Справа № 521/17702/24
Номер провадження № 2/521/1392/25
30 липня 2025 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Ганошенка С.А.
за участю секретаря судового засідання Жекової А.О.
представника позивача - адвоката Хижняк А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та стягнення грошової компенсації,
29.10.2024 року ОСОБА_1 звернулася до Хаджибейського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та стягнення грошової компенсації.
В обґрунтування своєї заяви посилається на те, що перебувала у шлюбі зі ОСОБА_2 з 13 вересня 2008 року. Однак з жовтня 2007 року до моменту реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім'єю, як дружина та чоловік без реєстрації шлюбу. Саме з цього періоду між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, а саме: вели спільне господарство, мали спільний побут та спільний бюджет, спільне харчування, купували майно для спільного користування в інтересах сім'ї, спільно приймали участь у витратах, у т.ч. на утримання житла, надавали взаємну допомогу один одному, мали друзів, з якими дружили сім'ями, святкували разом дні народження та інші свята, мали спільний відпочинок. Тобто ОСОБА_1 та ОСОБА_2 фактично виконували усі права та обов'язки подружжя, готувались до реєстрації шлюбу, в листопаді 2007 року Позивачка отримала пропозицію одружитись від Відповідача, а 04.11.2007 провели сватання в присутності батьків та спільних друзів.
За час спільного проживання майбутнє подружжя разом вирішили в інтересах своєї сім'ї придбати у власність автомобіль в розстрочку, що підтверджується кредитним договором №490067012 від 05.05.2008 року, договором поруки №490067012-П від 05.05.2008 року, де поручителем виступає Позивачка, договором про внесення змін і доповнень №1 до договору поруки №490067012 від 04.05.2011 року. Позивачка та Відповідач щомісячно сплачували кредит спільними зусиллями, 13 вересня 2008 року зареєстрували шлюб та продовжували сплачувати кредит, остаточно розрахувались 05.05.2018 року, що підтверджується додатком №1 до Кредитного договору №490067012 від 05.05.2008 року.
Зокрема, сторонами було здійснено покупку автомобіля марки CHEVROLET AVEO, 2008 року випуску, який зареєстрований за відповідачем.
За таких умов, позивачка змушена звернутися до суду і просити суд встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнати майно спільною сумісною власністю та стягнути грошову компенсацію.
Ухвалою суду від 07.11.2024 року провадження по справі відкрито в загальному позовному порядку та призначено підготовче судове засідання на 03.12.2024 року, а потім на 14.01.2025 року.
20.01.2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в позові з підстав викладених у відзиві.
26.02.2025 року до суду надійшла від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Хижняк А.В. заява про закриття підготовчого судового засідання та проведення судового засідання без участі позивача та її представника.
26.02.2025 року через підсистему «Електронний суд» надійшла заява від представника ОСОБА_3 - адвоката Савіна С.О. про виклик свідків, без зазначенням їх анкетних даних та засобів зв'язку, а також просили закрити підготовче провадження та перейти до судового розгляду.
Ухвалою суду від 26.02.2025 року закрито підготовче провадження по цивільній справі та призначено до судового розгляду по суті на 20.03.2025 року.
Судове засідання 20.03.2025 року відкладено за заявою представника ОСОБА_3 - адвоката Савіна С.О. на 17.04.2025 року.
У судове засідання 17.04.2025 року з'явилась: представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Хижняк А.В., яка заявила клопотання про повернення із судового розгляду до підготовчого судового засідання, для розгляду клопотання про виклик свідків.
Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Савін С.О. у судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином та своєчасно, про що свідчить довідка про доставку смс-повідомлення - 20.03.2025 року та довідка про доставку електронного листа - 20.03.2025 року. Про причини своєї неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення на час розгляду справи не надходило.
Ухвалою суду від 17.04.2025 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Хижняк А.В., про повернення із судового розгляду до підготовчого судового засідання - задоволено.
Розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та стягнення грошової компенсації відкладено та повернуто до підготовчого засідання, яке призначили на 21 травня 2025 року о 14-00 годин.
