Справа № 509/3476/25
04 липня 2025 року смт. Овідіополь
Овідіопольський районний суд Одеської області у складі :
головуючого судді Гандзій Д.М.
при секретарі Задеряка Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь, адміністративні матеріали, які надійшли від ВП № 1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 ч.3 КУпАП, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , офіційно не працевлаштована, проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , на протязі року притягувалась до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 ч. ч. 1,2 КУпАП,-
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 707853 від 27.06.2025 року вбачається, що 02.06.2025 року, о 19:30 год., ОСОБА_2 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 потерпілої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчинила відносно останньої, яка є її бабусею - домашнє насильство психологічного характеру, виражаючись на адресу потерпілої ОСОБА_3 грубою нецензурною лайкою, тим самим вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173-2 ч. 3 КУпАП.
03.07.2025 року до Овідіопольського районного суду Одеської області надійшла заява від ОСОБА_1 в якій зазначила, що вона свою вину, передбачену ч. 3 ст. 173-2 КУпАП не визнає, стверджуючи, що ніяким чином не ображала свою бабусю ОСОБА_3 та нецензурною лайкою на її адресу не висловлювалась.
Потерпіла ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась. У матеріалах справи вбачається обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 707853 від 27.06.2025 р.
Громадянка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначила у пояснені від 02.06.2025 року, що за адресою: АДРЕСА_2 , її мати ОСОБА_3 спільно проживає зі своєю онукою ОСОБА_1 яка відносно ОСОБА_3 ,- 02.06.2025 року приблизно о 19:30 годин вчинила домашнє насильство, перебуваючи в нетверезому стані висловлювалась грубою нецензурною лайкою, погрожувала фізичною розправою. Донька не одноразово вчиняє конфлікт відносно бабусі. В подальшому донька покинула місце проживання в невідомому напрямку.
Дослідивши адміністративні матеріали суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення передбаченого ст. 173-2 ч. 3 КУпАП.
Відповідно до ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу від шістдесяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк від трьох до п'ятнадцяти діб.
У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні данні, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне порушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення, містить в собі фактичні данні про обставини правопорушення, і відповідно - є одним з доказів по справі, у зв'язку з чим, судом, при вирішенні справи про адміністративне правопорушення, протокол оцінюється нарівні з іншими доказами по справі, перед якими, він не має переваги, та відповідно на підставі оцінки всіх доказів по справі, судом приймається відповідне рішення.
Стаття 252 КУпАП передбачає - орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 254 КУпАП визначено, що про вчинення адміністративного правопорушення, складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Частиною 1 статті 256 КУпАП передбачено - у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються : дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я по батькові особи, яка склала протокол, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення), місце, час вчинення і суть правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність, прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до відповідальності та інше.
Згідно ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 року, під домашнім насильством слід вважати будь-які діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
При цьому, психологічне насильство це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи, а фізичне насильство є формою домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Водночас, фізичне насильство це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
В Постанові ККС ВС від 25 лютого 2021 року у справі № 583/3295/19 (провадження № 51- 6189км20) міститься висновок про те, що закінченим домашнє насильство вважається з моменту вчинення хоча б однієї із трьох форм насильства (фізичного, психологічного чи економічного) втретє, у результаті чого настав хоча б один із вказаних в законі наслідків.
У відповідності до ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється в тому числі і на осіб, які спільно проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою.
Статтею 21 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що постраждала особа має право, зокрема, на дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства.
У п. «b» ст. 3 Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (далі - Стамбульська конвенція) визначає домашнє насильство як всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім'ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.
Суд зауважує, що домашнє насильство майже ніколи не становить собою окремий епізод, а зазвичай охоплює кумулятивне та взаємопов'язане фізичне, психологічне, сексуальне, емоційне, вербальне та фінансове насильство щодо близького члена сім'ї чи партнера, наслідки якого виходять за межі обставин окремого епізоду. Повторення послідовних епізодів насильства в особистих стосунках становить собою особливий контекст і динаміку домашнього насильства. Воно становить собою триваюче правопорушення, що характеризується продовжуваним зразком поведінки, в якому кожен окремий інцидент є цеглиною більш загального зразку поведінки.
