Справа № 515/200/25
Провадження № 2/515/390/25
Татарбунарський районний суд Одеської області
04 серпня 2025 року м. Татарбунари
Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Луцюка В.О.,
при секретарі судового засідання Комерзан Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Дукін Сергій Васильович, до Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом,
10 лютого 2025 року позивач ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом. Свої вимоги мотивував таким.
ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Нерушай Татарбунарського району Одеської області померла бабуся позивача ОСОБА_4 . Після її смерті відкрилася спадщина на житловий будинок садибного типу з господарськими та побутовими будівлями та спорудженнями за адресою: АДРЕСА_1 .
За життя ОСОБА_4 склала заповіт, яким позивачу ОСОБА_1 та ОСОБА_5 заповіла по 1/2 частці кожному вказаного нерухомого майна.
Позивач як спадкоємець за заповітом звернувся до державного нотаріуса Татарбунарської державної нотаріальної контори Одеської області з заявою про прийняття спадщини та 12 лютого 1999 року нотаріусом заведена спадкова справа № 32/1999.
ІНФОРМАЦІЯ_2 спадкоємець ОСОБА_5 помер.
У вересні 2023 року позивач звернувся до державного нотаріуса Саратської державної нотаріальної контори, у зв'язку з ліквідацією Татарбунарської державної нотаріальної контори, з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Однак, 15 вересня 2023 року нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом через ненадання оригіналу правовстановлюючого документа на житловий будинок та відсутності реєстрації права власності.
Факт того, що житловий будинок належав спадкодавцю підтверджується Випискою з облікової карти об'єкта погосподарського обліку. Право власності на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку та господарських споруд за вказаною адресою не зареєстровано.
Позивач з дня смерті спадкодавця та до теперішнього часу користується будинком за цільовим призначенням, здійснює за ним догляд, використовує присадибну земельну ділянку, тобто фактично вступив в управління спадковим майном.
Враховуючи викладене, позивач просить визнати за ним право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 .
Згідно з ухвалами суду від 12 лютого 2025 року відкрито провадження у справі та розпочато підготовче провадження; відповідачу роз'яснено право на подання відзиву на позовну заяву; витребувано у державного нотаріуса Саратської районної державної нотаріальної контори Одеської області Колісника Д.Ю. копію спадкової справи після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .
Відповідно до ухвали суду від 24 квітня 2025 року витребувано: у Нерушайському старостинському окрузі Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області копії (витяги) з погосподарських книг щодо обліку домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 , з дня постановлення будинку на облік та до 1998 року, із зазначенням голови домогосподарства та членів його сім'ї; у державного нотаріуса Саратської державної нотаріальної контори Одеської області Колісника Д.Ю. копію спадкової справи після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з ухвалою суду від 21 травня 2025 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_2 (спадкоємця після смерті ОСОБА_5 з роз'ясненням права на подання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до ухвали суду від 10 липня 2025 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду.
У судове засідання сторони не з'явилися.
Позивач клопотання про відкладення розгляду справи не подав. Представник позивача у своїй заяві просив про слухання справи у його та позивача відсутність, позовні вимоги підтримали в повному обсязі (вх. № 1469/25-Вх 24.03.2025).
Представник відповідача Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області надав суду заяву, у якій просив про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги визнав повністю (вх. № ЕП-277/25 12.03.2025).
Відповідач ОСОБА_2 про розгляд справи повідомлявся належним чином, однак поштове відправлення повернулось на адресу суду не врученим адресату з відміткою пошти «адресат відмовився».
Судом ухвалено про розгляд справи у відсутність її учасників.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Нерушай Татарбунарського району Одеської області померла ОСОБА_4 , про що 23 серпня 1998 року в Книзі реєстрації смертей Нерушайської сільської ради Татарбунарського району Одеської області вчинено актовий запис № 24 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 17).
Після її смерті відкрилася спадщина на будинок садибного типу з господарськими та побутовими будівлями та спорудженнями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
За життя 22 серпня 1998 року ОСОБА_4 склала заповіт, який посвідчений Нерушайською сільською радою Татарбунарського району Одеської області та зареєстрований у реєстрі за № 114, яким позивачу та ОСОБА_5 заповіла по 1/2 частці житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , кожному (а.с. 115). Факт родинних відносин між позивачем та спадкодавицею, як між сином та матір'ю, підтверджено копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданим 14 липня 1965 року на підставі актового запису № 29 Нерушайською сільською радою Кілійського району Одеської області (а.с. 9-зворот).
