Справа №522/17747/13-к
Провадження №1-в/522/347/25
28.07.2025 року Місто Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - Бабалунги
розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_2 про скасування арешту майна в в інтересах ОСОБА_3 ,
за участю сторін кримінального провадження:
захисника - ОСОБА_2
обвинувачений - ОСОБА_4 ,
Захисник ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 заявив клопотання про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 17.05.2025 року з 1/3 квартири АДРЕСА_1 (зареєстровано та записано у реєстраційну книгу за №І9-5078).
В обґрунтування клопотання сторона захисту посилається на наступне.
06 листопада 2024 року померла ОСОБА_5 . На момент смерті ОСОБА_5 була власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_6 є донькою ОСОБА_5 .
18.04.2025 р. ОСОБА_6 звернулась до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 з заявою про вступ у спадщину. Під час оформлення спадщини ОСОБА_6 від приватного нотаріуса дізналася, що на 1/3 частину вищевказаної квартири ухвалою слідчого судді від 17.05.2013 р. по справі №522/12229/13-к було накладено арешт, що підтверджується вищевказаною Інформацією з реєстру прав власності на нерухоме майно. При цьому вбачається, що особою, майно/права якої обтяжуються була зазначена ОСОБА_8 .
Відповідно до листа приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу від 10.07.2025 р. за вих. №213/02-14 ОСОБА_6 є єдиним спадкоємцем?померлої ОСОБА_5 .
Слід зазначити, що померла ОСОБА_5 набула права власності на зазначену квартиру на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого МІ 1762/97 від 12.11.1997 року, який було зареєстровано ОСОБА_9 . З зазначеного договору вбачається, що ОСОБА_8 , яка діяла від свого імені та від ім'я неповнолітнього сина ОСОБА_10 , а також ОСОБА_11 продали ОСОБА_5 вищевказану квартиру (копія договору купівлі-продажу додається). З зазначеного договору вбачається те, що на момент його посвідчення квартира належала ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в рівних частках, тобто по 1/3. Але з 12 листопада 1997 року вказані особи перестали бути власниками цього нерухомого майна у зв'язку з укладенням вказаного Договору купівлі-продажу. В подальшому, враховуючи те, що продаж квартири на біржі проводився в інтересах неповнолітнього, ОСОБА_5 була вимушена звернутись Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою про визнання вказаного Договору дійсним та визнання права власності на вище вказану квартиру. Рішенням Київського районного суду від 27.12.2004 р. по справі №2-8165; вказаний договір був визнаний дійсним та за ОСОБА_5 визнано право власності на вказану квартиру.
Отже, в будь-якому випадку станом на 17.05.2013 р. (дату винесення ухвали суддею Приморського районного суду м.Одеси про накладення арешту на 1/3 вказаної квартири) ОСОБА_8 вже не була власником нерухомого майна.
З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвалою слідче Приморського районного суду м.Одеси від 13.06.2017 р. по справі №522/12 (провадження №1-кс/522/7136/17) було залишено без розгляду клопотання скасування арешту, подане в рамках кримінального провадження №12012170500001521, оскільки вказане кримінальне провадження розглядалось по суті Приморським районним судом м. Одеси та за результатами розгляду 21.07.2015 року було винесено вирок (роздруківка ухвали додається).
Також з Єдиного державного реєстру судових рішень та з наявної на сайті влади інформації щодо стану розгляду справ вбачається те, що дійсно 21.07.2015 року Приморським районним судом м. Одеси у складі головуючого судді ОСОБА_12 винесено вирок по справі №522/17747/13-к (провадження №1-кп/522/158/15 у кримінальному провадженні №12012170500001521 відносно ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , відповідно до якого вказаних осіб було притягнуто до кримінальної відповідальності.
При цьому з резолютивної частини вироку вбачається, що речові докази у кримінальному провадженні відсутні, тобто суд при винесенні вироку не вирішував питання щодо скасування арештів майна, які було накладено під час досудового розслідування. Таким чином на цей час існує арешт на 1/3 частину вказаної квартири, є незаконно накладений, оскільки накладався на майно, яке не належало особі, стосовно якої проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні
Вказані обставини порушують законні права ОСОБА_3 , яка є єдиним спадкоємцем померлої ОСОБА_5 .
Суд, вивчивши матеріали клопотання, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому КПК України порядку.
Статтею 174 КПК України передбачено право підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, іншого власника або володільця майна, які не були присутні при розгляді клопотання про арешт майна, заявити клопотання про скасування арешту повністю або частково.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Згідно з ч.6 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Як встановлено в судовому засіданні, арешт на 1/3 квартири АДРЕСА_1 у частині заборони відчуження було накладено ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 17.05.2013 року з метою забезпечення заявленого позову у кримінальному провадженні №12012170500001521 від 29.12.2012.
Вироком Приморського районного суду м.Одеси від 21.07.2015 року, цивільний позов від 18.04.2013 року представника ПАТ «КБ «Інвестбанк» (код ЄДРПОУ 20935649) ОСОБА_15 про стягнення з обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_14 у солідарному порядку майнової шкоди у розмірі 244186 (двісті сорок чотири тисячі сто вісімдесят шість) грн. 88 коп. на користь ПАТ «КБ «Інвестбанк» (код ЄДРПОУ 20935649) залишено без задоволення в зв'язку з тим, що рішенням Приморського райсуду м.Одеси від 26.06.2012 року цивільний позов ПАТ «КБ «Інвестбанк» був задоволений та відшкодовано із обвинувачених на користь ПАТ «КБ «Інвестбанк» отриманий кредит в 500.000 гривень, а також пеня, штрафи, відсотки та судові витрати, всього на загальну суму 635.695,16 гривень.
Питання щодо скасування заходів забезпечення у кримінальному провадженні вироком суду не вирішувались
Вирок Приморського районного суду м.Одеси від 17.05.2015 року набрав законної чинності 20.08.2015 року.
Відповідно до ч.2, ч.3, 4 ст.170 КПК України, арешт майна допускається зокрема з метою забезпечення збереження речових доказів та арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу та з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Враховуючи наведене, судом встановлено, що на теперішній час необхідність у накладенні вказаного арешту.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Створені умови тягнуть за собою порушення прав і законних інтересів власника майна - що суперечить положенням ст.41 Конституції України.
Так, ч.5 ст.9 КПК України, передбачено що, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. При цьому, виходячи з положень Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.
Відповідно до ст.13 Конституції України «держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності». Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправне позбавлений права власності (ст.41 Конституції України).
Відповідно до ст.1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Крім того, відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-11). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення вказаного клопотання про скасування арешту майна з наведених підстав.
Керуючись ст.ст.170,174, 314-316, 291, 334, 342-355 КПК України, суд, -
Клопотання захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 про скасування арешту - задовольнити.
Скасувати арешт з забороною відчуження з 1/3 квартири АДРЕСА_1 (зареєстровано та записано у реєстраційну книгу за № І9-5078), накладеного ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 07.12.2013 року (справа №522/12229/13-к, провадження №1-кс/522/4171/13) у кримінальному провадженні №12012170500001521 від 29.12.2012.
Копію ухвали про скасування арешту майна направити сторонам кримінального провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_16