Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без руху
04 серпня 2025 року Справа №200/5611/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кошкош О.О., перевіривши позовну заяву адвоката Орлова Віктора Анатолійовича до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії,-
28.07.2025 через систему "Електронний суд" до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати грошового забезпечення у вигляді доплати за 920 годин несення служби в нічний час за період з 16.05.2023 по 08.01.2025, компенсації за невикористану частину щорічної відпустки (31 день) за 2021 рік, а також індексації грошового забезпечення з 07.11.2015 по 22.01.2017;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення у вигляді доплати за 920 годин несення служби в нічний час за період з 16.05.2023 по 08.01.2025, компенсації за невикористану частину щорічної відпустки (31 день) за 2021 рік, а також індексації грошового забезпечення з 07.11.2015 по 22.01.2017.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30.07.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу 10-ти денний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви у спосіб подання до суду доказів надсилання відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї документами поштовим листом з описом вкладення (або доказу надсилання вказаних документів до електронного кабінету відповідача в підсистемі Електронний суд).
31.07.2025 на виконання ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 30.07.2025 позивачем надано докази надсилання відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї.
Водночас, під час вирішенні питання щодо відкриття провадження у справі судом встановлено, що позивачем пропущено строк звернення до суду із цим позовом.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду.
Обґрунтовуючи заяву позивач зазначив, що до 19.07.2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
На думку позивача ним не пропущено строку щодо позовних вимог про нарахування та виплату грошової компенсації за частину невикористаної відпустки за 2021 рік та виплати грошових сум індексації за період з 07.11.2015 по 22.01.2017. Щодо позовних вимог в частині періоду з 20.07.2022 по 08.01.2025 позивач вказав, що дізнався про порушення своїх прав з відповідей на його заяви, що були подані до Головного управління Національної поліції в Донецькій області.
Також позивач зазначив, що здійснює постійний догляд за матір'ю ОСОБА_2 , що є додатковими фактором, який об'єктивно унеможливив або суттєво ускладнив своєчасне звернення до суду, оскільки в цей період він фізично не мав можливості підготувати та подати адміністративний позов.
Ознайомившись із позовною заявою та доданими матеріалами, вважаю, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України, після одержання позовної заяви суддя з'ясовує, зокрема, чи подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
За загальним правилом для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк (ч. 2 ст. 122 КАС України).
Щодо відліку строку звернення із адміністративним позовом, суд зазначає, що порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен дізнатися", що містяться в ч. 2 ст. 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку позивача знати про стан своїх прав. При цьому, суд з'ясовує момент, коли позивач фактично дізнався або мав реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення.
Приписами ч. 3 та 5 ст. 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Разом з цим, правовідносини щодо строків звернення до суду за вирішенням трудових спорів регулюються ще й положеннями статті 233 КЗпП України.
Відповідно до матеріалів справи, позивач звернувся з позовними вимогами щодо невиплати грошового забезпечення у вигляді доплати за 920 годин несення служби в нічний час за період з 16.05.2023 по 08.01.2025, компенсації за невикористану частину щорічної відпустки (31 день) за 2021 рік, а також індексації грошового забезпечення з 07.11.2015 по 22.01.2017.
Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Верховний Суд у постанові від 03.08.2023 у справі № 280/6779/22 зазначив, що зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 260/3564/22 та у постановах від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21, від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22 та інших.
Тобто, з 19.07.2022 року відсутня законодавча норма щодо звернення до суду з позовом про стягнення заробітної плати без обмеження будь-яким строком, відтак застосуванню підлягає тримісячний строк.
Водночас відповідно до п. 1 Розділу "Прикінцеві положення Кодексу законів про працю України", під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
З метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020, постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (з наступними змінами), на всій території України запроваджено карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 30.06.2023 відмінено карантин.
Таким чином строк звернення до суду з вимогами про нарахування індексації за період з 07.11.2015 по 22.01.2017 позивачем не пропущено, оскільки його право на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) не обмежене будь-яким строком.
Разом з тим, з 01.07.2023 до вимоги щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 20.07.2022 по 08.01.2025 - застосовується норма частини першої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній з 19 липня 2022 року), яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Позивач звернувся із цим позовом до суду через систему "Електронний суд" 28.07.2025, тобто із порушенням встановленого тримісячного строку звернення до суду, передбаченого частиною першою статтею 233 КЗпП України (в редакції, чинній з 19 липня 2022 року).
В позовній заяві позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду.
Обгрунтовуючи заяву щодо позовних вимог за період з 20.07.2022 по 08.01.2025 позивач зазначив, що дізнався про порушення своїх прав з відповідей на його заяви, що були подані до Головного управління Національної поліції в Донецькій області.
Також позивач зазначив, що здійснює постійний догляд за матір'ю ОСОБА_2 , що є додатковими фактором, який об'єктивно унеможливив або суттєво ускладнив своєчасне звернення до суду, оскільки в цей період він фізично не мав можливості підготувати та подати адміністративний позов.
Так з матеріалів позовної заяви судом встановлено, що листом відповідача від 14.04.2025 № 59зі/20/02-2025 позивача повідомлено про кількість днів несення служби в нічний час за період з 24.02.2022 по 08.01.2025. Також листом відповідача від 06.05.2025 № 61зі/26/02-2025 позивачу відмовлено у нарахуванні та виплаті грошового забезпечення за несення служби в нічний час.
