять третім частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР встановлена відповідальність за надання послуг із зберігання пального іншим суб'єктам господарювання та/або реалізація пального іншим особам на підставі ліцензії на право зберігання пального, отриманої на підставі заяви виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки відповідно до статті 15 цього Закону, у вигляді штрафних санкцій в сумі 500000 гривень.
За змістом частин 8, 16 статті 15 Закону №481/95-ВР суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.
Суб'єкт господарювання (у тому числі іноземний суб'єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.
Частинами 33, 39 статті 15 Закону №481/95-ВР встановлено, що ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію. Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:
- документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;
- акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;
- дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
Суб'єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб'єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального (частина 44 статті 15 Закону №481/95-ВР).
При цьому, згідно з частиною 19 цієї статті ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:
- підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;
- підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;
- суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.
Суб'єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують (частина 21 статті 15 Закону №481/95-ВР).
Статтею 1 Закону №481/95-ВР надано визначення поняттям, зокрема:
- зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;
- місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.
Однак, Закон №481/95-ВР не визначає, що саме розуміється під власним споживанням пального, а так само, під поняттям "споруди", "обладнання", "ємності". При цьому, якщо загальні визначення понять "споруда" та "обладнання" є більш чітко окресленими, то поняття "ємність" таким не є і за загальним правилом охоплює абсолютно усі споруди, обладнання, резервуари чи інші пристрої, які мають щонайменшу місткість, до яких можна віднести і паливні баки автомобілів, обладнання, пристроїв. Тому застосування такого поняття в абсолютному значенні у Законі №481/95-ВРробить його вимоги непередбачуваними для суспільства, позаяк, кожен суб'єкт господарювання, який придбав пальне і використовує його, зобов'язаний отримати ліцензію на зберігання пального, що, однак, суперечить правовому змісту запровадження державою вимог щодо ліцензування діяльності зі зберігання пального, метою чого було, зокрема, підвищення контролю за обігом пального не тільки у розрізі суб'єктів господарювання, які займаються такою діяльністю, але й місць, на яких провадиться діяльність зі зберігання пального.
У зв'язку з тим, що Закон №481/95-ВР не дає чіткого розуміння, які саме місця слід вважати місцем зберігання пального, на кожне з яких суб'єкт господарювання зобов'язаний отримати ліцензію, суд вважає, що задля вирішення спірного у цій справі питання підлягають врахуванню норми ПК України, які надають визначення поняттям, пов'язаним з обігом пального, зокрема, й місць його зберігання.
Згідно з підпунктом 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний склад це:
б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
Не є акцизним складом, зокрема:
б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.
Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб'єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;
в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб'єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;
г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;
ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.
Відповідно до підпункту 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний склад пересувний - транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.
Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:
а) переміщення в ньому митною територією України пального або спирту етилового, що реалізується (крім пального або спирту етилового, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом "а" пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України);
б) зберігання в ньому пального або спирту етилового на митній території України;
в) ввезення пального або спирту етилового на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.
Транспортний засіб, в якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які належить декільком розпорядникам акцизного складу пересувного, є декількома акцизними складами пересувними, кількість яких дорівнює кількості власників пального або спирту етилового, що переміщується та/або зберігається в такому транспортному засобі.
Транспортний засіб, в якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які переходить від одного суб'єкта господарювання до іншого, вважається іншим акцизним складом пересувним.
Не є акцизним складом пересувним: транспортний засіб, що використовується суб'єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки; паливний бак транспортного засобу.
При цьому, відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:
- до акцизного складу;
- до акцизного складу пересувного;
- для власного споживання чи промислової переробки;
- будь-яким іншим особам.
Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:
- у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;
- при використанні пального суб'єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу/акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб'єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.
