30 липня 2025 рокуСправа №160/9596/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
02 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 04 березня 2025 №045550019503 про відмову у переведенні на пенсію за віком, як учаснику бойових дій ОСОБА_1 .
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місце знаходження вул. Канатна, 83 м. Одеса, індекс 65012 Код ЄДРПОУ 20987385) зарахувати до страхового стажу, ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , фактична зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) всі періоди роботи згідно трудової книжки, додаткових довідок та військової службі, згідно військового квитка, архівних довідок, довідок про участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місце знаходження вул. Канатна, 83 м. Одеса, індекс 65012, код ЄДРПОУ 20987385) повторно розглянути, ОСОБА_1 заяву від 24 лютого 2025 року про переведення з пенсії за інвалідністю на пенсію за віком, як учасника бойових дій з урахуванням висновків суду.
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місце знаходження вул. Канатна, 83 м. Одеса, індекс 65012, код ЄДРПОУ 20987385) повернути неправомірно невиплачені грошові кошти пенсійного забезпечення ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , фактична зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) за весь період невиплати пенсії за віком, починаючи з 24.02.2025 року, (з моменту подачі заяви до ПФУ).
В обґрунтування позову позивач зазначив, що він з 2023 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, як пенсіонер, якому призначена пенсія по інвалідності ІІІ групи відповідно до приписів Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
24 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах, як учаснику бойових дій, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058, надавши необхідний пакет документів.
Рішенням Головного управління ПФУ в Одеській області №045550019503 від 04.03.2025 року позивачеві було відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи у розмірі 25 років.
ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, рішення Головного управління №045550019503 від 04.03.2025 року про відмову в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, як учаснику бойових дій, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058, у зв'язку з чим позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 квітня 2025 року для розгляду адміністративної справи №160/9596/25 визначено суддю Олійника В.М.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
23 квітня 2025 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву вх.№20902/25, в якому представник відповідача-1 з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.
ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою від 24.02.2025 року про переведення на пенсію за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058.
За принципом екстериторіальності зазначену заяву було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області.
Під час розгляду заяви про призначення пенсії Головним управлінням було встановлено, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 17 років 00 місяців 03 дні.
Рішенням Головного управління №045550019503 від 04.03.2025 року позивачеві було відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи у розмірі 25 років.
При цьому, до страхового стажу ОСОБА_1 були зараховані всі періоди роботи згідно трудової книжки та відомостей з реєстру застрахованих осіб.
Щодо зарахування до страхового стажу періоду проходження військової служби в особливий період в розрахунку 1 місяць служби за 3 місяці стажу, представник відповідача-1 зазначив наступне.
Відповідно до статті 57 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788 військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов'язку, а також перебування в партизанських загонах і з'єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи за період проходження військової служби у період бойових дій застосовується виключно у разі призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби. та деяких інших осіб".
Відтак, представник відповідача-1 зазначив, що Положення №530 застосовуються виключно при обчисленні стажу за вислугу років, необхідного для призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262, натомість позивачеві пенсію було призначено за Законом №1058.
З урахуванням викладеного, представник відповідача-1 просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року залучено до участі в справі №160/9596/25 в якості відповідача-2: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, буд. 26, місто Дніпро, 49094) та визначено розгляд адміністративної справи №160/9596/25 розпочати спочатку.
27 травня 2025 року на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області направлено ухвалу про залучення до участі в справі №160/9596/25 в якості відповідача-2: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та примірник позовної заяви з додатками.
28 травня 2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області отримано вищевказану ухвалу та примірник позовної заяви з додатками, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.
Протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття провадження, відповідач відзиву на позовну заяву не надав, із заявами та клопотаннями на адресу суду не звертався.
Відповідно до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи вищезазначене, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 - позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 2023 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, як пенсіонер, якому призначена пенсія по інвалідності ІІІ групи відповідно до приписів Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З матеріалів справи вбачається, що до страхового стажу ОСОБА_1 були зараховані всі періоди роботи згідно трудової книжки та відомостей з реєстру застрахованих осіб.
