Ухвала від 31.07.2025 по справі 127/22649/25

Справа № 127/22649/25

Провадження №11-сс/801/596/2025

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції:

Доповідач: ОСОБА_1

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2025 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

зі секретарем судового засідання: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області 24.07.2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12025020020000233 внесеного до ЄРДР 04.03.2025 року відносно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харків, Харківської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України

за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 3 ст.357, ч.4 ст.185 КК України

за участю сторін провадження:

прокурора: ОСОБА_7

захисника: ОСОБА_5

обвинуваченого: ОСОБА_6

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 24.07.2025 року клопотання прокурора Вінницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_7 задоволено.

Продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 на 60 днів, тобто до 22.09.2025 включно.

Захисник ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , в якій просила змінити запобіжний захід на більш м»який у виді цілодобового домашнього арешту та визначити заставу у мінімальному розмірі, а саме двадцять розмірів прожиткового мінімум працездатних осіб.

Вимоги апеляційної скарги захисника мотивовано тим, що саме продовження тримання під вартою жодним чином не обґрунтовано та є незаконним, жодних обґрунтованих підстав для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурором не надано.

На думку захисника, доцільно обрати обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, а також заставу у мінімальному розмірі, а саме двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Захисник звертає увагу на те, що обвинувачений ОСОБА_6 офіційно не працевлаштований, у зв'язку з чим застава визначена ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області, в розмірі 242 240,00 грн. ( двісті сорок дві тисячі двісті сорок гривень) є непомірною для обвинуваченого.

Захисник посилається на вимогу ч.4 ст. 182 КПК України в тій частині, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Заслухавши доповідача, думку прокурора ОСОБА_7 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, зазначила, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України на даний час не зменшилися, продовжують існувати, ухвала суду першої інстанції є законною та обгрунтованою, обвинуваченого ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу, просив задоволити, захисника ОСОБА_5 , яка просила задоволити апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч.1 ст. 183 КК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу .

Згідно ст.199 ч.3 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:

1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Під час апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.ст.177, 178, 183, 184 КПК України, бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону

З матеріалів провадження убачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1, 3 ст. 357, ч.4 ст. 185 КК України.

У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебувають матеріали кримінального провадження №12025020020000233 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1, 3 ст. 357, ч.4 ст. 185 КК України.

Підготовче засідання у даному кримінальному провадженні Вінницьким міським судом Вінницької області призначено на 12 серпня 2025 року, а строк дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 діє до 26 липня 2025 року, відтак розгляд і вирішення клопотання прокурора, на даному етапі, віднесено до повноважень слідчого судді за місцем здійснення досудового розслідування.

Вирішуючи питання щодо продовження строків тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, врахував тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Як убачається з рішення суду першої інстанції, суд, вирішуючи питання щодо доцільності продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 , врахував особу обвинуваченого, наявність обґрунтованої підозри у вчинені кримінальних правопорушень, тяжкість та підвищену суспільну небезпеку інкримінованих злочинів, тяжкість можливого покарання, наявність ризиків, зокрема можливості обвинуваченого ОСОБА_6 переховуватись від органів прокуратури та суду, здійснювати незаконний вплив на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що унеможливлює обрання йому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Суд першої інстанції обґрунтовано продовжив запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, оскільки жоден із більш м"яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам.

Наведені прокурором підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та мотивовані.

При цьому, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_5 щодо застосування відносно ОСОБА_6 більш м»якого запобіжного заходу, колегія суддів вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки встановлені дані про особу обвинуваченого, самі по собі не дозволяють зробити висновок про те, що інший запобіжний захід здатний забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігти ризикам, доведеним прокурором.

Твердження захисника ОСОБА_5 щодо наявності підстав для зменшення розміру застави є безпідставними.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.

Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до положень п.3 ч. 5 ст.182 КПК України, розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 01.04.2025 року ОСОБА_6 визначено заставу у розмірі 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що застава при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначається, а вказівка суду в оскаржуваній ухвалі це констатація того, що уже було вирішено при застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Доводи апелянта про те, що визначений розмір застави не є співрозмірним з розміром предмету злочину, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки частиною 4 ст.182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається не тільки з урахуванням обставин кримінального провадження, а й з урахуванням майнового та сімейного стану обвинуваченої.

Тому визначення меншого розміру застави в даному випадку буде нівелювати інститут застави, як альтернативний вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Під час розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, стороною захисту не надано жодних доказів на підтвердження того, що існують виключні обставини, за яких застава, яку просить визначити захисник зможе гарантувати виконання покладених на обвинуваченого обов'язків.

Вирішуючи питання щодо обвинуваченого ОСОБА_6 суд першої інстанції дав належну оцінку зазначеним у апеляційній скарзі обставинам у сукупності з іншими.

З огляду на викладене, висновки суду про застосування застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні обставинах, а саме рішення прийняте у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, є обґрунтованим та належним чином вмотивованим.

Апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.422 КПК України, суд апеляційної інстанції,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні апеляційної скарги захисника.

Ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 24.07.2025 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Попередній документ
129320214
Наступний документ
129320216
Інформація про рішення:
№ рішення: 129320215
№ справи: 127/22649/25
Дата рішення: 31.07.2025
Дата публікації: 07.08.2025
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Кримінальне
Суд: Вінницький апеляційний суд
Категорія справи: Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; продовження строків тримання під вартою
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто у апеляційній інстанції (31.07.2025)
Результат розгляду: залишено без змін
Дата надходження: 21.07.2025
Предмет позову: -
Розклад засідань:
23.07.2025 14:00 Вінницький міський суд Вінницької області
23.07.2025 17:20 Вінницький міський суд Вінницької області
24.07.2025 15:00 Вінницький міський суд Вінницької області
31.07.2025 16:00 Вінницький апеляційний суд