До власного споживання також відносяться операції із заправлення пальним за договорами підряду при одночасному виконанні таких умов:
а) замовники за договорами підряду не здійснюють реалізацію пального іншим особам, крім реалізації бензолу поза межами митної території України в митному режимі експорту;
б) заправлення здійснюється в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, які:
- призначені для виконання робіт на землях сільськогосподарського або лісового призначення, на землях, наданих гірничим підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, а також для виконання робіт з будівництва доріг;
- належать іншим особам;
- виконують роботи протягом строку дії договору підряду виключно на зазначених у цьому пункті землях, що перебувають у власності або користуванні замовника;
в) транспортні засоби, що здійснюють заправлення в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, у паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або в паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, зазначені в підпункті "б" цього підпункту, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з такого транспортного засобу.
Згідно з підпунктами 14.1.224, 14.1.224-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України розпорядник акцизного складу - суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб'єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.
Розпорядник акцизного складу пересувного - суб'єкт господарювання - платник акцизного податку, який є власником пального або здійснює діяльність з виробництва спирту етилового та який з використанням транспортного засобу незалежно від того, кому належить такий транспортний засіб:
- реалізує або зберігає пальне або спирт етиловий;
- ввозить пальне на митну територію Україні, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.
При переході від одного суб'єкта господарювання до іншого права власності на пальне або спирт етиловий, що переміщується та/або зберігається у транспортному засобі, відбувається зміна розпорядника акцизного складу пересувного.
Не є розпорядником акцизного складу пересувного суб'єкт господарювання (перевізник, експедитор), який здійснює транспортування пального або спирту етилового.
Системний аналіз наведених норм ПК України та Закону №481/95-ВР у їх взаємозв'язку дають суду підстави дійти до висновку, що зберігання пального нерозривно пов'язане із наявністю у суб'єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб'єкта господарювання обов'язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб'єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов'язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб'єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», незалежно від того чи зареєстрований такий суб'єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу. Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб'єкта господарювання місце зберігання пального відповідає ознакам, які ПК України встановлює як виключення з визначення «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», такий суб'єкт не має обов'язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці.
Таким чином, для оцінки наявності в діях суб'єкта господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, з'ясуванню підлягають місце та спосіб його зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального. Ці обставини складають об'єктивну та суб'єктивну сторони правопорушення. Сам по собі факт наявності «на балансі» у суб'єкта господарювання невикористаного пального не є достатньою обставиною для його кваліфікації як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії.
Аналогічна правова позиція викладене у постанові Верховного Суду від 31 травня 2022 року у справі № 540/4291/20, від 4 липня 2024 року у справі № 520/5841/21, від 23 квітня 2025 року у справі № 340/187/21.
Як слідує зі змісту акта перевірки контролюючим органом встановлено, що ТОВ «СУ 630» здійснює придбання пального у вигляді електронних паливних карт (старт картка або бланків дозволів (талони) на підставі укладених договорів з контрагентами-постачальниками: № 0332/08 від 08.01.2019 з ТОВ «Вог Кард», № СКЦ-4 231 від 04.07.2019 з ТОВ «С Кард Сервіс», № 040412-14/12/20-0632 від 23.12.2020 з ТОВ «Вест Корд», № 417/17 ск від 21.09.2020 з ТОВ «Надежда Рітейл 2017».
Також ТОВ «СУ 630» здійснює придбання нафтопродуктів наливом на підставі укладених договорів з контрагентами-постачальниками: № 26/05/20-Іп від 26.05.2020 з ТОВ «С.П.А.С. Безпека», № 1807 від 01.02.2020 з ТОВ «Євростандарт», № 11 від 27.07.2020 з ПП «І-Сіда», № 1708-2019 від 04.03.2019 з ТОВ «Торговий Дім «Сокар Україна».
В акті перевірки зазначено, що придбані нафтопродукти ТОВ «СУ 630» використовує для заправки транспортних засобів (дорожньої техніки), що знаходяться у власності підприємства (оборотно-сальдова відомість по рахунку 105 за квітень 2021 року), так і орендовані (договір оренди (найму) № 9/01/20 від 09.01.2020 ТОВ «ІВАНКІВСЬКА ПМК-№7» та договір оренди (найму) № 10/01/20 від 10.01.2020 ТОВ «ПРОМІНЬ НИВА».