21.05.2025 року на адресу суду від представника відповідача - адвоката Савіна С.О. надійшла заява про проведення судового засідання без участі відповідача та його представника в якій просив закрити підготовче судове засідання та викликати свідків :
- ОСОБА_4 ;
- ОСОБА_5 ;
- ОСОБА_6 ;
- ОСОБА_7 .
У підготовче судове засідання 21.05.2025 року з'явилась: представник позивача - адвокат Хижняк А.В., надала заяву про проведення розгляду справи без фіксування судового процесу, просила суд закрити підготовче судове засідання, проти виклику свідків не заперечувала, просила викликати свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .
В матеріалах справи міститься заява від представника відповідача - адвоката Савіна С.О. від 21.05.2025 року про проведення судового засідання без участі відповідача та його представника.
Інших клопотань на адресу суду не надійшло.
ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у судовому засіданні підтвердили ті обставини, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім'єю у 2007-2008 роках, як дружина та чоловік без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, мали спільний побут та спільний бюджет, спільне харчування, купували майно для спільного користування в інтересах сім'ї, спільно приймали участь у витратах, у т.ч. на утримання житла, надавали взаємну допомогу один одному, мали друзів, з якими дружили сім'ями, святкували разом дні народження та інші свята, мали спільний відпочинок.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, надані сторонами, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У постанові Верховного Суду від 24 лютого 2022 року у справі №761/4449/19 вказано, що обов'язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин.
В той же час, Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв'язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» суд визначив, що «поняття сім'ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв'язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».
Обов'язковою умовою для визнання чоловіка та жінки такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільної участі у придбанні майна для спільного користування, у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин (постанова Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 695/1732/16-ц, провадження № 61-38901св18).
Факт спільного проживання позивачки з відповідачем як дружини та чоловіка без реєстрації шлюбу підтвердили свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_9 .
Крім того, на підтвердження того, що сторони проживали однією сім'єю позивачкою додано до матеріалів справи фототаблиці спільних фотографій та відеоматеріали з дня сватання 04.11.2007 року.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У відповідності до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Положеннями ч. 1 ст. 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Отже, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.
Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів, є обов'язком суду при їх оцінці.
Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).
Під час проживання однією сім'єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу Відповідач набув право власності на автомобіль марки CHEVROLET AVEO, 2008 року випуску, який є неподільною річчю. Однак автомобіль було придбано в кредит, що підтверджується кредитним договором № 490067012 від 05.05.2008 року та договором поруки № 490067012-П від 05.05.2008 року, де поручителем виступає Позивачка, договором про внесення змін і доповнень № 1 до договору поруки № 490067012 від 04.05.2011 року (копії договорів додаються). Позивачка та Відповідач щомісячно сплачували кредит спільними зусиллями, 13 вересня 2008 року зареєстрували шлюб та продовжували сплачувати кредит, остаточно розрахувались 05.05.2018 року, що підтверджується додатком № 1 до Кредитного договору № 490067012 від 05.05.2008 року, який додається до заяви.
Вказаний автомобіль перереєстровано Відповідачем на нового власника на підставі договору купівлі - продажу укладеного в ТСЦ № 5142. У зв'язку з чим справедливим способом захисту прав Позивача є присудження Позивачу грошової компенсації вартості її частки автомобіля. Як вбачається з висновку експерта № 190-24 від 18.10.2024 року експертного транспортно-товарознавчого дослідження колісного транспортного засобу CHEVROLET AVEO, номер кузова НОМЕР_1 - середньоринкова вартість автомобіля визначається рівною 166670, 00 грн (сто шістдесят шість тисяч шістсот сімдесят гривень). А відтак грошова компенсація вартості її частки автомобіля становить 83 335 грн. (вісімдесят три тисячі триста тридцять п'ять гривень).
За загальним правилом, закріпленим у статті 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності, частки співвласників є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 СК України неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Відповідно до ч. 4 ст. 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.
Відповідно до ч. 1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України) (22 грудня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 576/1745/20, провадження № 61-14088св21.
Велика Палата ВС висловилася щодо нюансів поділу автомобіля, який є спільною сумісною власністю подружжя. Відповідну постанову у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс2) Велика Палата ВС ухвалила 8 лютого 2022 року.