Відповідно до довідки командира військової частини пп НОМЕР_2 від 01.10.2016 року №5745, ОСОБА_1 дійсно в період з 17.06.2016 року по 01.10.2016 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. (Підстава: наказ командира в/ч пп НОМЕР_2 №164 від 17.06.2016 року, наказ командира в/ч пп НОМЕР_2 №266 від 01.10.2016 року).
Відповідно до довідки командира військової частини пп НОМЕР_3 від 11.12.2015 року №899, ОСОБА_1 дійсно в період з 14.09.2015 року безпосередньо бере участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. (Підстава: наказ (по стройовій частині) командира військової частини пп НОМЕР_3 №200 від 14.09.2015 року).
Відповідно до довідки командира військової частини НОМЕР_4 від 23.11.2022 року №120/1, ОСОБА_1 дійсно в період з 22.03.2022 року по 07.07.2022 року безпосередньо брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. (Підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_4 №64 від 20.03.2022 року, наказ командира військової частини НОМЕР_4 №173 від 07.07.2022 року).
24 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах, як учаснику бойових дій, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058, надавши необхідний пакет документів.
Рішенням Головного управління ПФУ в Одеській області №045550019503 від 04.03.2025 року позивачеві було відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи у розмірі 25 років.
Додатково повідомлено, що страховий стаж складає - 17 років 0 місяців 03 дні.
ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, рішення Головного управління ПФУ в Одеській області №045550019503 від 04.03.2025 року про відмову в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах, як учаснику бойових дій, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян врегульоване статтею 115 Закону №1058-IV.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають: військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20, 21 і 25 частини першої статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12, 13 і 16 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (крім працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів), особи з числа резервістів, військовозобов'язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім'ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до пунктів 3 і 4 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, пункту 5 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, а також пункту 6 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Аналіз пункту 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV дає підстави для висновку про те, що правом на дострокове призначення пенсії за визначених умов наділені особи зі статусом учасника бойових дій, які відносяться до числа резервістів і військовозобов'язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Статтею 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII визначено, що військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейські, які брали участь у бойових діях, а також ті, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов'язку, а також батьки і дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на пенсію: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Абзацом 1 пункту 19 частини 1 статті 6 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою від 24.02.2025 року про переведення на пенсію за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058.
За принципом екстериторіальності зазначену заяву було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області.
Під час розгляду заяви про призначення пенсії Головним управлінням було встановлено, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 17 років 00 місяців 03 дні.
Рішенням Головного управління №045550019503 від 04.03.2025 року позивачеві було відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи у розмірі 25 років.
Судом також встановлено, що до страхового стажу ОСОБА_1 були зараховані всі періоди роботи згідно трудової книжки та відомостей з реєстру застрахованих осіб.
Відтак, рішення Головного управління №045550019503 від 04.03.2025 року, яким позивачеві було відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи у розмірі 25 років, є правомірним та не підлягає скасуванню.
Суд враховує, що питання щодо зарахування до страхового стажу періоду проходження військової служби в особливий період в розрахунку 1 місяць служби за 3 місяці стажу станом на дату звернення до територіального управління Пенсійного фонду України не виникало.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що у відповідача-1 були відсутні правові підстави для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV.
Щодо зарахування до страхового стажу періоду проходження військової служби в особливий період в розрахунку 1 місяць служби за 3 місяці стажу, суд виходить з наступного.
Відповідно до довідки командира військової частини пп НОМЕР_2 від 01.10.2016 року №5745, ОСОБА_1 дійсно в період з 17.06.2016 року по 01.10.2016 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. (Підстава: наказ командира в/ч пп НОМЕР_2 №164 від 17.06.2016 року, наказ командира в/ч пп НОМЕР_2 №266 від 01.10.2016 року).
Відповідно до довідки командира військової частини пп НОМЕР_3 від 11.12.2015 року №899, ОСОБА_1 дійсно в період з 14.09.2015 року безпосередньо бере участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. (Підстава: наказ (по стройовій частині) командира військової частини пп НОМЕР_3 №200 від 14.09.2015 року).