Згідно бухгалтерського рахунку 203, за період з 01.04.2020-30.04.2021, позивачем списано (використано) пального в кількості 647 878,00 літрів, з яких: заправлено з використанням старт-карт/талонів - 146 768,00 літрів, придбано наливом за адресою місця зберігання - 501 110,00 літрів.
Також в акті перевірки зафіксовано, що згідно з аналізом бази даних ЄРАН встановлено, що ТОВ «С.П.А.С. Безпека», ТОВ «Брітіш Петроулем», ТОВ «Євростандрат», ПП «І-Сіда», ТОВ «Торговий дім «Сокар Україна» здійснюють виписку акцизних накладних на адресу ТОВ «СУ 630» з зазначенням адреси зберігання пального, яке не є акцизним складом, на йому суб'єкт господарювання - неплатник податку зберігає пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гатне (в кількості 19512,00 літрів); Київська область, м. Вишгород (в кількості 359622,00 літрів); м. Київ, вул. Гарматна, 4 (в кількості 19455,00 літрів); м. Київ, вул. Панківська, б. 20 (в кількості 14 867,00 літрів); Херсонська область, м. Нова Каховка (в кількості 6459,00 літрів); Херсонська область, Чаплинський район, с. Павлівка (в кількості 47691,00 літрів); Одеська область, Біляївський район, с. Дачне, вул. Армійська, б. 1-В (в кількості 3641,00 літрів); Херсонська область, Чаплинський район, смт. Чаплинка, вул. Червоноармійська, 43 (в кількості 15768,00 літрів); м. Київ, вул. Ярославська, б. 4-б (в кількості 18267,00 літрів).
Проте відповідно до Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним ТОВ «СУ 630» ліцензій не отримувало.
Враховуючи наведене ГУ ДПС у м. Києві сформовано висновки про те, що ТОВ «СУ 630» здійснює зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за наступними адресами: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гатне; Київська область, м. Вишгород; м. Київ, вул. Гарматна, 4; м. Київ, вул. Панківська, б. 20; Херсонська область, м. Нова Каховка; Херсонська область, Чаплинський район, с. Павлівка; Одеська область, Біляївський район, с. Дачне, вул. Армійська, б. 1-В; Херсонська область, Чаплинський район, смт. Чаплинка, вул. Червоноармійська, 43; м. Київ, вул. Ярославська, б. 4-б без наявності ліцензії на право зберігання пального, чим порушено вимоги частини 8 статті 15 Закону № 481/95 ВР.
Разом з цим у додаткових поясненнях відповідача, які зареєстровані судом 29.03.2024, представник контролюючого органу наголошує, що співставлення даних ЄРАН 2019 та відомостей згідно повідомлення 20-ОПП ТОВ «СУ 630» підтверджує висновки, що відповідну кількість пального неможливо відвантажити тільки в паливні баки робочої техніки підприємства в загальній кількості 17 одиниць.
Перевіряючи такі твердження ГУ ДПС у м. Києві, суд зазначає про таке.
Позивачу належить на праві власності наступна техніка:
1. Колісний гідравлічний екскаватор TEREX TW 170.
2. Екскаватор-навантажувач CATERPILLAR.
3. Колісний екскаватор-навантажувач.
4. Коток дорожній «HAMM AG».
5. Коток дорожній DYNAPAC CAB10Dc№10000128COCOO2677.
6. Напівпричіп-трал для перевезення негабаритних вантажів марки OZGUL.
7. Самоскид HOWO-A7 6*4 №шасі LZZ1DLSD3LA553198
8. Автомобіль вантажний самоскид 50т.
9. Асфальтоукладчик VOGELE.
10. Екскаватор-навантажувач CATERPILLAR432E №CATO432EH.
11. Каток дорожній вібраційний AMMAN model AV85-2K № 1069000280.
