Дата документу 17.07.2025 Справа № 335/6427/24
судді Запорізького апеляційного суду
ОСОБА_1
щодо ухвали Запорізького апеляційного суду від 17 липня 2025 року
у провадженні
(єдиний унікальний №335/6427/24, провадження №11-сс/807/560/25)
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 17 липня 2025 року апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Мелітопольського відділу Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_2 задоволено частково.
Ухвалу слідчого судді Вознесенівського районного суду м.Запоріжжя від 19 червня 2025 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Запорізькій області ОСОБА_3 та застосовано до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді особистої поруки, зобов'язано підозрюваного, на строк з 19 червня 2025 року до 16 серпня 2025 року включно виконувати такі обов'язки: періодично, за першою вимогою, з'являтися до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання чи роботи; не відлучатися з міста Запоріжжя без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, скасовано.
Клопотання слідчого задоволено частково, застосовано до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном до 14 серпня 2025 року включно, в межах строку досудового розслідування.
Визначено одночасно із застосуванням до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, - 500 (п'ятсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1514000 (один мільйон п'ятсот чотирнадцять тисяч) гривень.
У разі внесення застави покладено на ОСОБА_4 обов'язки, передбачені ч 5 ст.194 КПК України, а саме:
- прибувати за викликом до слідчого, прокурора та/або суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання, або роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними цьому кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну (у разі їх наявності).
Керуючись положеннями ч.3 ст.375 КПК України, викладаю окрему думку щодо цього рішення Запорізького апеляційного суду.
Вважаю, що прокурором не доведено наявності передбачених законом підстав для застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу.
Так, згідно з вимогами ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Слідчий суддя, суд має право зобов'язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
За змістом кримінального процесуального законодавства України та Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод (ст.5 Конвенції), обґрунтована підозра є необхідною передумовою застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Зокрема, згідно з вимогами ч.3 ст.132 КПК України (Загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження), застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе серед іншого, що :
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно вимогами частини шостої цієї статті, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Як зазначено у клопотанні слідчого, слідчим управлінням ГУНП в Запорізькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024082370000368 від 04 квітня 2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ч.2 ст.255, ч.3 ст.362, ч.4 ст.368-3, ч.1 ст.114-1, ст.336 КК України.
Проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , усвідомлюючи, що 24 лютого 2022 року указом Президента України №64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, а також те, що цього ж дня, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України Президентом України видано указ №169/2022 «Про загальну мобілізацію», яким зокрема зобов'язано місцеві органи виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦК за СП) за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб-підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку своєчасне оповіщення громадян, які призиваються на військову службу, вирішив здійснювати злочинну діяльність, реалізувати розроблений раніше злочинний план та вчинити дії, спрямовані на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших формувань в особливий період, які полягають в зриві мобілізації, незабезпечення Збройних Сил України мобілізаційними ресурсами, наслідком чого є підрив обороноздатності України, а отже, є однією з форм перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань (ТЦК за СП) в особливий період.
Завдяки розробленій злочинній схемі та успішній її реалізації, будучи обізнаними з положеннями вищевказаних законодавчих актів та порядком отримання відстрочки від мобілізації, відсутності законних підстав для отримання аспірантами вищих навчальних закладів відстрочки від мобілізації, бажаючи досягнення єдиного злочинного результату, а саме отримання неправомірної вигоди та перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, шляхом ухилення від мобілізації ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 одержали неправомірну вигоду та забезпечили формальне влаштування на навчання в КПУ кількість військовозобов'язаних громадян України, яким у подальшому сприяли в ухиленні від призову за мобілізацією.
Не зупиняючись на скоєному, ретельно дотримуючись розробленого злочинного плану, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , будучи обізнаними про порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, а саме необхідність надання до ТЦК та СП довідок про здобувача освіти, бажаючи настання злочинних наслідків, у невстановлений досудовим слідством час та місці, однак не пізніше 23 травня 2024 року за адресою: м.Запоріжжя, вул.Жуковського 70, АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , виконуючи окремо відведену роль кожного з учасників злочинної організації, здійснили складання та підписання витягів з наказів про зарахування до аспірантури КПУ та довідки за формою Додатка 20 до Положення, в яких зазначено прізвище, ім'я, по батькові, число, місяці, та рік народження кожного з 2966 аспіратів, які були зараховані до аспірантури КПУ в 2023-2024 роках, з підробленою датою зарахування на навчання. Доводячи свої злочинні наміри до кінця, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 забезпечили видачу довідок про навчання в аспірантурі із зазначенням «Довідка надана для подання за місцем вимогу» та зазначенням «Довідка видана для подання у ТЦК та СП». Вищевказані довідки ОСОБА_4 завірив своїм підписом та гербовою печаткою.
