Миколаївської області
Справа №477/2202/24
Провадження №1-кс/477/887/25
про скасування арешту майна
05 серпня 2025 року місто Миколаїв
Слідчий суддя Вітовського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, подане в межах кримінального провадження №12024153230000086 від 23 серпня 2024 року, внесеного до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 249 КК України
04 серпня 2025 року ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Вітовського районного суду Миколаївської області з клопотанням про скасування арешту майна, яке подане в межах кримінального провадження № 12024153230000086 від 23 серпня 2024 року, в якому просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 28 серпня 2024 року (справа №477/2202/24) на майно, що було тимчасово вилучене у нього 23 серпня 2024 року в ході огляду місця події майна, а саме на 1 пара резинових чобіт зеленого кольору, 1 ліскова сітка розміром 100 м. х 2м., вічко 70 мм.; 2 капронові сітки, розмірами 100 м. х 2 м.. вічко 100 мм.
Клопотання мотивовано тим, що ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 28 серпня 2024 року при розгляді клопотання прокурора Миколаївської окружної прокуратури ОСОБА_4 про накладення арешту на тимчасово вилучене 23 серпня 2024 року майно було накладено арешт на 1 пару резинових чобіт зеленого кольору, 1 ліскову сітку розміром 100 м. х 2м., вічко 70 мм.; 2 капронові сітки, розмірами 100 м. х 2 м.. вічко 100 мм.; річкову рибу у кількості 17 штук: карась сріблястий 3 шт., лящ 3 шт., сазан 11 шт., шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження цим майном.
Вважає, що на даний час немає потреби у подальшому арешті майна, з огляду на те, що кримінальне провадження за фактом незаконного вилову водних біоресурсів постановою начальника сектора дізнання ВП №4 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області від 30 вересня 2024 року закрито, за відсутності складу кримінального правопорушення.
В судове засідання по розгляду клопотання про скасування арешту майна ОСОБА_3 не з'явився, не повідомивши про причини неявки.
Прокурор Миколаївської окружної прокуратури в судове засідання по розгляду клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна не з'явився, надіславши заяву про розгляд клопотання без участі прокурора та у вказаній заяві не заперечував проти задоволення клопотання, з підстав вказаних ОСОБА_3 , долучивши відповідні докази.
Згідно з положенням частини четвертої статті 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Відповідно до положень частини другої статті 174 КПК України про час та місце розгляду клопотання про скасування арешту майна повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно. Чинними положеннями КПК України не передбачена обов'язкова участь зазначених осіб під час розгляду клопотання про скасування арешту майна.
Враховуючи положення статті 174 КПК України, та з метою дотримання розумних строків розгляду клопотання про скасування арешту майна, що є одним з пріоритетних завдань кримінального провадження, здійснення якого має забезпечити, зокрема, слідчий суддя на досудовому провадженні, з метою дотримання прав, свобод та інтересів учасників провадження та забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду, слідчий суддя вважає можливим провести розгляд клопотання за відсутності сторін.
Дослідивши клопотання про скасування арешту майна та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Згідно частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Положенням частини другої статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до частини п'ятої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Згідно з частиною першою статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Виходячи з наведеного, дана норма пов'язує право слідчого судді на скасування арешту майна, накладеного за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна, із можливістю надання особами, що не були присутніми в судовому засіданні і про права та законні інтереси яких вирішено питання судовим рішенням, доказів та матеріалів, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба, доведеності перед слідчим суддею їх переконливості.
Із аналізу наведеної норми вбачається, що при розгляді клопотання про скасування арешту слідчий суддя з урахуванням наданих доказів має з'ясувати питання обґрунтованості арешту, накладеного з тих чи інших підстав, визначених у частині другій статті 170 КПК України, а також доцільність подальшого застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.
Отже, прийняття рішення про скасування арешту майна за клопотанням вищенаведених осіб можливе за таких умов:
- вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба;
- вони доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.
Слід зауважити, що під час розгляду клопотання про скасування арешту майна, слідчий суддя не оцінює законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді, якою накладено арешт на майно, оскільки вказане питання відноситься до виключної компетенції суду вищої інстанції, а вирішує питання щодо обґрунтованості накладення арешту на майно з урахуванням нових доказів, які надаються слідчому судді під час розгляду клопотання та які не були відомі слідчому судді під час накладення арешту на майно.