Водночас позивачем укладено договори оренди будівельної техніки, а саме:
- договір 09/01/20 від 09.01.2020, відповідно до умов якого ТОВ «Іванківська ПМК - №7» зобов'язуються передати ТОВ «СУ 630» у тимчасове, платне користування наступнi автомобілі: - Спеціалізований вантажний самоскид, марка IVECO MAGIRUS 410Е44, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2004; - Спеціалізований вантажний самоскид, марка IVECO MAGIRUS 410Е44, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рік випуску 2004;
- договір 10/01/20 від 10.01.2020, відповідно до умов якого ТОВ «Іванківська ПМК - №7» зобов'язуються передати ТОВ «СУ 630» у тимчасове, платне користування наступні автомобілі: - Марка - ГАЗ, Модель -3302, Тип - загальний вантажний бортовий Документ сформований в системі «Електронний суд» 24.06.2024 5 малотонажний - В, реєстраційний номер НОМЕР_3 , рік випуску 2008;
- договір 10/01/20 від 10.01.2020, відповідно до умов якого ТОВ «Промінь Нива» зобов'язується передати ТОВ «СУ 630» у тимчасове, платне користування наступну техніку: - Спеціалізований вантажний самоскид, SCANIA G 400, реєстраційний номер НОМЕР_4 ; - Спеціалізований вантажний самоскид, SCANIA, реєстраційний номер НОМЕР_5 ; - Спеціалізований вантажний самоскид, RENAULT, реєстраційний номер НОМЕР_6 ;
- договір 29/03/21 від 29.03.2021, відповідно до умов якого ТОВ «Іванківська ПМК - №7» зобов'язуються передати ТОВ «СУ 630» у тимчасове, платне користування наступні автомобілі: - Автогрейдер: реєстраційний номер НОМЕР_7 марка LIUGONG CLG4165, рік випуску 2019, Свідоцтво про реєстрацію машини НОМЕР_8 . - Спеціалізований вантажний самоскид, марка IVECO MAGIRUS 410Е44, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рік випуску 2004.
Стосовно зазначених обставин, представник відповідача не заперечував.
Разом з цим матеріалами справи підтверджено, що ГУ ДПС у м. Києві проведено фактичну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «СУ 630» за адресою: м. Київ, вул. Ярославська, б. 4-Б, за результатами якої складено акт фактичної перевірки від 31.05.2021 № 42750/Ж5/26-15-09-02/41947434.
Зі змісту акта перевірки, судом вбачається, що при фактичній перевірці позивача контролюючий орган фактично здійснював дослідження лише акцизних накладних, зареєстрованих позивачем у ЄРАН, договори, укладені товариством при придбанні паливно-мастильних матеріалів. Додатків акт перевірки не містить, що підтверджується пунктом 4.5 статті 4 акта перевірки (т. 1, а.с. 32).
Суд зазначає, що окреслені документи стосуються придбання, обліку і руху пального, що дотично, однак, не рівнозначно факту зберігання пального позивачем, його кількості і місця зберігання. Таким чином, зазначені документи можуть бути доказом виключно обставин придбання позивачем пального і не доводять обставин його зберігання.
Варто зауважити, що Верховний Суд у постанові від 31.05.2022 в адміністративній справі № 540/4291/20 зазначив, що сам по собі факт наявності «на балансі» у суб'єкта господарювання невикористаного пального не є достатньою обставиною для його кваліфікації як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії. Не встановлення під час фактичної перевірки обставин здійснення позивачем діяльності зі зберігання пального, часу цієї діяльності та місця, у якому пальне зберігалося, унеможливлює визнання правомірним застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності ліцензії.
У даному випадку відповідач здійснив перевірку зберігання палива на підставі документів, без реального встановлення факту такого зберігання, без визначення конкретного місця зберігання у відповідності до законодавства.
