Справа № 189/1150/25
2/189/546/25
іменем України
04.08.2025 року селище Покровське Дніпропетровської області
Покровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Чорної О.В.,
за участі секретаря судового засідання Тахтарової В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 , звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона перебуває у зареєстрованому шлюбу з відповідачем з 27.08.2010 року, від якого у них народився син, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя Позивачки з Відповідачем не склалося, у зв'язку з цим, вони припинили шлюбні відносини та перестали вести спільне господарство з грудня 2024 року. Позивачка вважає, що сім'я розпалась та відновлена бути не може, у зв'язку з чим, просила розірвати шлюб. Крім того, позивачка просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини в розмірі частини з усіх видів доходу відповідача, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з дня подачі позовної заяви та до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою суду від 08.04.2025 року відкрите провадження у справі, справа призначена до розгляду у спрощеному позовному провадженні, з викликом сторін.
Сторони в судові засідання, призначені на 09.05.2025 року, 27.06.2025 року та 04.08.2025 року не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
У даному позові представник позивача просила проводити розгляд справи без участі позивача та представника, позов підтримала в повному обсязі.
Відповідач про причини своєї неявки суд не повідомила, відзиву, заяв та клопотань до суду не подавав, через що справа підлягає заочному розгляду на підставі наявних в ній доказів та документів.
Ухвалою суду від 04.08.2025 року суд постановив розглядати справу в заочному порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у зв'язку з неявкою всіх учасників справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 27 серпня 2010 року зареєстрували шлюб, про що Відділом реєстрації актів цивільного стану Покровського районного управління юстиції у Дніпропетровській області, зроблено відповідний актовий запис за №63. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на « ОСОБА_6 » ( а. с.7).
Відповідно до положень ст. 51 Конституції України та ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно до положень ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають спільні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 2 ст. 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 СК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ст. 112 СК України, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Відповідно до вимог ст. 55 СК України, дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватись про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово сімейний засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово союз підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.
Позивач скористався даним правом та звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачкою.
Проаналізувавши встановлені конкретні обставини по справі, оцінивши надані сторонами в порядку вимог ст. 81 ЦПК України докази в їх сукупності, приймаючи до уваги існуючі взаємини між подружжям, причини розлучення, небажання позивача продовжувати шлюбні відносини, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню, оскільки почуттів взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки у родині немає, тобто морально-правові основи шлюбу відсутні, заходи щодо примирення подружжя та збереження родини неможливі. Крім того, подальше збереження сімейних відносин при сформованих взаєминах між сторонами неможливо, позивач наполягає на розірванні шлюбу, перспектива відновлення родини втрачена, збереження їх сім'ї є неможливе та суперечить інтересам позивачки.
Крім того, щодо позовної вимоги про стягнення алементів судом зазначено наступне.
Відповідно до свідоцтва про народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , народився ОСОБА_4 , батьками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого 11.11.2021 року Васильківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис № 355 (а. с. 8, зворотній бік).
Згідно копії довідки про реєстрацію місця проживання № 8856 від 12.11.2021 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 9, зворотній бік).
Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Стаття 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Відповідно до принципу № 4 Декларації прав дитини дитині має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальний догляд і охорона повинні бути забезпечені як їй, так і її матері, включаючи допологовий і післяпологовий догляд. Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.
Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 р., батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України закріплений конституційний обов'язок батьків утримувати своїх дітей.
За змістом ст.141 СК України батьки мають рівні права і обов'язки щодо дитини, в тому числі і щодо її утримання.
Згідно ст.180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ст.181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Виходячи з наведеного, батьки зобов'язані забезпечити такий рівень життя своєї дитини, який є необхідним для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини на рівні, що визначений законодавством.
Згідно ч.1 ст.182 СК України - при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ч.2 ст.182 СК України - розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Аналогічні обставини викладені в п.17 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
Судом встановлено, що неповнолітня дитина проживає разом з позивачкою, яка повністю утримує сина, тому потребує матеріальної допомоги з боку батька, який ухиляється від утримання дитини, добровільно матеріальної допомоги не надає.
Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Таким чином, з ОСОБА_2 необхідно стягнути на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі частки заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04.04.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до ст.430 ЦПК України рішення суду підлягає обов'язковому негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.
Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Оскільки позивачкою вимога про відшкодування судових витрат не заявлялась, вони покладаються на позивача.
Згідно зі ст.ст. 80, 84, 91, 141, 180-183, 191 Сімейного Кодексу України та керуючись ст. ст.259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків РНОКПП НОМЕР_4 , що зареєстрований 27 серпня 2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Покровського районного управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №63.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі частки всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04.04.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір на користь держави 1211,20 грн.
Допустити негайне виконання рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Чорна
04.08.2025