Провадження № 2/522/5679/25
Справа № 522/10209/25-Е
05 серпня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси
у складі: судді - Бондар В.Я.,
за участю секретаря судового засідання - Єрганінової К.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Рубікон» про стягнення матеріальної та моральної шкоди,
Позивач в особі представника ОСОБА_2 08.05.2025 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Рубікон» та просить стягнути з відповідача на свою користь 8 000 грн матеріальної шкоди, 23 000 грн моральної шкоди та 12 000 грн витрат на правову допомогу.
Позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну підстав позову мотивовані тим, що 04.03.2025 ОСОБА_1 та ТОВ «ЮК «Рубікон» уклали договір про надання правової допомоги на загальну суму 8 000 грн. Позивач замість отримання кваліфікованої правничої допомоги не отримав жодної допомоги. Відповідач мав надати повне супроводження у справі №547/550/25, однак ухилявся від участі у судових засіданнях. Засновник та керівник компанії не мають свідоцтва про права на заняття адвокатської діяльності. Тому, позивач просить стягнути з відповідача безпідставно отримані кошти за договором, який не виконаний відповідачем та укладений під впливом обману. Моральна шкода мотивована відсутність надання правової допомоги.
Ухвалою від 09.05.2025 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано 10-денний строк для усунення недоліків позову.
Після усунення недоліків позову, ухвалою від 16.05.2025 провадження у справі відкрите, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 01.07.2025.
До суду 28.05.2025 надійшла заява представника позивача Гнатюка В.О. про зміну підстав позову.
Ухвалою від 17.06.2025 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову.
До суду 16.06.2025 надійшов відзив ТОВ «Юридична компанія «Рубікон» в особі директора Кіладзе В.Д., згідно якого у задоволенні позову просить відмовити.
На обґрунтування відзиву зазначено, що 04.03.2025 відповідачу було надано наступні послуги: консультація, правовий аналіз життєвої ситуації та роз'яснено правові аспекти з юридичних питань, пов'язаних з судовою справою №487/550/25. Відповідач виконав договір в частині ознайомлення з матеріалами справи №487/550/25 та подав клопотання про передачу справи за підсудністю, яке було задоволено. ОСОБА_1 неодноразово викликався до офісу ТОВ «ЮК «Рубікон» за допомогою телефонного зв'язку та за допомогою письмового повідомлення-запрошення, однак позивач не з'являвся тому не виконав взяті на себе зобов'язання по договору. Оскільки, відповідач ознайомився зі справою підготував клопотання про передачу справи за підсудністю та склав відзив, договір є чинним. Жодних умов для компенсації моральної шкоди немає, а доказів понесення витрат на правову допомогу не представлено.
У судовому засіданні 01.07.2025 проведеному за участі представника позивача Гнатюка В.О., було прийнято до провадження заяву про зміну підстав позову, в частині зміни предмету позову (просив стягнути матеріальну шкоду у подвійному розмірі 16 000 грн) заява залишена без розгляду. Також прийнято відзив, з метою надання представнику позивача часу для складення відповіді на відзив розгляд справи відкладено на 17.07.2025.
До суду 17.07.2025 надійшла відповідь на відзив від представника позивача Гнатюка В.О. згідно якого зазначає, що відповідач не склав жодного процесуального документу, а всі заяви, клопотання через «Електронний суд» подав особисто позивача, відповідачу навіть невідомо, що Київський районний суд м.Одеси відкрив провадження 05.06.2025. Відповідач знав, що не може представляти інтереси позивача не маючи довіреність, тому договір укладений під впливом обману. Моральна шкода спричинена бездіяльністю відповідача, порушенням сну та втратою ділової репутації. Позивачу як батьку трьох діточок приходиться докладати значних зусиль для звичайного існування сім'я переселенців.