Посилання контролюючого органу на те, що позивач здійснював зберігання пального саме за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гатне; Київська область, м. Вишгород; м. Київ, вул. Гарматна, 4; м. Київ, вул. Панківська, б. 20; Херсонська область, м. Нова Каховка; Херсонська область, Чаплинський район, с. Павлівка; Одеська область, Біляївський район, с. Дачне, вул. Армійська, б. 1-В; Херсонська область, Чаплинський район, смт. Чаплинка, вул. Червоноармійська, 43; м. Київ, вул. Ярославська, б. 4-б, є припущенням, зробленим на підставі відомостей товарно-транспортних накладних, в яких вказана адреса вказана пунктом навантаження нафтопродуктів.
При цьому, суд акцентує увагу на тому, що фактична перевірка здійснена контролюючим органом за адресою м. Київ, вул. Ярославська, б. 4-б, за якою, зокрема, за висновком ГУ ДПС у м. Києві товариством зберігається пальне, однак у зазначеній частині контролюючи органом не встановлено де саме зберігалось пальне за цією адресою, в якій ємності воно зберігалось тощо.
Більше того, як вбачається з матеріалів справи за період, який охоплений перевіркою контролюючого органу, позивач виконував будівельні роботи, з залученням наявної в нього будівельної техніки, згідно укладених договорів підряду та субпідряду.
Зокрема, щодо об'єкта за адресою м. Київ, вул. Гарматна, 4 (в кількості 19 455,00л), судом встановлено, що між ТОВ «ТРК ІНЖИНІРИНГ» та ТОВ «СУ 630» укладено Договір субпідрябу №06/08/2020 від 06.08.2020, за умовами якого ТОВ «СУ 630» виконує роботи направлені на реконструкцію Об'єкту (Реконструкція будівлі корпусу №12 цеху 17 (літ.Б) під будівлю адміністративно-побутового призначення по вул.Гарматна,4 у Солом'янському районі м. Києва) відповідно до умов цього договору, а саме: монтаж водопровідних мереж та каналізацій.
Стосовно об'єкта за адресою м. Київ, вул. Панківська, 20 (в кількості 14 867,00л), судом встановлено, що згідно договору підряду № 09/04-2019 від 09.04.2019 укладеного між ТОВ «КАДОРР - УКРАЇНА» (Замовник) та ТОВ «СУ 63» (Підрядник), Підрядник зобов'язується власними та залученими силами і засобами в порядку та в строки, передбачені цим Договором, з власних матеріалів та обладнання виконати Роботи відповідно о чинних в Україні норм та правил, а Замовник зобов'язується в порядку та в строки, передбачені цим Договором, прийняти та оплатити виконані Роботи Підрядника. Відповідно до розділу ІІІ Договору Роботи виконуються Підрядником на Об'єкті Будівництво офісного будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом (побутового обслуговування населення), розташований за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 68.
Щодо об'єкта за адресою Київська обл. Києво-Святошинський р-н, с. Гатне (в кількості 19 512,00л), судом встановлено, що між ТОВ «ВК Підряд» (Замовник) та ТОВ «СУ 630» (Підрядник) укладено Договір підряду № ГС180620 від 18.06.2020, за умовами якого Підрядник зобов'язується на свій ризик власними та (або) залученими силами та засобами виконати роботи, а саме виконання комплексу робіт з відновлення благоустрою території на об'єкті «Будівництво багатоквартирних житлових будинків №2, №3, №4 з вбудованими нежитловими приміщеннями по вул. Леніна, 1 в с. Гатне Києво-Святошинського району Київської області. Третя черга будівництва. Житловий будинок №4».
Також, як свідчать матеріали справи між ТОВ «СУ 630» (Орендар) та ТОВ «Промінь-Нива» (Орендодавець) укладено Договір оренди (найму) № 06/01/20 матеріально-технічної бази від 06.01.2020, відповідно умов якого Орендодавець зобов'язується передати, а Орендар - прийняти в оплатне, строкове користування за цільовим призначенням матеріально-технічну базу (далі поіменована - База) загальною площею 860 м2, що знаходиться за адресою: 07301, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Промислова, буд. 4, корп. 8.
Наведений договір стосується об'єкта за адресою Київська обл., м. Вишгород (в кількості 359 622,00 літрів).
