Справа № 509/3322/25
05 серпня 2025 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі :
головуючого судді Гандзій Д.М.
при секретарі Задеряка Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь, адміністративні матеріали, які надійшли від Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (Міжрегіональне управління) ДПС України про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 163-1 ч. 1 КУпАП - ОСОБА_1 , громадянина України, генеральним директором ТОВ «Шляховик-97», проживаючого за адресою : АДРЕСА_1 , такого, що на протязі року не притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, -
З протоколу про адміністративне правопорушення № 326/31-00-07-02-03-30 від 18.06.2025, вбачається, що за результатами планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Шляховик-97» (ЄДРПОУ : 03446334) з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні показників податкової звітності з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з низки контрагентів (загальна кількість 15 юридичних осіб), посадова особа - ОСОБА_1 , як директор ТОВ «Шляховик-97» вчинив правопорушення : порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України, чим порушено ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, пункту 44.1, статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі ПК або ПКУ) , із змінами та доповненнями, абзацу 3 статті 4, пункту 1, 2 статті 9, пункту 1 статті 11 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 8 розділу II, пункту 3 розділу III, абзацу 7 пункту 6 Розділу III П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», пункту 5 П(С)БО 15 «Дохід» та пункту 5, пункту 9 П(С)БО 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.99 за № 751/4044, пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2, пункту 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.
В судове засідання ОСОБА_1 та його захисник Маклашевська А.О. в судове засідання не з?явились, про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення повідомлялись належним чином, причини неявки не повідомили, надіславши на адресу суду заяву про розгляд справи без їх участі та заяву, у якій просили, провадження по справі закрити, у зв?язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 , як генерального директора ТОВ «Шляховик-97» події та складу адміністративного правопорушення, вказуючи, що 18.07.2025 р. ТОВ «Шляховик-97» звернулося до Державної податкової служби України зі скаргою від 18.07.2025 р. на вищезазначені податкові повідомлення-рішення про що Листом - Повідомленням про оскарження податкових повідомлень рішень Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 02.07.2025 року №1366/Ж10/31-00-07-02-03-27 та №1367/Ж10/31-00-07-02-03-27 повідомлено Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, і яка до цього часу не розглянута, а тому, враховуючи, що суми за податковими та/або іншими зобов'язаннями («+» - збільшення; «-» - зменшення) 135781679 грн., за штрафними санкціями 1139584,13 грн. за податковим повідомленням-рішенням №1367/Ж10/31-00-07-02-03-27 від 02.07.2025 р. та суми за податковими зобов'язаннями («+» - збільшення; «-» - зменшення) 149077724 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 74538862 грн. за податковим повідомленням-рішенням №1366/Ж10/31-00-07-02-03-27 від 02.07.2025 є неузгодженими і відповідно не мають статусу податкового боргу (а.с. 182-202).
Дослідивши адміністративні матеріали справи та заяву про закриття провадження по справі, суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні данні, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне порушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення, містить в собі фактичні данні про обставини правопорушення, і відповідно - є одним з доказів по справі, у зв'язку з чим, судом, при вирішенні справи про адміністративне правопорушення, протокол оцінюється нарівні з іншими доказами по справі, перед якими, він не має переваги, та відповідно на підставі оцінки всіх доказів по справі, судом приймається відповідне рішення.
Стаття 252 КУпАП передбачає - орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 254 КУпАП визначено, що про вчинення адміністративного правопорушення, складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Частиною 1 статті 256 КУпАП передбачено - у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються : дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я по батькові особи, яка склала протокол, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення), місце, час вчинення і суть правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність, прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до відповідальності та інше.
Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 34-36, 40) судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованими. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, а є насамперед гарантією проти свавілля. Суддя зобов'язаний вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правомірність. Підстави прийняття рішення мають бути узгодженими, чіткими, недвозначними й несуперечливими. Вони повинні давати можливість читачеві простежити логіку міркувань, які привели суддю до ухваленого ним рішення. Виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення.