Позивач як спадкоємець за заповітом звернувся до державного нотаріуса Татарбунарської державної нотаріальної контори Одеської області з заявою про прийняття спадщини та 12 лютого 1999 року нотаріусом заведена спадкова справа № 32/99. Згідно з копією спадкової справи, інші спадкоємці, окрім позивача та ОСОБА_5 , відсутні (а.с.111-120).
ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Нерушай Татарбунарського району Одеської області помер ОСОБА_5 , про що 09 грудня 2011 року в Книзі реєстрації смертей Нерушайської сільської ради Татарбунарського району Одеської області вчинено актовий запис № 2 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 (а.с. 19).
Згідно з копією спадкової справи № 159/2012, заведеної до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , спадкоємцем за заповітом після його смерті є його син та відповідач у справі ОСОБА_2 , інші спадкоємці відсутні (а.с. 56-86). Факт родинних відносин, як між батьком та сином, підтверджено копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданим на підставі актового запису № 25 від 20 травня 1967 року Нерушайською сільською радою Татарбунарського району Одеської області (а.с. 75).
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути у тому числі, визнання права.
Відповідно до ч. 1 п.4 Прикінцевих і Перехідних положень ЦК України 2003р. Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Оскільки спадкодавець помер у 1998 р., спадкові відносини виникли у той час, то підлягають застосуванню положення ЦК УРСР 1963р.
За загальними положеннями про спадкування за ЦК УРСР 1963 року, зокрема згідно з ст. 524 ЦК УРСР, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця (ст. 525 ЦК УРСР).
Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (ст. 526 ЦК УРСР).
Статтею 548 ЦК УРСР передбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Згідно з ст.549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він: фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. При цьому, зазначені в цій статті дії повинні бути вчиненні протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
15 вересня 2023 року державним нотаріусом Саратської державної нотаріальної контори Одеської області позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу на житловий будинок, який підтверджує право власності спадкодавця на нерухоме майно (а.с. 18).
За п. 3.1 листа Вищого Спеціалізованого Суду України від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.
Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. За ч. 3 ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Права, що виникли до набрання чинності вказаним Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав - ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Право власності на житловий будинок набувається у порядку, який був чинним на час завершення будівництва.
За даними технічного паспорту, виготовленого станом на 18 серпня 2023 року, будинок садибного типу з господарськими та побутовими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 складається з: житлової будівлі - А, загальною площею 68,8 кв.м, житловою площею 42,1 кв.м, площею основи забудови 104,8 кв.м; навісу - а, площею основи забудови 18,1 кв.м; сараю - Б, площею основи забудови 12,5 кв.м; літньої кухні - В, площею основи забудови 35,2 кв.м; навісу - в, площею основи забудови 12,2 кв.м; воріт - 1, площею основи забудови 6,5 кв.м; огородження - 2, площею основи забудови 52,7 кв.м; басейну - 3, рік будівництва 1930-1970 роки (а.с. 11-16).
Питання набуття права власності на той час регулювалося Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Указ від 26 серпня 1948 року), що був визнаний таким, що втратив чинність, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-ІІ, і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Постанова від 26 серпня 1948 року), які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.
Згідно зі статтею 1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п'яти як у місті, так і поза містом.
Пунктом 2 Постанови від 26 серпня 1948 року визначено, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.
Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог вказаного законодавства.
Ці правові акти не пов'язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.
Зазначене відповідає висновку Верховного Суду викладеному у постанові від 06 березня 2018 року у справі № 175/2254/15.
Крім того, по приватних житлових будинках, що збудовані до 05 серпня 1992 року не передбачалась процедура введення в експлуатацію при оформленні права власності. Таким чином, за наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 05 серпня 1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючі документи (п. 3.2 Листа ВССУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування»).
Згідно з п. 20 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року (далі - Інструкція), яка втратила чинність 19 січня 1996 року, передбачалася реєстрація будинків і домоволодінь на підставі записів у погосподарських книгах.
За змістом пункту 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР № 45/5 від 31 жовтня 1975 року (втратила чинність 07 липня 1994 року) підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.
