Справа № 298/913/25
05.08.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретаря: ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/4806/517/25, за апеляційною скаргою прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 09 липня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 09 липня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ ВП №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_5 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 .
Застосовано щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту без застосування електронних засобів контролю, заборонивши їй цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , на строк 60 днів, тобто по 6 вересня 2025 року (включно).
Строк дії ухвали, запобіжного заходу та покладених на підозрювану ОСОБА_7 обов'язків визначено по 6 вересня 2025 року.
В ухвалі слідчим суддею встановлено, що слідчим відділенням ВП №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025071070000151 від 28 червня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
8 липня 2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій повторно, в умовах воєнного стану.
На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.
ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій повторно, в умовах воєнного стану, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, яке відповідно до ст.12 КК України, належить до категорії тяжких злочинів.
Слідчий суддя прийшов до переконання, що слідчим та прокурором доведено обгрунтованість підозри та наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Врахувавши особу підозрюваної, встановлено, що остання має постійне місце реєстрації та проживання; скарг на її поведінку за місцем проживання не надходило, що підтверджується характеристикою Великоберезнянської селищної ради; на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, остання повернула викрадений телефон, дала визнавальні показання, слідчий суддя дійшов переконання, що до неїо доцільно застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, а саме домашній арешт.
В апеляційній скарзі прокурор вказує на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді є необґрунтованою, незаконною, такою, що підлягає скасуванню. Просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою відносно підозрюваної ОСОБА_7 обрати запобіжний захід - тримання під вартою на строк 60 днів.
Від захисника ОСОБА_8 надійшла заява про розгляд справи у її відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача щодо суті поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість судового рішення колегія суддів відхиляє з наступних підстав.
Як вбачається з ухвали, слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_7 обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.
При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя правильно встановив, що достатніх обставин для застосування підозрюваній ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою немає, оскільки даних, які б вказували на безумовну необхідність застосування щодо останнього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з огляду на недоведеність ризиків, й свідчили б про недостатність застосування щодо неї більш м'яких запобіжних заходів, у клопотанні слідчого не вказано та прокурором в судовому засіданні не доведено.
Апеляційний суд зауважує, що одна лише тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , не може вважатись виключною підставою для попереднього її ув'язнення.
Колегія суддів вважає, що з урахуванням обставини кримінального провадження та даних про особу ОСОБА_7 , слідчий суддя дійшов вірного висновку про можливість застосування до останнього більш м'якого запобіжного заходу, а саме цілодобового домашнього арешту. Такий запобіжний захід зможе забезпечити дотримання підозрюваною ОСОБА_7 покладених на неї процесуальних обов'язків.
Таким чином, висновок слідчого судді про те, що докази та обставини, зазначені у клопотанні та наведені у судовому засіданні, не дають підстав застосувати до підозрюваної ОСОБА_7 винятковий запобіжний захід - тримання під вартою, ґрунтуються на матеріалах справи. Така позиція слідчого судді відповідає вимогам ст. 176-178,183,193,194 КПК України, що регулюють вирішення питання про обрання запобіжного заходу щодо підозрюваного.
На думку апеляційного суду, застосування відносно підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту та покладенням додаткових обов'язків є доцільним, достатнім та таким, що відповідає меті його застосування. При цьому, не порушує прав підозрюваного, гарантованих ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності відносно підозрюваного ризиків з числа передбачених ст. 177 КПК України, втім недостатньої їх вагомості для застосування до цього підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Доводи прокурора щодо необхідності застосування до підозрюваної ОСОБА_7 виключного запобіжного заходу, колегія суддів не вважає достатньо переконливими і такими, що у сукупності свідчать про можливість усунення встановлених щодо останнього ризиків з числа передбачених ст. 177 КПК України, лише у такий спосіб.
Так, сам по собі факт вчинення інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення та ймовірність призначення йому суворого покарання, за відсутності конкретних фактів ухилення його від слідства та суду, переховування, перешкоджання досудовому розслідуванню у будь-який спосіб, не свідчить про недостатність запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.
Разом з тим, домашній арешт по встановленій ч.1 ст.176 КПК України ієрархії тяжкості запобіжних заходів передує триманню під вартою, а тому є достатньо суворим заходом. З урахуванням встановлених слідчим суддею обставин з покладенням на підозрюваного обов'язків, цілодобовий домашній арешт цілком забезпечує мету застосування запобіжних заходів та повною мірою може запобігти наявним ризикам кримінального провадження без надмірного втручання в його повсякденний спосіб життя.
При цьому апеляційний суд враховує, відсутність в матеріалах судового провадження даних про недотримання підозрюваною ОСОБА_7 покладених на нього оскаржуваною ухвалою обов'язків. Інші обставини, на які вказує прокурор в апеляційній скарзі були враховані слідчим суддею при прийнятті рішення. Зазначені посилання не можуть бути правовою підставою для скасування ухвали, у зв'язку з чим до підозрюваної ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід, який, на думку колегії суддів є співмірним з наведеними ризиками і відповідає даним про особу підозрюваного, тяжкості кримінального правопорушення та його наслідкам, і підстав вважати його м'яким, не має.
Доводи прокурора стосовно незаконності та необґрунтованості оскаржуваної ухвали є непереконливими, оскільки слідчий суддя при розгляді клопотання повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, при цьому вислухавши та врахувавши пояснення всіх учасників судового розгляду.
З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі прокурора доводи та підстави, з яких просить скасувати ухвалу слідчого судді не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду апеляційної скарги, і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення, а тому колегія суддів доводи апеляційної скарги прокурора відхиляє.
Порушень правових позицій Європейського суду з прав людини чи істотних процесуальних порушень у цьому провадженні не виявлено.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має, у зв'язку із чим, беручи до уваги положення ч. 3 ст. 407 КПК України, ухвала слідчого судді як законна та обґрунтована підлягає залишенню без змін
Керуючись ст. ст. 176-179, 183, 194, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 09 липня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді