(про відмову у зміні способу виконання судового рішення)
04 серпня 2025 року м. Житомир справа № 240/34077/23
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Нагірняк М.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про відстрочення виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
17.05.2024 рішенням Житомирського окружного адміністративного суду позов Позивача задоволено частково та зобов'язано Відповідача вчинити дії.
18.07.2024 постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційна скарга Відповідача залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Від представника Житомирського військового інституту ім. С.П. Корольова через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до суду надійшла заява про відстрочення виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 по справі №240/34077/23.
В обґрунтування поданої заяви зазначено, що 22.07.2024 юридичною службою подано рапорт на ім'я начальника військового інституту про доручення виконання рішення суду фінансово-економічній службі.
В подальшому, 08.08.2024, 07.09.2024, 07.10.2024, 08.11.2024, 06.12.2024, 08.01.2025, 07.02.2025, 07.03.2025, 05.04.2025 та 08.05.2025 фінансово економічною службою інституту подані заявки до вищого органу управління на фінансування для виконання рішення суду (довідка №145 від 19.05.2025).
Станом на 19.05.2025, незважаючи на неодноразові звернення, фінансування видатків вищим органом управління для виконання рішення суду не здійснено, що не дає можливості виконати рішення суду і орієнтовний час надходження коштів невідомий. Вважає, що існують обставини, які перешкоджають відповідачу та не залежать від його подальших дій в частині виплати нарахованих коштів, а залежать від надходження замовлених бюджетних коштів на рахунки. Такі обставини істотно ускладнюють виконання судового рішення, тому просить відстрочити його виконання на строк до одного року.
Керуючись приписами частини третьої статті 194, частини дев'ятої статті 205, частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд вважає за можливе провести розгляд заяви у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та подану заяву, суд встановив наступне.
Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень є всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Згідно частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.
Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі Закон України № 1404-VIIІ) за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
За заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду (частина 1 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України).
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (частина 3 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України).
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд, у відповідності до положень частини 4 статті 378 цього Кодексу, також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, щодо фізичної особи тяжке захворювання самої особи або членів її сім'ї, її матеріальне становище, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
системного аналізу наведеної норми вбачається, що підставою для відстрочення/розстрочення виконання рішення є звернення особи із заявою до суду про відстрочення/розстрочення із обґрунтуванням наявності поважних причин неможливості виконання судового рішення у встановлений законом строк, тобто за доведеністю обставин, що ускладнюють його виконання, або роблять його неможливим (відсутність коштів або присудженого майна в натурі та інше).
Вказана норма не містить конкретного переліку обставин для відстрочення/розстрочення виконання судового рішення, а лише встановлює критерії для їх визначення у вигляді істотного ускладнення виконання рішення або неможливості його виконання.
Вирішуючи питання про відстрочення/розстрочення виконання рішення, суд із певною свободою розсуду повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору, наявність надзвичайних непереборних подій, інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини.
При цьому, питання розстрочення або відстрочення рішення суду знаходяться в площині процесуального права.
При розгляді заяв щодо розстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків розтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав має бути доведена боржником.
Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення застосовується з метою зменшення надмірного тягаря на боржника, якщо такий тягар може призвести до виникнення ситуації, за якої виконання судового рішення стане взагалі неможливим.
З огляду на відсутність передбачених критеріїв для визначення поважності таких підстав, прийняття відповідних рішень є дискреційним повноваженням суду, яке він реалізує за власними переконанням, з урахуванням конкретних обставин справи. При цьому, таке розстрочення здійснюється виключно у виняткових випадках, за умови, що суд установить наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення.
У постанові від 06 грудня 2019 року у справі №2а/0570/6531/2011 Верховний Суд дійшов висновку, що відстрочення в розумінні зазначеної норми закону є відкладенням чи перенесенням дати виконання рішення на новий строк, який визначається адміністративним судом, та допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об'єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.
Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але і його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення (позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 30 січня 2020 року у справі №819/150/17).
У рішенні від 27 листопада 2008 року у справі № 1-37/2008 Конституційний Суд України вказав, що Закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів та видатків на загальносуспільні потреби), створює належні умови для реалізації законів України, інших нормативно-правових актів, ухвалених до його прийняття, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами і територіальними громадами. Саме у виконанні цих зобов'язань утверджується сутність держави як соціальної і правової.
Відповідно до статей 1, 3 Конституції України та принципів бюджетної системи (стаття 7 Кодексу) держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов'язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, а повинна діяти ефективно і відповідально в межах чинного бюджетного законодавства (абзаци 2, 3 підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини рішення 27 листопада 2008 року у справі №1-37/2008).
У рішенні від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
При цьому, заявником не надано до суду безумовних доказів на підтвердження обставин, що заважають виконати рішення суду.
Відповідачем до заяви про відстрочення виконання рішення суду надано довідку №145 від 19.05.2025, з якої вбачається, що ОСОБА_1 здійснено донарахування основних і додаткових видів грошового забезпечення в сумі 441 835,62 грн. та включено в заявку - розрахунок.
Однак, ці докази не звільняють Відповідача від обов'язку виплатити нараховані суми, навіть якщо це обумовлено вчиненням дій іншими суб'єктами. Суд у рішенні зобов'язав Відповідача не тільки нарахувати спірні суми, а й виплатити їх, тому, на переконання суду, заява відповідача про відстрочення виконання рішення позбавляє позивача права на отримання таких коштів.
Суд зазначає, що Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, має з урахуванням поточних умов вишукувати заходів для найскорішого поновлення прав Позивача, а відстрочення виконання даного рішення суду призведе до необґрунтованого та невизначеного у часі продовження порушення законних прав та інтересів Позивача.
Також, заява не містить підстав вважати, що після завершення терміну відстрочення рішення суду буде виконано, що нівелює значення інституту судового захисту прав громадян.
За таких обставин, суд вважає, що заява Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова про відстрочення виконання рішення суду не підлягає задоволенню.
Відповідно до наказу Житомирського окружного адміністративного суду у період з 23.06.2025 року до 27.06.2025 року та відповідно до наказу Житомирського окружного адміністративного суду у період з 14.07.2025 року до 01.08.2025 року головуючий суддя Нагірняк М.Ф. перебував у щорічній відпустці. У зв'язку з цим, ухвалу постановлено після виходу судді з відпустки.
Керуючись статтями 243, 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 травня 2024 року в адміністративній справі № 240/34077/23 за позовом ОСОБА_1 до Житомирський військовий інститут імені С.П.Корольова про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя М.Ф. Нагірняк