Справа №761/11996/25
Провадження №2/487/2528/25
(ЗАОЧНЕ)
30.07.2025 Заводський районний суд м. Миколаєва в складі головуючого судді Кузьменко В.В., за участю секретаря судового засідання Спицької Н.Р., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
03.07.2025 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Ухвалою суду від 09.07.2025 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач до судового засідання надала заяву, в якій просила про розгляд справи за її відсутності. Позов просила задовольнити.
Відповідач до судового засідання не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Дитина проживає разом з матір'ю та знаходяться на її утриманні.
На теперішній час домовленості щодо утримання дитини між сторонами не досягнуто.
Згідно частини другої статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Частинами 1, 2 статті 15 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
У статті 141 Сімейного кодексу України (СК України) визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і обов'язків і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Аналіз глави 15 СК України дозволяє зробити висновок, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (стаття 183 СК України) або в твердій грошовій сумі (стаття 184 СК України).
Відповідно до статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
За положеннями статті 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Враховуючи наведені правові норми та обставини справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача аліментів.
Визначаючи розмір аліментів, що належить стягнути на утримання дитини, суд виходить з такого.
Статтею 182 СК України, передбачено обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно положень ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ч.ч.7, 8 ст.7 Сімейного кодексу України, при вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.
Згідно ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За положеннями статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини справи, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст.191 СК України аліменти на дитину присуджується за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Оскільки відповідач не має жодних утриманців, є працездатною особою, має забезпечити дитині не тільки мінімальний рівень життя, а достойний рівень, виходячи з принципу добросовісності та розумності (ч. 9 ст. 7 СК України), суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача аліменти для утримання неповнолітньої дитини щомісячно в твердій грошовій сумі в розмірі 10 000 гривень, починаючи з 21.03.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Такий розмір аліментів не поставить його в скрутне становище та відповідатиме вимогам закону і не порушуватиме прав як позивача так і відповідача.
Крім того, з відповідача підлягає стягненню судовий збір в дохід держави у сумі 1211,20 грн., відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265, 279, 280-281, 352, 354-355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 10 000 грн. щомісячно, починаючи з 21.03.2025 року і до досягнення кожною дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в дохід держави судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя В.В.Кузьменко