За таких обставин, суд вважає, що заява позивача про поновлення строку звернення до суд в частині позовних вимог з 20.07.2022 по 08.01.2025 є обґрунтованою, а підстави, зазначені у ній для поновлення строку звернення до суду із цими вимогами є поважними.
Разом з тим, суд зазначає, що позивач дійшов помилкового висновку про дотримання ним строку звернення до суду із вимогою щодо виплати компенсації за невикористану частину щорічної відпустки (31 день) за 2021 рік, з огляду на таке.
Як вбачається з позовної заяви, згідно витягу з наказу Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 03.01.2025 № 4 о/с, позивача звільнено зі служби в поліції за власним бажанням. Також зазначено, що позивачем невикористані відпустки за 2015 рік у кількості 4 діб, за 2016 рік у кількості 24 доби, за 2022 рік у кількості 17 діб, за 2023 рік у кількості 45 діб, за 2024 рік у кількості 45 діб.
Також, в матеріалах позовної заяви наявний запит позивача від 09.04.2025 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області зі змісту якого вбачається, що звертаючись із вказаним запитом позивач з посиланням на наказу ГУНП в Донецькій області № 4 о/с від 03.01.2025 вже знав про порушення його прав на компенсацію за невикористану відпустку за 2021 рік.
Тобто, позивач був обізнаний про порушення його прав на компенсацію за невикористану відпустку за 2021 рік при його звільненні 03.01.2025.
Також позивач у заяві від 09.04.2025 сам зазначив, що при звільненні зі служби компенсація за невикористану відпустку за 2021 рік не була зазначена у Повідомленні про нараховані суми при звільненні.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до Наказу 06.04.2016 № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799 "Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських" ч. 8 Розділу III при звільненні поліцейського зі служби в поліції проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини щорічної відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. Кількість днів надмірно нарахованої частини щорічної відпустки вказується в наказі про звільнення. Поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні, зокрема: щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського.
При цьому зі служби в поліції позивач звільнився 03.01.2025, що підтверджується витягом з наказу № 4 о/с.
Виходячи з цього, суд зазначає, що саме дата вручення позивачу наказу про звільнення (з яким вручається грошовий атестат), а саме 03.01.2025, є подією, з якою пов'язаний початок перебігу строку звернення до суду. При цьому такий строк збіг 03.04.2025.
Натомість позивач звернувся із цією позовною заявою до Одеського окружного адміністративного суду лише 28.07.2025.
Твердження позивача про те, що він здійснює постійний догляд за матір'ю ОСОБА_2 , що є додатковими фактором, який об'єктивно унеможливив або суттєво ускладнив своєчасне звернення до суду, оскільки в цей період він фізично не мав можливості підготувати та подати адміністративний позов, суд оцінює критично, оскільки матеріалами справи не підтверджено здійснення позивачем постійного догляду за матір'ю ОСОБА_2 .
Так в матеріалах справи наявний висновок ЛКК від 23.01.2025 № 214 з якого вбачається, що ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду. Однак у вказаному висновку відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 здійснює такий догляд.
При цьому навіть за умови здійснення такого догляду це не заважало позивачу звертатися із заявами до відповідача та інших установ щодо порушення його прав.
Зі змісту позовної заяви не вбачається, що позивач не мав реальної, об'єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо звернення до суду за захистом своїх прав в частині позовних вимог щодо виплати компенсації за невикористану частину щорічної відпустки (31 день) за 2021 рік.
Отже, триваюча пасивна поведінка позивача та його недисциплінованість як учасника суспільних відносин свідчить про недотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у нього можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. При цьому позивач не міг не усвідомлювати, що тривале зволікання із зверненням до суду із позовною заявою, призведе до застосування судом процесуальних наслідків пропуску строку звернення до суду.
Оскарження особою будь-якої бездіяльності суб'єкта владних повноважень не дає підстав такій особі порушувати встановлений кодексом строк звернення до суду, оскільки строк звернення до суду обчислюється з дати, коли особа дізналася (повинна була дізнатися) про допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень, а не з дати, коли особа перестала очікувати на усунення суб'єктом владних повноважень такої бездіяльності.
Суд не встановив переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом своїх прав, тому не визнає поважними вказані позивачем причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом в частині позовних вимог щодо виплати компенсації за невикористану частину щорічної відпустки (31 день) за 2021 рік.
Згідно ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
При цьому, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами.
З огляду на вказане, позивач повинен подати нову заяву про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску, що узгоджується із нормою ч. 1 ст. 77 КАС України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 1 статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відтак, позивачу встановлюється десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для подання заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин пропуску строку.
Згідно з ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.
Відповідно до ч. 2 ст. 169 КАС України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Вищенаведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам встановленим КАС України, а тому вона підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.
Керуючись ст. 44, 160, 161, 169, 171, 248, 256 КАС України, суддя,-
Заяву ОСОБА_1 визнання причин пропуску строку для звернення до суду поважними та поновлення пропущеного строку задовольнити частково.
Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою в частині позовних вимог, щодо нарахування та виплати грошове забезпечення у вигляді доплати несення служби в нічний час за період з 20.07.2022 по 08.01.2025.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні ді - залишити без руху.
Позивачу надати строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку в частині позовних вимог щодо виплати компенсації за невикористану частину щорічної відпустки (31 день) за 2021 рік..
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.О. Кошкош