Як повідомив позивач на відповідній базі знаходилась будівельна техніка ТОВ «СУ 630». Техніка, яка заправлялась на стоянці у Вишгороді, була задіяна згідно договорів підряду на наступних будівельних майданчиках:
1. Згідно договору №З/01/07/ПР/20 на виконання підрядних робіт від 01.07.2020р. укладеного між ТОВ «Моноліт Будсервіс» (Генпідрядник) та ТОВ «СУ 63» (Підрядник), Підрядник зобов'язується своїми силами та засобами у відповідності до даного Договору та державних будівельних норм і правил виконати при будівництві Об'єкта «Будівництво І черги житлового комплексу з об'єктами соціально-побутового призначення за адресою: пров.Заводський, 1,1/2,2 вул. Причальна, 1/5, 5 у Дарницькому районі м. Києва (паркінгу житлового будинку №3 та офісного центру №15) комплекс земляних робіт, а саме: Зворотня засипка паркингу, перевезення та навантаження ґрунту у відвал підрядника, ущільнення ґрунту в ручну, доробка ґрунту вручну, навантаження та вивезення будівельного сміття, доставка, та вивезення гідромолоту.
2. Згідно договору підряду №04/08-ПР/20-Є від 04.08.2020 укладеного між ТОВ «Моноліт Будсервіс» (Генпідрядник) та ТОВ «СУ 63» (Підрядник), та Інформаційної довідки наданої ТОВ «Моноліт Будсервіс» від 25.03.2024 №42, ТОВ «СУ 630» (Підрядник) виконував комплекс будівельно-монтажних робіт по влаштуванню благоустрою на об'єкті - «Житловий комплекс з об'єктами соціально-побутового призначення в 11-му мікрорайоні житлового масиву «Позняки» на вул. Дніпровська Набережна у Дарницькому районі м. Києва, а саме - вул. Іжевська.
3. Згідно договору №01/03-ПР/21-1-ДГТ від 01.03.2021 укладеного між ТОВ «Стандарт Констракшн» (Генпідрядник) та ТОВ «СУ 63» (Підрядник), Підрядник за завданням Генпідрядника зобов'язується на свій ризик власними силами і засобами, з використанням власних ресурсів, у відповідності до Проектної документації, діючих будівельних норм і правил, та у визначений Договором строк виконати Роботи на Об'єкті: «Будівництво житлового комплексу на вул. Дегтярівській, 25-А, у Шевченківському районі м. Києва», а саме роботи, щодо Влаштування зовнішніх інженерних мереж водопостачання та каналізації.
Доказів зворотного відповідачем до суду не надано.
Отже, на переконання суду, ГУ ДПС у м. Києві проведено фактичну перевірку опосередковано, без встановлення, серед іншого, способу зберігання пального, технічних характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей). Тобто відповідачем не встановлено в повній мірі об'єктивної та суб'єктивної сторони правопорушення, за яке товариство притягнуто до відповідальності.
Також варто зауважити, що матеріалами справи підтверджено, що до заперечень на акт перевірки позивачем було надано відповідачу копії актів списання за період квітень - грудень 2020 року та за період січень - квітень 2021 року (т. 1, а.с. 38-39), зокрема товариством було надано копії актів списання пального, а саме: №СпТ-000401 від 30.06.2020 - 19 665 л на суму 245 572,92 грн; №СпТ-000402 від 30.09.2020 - 50 742 л на суму 727 505,51 грн; №СпТ-000411 від 31.12.2020 - 52 925 л на суму 789 674,58 грн; № СпТ-000384 від 31.12.2020 (Херсонській області) - 48 310 л на суму 755 486,20 грн; № СпТ-000284 від 31.12.2020 (Чаплинка) - 15 930 л на суму 229 710,60 грн; №СпТ-000369 від 31.03.2021 - 136 230 л на суму 2 500 119,57 грн; №СпТ-000370 від 30.04.2021 - 94 920 л на суму 1 830 249,15 грн.