Як вказує Європейський суд з прав людини, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди вмотивовувати свої рішення, хоч це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, з-поміж іншого, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Суд встановив, що Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків на підставі наказу від 16.12.2024 р. № 581/Ж1 проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ "Шляховик-97" з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні показників податкової звітності з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з низки контрагентів (загальна кількість 15 юридичних осіб), за результатами якої складено Акт від 28.05.2025 р. № 1350/Ж5/31-00-07-02-02-22/3446334 про результати документальної планової виїзної перевірки, на підставі якого складений протокол про адміністративне правопорушення № 326/31-00-0702-03-30 від 18.06.2025 р., згідно з яким встановлено наявність наступних порушень з боку ТОВ «Шляховик - 97»:
- пункту 44.1, статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі ПК або ПКУ) , із змінами та доповненнями, абзацу 3 статті 4, пункту 1, 2 статті 9, пункту 1 статті 11 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 8 розділу II, пункту 3 розділу III, абзацу 7 пункту 6 Розділу III П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», пункту 5 П(С)БО 15 «Дохід» та пункту 5, пункту 9 П(С)БО 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р. № 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 р. за № 751/4044 в результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 135781679 грн. ;
- пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2, пункту 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (Із змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у загальній сумі 149077724 грн. (а.с. 6-12).
Так, не погоджуючись з висновками вказаного акту перевірки від 28.05.2025 року № 1350/Ж5/31-00-07-02-02-22/3446334 ТОВ «Шляховик-97» подані відповідні Заперечення на Акт від 28.05.2025 року №1350/Ж5/31-00-07-02-02-22/3446334 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Шляховик-97», листом від 30.06.2025р. вих. №7676/6/31-00-07-02-03-06 повідомило про залишення заперечення без задоволення.
04.07.2025р. ТОВ «Шляховик-97» отримано засобами поштового зв'язку податкові повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 1366/Ж10/31-00-07-02-03-27 від 02.07.2025 р. та №1367/Ж10/31-00-07-02-03-27 від 02.07.2025 року якими встановлено порушення пункту 44.1, статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі ПК або ПКУ) , із змінами та доповненнями, абзацу 3 статті 4, пункту 1, 2 статті 9, пункту 1 статті 11 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 8 розділу II, пункту 3 розділу III, абзацу 7 пункту 6 Розділу III П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», пункту 5 П(С)БО 15 «Дохід» та пункту 5, пункту 9 П(С)БО 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.99 за № 751/4044 в результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 135 781 679 грн. пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2, пункту 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (Із змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у загальній сумі 149077724 грн. (а.с. 184-188).
Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, 18.07.2025 р. ТОВ «Шляховик-97» звернулося до Державної податкової служби України зі скаргою від 18.07.2025 р. на вищезазначені податкові повідомлення-рішення про що Листом - Повідомленням про оскарження податкових повідомлень рішень Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 02.07.2025 року №1366/Ж10/31-00-07-02-03-27 та №1367/Ж10/31-00-07-02-03-27 повідомлено Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (а.с. 189-199).
Відповідно до пункту 2 розділу 9 Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України № 422 від 07.04.2016 року визначено, що інформація щодо початку/продовження та результатів адміністративного або судового оскарження податкового повідомлення-рішення вноситься до підсистеми, що забезпечує облік платежів, працівником структурного підрозділу органу ДФС, яким податкове повідомлення-рішення було сформовано, на підставі документів, зазначених у розділі VII цього Порядку (заяви -оскарження податкового повідомлення-рішення, ухвали суду про відкриття провадження, рішення про результати розгляду скарги (заяви), рішення суду, прийнятого по суті), протягом 3-ох днів з дати отримання такого документа.
На підставі інформації про початок/продовження у законодавчо встановлені строки процедури адміністративного оскарження (скарга (заява) платника податків) або про початок/продовження процедури судового оскарження нарахована сума податків - вважається неузгодженою, а в ІКП відображаються облікові показники (операції) щодо її виключення.
Податковий борг, в розумінні п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
При чому, суми за податковими та/або іншими зобов'язаннями («+» - збільшення; «-» - зменшення) 135781679 грн., за штрафними санкціями 1139584,13 грн. за податковим повідомленням-рішенням №1367/Ж10/31-00-07-02-03-27 від 02.07.2025 р. та суми за податковими зобов'язаннями («+» - збільшення; «-» - зменшення) 149077724 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 74538862 грн. за податковим повідомленням-рішенням №1366/Ж10/31-00-07-02-03-27 від 02.07.2025 р. - є неузгодженими і відповідно не мають статусу податкового боргу.
Відповідно до положень ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку; подана скарга зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження і протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.