ВП ВС вказала, що приписи частин 4, 5 ст. 71 СК України і ст. 365 ЦК України з урахуванням принципу розумності треба розуміти так:
а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації);
б) якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні.
Відтак, вимога про стягнення такої компенсації не породжує обов'язку Відповідача попередньо внести відповідну суму на депозитний рахунок суду. Підтвердження платоспроможності такого відповідача законодавство України не вимагає. Факт відсутності у відповідача коштів для одномоментної виплати компенсації позивачеві сам собою не може бути ознакою надмірності тягаря з такої виплати.
Згода відповідача на виплату грошової компенсації позивачеві, право власності якого на частку у праві спільної сумісної власності припиняється, не є обов'язковою. За змістом ч. 4 ст. 71 СК України згоду на отримання такої компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності на майно при його поділі має надати той із подружжя, на чию користь таку компенсацію присуджує суд. Цей припис узгоджується з приписом ч. 2 ст. 364 ЦК України, за змістом якого саме той співвласник, який бажає виділу, має надати згоду на одержання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки в неподільній речі.
Аналогічну позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20.
Окрім того, Велика Палата ВС відступила від сформульованого, зокрема, у постановах ВСУ від 30 березня 2016 року у справі № 6-2811цс15 та КЦС ВС від 16 червня 2021 року у справі № 559/609/15 висновку про те, що суд має визначити ідеальні частки співвласників у неподільній речі без її реального поділу та залишити відповідне майно у спільній частковій власності у разі, коли відповідач попередньо не вніс на депозитний рахунок суду кошти за частку позивача у праві спільної сумісної власності на неподільну річ, а останню не можна поділити в натурі відповідно до часток.
У постанові Верховного Суду від 9 січня 2020 року у справі № 367/7110/14 зазначено, що спірне майно придбане за кредитні кошти, отримані подружжям за час шлюбу, відтак, право на це майно у рівних частках набули позивач і відповідач, при цьому боргові зобов'язання є спільними для обох із подружжя, незалежно від того, із ким із подружжя укладений кредитний договір. У зв'язку із зазначеним вище відсутні підстави для відступлення від засад рівності часток у спільному майні подружжя.
Спірне рухоме майно, набуте подружжям за час шлюбу і за кошти, які отримані за договором позики, укладеним одним з подружжя, які ним використано в інтересах сім'ї, підлягає поділу між ними у рівних частинах. Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 24 листопада 2021 року у справі № 712/11174/19-ц.
У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору належить стягнути з відповідача на користь позивачки.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 60, 69 - 71 СК України, ст. ст. 2, 4, 5, 12, 141, 139, 142, 200, 206, 247, 258, 259, 268, 354 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та стягнення грошової компенсації за частку у спільному майні - задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ), проживали однією сім'єю, як жінка та чоловік, без реєстрації шлюбу починаючи з жовтня 2017 року по 13.09.2008 року.
Визнати автомобіль CHEVROLET, AVEO SF69Y, 2008 року випуску, колір сірий, державний номер НОМЕР_4 , № кузову НОМЕР_5 спільною сумісною власністю ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ), встановивши за кожним з них частку.
Припинити право власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на частку у спільній сумісній власності на автомобіль CHEVROLET, AVEO SF69Y, 2008 року випуску, колір сірий, державний номер НОМЕР_4 , № кузову НОМЕР_5 .
Визнати право власності на автомобіль CHEVROLET, AVEO SF69Y, 2008 року випуску, колір сірий, державний номер НОМЕР_4 , № кузову НОМЕР_5 за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в цілому.
Стягнути зі ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) грошові кошти у сумі 83 335 грн. (вісімдесят три тисячі триста тридцять п'ять гривень) в якості компенсації вартості її частки у спільно набутому майні, автомобілі марки CHEVROLET AVEO, 2008 року випуску в порядку компенсації належної їй частки спільного сумісного майна подружжя.
Стягнути зі ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені нею судові витрати у розмірі 2422,4 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано суддею 01.08.2025 року.
Суддя Сергій ГАНОШЕНКО