Створені та підписані документи, необхідні для безперешкодного прийняття рішення про надання відстрочки від мобілізації, кожним із учасників злочинної організації надавалися аспірантам в якості виконання своїх зобов'язань за одержані грошові кошти у якості неправомірної вигоди, тим самим здійснили пособництво аспірантам в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
В подальшому, військовозобов'язані здобувачі освіти, вступивши до КПУ з підробкою дати вступу в 2023 році, будучи придатним до військової служби на особливий період, не бажаючи виконувати загальний обов'язок проходити військову службу, покладений на громадян України, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в порушення вимог ст.ст.17, 65 Конституції України, ст.ст.1, 9 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Указу Президента України №65/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію», ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», діючи умисно, протиправно, маючи на меті ухилитися від призову за мобілізацією, достовірно знаючи про свій обов'язок щодо призову за мобілізацією та не маючи правових підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, подали до ТЦК та СП заяви та документи, отримані від учасників злочинної організації до складу якої входили ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
Надавши аспірантам вищевказані документи, які останні надали до ТЦК та СП, ОСОБА_4 , діючи у складі злочинної організації, до складу якої входили ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , сприяв в отриманні відстрочки та ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, військовозобов'язаним здобувачам освіти, які зараховані до аспірантури КПУ з підробкою дати вступу 2023-2024 роках, у відповідності до п.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
16 червня 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.3 ст.27 ч.4 ст.28 ч.3 ст.362, ч.3 ст.27 ч.4 ст.28 ч.4 ст.368-3, ч.3 ст.27 ч.4 ст.28 ч.1 ст.114-1, ч.5 ст.27, ч.4 ст.28 ст.336 КК України.
Копія самого повідомлення про підозру міститься в матеріалах, доданих до клопотання.
На мою думку, зміст вказаного повідомлення не відповідає вимогам ст.277 КПК України, оскільки в ньому немає необхідних відомостей, передбачених вказаною статтею.
Зазначене повідомлення містить лише загальні формулювання щодо фактичних обставин інкримінованих ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, без зазначення часу, місця вчинення вказаних правопорушень, осіб, яким за версією слідства, ОСОБА_4 та інші підозрювані посприяли в ухиленні від мобілізації та від яких одержано неправомірну вигоду, не зазначено конкретно суму одержаної неправомірної вигоди по кожному епізоду, не вказані інші суттєві обставини.
На підтвердження обґрунтованості підозри до клопотання додано матеріали, які підтверджують факт збільшення ВНЗ КПУ кількості аспірантів за 2023-2024 рік, у зв'язку з чим, у цього навчального закладу на підставі актів МОН наказом від 22 липня 2024 року №495-л «Про результати позапланової перевірки КПУ» анульовано ліцензію КПУ на провадження освітньої діяльності на третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти (аспірантура).
В свою чергу, доказів на підтвердження обґрунтованості підозри, про яку повідомлено ОСОБА_4 , за тими статтями, які вказані в повідомленні про підозру та в клопотанні слідчого, прокурором а ні слідчому судді а ні колегії суддів не надано.
Зокрема, у повідомленні про підозру зазначено, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27 ч.4 ст.28 ч.4 ст.368-3 КК України, а саме: у організації одержання службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вчинення дій з використанням наданих їй повноважень в інтересах того, хто надає таку вигоду, за попередньою змовою групи осіб, вчинене у складі злочинної організації.
Як вже зазначено вище, а ні в повідомленні про підозру, ані в клопотанні слідчого не вказано жодної конкретної особи, від якої за версією слідства підозрювані у цьому провадженні, зокрема і ОСОБА_4 , одержали неправомірну вигоду, не вказано конкретно суми такої вигоди по кожному епізоду.
Викладене унеможливлює взагалі визначити предмет кримінального правопорушення.
