Справа № 487/11055/24
Провадження № 2/487/908/25
05.08.2025 м. Миколаїв
Заводський районний суду м. Миколаєва у складі:
головуючої судді Скоринчук К.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Карбівничої А.О.,
представника позивачів - адвоката Ткачук Г.М.,
позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Руда Оксана Миколаївна, про визнання іпотеки припиненою, скасування записів про державну реєстрацію обтяжень,
У Заводський районний суд м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , про визнання іпотеки припиненою, скасування записів про державну реєстрацію обтяжень.
Ухвалою суду від 30.12.2024 відкрито провадження у справі.
03 січня 2025 року відповідач, через свого представника - адвоката Пивоварова В.І., діючого на підставі довіреності №10730 від 01.10.2024, подав відзив (а.с.64). Згідно відзиву відповідач просить відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що позивачем не виконано рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 23.06.2022 у справі №487/1077/22. Окрім того, 29.05.2025 відповідач через свого представника адвоката Ковалевського Є.В., діючого на підставі довіреності №1073і від 01.10.2024, просить застосувати позовні давність до заявлених вимог.
Ухвалою суду від 17.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги. Суду пояснив, що основний борг в розмірі 92373,50 грн було повністю сплачено. Відплвідач не вживає заходів щодо припинення іпотеки з посиланням на існування боргу в сумі 26505,25 грн за іншим цивільним провадженням. Позивач зазначив, що вживав заходів для урегулювання даного питання, однак відповідач відмовляється надати будь-яке письмове підтвердження в погашення боргу і під час спілкування представник банківської установи повідомив, що наразі розмір боргу є значно більшим. Позивач не згоден з такою позицією відповідача та просив позов задовольнити.
Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився.
У судовому засіданні представник позивачів - адвокат Ткачук Г.М., яка діє на підставі ордера серія ВЕ №1140172 від 17.12.2024, підтримала позовні вимоги. Додатково суду пояснила, що виконавче провадженням №43831907 завершено 29.11.2021 у зв'язку з фактичним виконанням боржника сплати боргу в сумі 92373,50 грн. З витребуваних за ухвалою суду виконавчих проваджень вбачається, що своєю заявою від 09.09.2024 відповідач відкликав виконавчий лист №487/1077/22 від 03.07.2023, виданий Заводським районним судом м. Миколаєва на суму 26505,25 грн і 11.09.2024 головним державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві. Представник позивача наголосила на тому, що оскільки позивачами погашено борг за основним зобов'язанням, відповідно відповідач зобов'язаний був вжити заходів з припинення іпотеки як додаткового зобов'язання за іпотечним договором. Посилання відповідача на застосування позовної давності, представник позивача вважає безпідставним.
Представник відповідача - адвокат Ковалевський Є.В., який діє на підставі довіреності №10803 від 17.03.2025, подав 01.07.2025 заяву про розгляд справи за наявними матеріалами без його участі (а.с. 157, 162).
Третя особа, яка була належним чином повідомлена про розгляд справи, в судове засідання не з'явилася.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивачів, узівши до уваги відзив, дослідивши матеріали справи, суд ураховує наступне.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України). Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 цього кодексу).
Спосіб захисту цивільного права чи інтересу - це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі дії мають бути ефективними, тобто призводити до того результату, на який вони спрямовані. Інакше кажучи, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення (пункт 7 частини другої статті 16 ЦК України).
Боржник (поручитель) може звернутися до суду з позовом про визнання іпотеки припиненою, і такий спосіб захисту є належним та ефективним.
Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні та користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому ЗУ «Про іпотеку» (абзац третій статті 1 цього Закону).
