Справа № 458/793/25
3/458/390/2025
05.08.2025 м. Турка
Суддя Турківського районного суду Львівської області Ференц Р.І., розглянувши матеріали судових справ №458/793/25 (провадження 3/458/390/2025) про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, №458/794/25 (провадження 3/458/391/2025) про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 185-10 КУпАП щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , -
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2025 року у провадження судді Турківського районного суду Львівської області Ференц Р.І. передана справа №458/793/25 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.08.2025 року у провадження судді Турківського районного суду Львівської області Ференц Р.І. передана справа №458/794/25 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 185-10 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа, яка вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Кодекс України про адміністративні правопорушення фактично не передбачає процесуальних норм, які регламентують порядок розгляду суддею справ про адміністративні правопорушення і не містить спеціальних норм, що передбачають порядок об'єднання справ про адміністративне правопорушення, які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою).
Про те відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування кожної справи.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Саме суди є останньою правовою інстанцією в державі, в якій кожен громадянин за необхідності шукає захисту своїх прав, свобод та інтересів.
Ст.48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.
Згідно з положеннями ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1.Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 року №15-рп/2004).
17.07.1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію "Про захист прав людини і основоположних свобод", а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід'ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
Так, відповідно до ст. 32 Конвенції питання тлумачення та її застосування належить до виключної компетенції ЄСПЛ, рішення якого є невід'ємною частиною Конвенції, як практика її застосування і тлумачення.
За ст. 9 Конституції України та ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.
За практикою ЄСПЛ, у випадку, якщо санкції за адміністративні правопорушення є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, вимоги до його судового розгляду мають відповідати гарантіям та стандартам, встановленим Конвенцією, оскільки "кримінальним обвинуваченням" у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа "Лучанінова проти України" від 09.06.2011 року). Крім того, ЄСПЛ зауважив, що з огляду на загальний характер законодавчого положення, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, провадження у таких справах є кримінальними для цілей застосування Конвенції (рішення у справах "Езтюрк проти Німеччини" від 21.02.1984 року (п.п. 52-54), "Лауко проти Словаччини" від 02.09.1998 року (пп. 56-59), ухвала щодо прийнятності у справі "Рибка проти України" від 17.11.2009 року). Згідно практики Європейського Суду з прав людини, деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п. 21-22 рішення у справі "Надточій проти України", п. 33 рішення у справі "Гурепка проти України"). У рішенні "Шмауцер проти Австрії" від 23.10.1995 року ЄСПЛ зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення "кримінального обвинувачення". Системний аналіз вищезазначеної практики ЄСПЛ свідчить про те, що гарантії ст. 6 Конвенції поширюються також на осіб, які вчинили діяння, що відповідно до національного законодавства хоч і не є злочинами, але визнаються кримінальними у конвенційному значенні. Враховуючи наявність прогалин в праві стосовно процесуального врегулювання розгляду суддею справ про адміністративні правопорушення, зокрема, врегулювання порядку об'єднання справ в одне провадження, приходжу до висновку, що в даному випадку правомірним і доцільним буде застосування аналогії процесуального закону - за правилами, закріпленими в КПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 334 КПК України матеріали кримінального провадження можуть об'єднуватися в одне провадження або виділятися в окреме провадження ухвалою суду, на розгляді якого вони перебувають, згідно з правилами, передбаченими ст. 217 КПК України. Згідно ч. 1 ст. 217 КПК України у разі необхідності в одному провадженні можуть бути об'єднані матеріали досудових розслідувань щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення, або щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень. Пунктом 6 III розділу Інструкції з діловодства у місцевих загальних судах затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 року №814 визначено, що у разі об'єднання справ про адміністративні правопорушення в одну справу об'єднаній справі присвоюється номер тієї справи, яка надійшла до суду першою.
З огляду на те, що стосовно ОСОБА_1 складено два адміністративні матеріали за вчинення двох адміністративних правопорушень, вказані адміністративні матеріали складені стосовно однієї і тієї самої особи, стосуються різних епізодів вчиненого діяння та одночасно розглядаються в одному суді, знаходяться у провадженні одного органу, уповноваженого на їх розгляд, суд дійшов висновку про необхідність об'єднання справ №458/793/25 (провадження 3/458/390/2025) про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, №458/794/25 (провадження 3/458/391/2025) про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 185-10 КУпАП щодо ОСОБА_1 в одне провадження для спільного розгляду.
Керуючись ст. ст.36, 283-284 КУпАП суддя, -
Справу №458/793/25 (провадження 3/458/390/2025) про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-1 КУпАП щодо ОСОБА_1 , об'єднати в одне провадження зі справою №458/794/25 (провадження 3/458/391/2025) про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 185-10 КУпАП щодо ОСОБА_1 .
Об'єднаній справі присвоїти №458/793/25 (провадження 3/458/390/2025).
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя Р.І. Ференц