Згідно з Витягами з погосподарських книг Нерушайської сільської ради Татарбунарського району Одеської області:
за період 1947-1946, 1950-1953, 1953-1955, 1955-1957, 1958-1960 роки у будинку проживали ОСОБА_6 (голова домогосподарства) та члени його сім'ї: ОСОБА_7 - дружина; ОСОБА_5 - син; ОСОБА_8 - донька; ОСОБА_9 - донька; ОСОБА_10 - син; майно - колгоспне (а.с. 88-92);
за період 1961-1963 роки у будинку проживали ОСОБА_6 (голова домогосподарства) та члени його сім'ї: ОСОБА_11 - дружина; ОСОБА_5 - син; ОСОБА_8 - донька; ОСОБА_12 - син; ОСОБА_13 - невістка; майно - колгоспне (а.с. 93);
за період 1964-1966 роки у будинку проживали ОСОБА_6 (голова домогосподарства) та члени його сім'ї: ОСОБА_11 - дружина; ОСОБА_8 - донька; ОСОБА_12 - син; майно - колгоспне (а.с. 94);
за період 1967-1969 роки у будинку проживали ОСОБА_6 (голова домогосподарства) та члени його сім'ї: ОСОБА_4 - дружина; ОСОБА_8 - донька; ОСОБА_12 - син; ОСОБА_14 - невістка; майно - колгоспне (а.с. 95);
за період 1971-1973 роки у будинку проживали ОСОБА_6 (голова домогосподарства) та члени його сім'ї: ОСОБА_4 - дружина; ОСОБА_12 - син; ОСОБА_14 - невістка; ОСОБА_15 - онука; майно - колгоспне (а.с. 96);
за період 1974-1976 роки у будинку проживали ОСОБА_6 (голова домогосподарства) та члени його сім'ї: ОСОБА_4 - дружина; майно - колгоспне (а.с. 97);
за період 1977-1979, 1980-1982, 1983-1985, 1986-1990, 1991-1995, 1996-2000 роки у будинку проживала ОСОБА_4 - голова домогосподарства, члени сім'ї відсутні; майно - колгоспне (а.с. 98-109, 22-23). Зміни голови домогосподарства не було.
Крім того, згідно з довідкою, виданою Виконавчим комітетом Татарбунарської міської ради Одеської області М.Ворожком від 14 серпня 2023 року вих. № 251, за даними по господарської книги за 1991-1995 роки № 9, особовий рахунок НОМЕР_5 , власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 була ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 24).
Ринкова вартість житлового будинку з будівлями та спорудами станом на 22 січня 20254 року становить 55 191,00 грн, що підтверджено звітом про незалежну оцінку вартості житлового будинку, виготовленим ФОН ОСОБА_16 (а.с. 25-26).
Згідно з довідкою від 30 серпня 2024 року вих. № 264, виданою старостою села Нерушай Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області М.Ворожком, відомості про передачу у власність або користування земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 відсутні. Державні акти на право власності на земельну ділянку не видавалися. Земельна ділянка не відноситься до розпайованих земель. Кадастровий номер земельній ділянці не надавався (а.с.21).
За інформацією ТОВ «Татарбунарське РБТІ та РОН» вих. № 494, згідно з даними БТІ станом на 31 грудня 2012 року, право власності на будинок садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстроване. При проведенні поточної інвентаризації самочинного будівництва не виявлено (а.с. 20).
Оскільки позивач довів наявність спадкового майна, підстави до його успадкування, неможливість реалізації спадкових прав у інший спосіб, суд визнає позовні вимоги обґрунтованими та ухвалює про їх задоволення.
Керуючись ст.ст. 4, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженцем с. Нерушай Татарбунарського району Одеської області, РНОКПП НОМЕР_6 , право власності на 1/2 частку будинку садибного типу з господарськими та побутовими будівлями та спорудженнями за адресою: АДРЕСА_1 зі складовими: житлової будівлі - А, загальною площею 68,8 кв.м, житловою площею 42,1 кв.м, площею основи забудови 104,8 кв.м; навісу - а, площею основи забудови 18,1 кв.м; сараю - Б, площею основи забудови 12,5 кв.м; літньої кухні - В, площею основи забудови 35,2 кв.м; навісу - в, площею основи забудови 12,2 кв.м; воріт - 1, площею основи забудови 6,5 кв.м; огородження - 2, площею основи забудови 52,7 кв.м; басейну - 3, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду, який відраховується з дати складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 04.08. 2025.
Суддя В.О. Луцюк