У судовому засіданні 17.07.2025 проведеному за участю представника позивача Гнатюка В.О., прийнято відповідь на відзив, з метою надання відповідачу 5-денного строку для подання заперечень на відповідь на відзив, розгляд справи відкладено на 31.07.2025.
У судове засідання 31.07.2025 учасники справи не з'явилися, сповіщалися про час, дату та місце судового розгляду у встановленому законом порядку. Представник позивача 31.07.2025 звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав. ТОВ «ЮК «Рубікон» 28.07.2025 звернулося до суду з клопотанням про розгляд справи за відсутності відповідача, у задоволенні позовних вимог просить відмовити.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлене 05 серпня 2025 року.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 04 березня 2025 року між ОСОБА_1 (надалі замовник) та ТОВ «Юридична компанія «Рубікон» (надалі виконавець) укладено договір про надання правничої допомоги №04/03/25/01, за умовами якого виконавець зобов'язався надати правничу допомогу, а виконавець зобов'язати прийняти та оплатити послуги.
Пунктом 1.2. Договору визначено характер та види послуг, що надаються відповідно до цього Договору: консультація, ознайомлення з матеріалами справи, правовий аналіз життєвої ситуації, підбір нормативно-правових актів, аналіз судової практики в аналогічних справах, формування правової позиції, звернення до органів державної влади, підприємства, установи, організації будь-якої форми власності.
Пунктами 3.1, 3.2 Договору визначено, що вартість послуг, зазначених у п.1.2 цього договору становить 8 000 грн. Замовник сплачує кошти за вищевказані послуги в наступний термін: 04.03.2025 - 4 000 грн, до 07.03.2025 - 4 000 грн.
Відповідно до п.4.3 Договору, факт надання послуг підтверджується, а термін дії цього договору закінчується підписанням Акта про надання юридичних послуг, який є невід'ємною частиною цього Договору.
Сплата ОСОБА_1 вартості наданих послуг у розмірі 8 000 грн підтверджується платіжними інструкціями від 04.03.2025 та від 07.03.2025.
Договір не містить зазначення про справу в рамках розгляду якої ОСОБА_1 потребував правничої допомоги, однак сторонами не заперечується, що такою справою є №487/550/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.
На разі справа №487/550/25 перебуває у провадженні Київського районного суду м.Одеси та призначена до розгляду у судовому засіданні 08.10.2025.
З інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень встановити подання відзиву по справі №487/550/25 неможливо, клопотання про передачу справи за підсудністю подано відповідачем у тій справі, тобто ОСОБА_1 .
Акт про надання правничої допомоги сторонами не укладено, що свідчить про те, що правнича допомога надана не була.
Доводи відповідача про ознайомленні зі справою, складення клопотання про передачу справи за підсудністю та складення відзиву у справі №487/550/25 не підтверджується матеріалами справи.
Частиною першою статті 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 522/22473/15-ц (пункт 154) зауважено, що якщо на виконання спірного правочину сплачені кошти або передане інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини першої статті 216, статті 387, частин першої, третьої статті 1212 Цивільного кодексу України).
Системне тлумачення абзацу першого частини першої статті 216 ЦК України та пункту 1 частини третьої статті 1212 ЦК України свідчить, що:
а) законодавець не передбачив можливість здійснення односторонньої реституції; б) правила абзацу першого частини першої статті 216 ЦК України застосовуються тоді, коли відбувається саме двостороння реституція; в) в тому разі, коли тільки одна із сторін недійсного правочину здійснила його виконання, для повернення виконаного підлягають застосуванню положення глави 83 ЦК України (висновок щодо застосування норм права, викладений у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 396/29/17, від 12 червня 2020 року у справі № 906/775/17, від 13 травня 2021 року у справі № 910/6360/20), від 03 грудня 2024 року у справі № 903/1251/23 (903/187/24).
З оглядну на актуальні правові висновки Верховного Суду щодо застосування наслідків недійсності нікчемного правочину в тому разі, коли тільки одна із сторін недійсного правочину здійснила його виконання, ефективним способом захисту є вимога про повернення виконаного на підставі положень частин першої, третьої статті 1212 ЦК України.