Так, у судовому засіданні встановлено, що ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 28 серпня 2024 року у кримінальному провадженні №12024153230000086 від 23 серпня 2024 року накладено арешт на тимчасово вилучене 23 серпня 2024 року в ході огляду місця події майно, що перебувало у володінні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із встановленням заборони всім без виключення особам користуватися та розпоряджатися цим майном.
Як вбачається зі змісту ухвали слідчого судді, підставою для накладення арешту на вказане майно було забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні №12024153230000086 від 23 серпня 2024 року, внесеного до ЄРДР за частиною першою статті 249 КК України.
Як вбачається з поданого ОСОБА_3 клопотання, підставою для скасування арешту останній зазначає настання обставин, що вказують на минування потреби у подальшому арешті вилученого майна, з огляду на те, що у цьому кримінальному провадженні прийнято рішення про його закриття за відсутності складу кримінального проступку.
Як вбачається з долучених до заяви прокурора матеріалів, постановою начальника сектору дізнання ВП №4 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області від 30 вересня 2024 року кримінальне провадження №12024153230000086 від 23 серпня 2024 року, внесене до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 249 КК України закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, а саме у зв'язку з відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення.
За приписами частини четвертої статті 132 КПК України, ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження припиняє свою дію після закінчення строку її дії, скасування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до пункту 18 частини першої статті 3 КПК України, до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, тому слід зазначити і те, що накладений арешт майна за відсутності передбачених для цього підстав порушує право заявника на вільне використання належного йому майна, та суперечить загальним засадам володіння особою майном, приписам національного законодавства та вимогам статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Імперативні приписи частини четвертої статті 132 КПК вимагають поводження з майном, що було арештовано під час досудового розслідування кримінального провадження з боку прокурора, органу досудового розслідування, державної влади чи місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб та інших суб'єктів суспільних відносин як таким, що не є арештованим в порядку, передбаченому КПК. За відсутності інших законних підстав, позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, стосовно якого арешт припинив свою дію, є протиправним і тягне відповідальність, передбачену законом.
Після закриття кримінального провадження втручання у сферу приватних інтересів (арешт майна) фактично набуває свавільного характеру, з огляду на що приписи вищевказаної норми є дієвим засобом реалізації положень статті 3 Конституції України, статті 13 Конвенції задля усунення порушення прав власника або володільця майна.
Приписи частини четвертої статті 132 КПК є нормою, за якою в КПК встановлено порядок припинення арешту майна після закриття кримінального провадження, застосування якої у взаємозв'язку із положеннями частини першої статті 170 цього Кодексу скасовує обмеження, застосовані під час досудового розслідування.
За вказаного, у разі закриття кримінального провадження постановою слідчого або прокурора, ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно (речові докази) припиняє свою дію, з огляду на що припиняє свою дію і застосоване слідчим суддею позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування відповідним майном. Після закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому законом слідчим, речовий доказ перебуває у володінні органу досудового розслідування за відсутності процесуального рішення про арешт майна.
Як встановлено слідчим суддею, у цій справі кримінальне провадження закрив начальник сектору дізнання, що здійснював досудове розслідування у кримінальному провадженні на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК, і з цього моменту припинила дію ухвала слідчого судді від 28 серпня 2024 року про арешт майна в межах кримінального провадження.
З огляду на те, що кримінальне провадження, у якому було застосовано заходи забезпечення кримінального провадження закрито постановою начальника сектору дізнання, який при проведенні досудового розслідування має повноваження слідчого від 30 вересня 2024 року, в силу прямої вказівки частини четвертої статті 132 КПК України ці заходи забезпечення припинили свою дію, тому накладений слідчим суддею 28 серпня 2024 року арешт на майно ОСОБА_3 підлягає скасуванню.
На підставі викладеного та керуючись статтями 132, 170, 174, 309, 532 КПК України,
Клопотання ОСОБА_5 задовольнити.
Скасувати арешт, накладений згідно з ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 28 серпня 2024 року у справі №477/2202/24 у кримінальному провадженні № 12024153230000086 від 23 серпня 2024 року на тимчасово вилучене майно, а саме на 1 пару резинових чобіт зеленого кольору, 1 ліскову сітку розміром 100 м. х 2м., вічко 70 мм.; 2 капронові сітки, розмірами 100 м. х 2 м., вічко 100 мм..
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з часу її оголошення.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_6