Для доведення систематичності домашнього насильства важливими є сам факт і обставини вчинення окремих його епізодів. Правові наслідки, які настали чи не настали для кривдника за цими окремими епізодами, а також час, коли такі наслідки настали, не є обставинами, які можуть впливати на доведеність цих епізодів.
Мета адміністративного покарання і інших адміністративних заходів держави полягає в негайному реагуванні на окремий випадок домашнього насильства, який сам по собі не становить кримінального правопорушення, з метою своєчасно та ефективно запобігти подальшій ескалації насильства та захистити жертву.
Домашнє насильство може доводитися будь-якими доказами, допустимими у кримінальному провадженні, і закон не містить вимоги доведення його спеціально визначеними засобами доказування. Серед іншого, суд може прийняти до уваги адміністративні протоколи поліції, обмежувальні приписи, рішення суду в справі про адміністративне правопорушення, які оцінюються ним у сукупності з іншими доказами, наданими сторонами.
У постанові ККС ВС від 14 червня 2022 року у справі № 585/3184/20 (провадження № 51-5266км21) міститься висновок про те, що попереднє притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства за умови подальшої повторюваності вчинення протиправних дій щодо певної потерпілої особи чи осіб і настання конкретних наслідків, які визначені законодавцем як більш тяжкі, ніж ті, що зазначені в законодавстві України про адміністративні правопорушення, не свідчить про подвійне притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а підтверджує систематичність дій винуватої особи.
Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Вина правопорушниці ОСОБА_1 підтверджується адміністративним протоколом серії ВАД № 707853 від 27.06.2025 року, рапортом робітника поліції про отримання звернення ОСОБА_3 щодо бійки з матір'ю та свариться із заявницею, заявою потерпілої ОСОБА_3 на внесення даних до ЄРДР, формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_3 щодо протиправної поведінки ОСОБА_1 , пояснення ОСОБА_4 .
Суд, зберігаючи об?єктивність при розгляді вказаних матеріалів вважає вказані 2 аудіо-файли належними доказами по справі та бере їх до уваги, покладаючи їх в основу постанови суду, вважаючи вказані докази достовірними і такими, що збігаються з вищенаведеними доказами по справі.
Стаття 3 Конвенції втілює в собі один з найбільш основоположних принципів демократичного суспільства. Вона категорично забороняє будь-яке катування або нелюдське чи таке, що принижує гідність, поводження, незважаючи на обставини поведінки жертви (див., серед інших прикладів, рішення у справі «Лабіта проти Італії» (Labita v. Italy) [ВП], заява № 26772/95, п. 119, ECHR 2000-IV).
Таким чином, суд вважає, що своїми протиправними діями ОСОБА_1 вчинила дії, що призвели до завдання шкоди психічному здоров'ю потерпілої ОСОБА_1 а тому в її діях мається подія та склад адміністративного правопорушення передбаченого ст. 173-2 ч. 3 КУпАП.
Згідно положень ст. 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
При накладенні стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, його підвищену суспільну небезпеку, особу правопорушника, стан його здоров'я та ступінь його вини.
В той же час, обставин, що пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 судом не вбачається.
При призначенні виду адміністративного стягнення ОСОБА_1 в межах санкції ст. 173-2 ч. 3 КУпАП суд, дотримуючись принципу диспозитивності та співвідношення між тяжкістю вчиненого адміністративного правопорушення та заходом державного примусу, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини в скоєнні правопорушення, відсутність пом?якшуючих відповідальність обставин та відношення до скоєного (повне невизнання своєї вини), вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу.
При цьому суд вважає, що застосування даного виду адміністративного стягнення буде достатньою та необхідною мірою відповідальності для виховання ОСОБА_1 яка вчинила дане адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також в повній мірі забезпечить запобігання вчинення нових правопорушень як самою порушницею, так і іншими особами, та повністю відповідатиме меті його застосування.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст.ст. 33,40-1,173-2 ч. 3, 283-285 КУпАП, суд, -
1. ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ) - визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 173-2 ч. 3 КУпАП, і накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1020,00 грн.;
2.Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Роз'яснити, що у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя Гандзій Д.М.