Справа № 127/15415/25
Провадження № 33/801/772/2025
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Горбатюк В. В.
Доповідач: Войтко Ю. Б.
04 серпня 2025 рокум. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Войтка Ю. Б.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 25 червня 2025 року в справі про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП,
встановив:
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 25 червня 2025 року визнано ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу, в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнуто з нього на користь держави 605,60 гривень судового збору.
Відповідно до обставин, встановлених судовим рішенням, 13.05.2025 о 16 год. 34 хв. в м. Вінниці, просп. Космонавтів, 9, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом PEUGOT 407, номерний знак НОМЕР_2 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки із застосуванням приладу Алкотест Драгер №0892, результат - позитивний (2,02 проміле). Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9.а. ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 оскаржує постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 25 червня 2025 року в апеляційному порядку. Не погоджуючись з висновками суду щодо наявності в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, просить її скасувати, а провадження у справі - закрити.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_1 вказує на те, що з урахуванням вимог чинного законодавства, проходження огляду водієм у медичному закладі за відповідним направленням працівника поліції відбувається виключно у двох випадка: відмова водія пройти огляд на місці зупинки; незгода водія із результатами огляду проведеними працівниками поліції на місці зупинки. Проте він був незгодний з результатами огляду проведеного на місці, та працівниками поліції не було запропоновано йому пройти огляд у найближчому медичному закладі, що є порушенням вимог ч. 3 ст. 266 КУпАП та п.п.7,8 розділу II «Проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським і оформлення його результатів» Інструкції №1452/735 від 09.11.2015.
Зауважує, що з дослідженого відеозапису вбачається, що записи не є безперервними, що є грубим порушенням ч. 2 ст. 266 КУпАП, окрім того на відеозаписах зафіксовано, що працівник поліції, замість роз'яснення прав пройти огляд у найближчому медичному закладі через його незгоду із результатом огляду, наказав останньому здійснити власноручний підпис у протоколі. Посилаючись на норму ч. 5 ст. 266 КУпАП, вказує, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Крім того звертає увагу, що відповідно до п. 22 Інструкції №1452/735 від 09.11.2015, висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними. При цьому сам протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом його вини.
З огляду на наведене, запис в акті огляду на стан сп'яніння про те, що ОСОБА_1 не згоден з результатом огляду, є підставою для проведення його медичного огляду у найближчому медичному закладі, однак працівник поліції не вчинив дій передбачених законом, натомість до матеріалів адміністративного протоколу додав направлення, яке йому ніхто не вручав та про його складення навіть не повідомляв, що, на переконання апелянта, є порушенням процедури проходження медичного огляду. Також вказує, що рапорт працівника поліції не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення.
Одночасно в апеляційній скарзі заявлене клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивоване тим, що заявник не мав жодної інформації щодо розгляду цієї справи судом першої інстанції 25.06.2025, натомість копію постанови отримав рекомендованим листом з штрих-кодом №0610265496418 лише 02.07.2025, а тому вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 25.06.2025 пропущений з поважних причин та підлягає поновленню.
Вирішуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, слід зазначити таке.
Згідно з статтею 289 КпАП України апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції.
Ураховуючи обґрунтування клопотання в частині пропущення строку на апеляційне оскарження судового рішення та досліджені матеріали справи, причини пропуску процесуального строку слід визнати поважними та поновити заявнику строк на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 25.06.2025.
Особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час та дату судового розгляду, про що свідчить відмітка в рекомендованому повідомленні «адресат відсутній за вказаною адресою» («адресат відмовився», «адресат відсутній за вказаною адресою»- судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки (Постанови ВС від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30 листопада 2022 року у справі №760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св22), 31 серпня 2022 року у справі № 760/17314/17), в судове засідання не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи без його участі.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Апеляційний суд, враховуючи положення статті 294 КУпАП переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
За змістом статті 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності, а положеннями статті 245 цього ж Кодексу визначено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.
Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З аналізу статей 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Відповідно до частини першої статті 130 КУпАП забороняється керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з пунктом 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За правилами частини другої статті 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Частиною третьою цієї статті передбачено, що у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція).
Пунктами 1, 3 частини першої статті 23 Закону України «Про національну поліцію», визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
Відповідно до пункту 2 розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, апеляційний суд дійшов до висновку, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, відповідають встановленим фактичним обставинам справи, вина останнього доведена наявними у матеріалах справи належними та допустимими доказами, а його дії за частиною першою статті 130 КУпАП кваліфіковані правильно.
До таких висновків суд дійшов дослідивши:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №329417 від 13.05.2025 з якого установлені: дата, час і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові посадової особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення (а.с.2);
- направлення на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарський препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КНП «ЦТЗ «Соціотерапія» ВОР» від 13.05.2025 ВНП № 019474 (а.с.6);
- акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 13.05.2025, з якого вбачається, що у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови; поведінка, що не відповідає обстановці, результат огляду на стан сп'яніння позитивний - 2,02% (а.с.7);
- результат приладу «Drager 6810» №0892 згідно з яким водій ОСОБА_1 13.05.2025 о 16:37 год. пройшов огляд на стан сп'яніння, результат тесту 2,02 проміле (а.с.4);
- рапорт працівника поліції від 13.05.2025 (а.с.8).
- відеозапис з нагрудної камери працівника поліції з якого вбачається, як ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції за порушення ПДР, під час спілкування у нього було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, при цьому водій не виконав вимогу про зупинку та продовжив рух, після чого поліцейські почали його переслідувати. В подальшому ОСОБА_1 самостійно здійснив зупинку біля дитячого садочка, пояснюючи це тим, що він поспішав забрати дитину після занять в дошкільному закладі, на пропозицію поліцейських пройшов огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер, результат тесту 2,02 проміле. Після повідомлення результату огляду ОСОБА_1 заперечень не висловив та не виявив незгоди з результатом огляду, навпаки визнав, що вживав алкоголь, про що свідчить його особистий підпис в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 13.05.2025 (а.с.7)
Отже з дослідженого відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 добровільно пройшов огляд на місці зупинки, був повідомлений про результат тесту (2,02 проміле) та жодних заперечень щодо нього не висловлював. З відеозапису події вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово роз'яснювалося, що він може пройти огляд у медичному закладі.
Докази в сукупності узгоджуються між собою, жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку, в сукупності підтверджують вину скаржника у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, і встановлений судом перебіг досліджуваної події відповідає змісту відео, яке міститься на технічному носієві з відеозаписом, який знаходиться в матеріалах справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції був досліджений відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції.
Зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейськими за допомогою нагрудного відеореєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об'єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Відеозаписом повністю підтверджується та залишається неспростованим скаржником керування останнім транспортним засобом, даним відеозаписом повністю зафіксована хронологія подій від моменту зупинки та переслідування ОСОБА_1 , проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння до оформлення протоколу про адміністративне правопорушення.
Інформація, що міститься на відеозаписі, є достатньою для того, щоб зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
Відповідно до пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння, згідно з пунктом 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров'я (пункт 6 розділу І Інструкції).
Дослідженим у судовому засіданні відеозаписом встановлено, що в ході спілкування поліціант повідомив ОСОБА_1 , що відчуває від нього запах алкоголю, мають місце порушення мови, а також поведінка, що не відповідає обстановці, тому запропонував пройти огляд на стан сп'яніння, на що останній погодився. При цьому він не заперечував, що вживав алкогольні напої.
За результатами огляду ОСОБА_1 , проведеного за допомогою приладу Драгер «Alcotest 6810» № 0892 на місці зупинки, виявлено вміст алкоголю 2,02 %, тобто перевищує гранично допустиму норму (0,2% проміле) та беззаперечно вказує на перебування скаржника в стані алкогольного сп'яніння.