Крім того, положеннями п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України надано право платнику податків на звернення до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу, при цьому грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Таким чином, твердження у протоколі № 326/31-00-07-02-03-30 від 18.06.2025р. про вчинення генеральним директором ТОВ «Шляховик-97» ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-1 КУпАП, не ґрунтуються на доказах по справі, оскільки відповідно до матеріалів справи на момент розгляду справи процедура адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень триває, тобто, акт перевірки контролюючого органу в розумінні положень ст. 56 Податкового кодексу України, був не узгодженим, а тому у суду відсутні підстави стверджувати про його законність та обґрунтованість, а отже він не може бути визнаний доказом вини ОСОБА_1 за відсутності інших доказів у справі.
Так, на думку податкового органу, вина ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення № 326/31-00-07-02-03-30 від 18.06.2025 р. та актом перевірки від 28.05.2025 р. № 1350/Ж5/31-00-07-02-02-22/3446334.
Оскільки на підставі акту перевірки було винесено податкові повідомлення-рішення, які по факту не набрали чинності, також повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №1366/Ж10/31-00-07-02-03-27 від 02.07.2025 та №1367/Ж10/31-00-07-02-03-27 від 02.07.2025 р. якими встановлено порушення пункту 44.1, статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі ПК або ПКУ) , із змінами та доповненнями, абзацу 3 статті 4, пункту 1, 2 статті 9, пункту 1 статті 11 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 8 розділу II, пункту 3 розділу III, абзацу 7 пункту 6 Розділу III П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», пункту 5 П(С)БО 15 «Дохід» та пункту 5, пункту 9 П(С)БО 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.99 за № 751/4044 в результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 135 781 679 грн. пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2, пункту 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (Із змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у загальній сумі 149077724 грн. є неузгодженими, в діях директора ТОВ «Шляховик-97» ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 статті 163-1КУпАП.
Суд зауважує, що обов?язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
В той же час, на думку суду, матеріали справи про адміністративне правопорушення сформовані уповноваженим органом без дотримання принципу збирання достатніх та належних доказів на підтвердження події правопорушення, з чого випливає, що державні органи - не мають права перекладати обов?язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.
Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу - є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.
Крім того, не є доказом і протокол про адміністративне правопорушення, який за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі. Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, за відсутності будь-яких інших доказів - не є беззаперечним доказом вини особи, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що вищевказані протокол про адміністративне правопорушення та акт перевірки не є беззаперечним доказом вини генерального директора ТОВ «Шляховик-97» ОСОБА_1 в порушенні вимог ч.1 ст.163-1 КУпАП, а тому, в діях останнього, відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 статті 163-1КУпАП.
Відповідно до ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин як відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він містить: об'єкт; об'єктивну сторону; суб'єкт; суб'єктивну сторону.
Об'єкт адміністративного правопорушення - це сукупність суспільних відносин, що охороняються адміністративним правом, а також регулюються нормами трудового, цивільного, земельного, фінансового права, за порушення яких накладаються адміністративні стягнення.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення знаходить прояв у дії чи бездіяльності, що заборонені адміністративним правом.
Суб'єктами адміністративних правопорушень виступають громадяни чи посадові особи.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення охоплює вину, мотив і мету поведінки правопорушника.
Тільки за наявності складу адміністративного правопорушення особа, яка його вчинила, може бути притягнута до адміністративної відповідальності.
Об'єктом у даних правовідносинах виступають порушення пункту 44.1, статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі ПК або ПКУ) , із змінами та доповненнями, абзацу 3 статті 4, пункту 1, 2 статті 9, пункту 1 статті 11 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 8 розділу II, пункту 3 розділу III, абзацу 7 пункту 6 Розділу III П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», пункту 5 П(С)БО 15 «Дохід» та пункту 5, пункту 9 П(С)БО 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.99 за № 751/4044 в результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 135781679 грн. пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2, пункту 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (Із змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у загальній сумі 149077724 грн. на суму, що зазначена в податкових повідомленнях-рішеннях, які наразі оскаржуються у ДПС України та є неузгодженими оскільки триває процедура їх оскарження.
З огляду на викладене, податковим органом не доведено як складу, події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, так і вини директора ТОВ «Шляховик-97» ОСОБА_1 .
Статтею 62 Конституції України закріплена презумпція невинуватості, відповідно до якої тягар доказування вини особи покладено на орган, який склав відповідний матеріал. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, коли відсутні подія та склад адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 7,163-1,251,255,256,266,283-285 КУпАП, суд, -
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 (РНОКПП : НОМЕР_1 ), генерального директора ТОВ «Шляховик-97» (код ЄДРПОУ 03446334) до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП закрити, у зв?язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом 10 днів з дня її винесення.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 05.08.2025 року.
Суддя Гандзій Д.М.