З матеріалів, доданих до клопотання, не убачається, що органом досудового розслідування задокументовано в установленому законом порядку факти одержання неправомірної вигоди підозрюваними, у тому числі ОСОБА_4 .
В зазначених матеріалах містяться протоколи допиту свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .
Зі змісту показань свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 убачається, що останні звернулися до посадових осіб ВНЗ «КПУ» з приводу консультації щодо вступу до цього навчального закладу. В ході консультації свідкам було повідомлено про можливість їх зарахування на навчання «заднім числом». Проте, для цього свідкам потрібно буде внести оплату за попередній період навчання, який вже пройшов, та якщо останні не мають наміру самостійно навчитися, є можливість сплачувати відповідну суму коштів за роботи, виконанні замість них науковими керівниками.
Зі змісту показань свідка ОСОБА_15 убачається, що останній самостійно сплатив до каси КПУ 19550 грн для того, щоб його зарахували до цього навчального закладу заднім числом. Останній вважав, що грошові кошти які він сплатить, підуть на розвиток навчального закладу, та нічого в цьому поганого не вбачав. Також, пояснив, що заплатив за навчання лише 19550 грн до каси КПУ і розумів, що сплачує саме за навчання, без будь - яких безоблікових грошових винагород за його влаштування до аспірантури.
Згідно з показаннями свідка ОСОБА_16 , останній зазначив, що у зв'язку з тим, що КПУ надавали йому довідки, які не відповідали встановленим зразкам, то ТЦК та СП відстрочку йому не давали, через, що він грошові кошти у сумі 19550 грн до КПУ взагалі не сплатив.
Отже, доводи прокурора та слідчого про те, що показаннями вказаних свідків підтверджується обґрунтованість вищевказаної підозри, суперечать змісту цих показань.
Жодна з осіб, особові справи яких вилучені з навчального закладу під час обшуку, та вищезазначені свідки, не зверталася до правоохоронних органів із заявами про вчинення працівниками КПУ будь-якого кримінального правопорушення.
Отже, обґрунтованість підозри у цій частині не підтверджується доданими до клопотання доказами.
Що стосується інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення за ч.3 ст.27 ч.4 ст.28 ч.3 ст.362 КК України, яке кваліфікується як організація несанкціонованої зміни інформації, яка оброблюється в автоматизованих системах, вчинена особою, яка має право доступу до неї, за попередньою змовою групи осіб, вчинене у складі злочинної організації, звертаю увагу на таке.
Об'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст.362 КК України полягає у вчиненні щодо відповідної комп'ютерної інформації несанкціонованих: 1) зміни; 2) знищення; 3) блокування; 4) перехоплення; 5) копіювання.
Обов'язковою умовою складу зазначеного кримінального правопорушення є несанкціонована дія з інформацією. У Законі України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» наводиться дефініція поняття «несанкціоновані дії щодо інформації в системі», до яких належать такі, що проводяться з порушенням порядку доступу до цієї інформації, установленого відповідно до законодавства. Згідно зі ст.1 вказаного Закону, доступ до інформації в системі - це отримання користувачем можливості обробляти інформацію в системі. Порядок доступу до інформації в системі - це умови отримання користувачем можливості обробляти інформацію в системі та правила її обробки.
Несанкціоновані дії з інформацією, яка обробляється в електронно-обчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах або зберігається на носіях інформації, вчинені особою, яка має право доступу до неї, можна вважати за сукупності таких умов: 1) володільцем інформації були визначені умови та правила отримання й обробки інформації; 2) власник електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж розробив та впровадив заходи захисту інформації в системі; 3) власник системи розробив правила її роботи; 4) між володільцем інформації та власником системи укладений договір щодо порядку доступу до інформації та її захисту; 5) особа, яка проводить певні дії, має доступ до інформації на законних підставах; 6) особа, яка проводить певні дії, виконала хоча б одну із дій, а саме: несанкціоновану зміну, знищення, блокування, перехоплення або копіювання інформації; 7) несанкціоноване перехоплення або копіювання інформації, що призвело до її витоку.
Обов'язковими ознаками зміни, знищення або блокування комп'ютерної інформації є те, що ці дії є несанкціонованими, тобто на вчинення таких дій особа, яка має доступ до цієї інформації, не має ні дійсного, ні передбачуваного права.