Як вбачається із відеозапису, з даним оглядом скаржник був ознайомлений. Також працівниками поліції складено акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу з зазначенням результатів (2,02 %) позитивний, з якими він погодився.
Спосіб, у який було встановлено алкогольне сп'яніння скаржника, не суперечить вимогам закону.
Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви у об'єктивності вищевказаного проходження огляду, фальсифікації матеріали справи не містять та правопорушником надано не було.
Протокол про адміністративне правопорушення не містить істотних розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи, а тому правильно покладено ці дані судом в основу прийнятого рішення.
Належних та допустимих доказів в підтвердження неправомірності в діях працівників поліції, ОСОБА_1 не надав до суду першої інстанції, і до апеляційного суду.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що працівниками поліції було дотримано процедуру проведення ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння у відповідності до вимог статті 266 КУпАП та Інструкції.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, в даному випадку винуватість ОСОБА_1 доводиться зібраними матеріалами.
Суд першої інстанції відповідно до статті 245 КУпАП у повній мірі дослідив та проаналізував наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази і надав їм належну правову оцінку, а відтак дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні пункту 2.9 (а), що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
Доводи скаржника в апеляційній скарзі про те, що працівниками поліції було допущено порушення процедури проведення огляду ОСОБА_1 (не було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі, незважаючи на запис в акті огляду на стан сп'яніння про те, що останній не згоден з результатом огляду), що передбачено статтею 266 КУпАП, а отже результати проведеного огляду з використанням приладу «Драгер» і відповідно його результати (2,02 проміле) є недійсними, не заслуговують на увагу, оскільки зазначене не знайшло свого підтвердження в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Натомість досліджені докази в сукупності свідчать про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння.
Протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам статті 256 КУпАП, згідно зі статтею 251 КУпАП він є доказом в справі про адміністративне правопорушення.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.
В протоколі ОСОБА_1 надав пояснення по суті порушення, що він їхав до дитини, поспішав, поліцейські перешкодили руху, було зловживання правами.
Доказів, які б підтверджували невинуватість скаржника матеріали справи не містять.
Висновки суду про доведеність факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, є правильними.
Даючи оцінку доказам по справі суд першої інстанції правильно дійшов до висновку та визнав винуватим ОСОБА_1 , так як керуючи транспортним засобом водій не повинен перебувати в стані алкогольного сп'яніння, оскільки для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керуванням цим засобом у дорозі, що передбачено Правилами дорожнього руху України.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 N 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 N 1306 (із змінами та доповненнями).
Відповідно до пункту 1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху, визначено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Таким чином, суд дійшов до висновку про порушення ОСОБА_1 зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення вимог ПДР, а саме п. 2.9 (а), що свідчить про скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
Отже, процесуальних порушень під час розгляду справи, які б слугували підставою для скасування постанови, суд першої інстанції не допустив.
В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлені обставини скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. З таким висновком погоджується і апеляційний суд, оскільки цей висновок суду підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, яким судом першої інстанції було надано належну оцінку.
Європейський суд з прав людини зазначав, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 09 липня 1997 року). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії» від 20 травня 2010 року).
Інші доводи апеляційної скарги, апеляційний суд не приймає до уваги, так як ці доводи не спростовують факту порушення ОСОБА_1 вимог передбачених п. 2.9 (а) ПДР України і не свідчать про невідповідність складеного щодо нього протоколу вимогам статті 256 КУпАП.
З урахуванням наведеного, посилання в апеляційній скарзі на необхідність закриття провадження у справі за відсутністю події і складу правопорушення, суд вважає необґрунтованими та не знаходить підстав для їх задоволення.
За таких обставин та з урахуванням положень статей 268, 294 КУпАП апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, а тому постанову Вінницького міського Вінницької області від 25 червня 2025 року необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд,
постановив:
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського Вінницької області від 25 червня 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Вінницького міського Вінницької області від 25 червня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду Ю. Б. Войтко