Справа № 487/8837/24
Провадження № 2/487/594/25
(ЗАОЧНЕ)
18 липня 2025 року Заводський районний суд міста Миколаєва у складі: головуючого судді Гаврасієнко В.О., за участю секретаря судового засідання Радченко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Російської Федерації про стягнення моральної шкоди,-
ОСОБА_1 звернулася до Заводського районного суду м. Миколаєва з позовом до РФ, в якому просила стягнути з відповідача на користь позивача як відшкодування моральної шкоди 35 000 євро, еквівалент 1 595 587 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 із 05:30 в Україні введено воєнний стан. Даний указ винесено у зв'язку з початком війни, яку Російська Федерація розпочала та здійснює на території незалежної України відносно громадян України. З 24 лютого 2022 року по даний час РФ знищує, пошкоджує населені пункти України, вбиває та завдає шкоди здоров'ю громадян України. Російська Федерація, здійснивши збройну агресію відносно України, та відповідно окупувавши частину території України, порушила норми та принципи Статуту ООН, Загальної декларації прав людини. До 24.02.2022 позивачка проживала у м. Миколаєві. Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України територія Миколаївської міської територіальної громади віднесена до території можливих бойових дій. Позивачка зазначила, що задля збереження свого життя була вимушена виїхати до іншої держави, де отримала тимчасовий прихисток. Моральні страждання позивачки включають постійних страх, тривогу та безсоння, які викликані регулярними повітряними тривогами та необхідністю жити в чужому місті, ховатися в укриттях. Вказані фактори спричинили хронічних стрес. Вважає моральну шкоду в сумі 1 595 587 грн, що еквівалентно 35 000 євро, справедливою компенсацією за факт порушення основоположних прав людини в України.
Ухвалою від 14.10.2024 було відкрито провадження по даній справи та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 14.01.2025 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні.
В судовому засіданні позивачка не була присутньою, у позовній заяві просила суд розглядати справу за її відсутності.
Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився, відзив не подав.
Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у них даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до положень ст. ст. 280, 281 ЦПК України, суд вважає можливим провести заочний розгляд справи.
Дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободичи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Загальновідомо (тобто таке, що не потребує доказування - частина третя статті 82 ЦПК України), що російська федерація відкидає визнання будь-якої відповідальності за свою протиправну військову діяльність в Україні. Не існує жодної розумної підстави припустити, що порушене право позивачки, за захистом якого вона звернулася до українського суду, могло би бути захищене шляхом подання позову до суду, в якому би російська федерація не користувалася судовим імунітетом, тобто до суду російської федерації.
Таким чином, звернення позивачки до українського суду є єдиним розумно доступним засобом захисту права, позбавлення якого означало би позбавлення такого права взагалі, тобто заперечувало б саму сутність такого права.
Аналогічні правові висновки зроблено у постановах Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 428/11673/19 (провадження № 61-8291 св 21), від 18 травня 2022 року у справі № 760/17232/20-ц (провадження № 61-15925 св 21).
Відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.
До зобов'язань, що виникають з дії однієї сторони, з урахуванням положень статей 49-51 цього Закону, застосовується право держави, у якій мала місце така дія (стаття 48 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Відповідно до частини другої статті 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є, зокрема, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Завдання моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів (пункт 2 частини другої статті 23 ЦК України).
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб (частина третя статті 23 ЦК України).
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (частина перша статті 1167 ЦК України).
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Судом встановлено, що позивачка є громадянкою України, має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2022 року № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 затверджено перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окуповані Російської Федерацією. Відповідно до вказаного наказу уся територія Миколаївської міського територіальної громади була віднесена до території можливих бойових дій з 11.11.2022.
Звертаючись до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, позивачка обґрунтовує завдану моральну шкоду постійними моральними стражданнями, які включають страх за життя, тривогу, безсоння, що спричинило в подальшому хронічний стрес. Це погіршило фізичний і психічний стан позивача. З метою збереження особистого життя, психічного та фізичного здоров'я позивач у квітні 2022 року виїхала у Бельгію, де їй було надано тимчасовий захист. У зв'язку з чим, позивач дуже сумувала за рідними та близькими, що залишились в Україні, за особистим житлом тощо, вона повернулась в Україну.
Суд погоджується із доводами позивачки про те, що порушивши її основоположні права і свободи, Російська Федерація завдала їй тяжких моральних страждань. Внаслідок порушення Російською Федерацією основоположних прав і свобод людини в Україні, позивачка відчуває душевні страждання, що позбавляє її можливості проживати повноцінним життям та життям, яким вона проживала до збройної агресії РФ проти України. Вказані обставини спричинили у позивачки безперервний душевний біль та страждання, втрату душевного спокою, відчуття невпевненості і незахищеності, що призвело до порушення її нормальних життєвих зв'язків та вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя.
Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд враховує обставини справи, характер та обсяг страждань, яких зазнала позивачка, множинний та триваючий характер порушень прав та законних інтересів позивачки, характер немайнових втрат, зокрема, тяжкість вимушених змін у її житті, час та зусилля, які необхідні для відновлення попереднього стану, а тому суд дійшов висновку, що вимоги позивачки є обґрунтованими, а справедливою сумою компенсації моральних страждань є 1 595 587 грн, що еквівалентно 35 000 євро.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи те, що позивачка була звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду з даним позовом, а також приписи п.п. 5 п. 1 ч. 2 Закону України «Про судовий збір», з відповідача на користь держави підлягає стягненню судові витрати в сумі 15 140,00 гривень.
Керуючись ст. ст. 2-5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 265, 267, 268, 280-284 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Російської Федерації про стягнення моральної шкоди задовольнити.
Стягнути з Російської Федерації на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 1 595 587 грн, що еквівалентно 35 000 євро.
Стягнути з Російської Федерації на користь держави судовий збір в сумі 15 140,00 гривень.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Повне судове рішення складено 18.07.2025.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Російська Федерація, останнє відоме місцезнаходження посольства в Україні: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 27.
Суддя В.О. Гаврасієнко