Зміна інформації полягає у будь-якій модифікації інформації, що призводить до її перекручування, хоча при цьому інформація в цілому зберігається. До зміни інформації слід віднести і її доповнення іншими, фальсифікованими даними. Причому йдеться про модифікацію змісту інформації.
А ні в повідомленні про підозру, а ні в поданому клопотанні та доданих до нього матеріалах (серед іншого і у Актах перевірки навчального закладу) не ідеться про вчинення підозрюваними у цьому провадженні чи іншими особами таких дій.
Як убачається з повідомлення про підозру та інших доданих до клопотання матеріалів, певні працівники ВНЗ КПУ, які мали доступ до ЄДЕБО, фактично створювали нову інформацію (заносили до цієї системи відомості щодо кандидатів на здобуття освіти з порушенням строків). Тобто, не вносились зміни до певної інформації, не замінювалась частина певної інформації та не вилучалась будь-яка складова частина відповідної інформації з вищевказаної системи.
Таким чином, органом досудового розслідування не доведено, що наявні достатні підстави вважати, що імовірно вчинені діяння, які мають ознаки несанкціонованої зміни інформації, яка оброблюється в електронно обчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах чи комп'ютерних мережах.
За таких обставин, вважати обґрунтованою підозру, про яку повідомлено ОСОБА_4 - за ст.362 КК України, також, жодних підстав немає.
Щодо інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27 ч.4 ст.28 ч.1 ст.114-1 КК України, яке кваліфікується як організація перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України, вчинене у складі злочинної організації, звертаю увагу на таке.
Об'єктивна сторона вказаного кримінального правопорушення полягає в умисних діях (словах, поведінці, рішеннях), спрямованих на: перешкоджання законній діяльності ЗСУ, інших формувань; підрив обороноздатності; дезорганізацію мобілізаційної роботи; поширення інформації, що заборонена під час воєнного стану або надзвичайного стану.
Формою вчинення є: фізичні дії (блокування техніки, напад на військовослужбовців); інформаційні дії (поширення позицій ЗСУ, критичної інформації у ЗМІ чи соцмережах); юридичні дії (незаконні рішення органів влади, що заважають мобілізації чи бойовим діям).
Суб'єктивна сторона є прямий умисел, тобто особа усвідомлює, що її дії шкодять обороноздатності або заважають військовим, і бажає цього.
На мій погляд, оформлення осіб призовного віку на денну форму навчання у вищі навчальні заклади, само по собі не може свідчити про ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст.114-1 КПК України.
В свою чергу, в матеріалах, доданих до клопотання, серед іншого і в матеріалах за результатами проведення НСРД, відсутні відомості про те, що службові особи КПУ, зокрема і ОСОБА_4 , діяли саме з наміром перешкодити у будь-якій спосіб законній діяльності Збройних Сил України.
Більш того, в повідомлені про підозру взагалі не зазначено жодної конкретної особи з числа аспірантів, які за версією слідства бажали ухилитись від мобілізації, серед іншого не зазначено і їх вік, тощо.
Тобто, обґрунтованість вказаної підозри теж не доведено в установленому законом порядку.
Стосовно інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.4 ст.28 ст.336 КК України, що кваліфікується як пособництво в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, вчинене у складі злочинної організації, звертаю увагу на таке.
Об'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, виявляється в бездіяльності - ухиленні будь-яким способом від призову за мобілізацією, на особливий період.
Безпосереднім об'єктом цього злочину є відносини, що забезпечують обороноздатність України, зокрема комплектування її Збройних Сил, на які відповідно до ч.2 ст.17 Конституції, покладаються найважливіші функції: оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості.
Саме це і є підставою криміналізації ухилення від призову за мобілізацією осіб, які підлягають такому призову.
Суб'єктивна сторона - прямий умисел. Мотиви на кваліфікацію не впливають.
Суб'єкт - особа що підлягає мобілізації. Відповідно до ст.19 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» це: військовозобов'язані, що знаходяться в запасі, та громадяни, що підлягають на час мобілізації призову на військову службу і отримали мобілізаційні посвідчення (повістки).
Відповідно до положень ч.5 ст.27 КК України, пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню кримінального правопорушення іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, знаряддя чи засоби вчинення кримінального правопорушення, сліди кримінального правопорушення чи предмети, здобуті кримінально протиправним шляхом, придбати чи збути такі предмети або іншим чином сприяти приховуванню кримінального правопорушення.
