29 липня 2025 року Справа № 160/17087/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіНіколайчук С.В.
за участі секретаря судового засіданняЕмріх Ю.П.
за участі:
представника позивача представника відповідача не з'явився, належно повідомлений Ярмолич К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
11 червня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просить:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 14.06.24р. №1434261-2411-0466-UA12020010000033698, від 14.06.24р. №1434263-2411-0466-UA12020010000033698, від 14.06.24р. №1434260 2411-0466-UA12020010000033698 від 05.05.25р. №0731262-2410-0462-UA12020010000033698.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що що контролюючим органом безпідставно прийнято зазначені податкові повідомлення-рішення, без врахування особливостей пп.266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, а тому підлягають скасуванню, оскільки пп.266.2.2. п.266.2. ст.266 ПКУ визначає що не є об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно і) будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від форми власності та джерел фінансування, що використовуються для надання освітніх послуг.
Домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 використовується у своїй діяльності, як дошкільний та загальноосвітній навчальний заклад, то підстав для нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у податкового органу відсутні, а відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Ухвалою від 16 червня 2025 року суд залишив позовну заяву без руху та встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення до суду та доказів на підтвердження поважності цих причин; надання до суду доказів сплати судового збору в розмірі 4049,11 грн, сплаченого за наступними за реквізитами: (Отримувач: УК у Чечел.р.м.Дніпра/Чечел.р/2203010; код ЄДРПОУ (отримувача): 37988155; Рахунок отримувача: UA368999980313141206084004632 за кодом бюджетної класифікації доходів: 22030101; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); МФО 899998 ; призначення платежу “судовий збір за позовом _______________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача)» або обґрунтоване клопотання з належними та допустимими доказами. Ухвалою від 23 червня 2025 року суд відкрив провадження в адміністративній справі № 160/17087/25 в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 08 липня 2025 року.
Ухвалою від 08 липня 2025 року суд закрив підготовче провадження та розпочав розгляд справи по суті. Призначив розгляд справи по суті у судовому засіданні 29 липня 2025 року.
07.07.2025 від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що пп.266.4.3 п.266.4 ст.266 передбачено, що пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються до об'єкта/об'єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об'єкта/об'єктів перевищує п'ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.4.1 цього пункту. При розрахунку податку на нерухоме майно до ОСОБА_2 не було застосовано податкову пільгу, передбачену пп.266.4.1 п.266.4 статті 266 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), оскільки загальна площа об'єкту нерухомого майна, розташованого за адресою АДРЕСА_2 , становить 1029,50 кв.м. та перевищує п'ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої пп.266.4.1 п.266.4 ст.266 ПК України (120 кв.м.*5 = 600 кв.м).
Відповідно до п.п. «і» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від форми власності та джерел фінансування, що використовуються для надання освітніх послуг.
Представник позивача в судове засідання не прибув, подав клопоатння про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволенні позовних вимог заперечував.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
За даними інформаційно-комунікаційної системи Державної податкової служби України та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна фізична особа ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є власником об'єкту житлової нерухомості:
- домоволодіння, загальною площею 1029,50 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , дата державної реєстрації права власності 11.07.2017, частка власності 1.
Керуючись пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України, контролюючим органом в автоматичному режимі нараховано ОСОБА_2 податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 - 2024 роки, та сформовані наступні податкові повідомлення-рішення форми «Ф» (далі - ППР):
-ППР від 14.06.2024 № 1434261-2411-0466-UA12020010000033698 за 2021 рік на суму 117655,00 грн.;
-ППР від 14.06.2024 № 1434263-2411-0466-UA12020010000033698 за 2022 рік на суму 125376,25 грн.;
-ППР від 14.06.2024 № 1434260-2411-0466-UA12020010000033698 за 2023 рік на суму 128464,75 грн.;
-ППР від 05.05.2025 № 0731262-2410-0462-UA12020010000033698 за 2024 рік на суму 134641,75 гривень.
Податкові повідомлення-рішення від 14.06.2024 за 2021-2023 роки направлено засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на податкову адресу платника, а саме: АДРЕСА_3 , та повернуто «Укрпоштою» до контролюючого органу з відміткою «за закінченням терміну зберігання» 19.08.2024.
Суд встановив, що 11.07.2017 позивач підписала договір купівлі-продажу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею - 1029,5 кв.м., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
13.07.2017 Дніпропетровською міської радою видано свідоцтво № 00142 про реєстрацію в системі електронного обліку Православного Центру розвитку «Аксіос», який належить Релігійній громаді «Храм ікони Божої Матері», фактично розташований за адресою: Шевченківський район, вул. Автобуду, б. 2. Вид діяльності (спеціалізація об'єкта): послуги з навчання на курсах.
Позивач зазначає, що домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , використовується нею у своїй діяльності як дошкільний та загальноосвітній навчальний заклад, то підстав для нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у податкового органу відсутні, а відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Позивач не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно із ст. 265 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю.
Відповідно до пп. 266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Щодо правових підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, суд зазначає про таке.
Підпунктом 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України визначений перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зокрема: і) будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від форми власності та джерел фінансування, що використовуються для надання освітніх послуг.
Відповідно до підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Податкового кодексу України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 Податкового кодексу України).
З матеріалів справи слідує, що 13.07.2017 Дніпропетровською міської радою видано свідоцтво № 00142 про реєстрацію в системі електронного обліку Православного Центру розвитку «Аксіос», який належить Релігійній громаді «Храм ікони Божої Матері», фактично розташований за адресою: Шевченківський район, вул. Автобуду, б. 2. Вид діяльності (спеціалізація об'єкта): послуги з навчання на курсах.
Таким чином, враховуючи, що об'єкт нерухомості за адресою: м.Дніпро, вул. Автобуду, буд.2, реально використовується позивачем у своїй діяльності як дошкільний та загальноосвітній навчальний заклад, чого відповідач не заперечує, то у відповідача відсутні законі підстави для нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Посилання відповідача на недостатність доказів здійснення позивачем навчальної діяльності не береться судом до уваги, оскільки матеріалами сприви підтверджується той факт, що позивач в спірних приміщеннях здійснює діяльності як дошкільний та загальноосвітній навчальний заклад.
На підставі наведених обставин, суд зробив висновок про протиправність податкового повідомлення-рішення від 14.06.24р. №1434261-2411-0466-UA12020010000033698, від 14.06.24р. №1434263-2411-0466-UA12020010000033698, від 14.06.24р. №1434260 2411-0466-UA12020010000033698 від 05.05.25р. №0731262-2410-0462-UA12020010000033698 та, як наслідок, наявність підстав для їх скасування.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд зробив висновок про задоволення позовної заяви.
Щодо питання про розподіл судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 4049,11 грн.
Отже, відповідно до положень ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір за подання позову до суду в сумі 4049,11 грн.. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 14.06.24р. №1434261-2411-0466-UA12020010000033698, від 14.06.24р. №1434263-2411-0466-UA12020010000033698, від 14.06.24р. №1434260 2411-0466-UA12020010000033698 від 05.05.25р. №0731262-2410-0462-UA12020010000033698.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 44118658) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 4049,11 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 04 серпня 2025 року.
Суддя С.В. Ніколайчук