Справа №487/5212/25
Провадження №1-кс/487/3549/25
01.08.2025 Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025152030001046 від 26.07.2025, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, про арешт майна,-
28.07.2025 прокурор Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , в рамках здійснення досудового розслідування кримінального провадження №12025152030001046 від 26.07.2025, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, звернувся до суду з клопотанням, в якому просив накласти арешт на майно, вилучене в ході проведення особистого обшуку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 при його затриманні в порядку ст. 208 КПК України, а саме: мобільний телефон марки Айфон, який упаковано до сейф-пакету №PSP1100441; ключі від автомобіля, упаковано до сейф-пакету № PSP1100442.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що в провадженні слідчого відділу Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, перебувають матеріали кримінального провадження №12025152030001046 від 26.07.2025, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України.
В ході досудового розслідування було встановлено, що 26.07.2025 до ЧЧ Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області надійшло повідомлення від ОСОБА_5 про те, що 26.07.2025 приблизно о 16:50, невстановлені особи, перебуваючи біля будинку №83 по вул. Курортна в м. Миколаєві, погрожуючи застосуванням насильства небезпечного для життя чи здоров'я ОСОБА_5 , незаконно заволоділи транспортним засобом Mitsubishi Galant, сірого кольору, з д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 , яким фактично користується ОСОБА_5 .
За версією органу досудового розслідування до вказаного злочину імовірно причетний ОСОБА_4 , при затриманні якого виявлено та вилучено: мобільний телефон марки Айфон; ключі від автомобіля.
Підставою для внесення клопотання стало те, що вилучені речі, є речовими доказами, а тому з метою забезпечення збереження доказів, недопущення його відчуження та знищення, прокурор просить накласти арешт на вилучені речі.
Прокурор у судове засідання не з'явився, подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, клопотання підтримує у повному обсязі.
З урахуванням приписів ч.1 ст.172 КПК України, розгляд клопотання було проведено за відсутності власника майна.
Дослідивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Із матеріалів клопотання встановлено, що в провадженні слідчого відділу Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, перебувають матеріали кримінального провадження №12025152030001046 від 26.07.2025, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України.
Відповідно до клопотання, 26.07.2025 до ЧЧ Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області надійшло повідомлення від ОСОБА_5 про те, що 26.07.2025 приблизно о 16:50, невстановлені особи, перебуваючи біля будинку №83 по вул. Курортна в м. Миколаєві, погрожуючи застосуванням насильства небезпечного для життя чи здоров'я ОСОБА_5 , незаконно заволоділи транспортним засобом Mitsubishi Galant, сірого кольору, з д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 , яким фактично користується ОСОБА_5 .
За версією слідства до вказаного злочину імовірно причетний ОСОБА_4 , при затриманні якого виявлено та вилучено: мобільний телефон марки Айфон; ключі від автомобіля.
Постановою слідчого СВ МРУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_7 від 27.07.2025 вилучені речі : мобільний телефон марки Айфон; ключі від автомобіля, визнано речовими доказами.
Прокурор, посилаючись на те, що вилучені речі є речовими доказами, просить накласти арешт , з метою запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
У відповідності до п. п. 1, 2, 3 ч. 2, ч. 3-5 статті 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Згідно положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
За змістом ч. 1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органівта органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Згідно частин 1 та 2 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен, у тому числі, враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою ( якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Таким чином, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Прокурором доведено, що вилучене майно, зокрема мобільний телефон, відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, а саме містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Також доведена наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу та існує необхідність накладення арешту на ці речі для забезпечення збереження їх як речового доказу та виконання завдань кримінального провадження.
Незастосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту на мобільний телефон, може мати наслідком перешкоджання кримінальному провадженню та встановлення істини у ньому, шляхом знищення чи зміни вказаного майна. Таке обмеження права власності є розумним та співрозмірним із завданням кримінального провадження.
Разом з цим слідчий суддя приходить до переконання про відсутність правових підстав для накладення арешту на ключі від автомобіля, оскільки будь-яких даних про те, що ключі є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, матеріали судового провадження не містять.
Враховуючи, обставини кримінального правопорушення за якими проводиться досудове розслідування, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання належить задовольнити частково.
Керуючись ст. ст. 98, 131-132, 167, 168, 170-173 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання задовольнити частково.
Накласти арешт на майно вилучене в ході проведення особистого обшуку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 при його затриманні в порядку ст. 208 КПК України, а саме: мобільний телефон марки Айфон, який упаковано до сейф-пакету №PSP1100441.
Ключі від автомобіля (упаковані до сейф-пакету № PSP1100442) - повернути власнику.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1