Згідно з ч.ч. 1-6 ст. 3 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. Іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є майнові права на об'єкт незавершеного будівництва, посвідчується нотаріусом на підставі документів, що підтверджують майнові права на цей об'єкт. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Правила припинення зобов'язання сформульовані в главі 50 «Припинення зобов'язання» розділу І книги п'ятої «Зобов'язальне право» ЦК України. Норми цієї глави передбачають, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), переданням відступного (стаття 600 ЦК України), зарахуванням (стаття 601 ЦК України), за домовленістю сторін (стаття 604 ЦК України), прощенням боргу (стаття 605 ЦК України), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606 ЦК України), неможливістю виконання ( стаття 607 ЦК України), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609 ЦК України).
За змістом правила, викладеного в ч.1 ст. 593 ЦК України, відбувається припинення права іпотеки в разі належного виконання основного зобов'язання, що забезпечено у такий спосіб.
Статтею 17 ЗУ «Про іпотеку» визначено підстави припинення іпотеки. Зокрема, іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.
Таким чином, ЗУ «Про іпотеку» та нормами ЦК України чітко визначені правові підстави припинення іпотеки.
Судом встановлено, що 22.12.2006 між АКБ «ТАС Комерцбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №1401/1206/71-006. ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 31200 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом, розмір яких передбачений умовами договору. 25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ «Сведбанк» передає ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Сведбанк» як кредитора у зазначених зобов'язаннях.
В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 перед банком між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки №1401/1206/71-006-Р-1 від 22.12.2006, відповідно до умов якого ОСОБА_1 , як поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед банком відповідати по зобов'язанням боржника, які виникають з умов кредитного договору в повному обсязі цих зобов'язань.
Також, з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором №1401/1206/71-006 від 22.12.2006 між АКБ «ТАС Комерцбанк» та ОСОБА_2 22.12.2006 було укладено договір іпотеки (а.с. 25). Предметом іпотеки є нерухоме майно: квартира за номером АДРЕСА_1 , належна іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Рудою О.М. 2.12.2006 за р №1324 та зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 22.12.2006 за №1820681.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №408152874 від 15.12.2024, відносно вказаної квартири зареєстровано обтяження. Тип обтяження: заборона на нерухоме майно. Реєстраційний номер обтяження №4273237, зареєстровано 22.12.2006 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Рудою О.М.; підстава обтяження: іпотека №1325 від 22.12.2006 (а.с. 11).
При виконанні умов кредитного договору ОСОБА_2 зобов'язання належним чином не виконував, чим порушив терміни сплати по кредиту та відсотків за користування кредитом, що привело до виникнення заборгованості, розмір якої станом на 22.01.2014 склала 92373,50 грн., з яких: сума заборгованості за тілом кредиту - 88122,03 грн., заборгованість по сплаті відсотків - 4251,48 грн.
У зв'язку з цим ПАТ «Дельта Банк», звернувшись до суду, вимагав дострокового повернення всієї суми кредиту.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 05.05.2014 у справі №487/2746/14-ц було задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості. Вирішено стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 (ІНН1781614875), ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором №1401/1206/71-006 від 22.12.2006 в розмірі 92373,50 грн.
Виконавче провадження №43831907 з примусового виконання виконавчого листа №2/487/1501/14, виданого 20.05.2014 Заводським районним судом м. Миколаєва про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором №1401/1206/71-006 від 22.12.2006 в розмірі 92373,50 грн, завершено 29.11.2021 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» у зв'язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення, згідно з виконавчим документом. Вказане виконавче провадження знищено у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
Вказане підтверджується листом Заводського ВДВС у місті Миколаєві №31540/2011-34/9 від 20.03.2025 (а.с.109).
Отже, позивачем було в повному обсязі виконане основне зобов'язання.
13 травня 2020 року між АТ "Дельта банк" та ТОВ "УКРДЕБТ ПЛЮС" був укладений Договір " 2245/К про відступлення прав вимоги, посвідченого Шевченко І.Л., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим №682, згідно яких право вимоги за Кредитним договором та за Іпотечним договором перейшло до ТОВ "УКРДЕБТ ПЛЮС".
