ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"05" серпня 2025 р. справа № 300/3147/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Гомельчука С.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у розмірі 3109,65 грн,-
Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області звернулося до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у розмірі 3109,65 грн.
Позовні вимоги мотивовані наявністю у відповідача податкового боргу, що виник внаслідок несплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 2431,25 грн та військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування 648,4 грн відповідно до самостійно поданої податкової декларації про майновий стан і доходи від 26.04.2024 №4706 за 2023 рік. Враховуючи, що відповідачем у добровільному порядку вказаний податковий борг не сплачено, позивач, реалізовуючи свої законні повноваження, звернувся до суду.
Ухвалою від 02.06.025 Івано-Франківським окружним адміністративним судом відкрито провадження в справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).
Ухвала про відкриття провадження у справі з позначкою "судова повістка" направлена відповідачу за адресою місця проживання. Однак, кореспонденція повернулась на адресу суду з відміткою установи поштового зв'язку " адресат відсутній за адресою" (а.с. 44).
Згідно з ч.11 ст. 126 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Крім того, відповідач був повідомлений про розгляд даної справи у порядку ч.1 ст. 130 КАС України, а саме на офіційному веб-порталі судової влади України у встановлений строк було розміщено відповідне оголошення.
Проте, ОСОБА_1 правом на подання відзиву у визначений судом строк не скористався.
Згідно з частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, керуючись частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, справа належить до вирішення за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДПС в Івано-Франківській області як платник податків.
Судом з'ясовано, що за відповідачем облікується податковий борг, який виник внаслідок несплати:
- податку на доходи з фізичних осіб у сумі 2431,25 грн відповідно податкових повідомленнь-рішеннь №0006303306 на суму 2261,25 грн, №0006323306 від 31.03.2020 винесеного на підставі акту №120/09-19-33-06/2753621413 від 12.02.2020;
- військовий збір у сумі 678,4 грн, що виник відповідно до податкового повідомлення-рішення №0006313306 на суму 678,4 грн, винесеного на підставі акту №120/09-19-33-06/2753621413 від 12.02.2020.
На виконання вимог абзацу 1 пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області надсилалась відповідачу податкова вимога форми "Ф" від 19.06.2020 за № 97751-53.
У встановлений законом строк та ігноруючи податкову вимогу, ОСОБА_1 податкове зобов'язання добровільно не сплачено. Сума податкового боргу відповідача внаслідок непогашення податку на доходи фізичних осіб, що сплачений фізичними особами за результатам річного декларування, військового збору складає 3109,65 грн, що спонукало позивача звернутись до суду з позовом про стягнення такої заборгованості з відповідача.
Вирішуючи цей спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі- ПК України), зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з підпунктом 179.1. статті 179 ПК України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до пп.164.1.3. п.164.1.ст. 164 ПК України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.
Як з'ясовано судом з акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки, з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіь та військовог збору від 12.02.2020 №120/09-19-33-06/ НОМЕР_1 , контролюючим органом встановлено порушення відповідачем пп.49.18.4, п.49.18, п.179.1 ст. 179 ПК України, а саме неподання податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб за 2017 рік, п.174.1, п.п. 174.2.2, п.174.2, п.174.6 ст. 174, п. 167.2 ст. 167 та п. 179.7 ст. 179 в результаті чого визначено суму податкових зобовязань з податку на дозоди фізичних осіб за 2017 рік в розмірі 1809 грн, п.1.2, п.п.1.6 п.16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України 179 в результаті чого визначено суму податкових зобовязань з військового збору в розмірі 542,70 грн (а.с.16-29).
На підставі акту від 12.02.2020 №120/09-19-33-06/ НОМЕР_1 контролюючим органом сформова та направлено відповідачу податкові повідомленя-рішення №0006303306 від 31.03.2020, №0006313306 від 31.03.2020,№0006323306 від 31.03.2020 (а.с.8-15).
Згідно з п. 54.5. ст. 54 ПК України, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Згідно з п.п.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Статтею 38 Податкового кодексу України визначено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до п.56.1., пп. 56.17.5 п.56.17, п. 56.18 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 не скористався правом на оскарження податкових повідомленнь-рішеннь №0006303306 від 31.03.2020, №0006313306 від 31.03.2020, №0006323306 від 31.03.2020 (а.с.8-15).
Отже, грошове зобов'язання на суму 3109,65 грн є узгодженим.
У пункті 14.1.175 статті 14 ПК України зазначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
З урахуванням пункту 59.5 даної статті ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Як судом зазначено вище, позивачем, на виконання вимог пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України, надіслано відповідачу податкову вимогу №97751-53 від 19.06.2020, проте, вжиті контролюючим органом заходи, не призвели до погашення заборгованості.
Наявність непогашеного податкового боргу в розмірі 3109,65 грн підтверджується наявними у справі: довідкою позивача про борг за платежами, витягом з інтегрованої картки платника податку на доходи фізичних осіб, що сплачений фізичними особами за результатам річного декларування, податковою вимогою із детальним розрахунком.
Існування податкового боргу відповідач не спростував та не надав доказів, які б свідчили про сплату заборгованості, що є предметом стягнення.
Відтак, оскільки за відповідачем обліковується податковий борг на загальну суму 3109,65 грн, доказів сплати якого відповідач суду не надав, а вжиті контролюючим органом заходи не призвели до його погашення, тому суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 заявленого податкового боргу.
Ураховуючи те, що спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) не належать до стягнення з відповідача.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в дохід бюджету податковий борг на суму 3109,65 грн (три тисячі сто дев'ять гривень шістдесят п'ять копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Гомельчук С.В.