Як вже було вказано судом вище, ГУ ДПС у м. Києві листом від 05.07.2021 № 17273/І/26-15-09-02-16 повідомив позивача, що враховуючи надані до заперечення додаткові документи, за результатами розгляду по ТОВ «СУ 630» буде проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань, що стали предметом оскарження, у відповідності до вимог підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПК України, згідно з наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 05.07.2021 № 5468-п (т. 1, а.с. 40-42).
21.08.2023 ГУ ДПС у м. Києві видано наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СУ 360» № 4271-п (т. 1, а.с. 146-147), з урахуванням наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 05.07.2021 № 5468-п.
05.09.2023 ГУ ДПС у м. Києві виписано направлення на проведення документальної позапланової виїзної перевірки товариства № 18302/26-15-03-02, № 15404/26-15-07-02-05 з 05.09.2023 протягом п'яти робочих днів (т. 1, а.с. 144-145).
Відповідно до акта від 05.09.2023 №4965/Ж6/26-15-07-02-05 контролюючим органом не проведено перевірку ТОВ «СУ 630) у терміни, зазначені у наказі та направленнях, оскільки посадові особи або законні (уповноважені) працівники ТОВ «СУ 630» відсутні за податковою адресою.
Надалі, листом ГУ ДПС у м. Києві від 05.09.2023 № 30354/І/26-15-09-02-07 повідомило позивача про залишення його заперечень без задоволення, а висновків акта перевірки без змін (т. 1, а.с. 44-48).
Згідно з підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки в порядку, визначеному пунктом 86.7 статті 86 цього Кодексу, або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі якщо платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.
Наказ про проведення документальної позапланової перевірки з підстав, зазначених у цьому підпункті, видається:
у разі розгляду заперечення до акта перевірки, - контролюючим органом, який проводив перевірку;
під час проведення процедури адміністративного оскарження - контролюючим органом вищого рівня, який розглядає скаргу платника податків;
На підставі зазначеного у цьому пункті наказу контролюючим органом, якому доручено здійснення перевірки, додатково видається наказ у порядку, передбаченому пунктом 81.1 статті 81 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 78.4 та пункту 78.5 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.
Між тим наказом Міністерства фінансів України від 20.05.2015 № 727, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за № 1300/27745 затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків (далі - Порядок № 727), який розроблено відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Податковий кодекс) для застосування посадовими особами контролюючих органів при оформленні результатів документальних перевірок платників податків (у розумінні статті 15 Податкового кодексу) (далі - платники податків) дотримання податкового, валютного законодавства, законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - законодавство з єдиного внеску) та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно з пунктом 9 розділу ІІ Порядку № 727 у разі неможливості проведення документальної перевірки посадовими особами контролюючого органу невідкладно складається та підписується акт про неможливість проведення перевірки, який не пізніше наступного робочого дня реєструється в контролюючому органі. До такого акта додаються матеріали, що підтверджують факти, наведені в такому акті. Зазначений акт та матеріали надсилаються контролюючим органом платнику податку в порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу.
Суд звертає увагу, що в матеріалах справи наявний акт від 05.09.2023 №4965/Ж6/26-15-07-02-05 про не можливість проведення документальної перевірки посадовими особами контролюючого органу, проте відповідачем до нього не надано жодних належних та достатніх доказів на підтвердження відсутності посадових осіб або законних (уповноважених представників) ТОВ «СУ 630» за податковою адресою, як і не надано належних та достатніх доказів на підтвердження направлення такого акту позивачу, в порядку визначеному статтею 42 ПК України.
Відтак, всі посилання відповідача, в частині того, що товариство мало можливість спростувати факти, які викладені в акті фактичної перевірки, які підстави для відмови у задоволенні адміністративного позову, суд вважає безпідставними.
Окремо суд зауважує, що відповідно до пункту 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті.
Аналіз наведеного дає суду підстави дійти до висновку, що під час винесення податкового повідомлення-рішення, контролюючий орган має враховувати надані платником податків заперечення та додані до них документи.
