про залишення позовної заяви без руху
04 серпня 2025 року м. Житомир справа №240/18534/25
категорія 106030200
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Черняхович І.Е., перевіривши дотримання вимог законодавства при подачі позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати йому в період з 01.03.2020 по 12.05.2023 грошового забезпечення, а також виплаченої у вказаний період грошової допомоги для оздоровлення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити йому перерахунок грошового забезпечення за період з 01.03.2020 по 12.05.2023, а також виплаченої за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" та Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", на відповідні тарифні коефіцієнти.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Однак, приписами частини 1 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або ж іншими законами.
Відтак, чинне процесуальне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що підставою для звернення ОСОБА_1 з даним позовом до суду стала виплата йому щомісячного грошового забезпечення за період служби з 01.03.2020 по 12.05.2023, а також виплаченої у вказаний період грошової допомоги для оздоровлення в неналежних розмірах за рахунок визначення розмірів його посадового окладу та окладу за військовим званням, без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року.
Відтак, предметом спірних правовідносин є трудовий спір щодо оплати праці.
Суд звертає, увагу, що положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебували на публічній (військовій) службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці при визначенні її розміру. Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 Кодексу законів про працю України.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23 зробила правовий висновок про те, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні над частиною п'ятою статті 122 КАС України. Під час визначення строків звернення до адміністративного суду для вирішення спорів, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, в тому числі і за позовами осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, згідно з позицією Великої Палати необхідно застосовувати приписи статті 233 КЗпП України.
Відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Таким чином до 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строками позовної давності.
Однак, 19.07.2022 набув чинності Закон України від 01.07.2022 № 2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яким внесено ряд важливих змін до діючого законодавства про працю. Зокрема, змін зазнали норми законодавства щодо порядку звернення громадян до суду у разі виникнення трудових спорів в частині строків таких звернень.
Так, вищезазначеним Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX частину першу та другу статті 233 Кодексу законів про працю України було викладено у наступній редакції:
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)."
При цьому відповідно до пункту 1 глави XIX Прикінцеві положення КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України відмінено карантин.
Таким чином, шляхом внесенням до ст. 233 Кодексу законів про працю України вказаних змін, законодавець увів процесуальні строки для звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 20.11.2023 у справі №160/5468/23, дія частини першої статті 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-IX, яка діє з 19.07.2022) поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Верховний Суд у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшов таких висновків:
"З моменту набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" (19 липня 2022 року) положення статті 233 КЗпП України, у попередній редакції, втратили чинність, внаслідок чого було змінено правове регулювання відносин, які підпадають під дію статті 233 КЗпП України. Водночас, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин"). З урахуванням пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01.07.2023".
Враховуючи правову позицію, сформовану Верховним Судом у справі №460/21394/23, суд дійшов висновку, що до позовних вимог щодо виплати позивачу в належному розмірі грошового забезпечення за період з 01.03.2020 по 18.07.2022, а також виплаченої у вказаний період грошової допомоги для оздоровлення, застосуванню підлягає частина друга статті 233 КЗпП України у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом №2352-ІХ, якою визначено, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Таким чином, процесуальний строк на звернення до суду у вказаній частині позовних вимог позивачем не пропущений.
Натомість, до позовних вимог щодо виплати позивачу в належному розмірі грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 12.05.2023, а також виплаченої у вказаний період грошової допомоги для оздоровлення, застосуванню підлягає стаття 233 КЗпП України у редакції зі змінами, внесеними Законом №2352-ІХ.
Водночас, оскільки щомісячне грошове забезпечення та грошова допомога на оздоровлення є виплатами, які здійснювалась позивачу під час проходження ним військової служби, та відповідно не відноситься до категорії виплат, які здійснюються при звільненні, то в розумінні правових норм статті 233 КЗпП спірні в цій частині правовідносини є трудовим спором щодо оплати праці, а тому регулюються саме частиною 1 статті 233 КЗпП України (у редакції зі змінами, внесеними Законом №2352-ІХ), яка передбачає тримісячний строк на звернення до суду. При цьому, моментом початку відліку вказаного тримісячного строку є день, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права.