Відповідно до довідки командира військової частини НОМЕР_4 від 23.11.2022 року №120/1, ОСОБА_1 дійсно в період з 22.03.2022 року по 07.07.2022 року безпосередньо брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. (Підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_4 №64 від 20.03.2022 року, наказ командира військової частини НОМЕР_4 №173 від 07.07.2022 року).
Статтею 57 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено пільги по обчисленню стажу за час перебування на фронті та зазначено, що військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов'язку, а також перебування в партизанських загонах і з'єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсії за вислугу років військовослужбовцям.
Згідно з пунктом 2.3 розділу 2 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 №530, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.10.2014 за №1294/26071, при обчисленні вислуги років для призначення пенсій (крім пенсій, які призначаються з урахуванням страхового стажу) окремі періоди служби військовослужбовців зараховуються на пільгових умовах (з урахуванням вимог пунктів 2.4 та 2.5 цього розділу): один місяць служби за три місяці: час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.
Зі змісту наведених норм слідує, що зазначена служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 05.06.2018 у справі №348/347/17, від 30.07.2019 у справі №346/1454/17, від 02.04.2020 у справі №185/4140/17 (92-а/185/282/17) та від 16.06.2020 у справі №185/7049/16-а.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).
Разом з тим, суд зазначає, що можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов'язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на щомісячне пенсійне забезпечення, а зі спеціальним статусом, якого ці особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу, що узгоджується з положеннями статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2022 року в справі №560/16965/21.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи за період проходження військової служби у період бойових дій застосовується виключно у разі призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби. та деяких інших осіб".
Посилання ОСОБА_1 на Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затверджених наказом Міністерства Оборони України №530 є безпідставними, оскільки відповідно до пункту 1.1 Положення №530 вони застосовуються для:
обчислення вислуги років (загального страхового стажу) для призначення пенсій за вислугу років особам, звільненим з військової служби, відповідно до статті 17-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей" (зі змінами);
оформлення та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення та перерахунку пенсій за вислугу років, по інвалідності та в разі втрати годувальника відповідно до Закону, постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393" (зі змінами) та постанови правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року №3-1 "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (зі змінами), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за № 135/13402.
Отже, суд зазначає, що Положення №530 застосовуються виключно при обчисленні стажу за вислугу років, необхідного для призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262, натомість позивачеві пенсію було призначено за Законом №1058.
Суд враховує, що в позовній заяві відсутні посилання на норми права, які б передбачали пільгове обчислення страхового стажу за період участі у бойових діях під час призначення пенсії за Законом №1058, крім того, посилання на нормативно-правові акти, які регулюють порядок обчислення вислуги років для призначення пенсії за Законом №2262 є безпідставними, оскільки такі акти не регулюють відносини щодо обчислення загального страхового стажу (періоду проходження військової служби в особливий період в розрахунку 1 місяць служби за 3 місяці).
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що до страхового стажу позивача в одинарному розмірі зараховані всі періоди роботи згідно трудової книжки, додаткових довідок та військової службі, згідно військового квитка, архівних довідок, довідок про участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Крім того, суд звертає увагу, що відсутня необхідність обчислення вислуги років (загального страхового стажу) для призначення пенсій за вислугу років особам, звільненим з військової служби, відповідно до статті 17-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей" (зі змінами), оскільки позивачем заявлено позовні вимоги щодо призначення пенсії за віком, а не за вислугу років.
Щодо похідних позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місце знаходження вул. Канатна, 83 м. Одеса, індекс 65012, код ЄДРПОУ 20987385) повторно розглянути ОСОБА_1 заяву від 24 лютого 2025 року про переведення з пенсії за інвалідністю на пенсію за віком, як учасника бойових дій з урахуванням висновків суду; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місце знаходження вул. Канатна, 83 м. Одеса, індекс 65012, код ЄДРПОУ 20987385) повернути неправомірно невиплачені грошові кошти пенсійного забезпечення ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , фактична зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) за весь період невиплати пенсії за віком, починаючи з 24.02.2025 року, (з моменту подачі заяви до ПФУ), суд зазначає наступне.
Відповідно пункту 23 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що похідні позовні вимоги позивача також задоволенню не підлягають.
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
З урахуванням відмови в задоволенні адміністративного позову, розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М. Олійник