З листа ГУ ДПС у м. Києві від 05.09.2023 № 30354/І/26-15-09-02-07 слідує, що контролюючим органом взагалі не надавалась оцінка наданих ТОВ «СУ 630» додаткових документів, у тому числі копії актів списання за період квітень - грудень 2020 року та за період січень - квітень 2021 року, а лише продубльовано висновки акта фактичної перевірки.
Відтак, враховуючи в сукупності всі обставини справи, на переконання суду,
ГУ ДПС у м. Києві формально проведено фактичну перевірку позивача, не враховано всіх первинних документів, які були надані останнім, не надано до суду належних та достатніх доказів на підтвердження неможливості проведення ГУ ДПС у м. Києві документальної позапланової перевірки ТОВ «СУ 630».
Зазначене, своєю чергою, дає суду підстави дійти до висновку про недоведеність відповідачем обставин порушення ТОВ «СУ 630» положень частини 8 статті 15 Закону
№ 481/95-ВР та, відповідно наявність правових підстав для застосування до позивача відповідальності, передбаченої абзацом 9 частини 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР.
Тому, на переконання суду, спірне рішення 1 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Щодо порушення позивачем пункту 85.4 статті 85 ПК України, слід звернути увагу на наступне.
Так, відповідно до пункту 85.1 статті 85 ПК України забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом.
За правилами визначеними в пункті 85.4 статті 85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки.
Аналіз наведеного дає суду підстави дійти до висновку, що контролюючому органу надано право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно з пунктом 121.1 статті 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.
Судом встановлено, що листом ГУ ДПС у м. Києві від 19.05.2021 № б/н запитано у товариства додаткові документи (т. 1, а.с. 152-153).
В акті перевірки контролюючий орган зазначає, що на вимогу надано документи, перелік яких відображено в пункту 2.1.3 описової частини акту перевірки.
Разом з цим у відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що позивачем не надано акти списання пального, первинну документацію для підтвердження кількості списання пального (довідку про роботу механізмів, заправні відомості механізмів, відомості використання ПММ, фіскальні чеки тощо).
Згідно з пунктом 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Отже, платнику податків надано право після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надати документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, які мають бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Судом встановлено, що до заперечень на акт перевірки позивачем було надано відповідачу копії актів списання за період квітень - грудень 2020 року та за період січень - квітень 2021 року (т. 1, а.с. 38-39).
Отже, товариством реалізовано своє право, передбачене положеннями пункту 44.6 статті 44 ПК України та надано контролюючому органу запитувані ним документи.
Беручи до уваги викладене, суд вважає відсутніми підстави стверджувати про наявність порушення позивачем положень пункту 85.4 статті 85 ПК України та, як наслідок, наявність правових підстав для застосування відповідальності, передбаченої положеннями пункту 121.1 статті 121 ПК України.
Отже, за висновком суду, спірне рішення 2 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Таким чином, з огляду на приписи наведених правових норм процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Підсумовуючи вищевикладене, повно та всебічно проаналізувавши матеріали адміністративної справи, суд дійшов до висновку про не відповідність оскаржуваних рішень критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, що в свою чергу свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Інші доводи та заперечення не сторін не спростовують вище встановленого судом та не мають визначального значення для вирішення спору по суті.
Згідно із частиною 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Положеннями частини 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що адміністративний позов підлягає задоволенню, судові витрати, понесені позивачем по сплаті судового збору у розмірі 26 840,00 грн (платіжна інструкція № 12311 від 03.10.2023) (т. 1, а.с. 81) та у розмірі 2684,00 грн (платіжна інструкція № 12310 від 03.10.2023) (т. 1, а.с. 82) підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 12.09.2023 № 57587/0902, від 12.09.2023 № 57588/0902.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СУ 630» (04071, м. Київ, вул. Ярославська, б. 4-б, код ЄДРПОУ 41947434) судовий збір у розмірі 29 524 (двадцять дев'ять тисяч п'ятсот двадцять чотири) грн 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.