20 грудня 2021 року ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС», з посиланням на договір №1401/1206/71-006 від 22.12.2006, звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення з відповідачів 3% річних та заборгованість з урахуванням індексу інфляції.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 23.06.2022 у справі №487/1077/22 вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРДЕБТ ПЛЮС" інфляційні втрати у розмірі 18206,82 гривень та три відсотки річних у розмірі 8298,43 гривень.
За результатом 03.07.2023 видано виконавчий лист №487/1077/22 на підставі якого 26.06.2024 відкрито виконавче провадження №75387897 про стягнення коштів в загальному розмірі 26505,25 грн та боржником вказано ОСОБА_2
11 вересня 2024 року Заводським ВДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві ТОВ "УКРДЕБТ ПЛЮС" за його ж заявою від 09.09.2024. Також, розпорядженням №75387897 від 18.09.2024 грошові кошти в сумі 26505,25 грн, що надійшли 17.09.2024 на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа №487/1077/22 від 03.07.2023, перераховано ОСОБА_2 .
Відповідач ТОВ "УКРДЕБТ ПЛЮС" у відзиві (а.с.65) зазначив, що згідно з п. 7 договору іпотеки, при частковому виконанні Іпотекодавцем Основного зобов'язання іпотека, встановлена цим Договором, зберігається в повному обсязі. Відповідно до п. 15 договору іпотеки, договір діє до виконання Іпотекодавцем Основного зобов'язання чи настання одного з випадків, передбачених ст. 17 Закону України “Про іпотеку. А тому, посилаючись на те, що рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 23.06.2022 у справі №487/1077/22 не виконано, заперечував проти задоволення позову (а.с.65). Водночас просив застосувати до заявлених вимог позовну давність (а.с.148).
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На переконання суду позивач надав суду належні докази у підтвердження виконання ним основного зобов'язання, а саме сплати відповідно до рішення від 05.05.2014 Заводського районного суду м. Миколаєва 92373,50 грн за вимогою ПАТ «Дельта Банк» про дострокове повернення всієї суми кредиту за кредитним договором №1401/1206/71-006 від 22.12.2006, що також не заперечується і відповідачем.
Відповідно ст. 4 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель зобов'язаний звернутися до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію припинення іпотеки не пізніше 14 днів з дня повного погашення боргу за основним зобов'язанням, забезпеченим іпотекою.
Зобов'язання ОСОБА_2 було виконано у повному обсязі, що слугувало підставою виконання відповідачем вимог ст. 4 Закону України «Про іпотеку», а тому посилання відповідача на п. 7 та п. 15 Договору іпотеки не знайшло свого підтвердження.
Наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право іпотеки чи іншого речового права створює презумпцію належності права особі, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації. Якщо власник предмета іпотеки або інша зацікавлена особа вважає, що таке право іпотеки припинено або взагалі не існувало, то може звернутися з позовною вимогою про визнання права іпотеки припиненим чи про визнання відсутності права іпотеки, оскільки судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для державної реєстрації припинення права іпотеки (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
За вище вказаних обставин суд прийшов до переконання, що заявлений позов є обгрунтований, доведений належними та достатніми в своїй сукупності доказами.
Відповідач у свою чергу, не довів правомірність невжиття заходів по виконанню вимог ст. 4 Закону України «Про іпотеку». Не довів, що невиконання позивачем рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 23.06.2022 у справі №487/1077/22 є підставою для відмови у позові, оскільки, як вбачається із досліджених судом витребуваних виконавчих проваджень, ТОВ "УКРДЕБТ ПЛЮС" з власної ініціативи відкликав виконавчий документ за відкритим виконавчим провадженням №75387897, хоча міг реалізувати своє право на отримання коштів в сумі 26505,25 грн в порядку примусового виконавчого провадження, які надійшли на депозитний рахунок Заводського ВДВС та були повернути на рахунок ОСОБА_2 . Окрім того, як було встановлено судом, вказана сума боргу є сумою інфляційних витрат та 3% річних, ухвалених до стягнення на підставі ст. 625 ЦК України рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 23.06.2022 у справі №487/1077/22 - як відповідальність за порушення грошового зобов'язання, у той час, коли питання основного зобов'язання за кредитним договором №1401/1206/71-006 від 22.12.2006 було вирішено рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 05.05.2014 у справі №487/2746/14-ц і яке було виконане в повному обсязі, шляхом погашення позивачами у даній справі боргу, наслідком чого виконавче провадження №43831907 було закрито.