В повідомленні про підозру не вказано жодної конкретної особи, якій підозрювані у цьому провадженні, зокрема і ОСОБА_4 , посприяли в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
В матеріалах, доданих до клопотання, відсутні відомості про те, що будь-яка особа, яка зарахована на денну форму навчання КПУ, притягається до кримінальної відповідальності за ст.336 КК України.
Як вже зазначено вище, в цих матеріалах взагалі відсутні відомості щодо віку аспірантів, які були зараховані до аспірантури КПУ у 2023-2024 роках, та не міститься інформації на підтвердження того, що всі ці особи є військовозобов'язаними.
Як убачається з матеріалів провадження, ВНЗ КПУ було видано декілька довідок особам про те, що вони навчаються в цьому навчальному закладі.
В матеріалах провадження відсутні відомості про те, що ці довідки видавалися саме з метою сприяння в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
В показаннях свідків, зокрема ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , про таке не ідеться. Більш того, свідок ОСОБА_16 зазначив, що через надання навчальним закладом довідок, які не відповідали встановленим зразкам, ТЦК та СП не надали йому відстрочку від мобілізації.
З матеріалів провадження убачається, що ці особи наразі проходять військову службу.
Враховуючи вищевикладене, на мій погляд, підозра в зазначеній частині теж не може вважатись обґрунтованою.
Відповідно, не є обґрунтованою і підозра у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.255 КК України - створенні та керівництві злочинною організацією.
Окрім того, згідно з положеннями ч.4 ст.28 КК України, кримінальне правопорушення визнається вчиненим злочинною організацією, якщо воно скоєне стійким ієрархічним об'єднанням декількох осіб (п'ять і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації кримінально протиправної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших кримінально протиправних груп.
Окремо звертаю увагу на те, що ОСОБА_4 є керівником КПУ, а інші підозрювані - працівниками цього закладу чи його структурних підрозділів.
В свою чергу, кримінальне правопорушення, передбачене статтею 255 КК України, є кримінальним правопорушенням проти громадської безпеки.
Злочинна організація - це організована група особливого роду, найбільш небезпечна форма співучасті. Саме створення злочинної організації серйозно порушує громадську безпеку і є значною небезпекою для суспільства. Як свідчить практика, члени злочинних організацій, як правило, добре озброєні і завжди готові особисто або через інших озброєних злочинців у будь-який час пустити зброю в хід, скористатися нею, знищити, зокрема, тих, кого неможна усунути. До того ж, зіткнення між злочинними організаціями небезпечні для сторонніх.
На мій погляд, з огляду на вказане та викладене вище, версія слідства про те, що ОСОБА_4 створив злочинну організацію та керував нею, не витримує жодної критики та не є переконливою, оскільки не підтверджується доданими до клопотання доказами.
Надані суду докази на підтвердження обґрунтованості вищевказаної підозри не є такими, які б могли переконати в тому, що ОСОБА_4 може бути причетний до інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
На мою думку, порушення умов провадження освітньої діяльності щодо формування чисельного складу аспірантури ВНЗ «КПУ» та зарахування вступників до ВНЗ, без наявності ознак злочину, може тягти за собою дисциплінарну відповідальність відповідних службових осіб, а також застосування до самого навчального закладу як до юридичної особи обмежувальних заходів, передбачених законодавством у сфері освіти тощо.
Ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, про які ідеться в клопотанні, на мою думку, теж не доведені, з урахуванням відомостей про особу підозрюваного, який раніше не судимий, є адвокатом, позитивно характеризується, має міцні соціальні зв'язки, є особою похилого віку та страждає на тяжкі захворювання.
Окрім того, досудове розслідування здійснюється тривалий час - з 04 квітня 2024 року, про що, виходячи з матеріалів провадження, ОСОБА_4 було достеменно відомо, проте, жодних дій на перешкоджання цьому провадженню будь-яким чином останній не вчиняв.
Підсумовуючи викладене вважаю, що за наведених обставин застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не відповідає не тільки національному законодавству України, а й суперечить ст.5 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод.
На мій погляд, апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягала, а оскаржувана ухвала слідчого судді на підставі ч.2 ст.404 КПК України підлягала скасуванню, з постановленням нової ухвали - про відмову у задоволенні клопотання слідчого.
Суддя Запорізького
апеляційного суду ОСОБА_1