Позивач обґрунтовано просить повернути йому 8 000 грн, які були сплачені на виконання договору №04/03/25/01 від 04.03.2025, виконання якого підтверджується лише з боку ОСОБА_1 .
Однак, доводи позивача про введення його в оману не підтверджується матеріалами справи, адже договір про надання правничої допомоги, не обов'язково має укладатися адвокатом. У договорі від 04.03.2025 участь юридичної компанії у судових засіданнях не передбачалася.
Щодо стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв'язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
Аналіз статей 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Підставою для стягнення моральної шкоди позивач зазначає вимушені зміни у його житті, безсоння, втрату ділової репутації.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Як роз'яснено у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, розмір моральної (немайнової) шкоди, суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість заподіяної травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
У постанові від 5 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 Об'єднана палата КЦС зазначила, що зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
Також у цій постанові ОП КЦС зазначила, що відбувається такий розподіл тягаря доказування: а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.
До зобов'язання відшкодувати моральну шкоду застосовуються загальні умови виконання зобов'язання (постанова КЦС ВС від 23 травня 2018 року у справі № 537/4905/15-ц), а в постанові ОП КЦС ВС від 1 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц зазначені основні принципи у сфері виконання зобов'язань, зокрема звернено увагу на п. 6 ст. 3 ЦК України, згідно з яким загальними засадами цивільного законодавства є, крім іншого, справедливість, добросовісність та розумність, вказано, що таке належне виконання зобов'язання, як воно має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
Саме через не вчинення відповідачем як зобов'язаною особою певних дій по наданню послуг за відсутності доказів того, що таке не залежало від волі останнього, позивач не отримав того, на що розраховував, а потреба у додаткових зусиллях для організації надання правової допомоги у справі №487/550/25 є очевидною з огляду на ненадання такої відповідачем.
Як підлягає взяттю до уваги і тривале користування чужими коштами всупереч умовам укладеного між сторонами договору, що також свідчить про завдання моральної шкоди.
При визначенні грошової суми компенсації моральної шкоди враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності й справедливості. В деяких випадках в законодавстві визначено мінімальний розмір моральної шкоди. При цьому розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (постанова ВП ВС від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц).
З урахуванням наведених обставин обґрунтованим є розмір моральної шкоди у грошовому еквіваленті в сумі 2 000 грн.
Тому, вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.
Також представник позивача ОСОБА_2 просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у цій справі у розмірі 12 000 грн, однак на підтвердження витрат про правову допомогу надав лише ордер серії ВН №1495287.
Згідно з вимогами ст. 137 ЦПК витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У разі недотримання вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Але обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат.
Статтею 141 ЦПК передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Отже, якщо сторона документально доведе, що вона понесла витрати на правову допомогу, а саме: буде надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Витрати на правову допомогу документально не доведені.
Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При тому, суд враховує, що представником позивача Гнатюк В.О. не заявлялося про подання доказів на підтвердження витрат на правову допомогу протягом 5 днів після ухвалення рішення.
Тому, у стягненні з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у цій справі слід відмовити.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору, покласти на відповідача оплату судового збору у розмірі 1 211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Рубікон» про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Рубікон» (код ЄДРПОУ 45909497, м.Одеса, вул. Святослава Караванського, буд. 33, оф.802) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) грошові кошти у розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Рубікон» (код ЄДРПОУ 45909497, м.Одеса, вул. Святослава Караванського, буд. 33, оф.802) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) моральну шкоду у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень.
В іншій частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди та в частині стягнення витрат на правову допомогу - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Рубікон» (код ЄДРПОУ 45909497, м.Одеса, вул. Святослава Караванського, буд. 33, оф.802) на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 05 серпня 2025 року.
Суддя В.Я.Бондар