В частині застосування до заявлених вимог позовної давності, суд зазначає наступне.
Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків. Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб'єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб'єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).
З урахуванням принципу розумності, суд враховує, що в окремих положеннях ЦК міститься правило про визначення перебігу строку «від дня» чи «з часу», а не «від наступного дня». Такий прийом законодавчої техніки законодавець застосував, керуючись принципом економії нормативного матеріалу, проте він жодним не змінює загального правила передбаченого в статті 253 ЦК України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Перебіг позовної давності починається з моменту, коли у особи виникло право на подання позову у матеріально-правовому аспекті. Мається на увазі таке подання позову, з яким пов'язується судовий захист права або здійснення примусу до дотримання норм права. Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є об'єктивні обставини - самий факт порушення права, а із встановленням моменту порушення права позивача підлягають встановленню суб'єктивні обставини - момент, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 (провадження № 61-9916сво21)).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18) зазначено, що: «для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог (див. пункти 138-140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16).
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 у справі № 367/6105/16-ц (провадження № 14-381цс18) зроблено висновок, що «сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року в справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18) вказано, що «можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналіз статті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов.
29 листопада 2021 року було винесено постанову Заводським відділом державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про закінчення виконавчого провадження №43831907 по виконавчому листу №2/487/2746/14-ц, виданого 20.05.2014 року Заводським районним судом м. Миколаєва, у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення.
З урахуванням вимог ст. 4 ЗУ «Про іпотеку» відповідач не пізніше 14 днів від цієї дати, тобто по 13.12.2021, мав би звернутися до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію припинення іпотеки.
Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 Цивільного кодексу України).
Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 Цивільного кодексу України).
У матеріалах справи відсутні будь-які докази укладання між сторонами договору про збільшення позовної давності або переривання строку позовної давності.
Тобто, з 14.12.2021 для позивача почався перебіг позовної давності для звернення до суду з даним позовом.
Пред'явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду за вирішенням наявного між сторонами спору. Саме із цією процесуальною дією пов'язується початок процесу у справі і переривається перебіг позовної давності.
З даним позовом ОСОБА_2 звернувся 17.12.2025, тобто, за межами строку позовної давності.
Положеннями п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією Російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, та у подальшому неодноразово продовжувався і триває до сьогодні.
За цих обставин не підлягає задоволенню заява відповідача про застосування до заявлених вимог у даній справі позовної давності.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З'ясуваши обставини справи, дослідивши матеріали справи, отримані докази та надавши їм оцінку, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ураховуючи, що позов задоволено повністю з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 968,96 грн.
Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд
Задовольнити позов.
Визнати припиненою іпотеку квартири АДРЕСА_1 , що виникла на підставі договору іпотеки від 22 грудня 2006 року, укладеним між АКБ «ТАС-Комерцбанк» ( кінцевий правонаступник якого ТОВ «Укрдебт плюс) та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Рудою О.М.
Скасувати запис про проведену реєстрацію заборони на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження: 4273237, об'єкт обтяження: квартира АДРЕСА_1 , номер РПВН: 44300110, зареєстрованого в реєстрі заборон за № 182 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Рудою О.М.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 968,96 грн.
Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін та учасників справи:
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ;
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 ;
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРДЕБТ ПЛЮС", адреса: 04073, м. Київ, пр-т С. Бандери, 28-А ЄДРПОУ: 43212924;
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Руда Оксана Миколаївна, адреса: 54017, м. Миколаїв, пр-т Центральний, 79.
Суддя: К.М. Скоринчук