З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що грошове забезпечення є щомісячною виплатою, а тому процесуальний строк на звернення до суду в частині позовних вимог, які стосуються виплати позивачу в належному розмірі грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 12.05.2023, розпочався з місяця, наступного за місяцем, за який таке грошове забезпечення виплачувалось, оскільки саме при отриманні такої виплати позивач дізнався про її розмір та відповідно й дізнався про порушення свого права на отримання грошового забезпечення в належному розмірі. Тобто, щодо позовних вимог про виплату в належному розмірі грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 31.07.2022 процесуальний строк на звернення до суду мав розпочатися з 01.08.2022 та відповідно закінчитися через три місяці, тобто 31.10.2022, щодо позовних вимог про виплату в належному розмірі грошового забезпечення за період з 01.08.2022 по 31.08.2022 процесуальний строк на звернення до суду мав розпочатися з 01.09.2022 та відповідно закінчитися 30.11.2022, і так далі.
Щодо спірних правовідносин в частині виплаченої в період з 19.07.2022 по 12.05.2023 грошової допомоги для оздоровлення, то згідно інформації, вказаної в долученій до позовної заяви довідці, така допомога була виплачена позивачу в квітні 2023 року. Відтак, процесуальний строк на звернення до суду з даним позовом у вказаній частині позовних вимог, мав розпочався для позивача з 01.05.2023, та відповідно закінчився через три місяця, тобто 31.07.2023.
Однак, враховуючи правові норми Прикінцевих положень КЗпП України щодо продовження визначених статтею 233 КЗпП процесуальних строків на звернення до суду на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), тримісячний процесуальний строк на звернення з даним позовом до суду в частині позовних вимог, які стосуються виплати в належному розмірі грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 12.05.2023, а також виплаченої у вказаний період грошової допомоги для оздоровлення, розпочався для позивача 01.07.2023 (з наступного дня після припинення дії карантину) та відповідно закінчився 01.10.2023.
Оскільки з даною позовною заявою ОСОБА_1 звернувся до суду 22.07.2025, суд приходить до висновку, що він пропустив тримісячний процесуальний строк на звернення до суду, передбачений ч. 1 ст. 233 КЗпП України, щодо позовних вимог, які стосуються виплати в належному розмірі грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 12.05.2023, а також виплаченої у вказаний період грошової допомоги для оздоровлення.
Частиною 6 статті 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
На виконання вимог вищезазначеної ухвали позивач подав до суду заяву про поновлення пропущеного строку на звернення, в якій вказав, що про нараховані та виплачені йому суми грошового забезпечення (із визначенням всіх його складових) він дізнався з наданих відповідачем довідки від 14.05.2025 №387/95 та відповіді від 06.06.2025 №843/2646, а тому не пропустив передбаченого ч. 2 ст. 233 КЗпП України процесуального строку на звернення до суду, оскільки вказана норма визначає, що тримісячний строк обраховується із дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні.
Розглянувши вказане клопотання суд зазначає, що вказані в ньому доводи є безпідставними, з огляду на те, що позивач на даний момент продовжує проходити військову службу, а спірні в даній справі правовідносини (в частині позовних вимог щодо виплати в належному розмірі грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 12.05.2023 та виплаченої у вказаний період грошової допомоги для оздоровлення) є трудовим спором щодо плати праці позивача, та відповідно регулюються ч. 1 ст. 233 КЗпП України (у редакції зі змінами, внесеними Законом №2352-ІХ), а не спором щодо виплати всіх сум, що належать працівникові при звільненні, на який поширюється дія ч. 2 ст. 233 КЗпП України (у редакції зі змінами, внесеними Законом №2352-ІХ). Відтак, моментом, з який пов'язаний початок процесуального строку на звернення до суду у вищезазначеній частині позовних вимог є не дата отримання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні, а день коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежала виключно від нього самого. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Інших доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено.
Враховуючи викладене суд вважає, що позивачем не надано належних доказів наявності обставин, які б давали підстави для висновку про наявність об'єктивних, тобто таких, що не залежали від волі позивача, обставин, які б зумовили поважність пропуску встановленого процесуальним законом строку звернення до суду.
З огляду на зазначене, суд визнає причини пропущення позивачем строку звернення до суду з даним позовом в частині позовних вимог, які стосуються виплати в належному розмірі грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 12.05.2023 та виплаченої у вказаний період грошової допомоги для оздоровлення, неповажними.
Частинами 1 та 2 ст. 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Частинами першою та другою статті 169 КАС України, визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху та встановити позивачу строк для усунення недоліків шляхом надання до суду:
- клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску в частині позовних вимог, які стосуються виплати в належному розмірі грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 12.05.2023 та виплаченої у вказаний період грошової допомоги для оздоровлення, із зазначенням в ньому інших підстав для поновлення такого строку, відмінних від тих, що були вказані в заяві, поданій до суду одночасно з позовом.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 КАС України, суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.
У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя І.Е.Черняхович